Рішення № 128471490, 27.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/34278/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 24.11.2021 звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.05.2021 року №155820-2409-2615.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.05.2021 року ГУ ДПС у м. Києві нараховано ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 116 219,72 грн. за податковий період 2020 року, у зв`язку з чим було складено податкове повідомлення-рішення від 21.05.2021 року №155820-2409-2615, яке було направлене ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку в строк до 01 липня. Проте, ГУ ДПС у м. Києві здійснено нарахування податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 21.05.2021 року, що не відповідає вимогам податкового законодавства, а саме, вимогам п.287.2 ст.287 ПК України, відповідно до умов яких нарахування відповідних сум здійснюється контролюючими органами до 1 травня. Крім того, з огляду на оскаржуване податкове повідомлення-рішення вбачається, що воно є таким, що не відповідає вимогам п.п.58.1.1 п.58.1 ст.58 ПК України, а саме, в такому податковому повідомленні-рішенні відсутня підстава для нарахування такого податкового зобов`язання. Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві при складанні податкового повідомлення-рішення від 21.05.2021 року №155820-2409-2615 не було дотримано його форму, що визначена у ст.58 ПК України, що не відповідає вимогам п.286.5 ст.286 ПК України. Разом з тим, відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Для цього, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З огляду на надану ГУ ДПС у м. Києві інформацію та копії документів вбачається, що розрахунок суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік здійснено на підставі витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2021 року із застосуванням ставки податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки. Разом з тим, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували дані з інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС, відповідно до яких ОСОБА_1 є платником податку на майно, в частині плати за землю фізичних осіб, та за яким обліковується земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:109:0003). Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві під час винесення оскаржуваного рішення керувався витягом із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2021 року (в якому відсутня інформація про власника земельної ділянки) та даними з інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

05.01.2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, визначено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Згідно із п. 1 «Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва», затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16 вересня 2024 року №399 цей Порядок розроблено на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України.

У відповідності до п. 4 Порядку №399 на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Порядку №399 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 року справу №640/34278/21 передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу): Скупінській О.В.

Ухвалою судді від 24.05.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/34278/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії, розгляд справи розпочато спочатку.

Суддею вирішено розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.05.2025 (вх.№45342/25) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Головне управлінням ДПС у місті Києві з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

У відзиві вказано, що згідно бази даних інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС, ОСОБА_1 перебуває на обліку, як платник земельного податку за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га. (1000 кв.м.), кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0003.

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.04.2021, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га. (1000 кв.м.), кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0003, складає 1621972,18 гривень. Пунктом 6.3 рішення №194/9251 департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечено надання довідок про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок за результатами розрахунку відповідно до рішень Київської міської ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва. Відповідно до пп. 1.8 п. 1 додатку 5 до рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877, із змінами та доповненнями, при зміні частин в будівлі (споруді) або їх функціонального використання юридичні та фізичні особи (у тому числі нерезиденти України) зобов`язані у десятиденний термін в письмовій формі (за заявою згідно зі зразком) повідомити Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про необхідність здійснення нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін.

Як зазначено у відзиві, позивачем не було здійснено жодних дій для реєстрації земельної ділянки при цьому стверджуючи, що ним використовується земельна ділянка для власної господарської діяльності, не було додано до позовної заяви жодних доказів або інформації про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, що у свою чергу унеможливлює отримання контролюючим органом даних Державного земельного кадастру по земельній ділянці, котра належить Позивачу, а тому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у Позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідач стверджує, що належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми ст. 15 Закону № 3613, відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. Департамент земельних ресурсів наділений повноваженнями видавати інформацію з Державного земельного кадастру щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отримання витягу це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі.

У відзиві зазначено, що відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2021 виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 1000 кв.м., кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0003, складає 11621972,18 грн. При цьому вид (код виду) цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 р. № 548, не внесено до Державного земельного кадастру. Таким чином, відповідно до примітки 2 таблиці № 1 до додатка 3 Положення застосовується ставка податку в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки. Сума податку за 2020 рік по вищезазначеному податковому повідомлені-рішенні була розрахована наступним чином: 11621972,18 грн. х 1% = 116219,72 гривень, де: 11621972,18 гривень нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1% ставка земельного податку (примітка 2 таблиці № 1 до додатка 3 Положення «Про плату, за землю в місті Києві» затвердженого Рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011 1.1 № 242/5629 із змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради; від 18.10.2018 № 1910/5974).

