Рішення № 128471862, 27.06.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/4899/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді ТкаченкоО.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

03 квітня 2024 Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути в дохід бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 кошти у сумі 44 886,28 грн для погашення податкового боргу з:

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 37 447.20 грн, на р/р UA148999980314030512000025677; отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м.Семенів/18010300, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

- з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 7 439,08 грн, на р/р UA978999980334199815000025677; отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м.Семенів/18010900, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету, а тому має податковий борг в сумі 44 886,28 грн боргу.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що податкові повідомлення-рішення відповідача, на підставі яких у нього виникла заборгованість, є протиправними. Щодо сплати податку з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 7 439,08 грн., зазначає, що землі з якої буде стягнутий відповідний податок була надана відповідачу відповідно до розпоряджень Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 07.09.2007 №275 та від 28.05.2009 №274. Відповідно до цілей визначених у вищезазначених розпорядженнях зазначено: «для створення фермерського господарства». Відповідач є засновником ФГ «САМІЙЛЕНКО» (ідентифікаційний код 35187993, місцезнаходження: 15412, Чернігівська область, Семенівській район, с.Жовтневе, вул.Гараріна) та для організації господарства йому як засновнику були передані зазначені вище земельні ділянки.

Перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до ФГ, яке він створив, відбувається в силу норм Закону України "Про фермерське господарство" № 973 IV. Такі дії не потребують, щоб сторони орендних правовідносин вчиняли будь-які додаткові дії, у т.ч. укладали додаткові угоди, підписували акти приймання-передачі тощо. ФГ «САМІЙЛЕНКО» самостійно сплачує податки за земельні ділянки та за період 2021-2023 роки відсутня заборгованість, тому податковий орган хоче стягнути повторно з відповідача суму податку, яку фактично було сплачено ФГ «САМІЙЛЕНКО».

Щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 37 447,20 грн., зазначає, що відповідно до п. ж) ст. 266,2.2 Податкового кодексу України, вищезазначене майно не є об`єктом оподаткування: «ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Відповідно до технічного паспорту об`єкту нерухомості, які знаходяться за адресою місцезнаходження ФГ «САМІЙЛЕНКО»: 15412, Чернігівська область, Семенівській район, с. Жовтневе, вулиця Гараріна, та мають відповідні номери будівель з характерними їм призначеннями для використання: № З Б - санпропускник та № З Г - телятник. Отже, у відповідності до чинного законодавства, з урахуванням того, що майно відноситься до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання не є об`єктом оподаткування.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, а відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 Семенівська міська територіальна громада Чернігівської області з 22.06.2022 включена до переліку територій можливих бойових дій.

ГУ ДПС у Чернігівській області подано відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано, наголошено на їх обґрунтованості. Щодо сплати орендної плати з фізичних осіб вказує, що відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Оскільки, договори оренди укладені з фізичною особою ОСОБА_1 , тому і зобов`язання зі сплати орендної плати, виникають як у фізичної особи. Тож, незважаючи на перебування земельних ділянок у фактичному користуванні фермерського господарства «Самійленко», обов`язок щодо сплати орендної плати за землю лежить на орендарі земельних ділянок - засновнику фермерського господарства, оскільки земельні ділянки не були передані фермерському господарству як землекористувачу в установленому законом порядку, а в силу положень статті 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов`язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Щодо сплати податку на нерухоме майно, то відповідно до даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу ДК 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, шо займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не визначені об`єктами оподаткування згідно з пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Класифікація будівель виробничого та невиробничого призначення, а також інженерних споруд різного функціонального призначення здійснюється відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000», затвердженого Наказом Держстандарту від 17.08.2000 р. №507. При цьому, звертає увагу, що нежитлові будівлі, які належать відповідачеві, в Реєстрі речових прав на нерухоме майно не класифіковані як Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства за класом 1271.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Відповідно до даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, та як платник орендної плати з фізичних осіб.

Відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує до бюджету належні суми платежів.

Станом на дату звернення до суду (03.04.2024) з цим позовом за ФО ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 44 886,28 грн, з них:

-по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 37447,20 грн;

-по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 7 439,08 грн.

Оскільки податковий борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідач у відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України є платником податку та згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами.

Положеннями пункту 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Щодо податкового боргу по податку на нерухоме майно суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ФО ОСОБА_1 перебувають наступні нежитлові будівлі:

-нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 521,3 кв.м, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 13.09.2010 року, виданого Виконкомом Жовтневої сільської ради;

-нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 1559,1 кв.м, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 13.09.2010 року, виданого Виконкомом Жовтневої сільської ради (а.с. 13 зворот14).

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений статтею 266 ПК України.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема, господарські (присадибні) будівлі-допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.

Згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Як встановлено судом, нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що підтверджується за змістом правовстановлюючих документів, копій титульних сторінок технічного паспорта (а.с. 13 зворот14, 44, 45).

