Рішення № 128475905, 27.06.2025, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/777/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, представника позивача Сурженко Д.О., до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. У зв`язку з переходом на пенсію за вислугу років та зменшенням розміру пенсії утворилася переплата пенсії в сумі 3283,25 грн за період з 03.02.2025 по 28.02.2025. ОСОБА_1 було надіслано листа від 21.02.2025 №1500-0404-8/50122, в якому останнього повідомлено про виявлену переплату з проханням надати заяву щодо згоди на утримання переплати з пенсії або повернути кошти самостійно на рахунок Пенсійного фонду України. Станом на теперішній час переплата не погашена.

Просять суд стягнути з відповідача 3283,25 грн (три тисячі двісті вісімдесят гривень двадцять п`ять копійок) переплати пенсії, а також понесені судові витрати.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, на позові наполягав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв чи клопотань не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 03.02.2025, останній дав згоду на зменшення розміру пенсії та просив призначити пенсію за вислугою років як працівника МВС України.

Відповідно до розрахунку виплати пенсії за лютий 2025 року від 14.02.2025 ОСОБА_1 підлягало виплаті 5022,52 грн, фактично виплачено 8305,77 грн, переплата становить 3283,25 грн.

ОСОБА_1 було надіслано листа від 21.02.2025 №1500-0404-8/50122, в якому останнього повідомлено про виявлену переплату з проханням надати заяву щодо згоди на утримання переплати з пенсії або повернути кошти самостійно на рахунок Пенсійного фонду України.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.4ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст.11,15 ЦК України).

Відповідно достатті 8Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Частиною першоюстатті 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог Положення про Пенсійний фонд України, затвердженогопостановою КМУ №280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства

Відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбаченихКонституцією Українита цимЗаконом,і спрямованийна встановленняєдності умовта нормпенсійного забезпеченнязазначеної категоріїгромадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ч.1 ст. 1 цього закону, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

ОСОБА_1 отримує пенсіюза вислугоюроків,відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 60 вказаного закону пенсіонери зобов`язаніповідомляти органампенсійного забезпеченняпро обставини,що спричиняютьзміну розмірупенсії абоприпинення їївиплати. Уразі невиконанняцього обов`язкуі одержанняу зв`язкуз цимзайвих сумпенсії пенсіонериповинні відшкодуватиоргану пенсійногозабезпечення заподіянушкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Позивач ставить у провину відповідача невиконання останнім ст. 60 ЗУ ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що, як рахує позивач, спричинило надміру виплачену пенсію у лютому 2025 року.

З тлумачення ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» можна дійти висновку, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе за невиконання обов`язку повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

За змістом частини першоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідност. 1215 ЦК Українине підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження №61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18).

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч. 1ст. 1215 ЦК України, так само й у ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Проте позивачем у позові жодним чином не вказано яким чином і про що саме не повідомив ОСОБА_1 (факт недобросовісності набувача грошових сум) орган пенсійного забезпечення, що стало підставою для надміру нарахованого розміру пенсії.

Водночас, позивач до позову надав заяву відповідача датовану 03.02.2025 на згоду на зменшення розміру пенсії та призначення пенсії за вислугою років, і вже у розрахунку від 14.02.2025 надміру нараховано розмір пенсії, що дає підстави для висновку, що позивач був обізнаний про підстави для зменшення розміру пенсії.

Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства та наявні у справі докази та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача зазначеної у позові грошової суми, а тому позов ГУ ПФУ в Одеській області є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263,265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Кілійським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 27.06.2025.

Суддя О.В. Березніков