Враховуючи вище викладене, як вказано у відзиві, ГУ ДПС у м. Києві було сформоване податкове повідомлення-рішення від 21.05.2021 № 155820-2409-2615 на суму 116 219,72 грн по земельному податку з фізичних осіб (КБК 18010700) за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:91:109:0003. Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_3 (номер поштового відстеження 0100192518460). Лист, відповідно до відмітки Укрпошти був повернутий аз зворотною адресою 22.07.2021 (причина повернення за закінченням встановленого строку зберігання).

На думку відповідача, у випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, Позивач може бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, а не від самого податкового зобов`язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб.

З урахуванням вищевикладеного, Головне управлінням ДПС у місті Києві просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Станом на дату вирішення даної справи, інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві як платник податку на майно, в частині плати за землю фізичних осіб за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га (1000 кв.м), кадастровий номер ділянки:8000000000:91:109:0003.

Згідно з даними Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу з 17.11.2015 на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, кадастровий номер ділянки: 8000000000:91:109:0003.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» встановлено ставки земельного податку. Відповідно до примітки 2 до таблиці №1 до додатка 3 Положення «Про плату за землю в місті Києві» до Рішення, якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548, е внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.04.2021, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га (1000 кв.м), кадастровий номер ділянки:8000000000:91:109:0003, складає 11621972,18 грн.

21.05.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.05.2021 №155822-2409-2615, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 116219,72 грн за податковий період 2020 рік.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялось позивачу, відправлення повернуте на адресу податкового органу із позначкою поштового відділення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до положень підпункту 16.1.4 пункту16.1 статті16 Податкового кодексу України (зараз і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп.270.1.1п.270.1ст.270 ПК України).

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

При цьому, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п.277.1ст.277 ПК України).

Особливості оподаткування платою за землю врегульовані статтею 284 Податкового кодексу України.

Так, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Пунктом 285.1 ст.285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст.286 ПК України).

В той же час, за змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

За статтями 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, фізична особа, яка є власником (користувачем) земельної ділянки, є платником земельного податку і несе обов`язок по його сплаті.

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Підпунктом 14 пункту 24 вказаного Порядку визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дату проведення нормативної грошової оцінки земель.

Підпункт 1 пункту 4 Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1066 визначає, що для здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів коштів від сплати земельного податку та орендної плати за землю подаються щокварталу до 30 числа місяця наступного періоду відомості Держгеокадастром, головними управліннями Держгеокадастру в області, м. Києві - відповідним територіальним органам ДФС щодо, зокрема проведення нормативної грошової оцінки земель у межах населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом на міста обласного і районного значення, селища, села та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом землекористувачів за категоріями земель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року №1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого встановлено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Застосування наведених вище норм права в контексті прийнятності використання податковим органом відомостей про нормативно грошову оцінку, наданих територіальним органом Держгеокадастру, при нарахуванні податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб вже було предметом розгляду Верховного Суду відповідно до постанов від 21 вересня 2021 року (справа №826/12232/16), від 07 лютого 2019 року (справа №826/22642/15) та від 01 серпня 2023 року (справа №826/4205/18).

У справах №826/12232/16, №826/22642/15, та №826/4205/18 Верховний Суд дійшов висновку, що розмір земельного податку встановлюється на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, дані про яку формує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та яка подається контролюючому органу не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки. З огляду на викладене Суд визнав правомірним проведення контролюючим органом розрахунку земельного податку за земельні ділянки, які належать особі на підставі даних з Державного земельного кадастру, наданих відділом Держгеокадастру.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що у даній справі податковим органом за 2020 рік нараховано позивачу земельний податок з фізичних осіб за належну йому земельну ділянку площею 0,10 га (1000 кв.м) (кадастровий номер ділянки:8000000000:91:109:0003), яка розташована адресою: м. Київ, вул. Отто Шмідта, 18, виходячи з даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровим номером ділянки:8000000000:91:109:0003, то суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного позивачем рішення.

При цьому, суд зауважує, що податковий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно, а керується відомостями про нормативно грошову оцінку, наданими йому територіальним органом Держгеокадастру.

Щодо строку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Як вже вказано судом, відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу

Суд зауважує, що пункт 287.10 статті 287 ПК України передбачає, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що пропуск податковим органом встановленого абзацом 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України строку (до 1 липня поточного року) нарахування та надсилання податкового повідомлення-рішення не спростовує наявність у позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі №804/4231/16 (К/9901//40891/18).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність оскаржуваних рішень та, відповідно, про безпідставність та необґрунтованість доводів позову. Тому такий позов задоволенню не підлягає.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.05.2021 №155820-2409-2615 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 5, корпус А, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА

.