Отже, об`єкти нерухомості, належні позивачу на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання, належать до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а саме: телятник та санпропускник.

В свою чергу, поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

На користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Водночас, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, необхідно встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права.

Так, приписами підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, зважаючи на те, що іншого визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» приписи ПК не містять, суд вважає за можливе використовувати його при вирішенні спору, що розглядається, щодо платників податку на нерухоме майно.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2023 у справі №380/2434/20.

Як з`ясовано з матеріалів справи, відповідачем не заперечується те, що у спірний період він не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції. В той же час, відповідач наполягає на тому, що нежитлові будівлі (телятник та санпропускник), які розташована за адресою: АДРЕСА_1 та будинок 3 Г, є будівлями сільськогосподарського призначення та використовуються власником відповідно до їх цільового призначення під час ведення фермерського господарства ФГ «Самійленко», засновником якого являється відповідач (а.с. 37-43).

При цьому, доказів використання вказаних нежитлових будівель у виробництві сільськогосподарської продукції відповідачем не надано.

В свою чергу, суддів зазначає, що передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, у спірних правовідносинах, відповідач не підпадає під визначення «сільськогосподарський товаровиробник», а отже до нього не може бути застосована пільга, передбачена приписами пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації).

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог статті 266 Податкового кодексу України податковим органом було нараховано податкові зобов`язання з податку на нерухомість за 2021 рік в розмірі 37447,20 та винесено наступні податкові- повідомлення рішення (а.с. 9):

-податкове повідомлення-рішення №0122054-2407-2518 від 14.09.2022 в розмірі 28063,80 грн;

-податкове повідомлення-рішення №0122053-2407-2518 від 14.09.2022 в розмірі 9383,40грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу з дотриманням вимог пункту 58.3 статті 58 ПК України (за місцезнаходженням рекомендованим листом з повідомленням про вручення). Вказані податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу особисто, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. На момент розгляду справи в суді в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення є узгодженими, проте не сплачені у строк, встановлений підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України.

Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №821/1258/17.

Щодо податковий боргу по орендній платі з фізичних осіб за 2023 рік, то відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно гр. ОСОБА_1 на території Семенівської територіальної громади у користування виділено земельні ділянки площею 1 1,255 га та 33,8193 га. Земельні ділянки були передані у користування відповідно до договорів оренди землі строком до 04.08.2058 (а.с. 11-14, 29-32, 33-36).

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частинами першою, другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Тобто орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Оскільки, договори оренди укладені з фізичною особою ОСОБА_1 , тому і зобов`язання зі сплати орендної плати, виникають як у фізичної особи.

Отже, незважаючи на перебування земельних ділянок у фактичному користуванні фермерського господарства «Самійленко», обов`язок щодо сплати орендної плати за землю лежить на орендарі земельних ділянок - засновнику фермерського господарства, оскільки земельні ділянки не були передані фермерському господарству як землекористувачу в установленому законом порядку, а в силу положень статті 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов`язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №400/1730/19.

Зазначений податковий борг підтверджується (а.с. 10):

- податковим повідомленням-рішенням №27866-2407-2518 від 15.06.2023, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі - 5581,55 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням №27865-2407-2518 від 15.06.2023, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі - 1857,53 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслано позивачеві з дотриманням вимог пункту 58.3 статті 58 ПК України (за місцезнаходженням рекомендованим листом з повідомленням про вручення) отримані ним особисто, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, на момент розгляду справи в суді в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення є узгодженими, проте не сплачені.

Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вказаних норм позивачем надіслано на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що передбачено приписами пункту 58.3 статті 58, пункту 42.2 статті 42 ПК України, податкову вимогу форми «Ф» від 16.12.2021 №0009267-1304-2518 (а.с. 8). Зазначена податкова вимога вручена особисто відповідачу 23.12.2021 (а.с. 8 зворот).

Кріт того, суд бере до уваги те, що вище вказані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань не оскаржувались в адміністративному чи судовому порядку і є чинним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий борг у розмірі 44 886,28 грн виник внаслідок несплати відповідачем узгоджених податкових зобов`язань, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу.

Відповідно до пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України).

Приписами підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Наведеними положеннями норм права чітко встановлений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, і контроль за дотриманням такого обов`язку платниками податків покладений на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Зважаючи на вимоги частини 2 статті 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути в дохід бюджету з рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти у сумі 44 886,28 грн (сорок чотири тисяч вісімсот вісімдесят шість 28 коп.) для погашення податкового боргу з:

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 37447,20 грн, на р/р UA148999980314030512000025677; отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м.Семенів/18010300, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

- з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 7439,08 грн, на р/р UA978999980334199815000025677; отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м.Семенів/18010900, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення суду складено 27 червня 2025 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО