Рішення № 128471544, 27.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5852/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ч НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ч НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.08.2021 р. по 03.02.2022 р. включно;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 03.08.2021 р. по 03.02.2022 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 02.08.2021 р. № 258-ОС його звільнено в запас. Під час проходження військової служби у період з 29.01.2020 р. по 02.08.2021 р. відповідач протиправно здійснював розрахунок грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., у зв`язку з чим звернувся до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 р. у справі № 420/8803/24 зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29.01.2020 р. по 02.08.2021 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат. На виконання даного судового рішення відповідачем 24.01.2025 р. перераховано на банківський рахунок позивача 106599,86 грн. Таким чином, остаточний розрахунок належних сум при звільненні здійснено відповідачем з порушенням строків, що є підставою для відповідальності, визначеної ст.ст.116, 117 КЗпП України.

Ухвалою від 28.02.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

03.04.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що КЗпП України регулює трудові відносини працівників, а у даному випадку предметом спору є правовідносини щодо виплати середнього заробітку, які регулюються нормами спеціального законодавства та не можуть підмінюватися нормами КЗпП України, оскільки позивач перебував у статусі військовослужбовця, а не працівника Державної прикордонної служби України. Військовослужбовці не мають правового статусу "працівник", проходження ними військової служби в Державній прикордонній службі України врегульовано спеціальним законодавством, тому чинність КЗпП України на них не поширюється. Окремо зауважує, що з 19.07.2022 р. законодавством встановлено обмеження щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним строком.

07.04.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ній обставин.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.12.2000 р. по 02.08.2021 проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загону (військова частині НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.

Згідно витягу із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 02.08.2021 р. № 258-ОС "Про особовий склад" старшого прапорщика ОСОБА_1 з 02 серпня 2021 року виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби позивачу не в повному обсязі виплачувалося грошове забезпечення, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 р. у справі № 420/8803/24, яке набрало законної сили 16.12.2024 р., визнано протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; визнано протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 02.08.2021 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 02.08.2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 премії за 2020 рік та 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 рік; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату премії за 2020 рік та 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2020 рік та 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 рік; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2020 рік та 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 рік; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані 98 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 рік; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані 98 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання даного судового рішення на розрахунковий рахунок позивача 24.01.2025 р. перерахована сума 106599,86 грн.

29.01.2025 р. позивач звернувся до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою, в якій серед іншого, просив виплатити середній заробіток за час затримки розрахунки при звільненні за період з 03.08.2021 р. по 03.02.2022 р.

Не отримавши від відповідача відповіді, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних засадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами 1, 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 29.12.2009 р. № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009). Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.079.2024 р. у справі № 420/8803/24 встановлено, що при проходженні військової служби ОСОБА_1 не в повному обсязі проводилося нарахування та виплата грошового забезпечення та інших виплат за період з 29.01.2020 р. по 02.08.2021 р.

Кошти за вказаними судовими рішеннями у загальній сумі 106599,86 грн. були перераховані відповідачем на банківський рахунок позивача 24.01.2025 р., що не заперечується сторонами.

Суд враховує, що вищевказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою, звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 31.10.2019 р. у справі № 828/598/17, від 16.04.2020 р. у справі № 822/3307/17, від 31.05.2018 р. у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 р. у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 р. у справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 р. у справі № 140/2006/19.

Згідно ст.116 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022 р.) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022 р.) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування ст.117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 р. у справі № 821/1083/17.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що у спірному випадку на нього не поширюється відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України.

В рамках даної справи судом встановлено, що відповідачем при звільненні позивача з військової служби не проведено з останнім повного розрахунку, зокрема не було виплачено у повному обсязі грошове забезпечення та інші виплати за період з 29.01.2020 р. по 02.08.2021 р., що свідчить про недотримання відповідачем вимог ст.116 КЗпП України та має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Як вже встановлено судом, позивача було виключено зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 02.08.2021 р. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення проведено лише 24.01.2025 р. (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).

Позивач звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, однак відповіді від відповідача не отримав.

За таких обставин протиправною є бездіяльність, а не дії як вказує позивач, відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Щодо визначення способу поновлення порушених прав позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків особового складу) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі належні йому суми.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.08.2021 р. № 258-ОС "Про особовий склад" позивача виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 02.08.2021 р.

Строк затримки по виплаті грошового забезпечення слід рахувати з 03.08.2021 р., оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

Отже, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 р. у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне стягнути з відповідача конкретну суму такої компенсації.

В той же час суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.9 КАС України).

Таким чином, визначення предмета спору є прерогативою особи, яка звернулася до суду з позовною заявою, а суд розглядає справу в межах позовних вимог.

Позивач в рамках даної справи просить зобов`язати відповідача виплатити грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 03.08.2021 р. по 03.02.2022 р. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

З огляду на викладене, суд розглядає справу в межах позовних вимог ОСОБА_1 .

При вирішенні позовних вимог щодо розміру середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за час затримки в межах заявлених позовних вимог (з 03.08.2021 р. по 03.02.2022 р.), суд враховує наступне.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100), передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.03.2025 р. № 50 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення позивача становить: за червень 2021 року - 12975,40 грн., за липень 2021 року - 12848,60 грн.

Таким чином, загальна сума грошового забезпечення за червень, липень 2021 року становить 25824 грн. (12975,40 грн. + 12848,60 грн.).

Сукупна кількість календарних днів за цей період - 61.

Тому середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 423,34 грн. (25824 грн. : 61 день).

Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд враховує межі позовних вимог ОСОБА_1 (з 03.08.2021 р. по 03.02.2022 р.), що становить 185 календарних днів.

Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період (період, який просить позивач) складає 78317,90 грн. (423,34 грн. х 185 календарні дні).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 78317,90 грн.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.08.2021 р. по 03.02.2022 р. у сумі 78317 (сімдесят вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 90 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко