Ухвала суду № 128471770, 26.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

26 червня 2025 року справа № 520/15398/25 Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ширант А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 14.05.2020 по 18.07.2022 у сумі 922675,96 (дев`ятсот двадцять дві тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн. 96 коп. та за період з 19.07.2022 по 19.01.2023, у сумі 213550 грн. (двісті тринадцять тисяч п`ятдесят п`ять) грн. 40 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Позов обґрунтовується тим, що позивач проходив службу у відповідача і звільнився у травні 2020, незгоден із тим, що відповідач не виплатив йому частину грошового забезпечення, а тому неодноразово звертався до суду із позовними заявами.

Рішенням Харківського адміністративного суду від 03.02.2021 у справі №520/16912/2020 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 14.05.2020 включно з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, яку позивач отримував під час проходження військової служби.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 по справі № 520/16912/2020 скасовано в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яку позивач отримував під час проходження військової служби. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 по справі № 520/16912/2020 залишено без змін.

Рішенням Харківського адміністративного суду від 23.01.2025 у справі №520/29431/24 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 17 березня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум; нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, з врахуванням вимог абз. 4 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу; здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 по 14.05.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум; здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахованої із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 рік при визначенні розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі № 520/29431/24 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі №520/29431/24.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.

Позивач подав заяву, у якій зазначив, що відповідно до рішення суду від 23.01.2025 ухваленого в справі № 520/29431/24, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу частину недоотриманого грошового забезпечення. На виконання рішення суду відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив 20.05.2025, тобто фактичний розрахунок з працівником відбувся лише 20.05.2025, тому саме ця дата є днем фактичного розрахунку з працівником в розумінні ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України та початком відліку строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільнені.

Правові позиції Верховного Суду

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд враховує правові позиції, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, в якій вказано, що за змістом приписів ст.ст. 94, 116, 117 КЗпП України і ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до положень ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч.5 ст. 122 КАС України.

Згідно з ч. 6 ст. 160 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із врахуванням принципу добросовісності

Суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, який визначає принцип добросовісності - як загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом- це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену ним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, де він зазначив, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає ч.3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо грошові суми, які має сплатити роботодавець працівнику за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у якомога більшої суми.

Висновки суду

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав на оплату праці (вимоги заявлені щодо стягнення індексації та щодо не отримання всіх сум, які йому належали при звільненні - справи № № 520/16912/2020, 520/29431/24).

Слід зазначити, що не одночасне заявлення вимог по оплаті праці, в тому числі, й при звільнені, штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум із роботодавця (в контексті ст. 117 КЗпПУ) і в цьому разі може розглядатися як зловживання правами.

На переконання суду позивач мав розуміти, що він, звертаючись до суду перший та другий рази у 2020 та 2024 роках з вимогою по оплаті праці може мати право й на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав б заявити одночасно всі вимоги: як по оплаті праці, так і по вимогам згідно зі ст.117КЗпПУ ще при першому або при другому зверненні до суду.

Суд бере до уваги, що позовні вимоги звернені до військової частини, яка наразі - виконує важливу функцію по відсічі військової агресії російської федерації.

Отже при надані оцінки обставинам, які вплинули на дату звернення позивача до суду, суд застосовує принципи:

(1) добросовісного користування позивачем своїми правами, а також

(2) принципу, за яким судовий захист надається тим, хто стежить за своїми правами та вчасно їх відстоює.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 2020 року, натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 45, 118, 123, 166, 169 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Позовну заяву - повернути позивачу.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала заяву.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду з дня її підписання в порядку, передбаченому статтею 294 КАС України.

Суддя А.А. Ширант