Рішення № 128465768, 18.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 рокусправа № 380/9488/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Драганчук О.В.,

за участю:

представника позивача Куксов В.Г.,

представника відповідача Корилкевич Б.П.,

представника третіх осіб Дем`яніва Петра Дмитровича, ОСОБА_1 Левкович Т.В.,

третьої особи ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 та Філії "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (81131, Львівська обл., Львівський р-н, с. Солонка, вул. Центральна,3; код ЄДРПОУ: 04369699), в якому просить:

визнати протиправним та нечинним рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №1510 від 29.07.2021 Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в селі Зубра.

Свої порушені права та право на оскарження вказаного нормативно-правового акта в порядку ст.264 КАС України позивач обгрунтовує тим, що рішення №1510 від 29.07.2021 Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в селі Зубра стосується прав та обов`язків позивача у сфері містобудування як власника земельної ділянки 4623683300:01:003:1364, яка знаходиться в межах проектування спірного детального плану території (надалі також ДПТ), затвердженого спірним рішенням відповідача. Зазначає, що в детальному плані території в межах вулиці Бандери в селі Зубра пропонуються до проектування індивідуальні житлові будинки та господарські будівлі на земельних ділянках із кадастровими номерами 3683300:06:000:0119 та 3683300:06:000:0120 із вказівкою врахування пожежних розривів до території листяного лісу та вказано про витримання цих пожежних розривів. Однак, поряд з вказаними ділянками розташовані землі лісового фонду Державного підприємства «Державне лісове господарство» зі складом насадження мішані ліси, пожежні розриви до яких є більшими, а тому містобудівна документація «Детальний план території в межах вулиці Бандери в селі Зубра розроблена із порушенням вимог пункту 15.2.4 ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій» та не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №926 від 01.08.2021 «Про затвердження порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації». Вважає, що порушення відповідачем оскаржуваним рішенням протипожежних відстаней від будинків, будівель і споруд сільських населених пунктів ставить під загрозу право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а право на безпечне довкілля фактично зумовлює також право громадянина вимагати дотримання відповідних приписів та норм встановлених у сфері захисту навколишнього середовища.

Ухвалою суду від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №380/9488/24 про визнання протиправним та нечинним рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №1510 від 29.07.2021 Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в селі Зубра. у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Підготовче засідання призначено на 05.06.2024.

Згідно з вимогами частин 4-7 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Відповідач подав докази розміщення 16.05.2024 о 10.41 на сайті Солонківської територіальної громади Львівського району Львівської області оголошення про відкриття Львівським окружним адміністративним судом провадження в адміністративній справі №380/9488/24 про визнання протиправним та нечинним рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №1510 від 29.07.2021 Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в селі Зубра. Також повідомлено про дату, час та місце підготовчого засідання у даній справі https://solonkivska-gromada.gov.ua/ (а.с.46, т.1).

22.05.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Детальний план був розроблений на підставі та повністю відповідав положенням Генерального плану с.Зубра, а Солонківська сільська рада не мала підстав відмовляти у задоволенні заяви про затвердження цього детального плану території. Зазначає, що під час проведення всієї процедури прийняття оскаржуваного рішення не було допущено жодного порушення положень ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України №926 від 01.08.2021 «Про затвердження Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» від 25 травня 2011 р. №555. Вказує, що доводи позивача про розташування земель лісового фонду Державного підприємства «Державне лісове господарство» зі складом насадження мішаних лісів поряд із земельними ділянками 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 без врахування пожежного розриву до межі мішаного лісу не підтверджуються жодними доказами.

Відповідач зазначає, що позивач жодними доказами не доводить наявності порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення протипожежних відстаней від будинків, будівель і споруд сільських населених пунктів, що ставить під загрозу право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Отже, позивачем не доведено факту порушення його законних прав та інтересів на безпечне для життя і здоров`я довкілля прийняттям оскаржуваного рішення відповідачем. Крім того, твердження позивача на порушення екологічних прав не може прийматися до уваги судом, оскільки така можливість їх порушення лише передбачається ним у майбутньому.

Окрім цього позивач покликається на порушення позивачем визначеного ст.122 КАС України строку звернення з даним позовом, оскільки всі рішення прийняті Солонківською сільською радою, прийняті з 2020 року, в тому числі оскаржуване рішення, публікуються на її офіційному веб-сайті в мережі Інтернет: https://solonkivska-gromada.gov.ua/ і були завантажені 10.08.2021, а тому позивач повинен був дізнатися про оскаржуване рішення не 15.04.2024, як він стверджує, отримавши копію детального плану у відповідь на адвокатський запит, а значно скоріше, тобто, ще у 2021 році.

24.05.2024 на адресу суду представником Дем`яніва Петра Дмитровича та Шарка Ігоря Володимировича подано клопотання про залучення їх в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3683300:06:000:0120, а ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3683300:06:000:0119, які охоплюються оскаржуваним в даній справі рішенням, а тому рішення в справі безпосередньо вплине на права та обов`язки вказаних осіб, що згідно з ст.49 КАС України є підставою для їх залучення третіми особами.

05.06.2024 підготовче засідання відкладено до 03.07..2024 за клопотанням представника позивача, а в подальшому до 31.07.2024 в зв`язку з повторним запиом до Філії "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про надання доказів в підтвердження позиції у даній справі.

31.07.2024 на адресу суду представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 31.07.2024 задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 та на стороні відповідача ОСОБА_5 , також задоволено клопотання представника третіх осіб про вступ в справу третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , підготовче засідпння відкладено до 18.09.2024.

17.09.2024 представником третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в порядку ст.165 КАС України подано суду пояснення щодо позовних вимог, в яких аргумент позивача щодо незаконності вищевказаного рішення з підстав порушення вимог пункту 15.2.4. ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування та забудова територій» у аспекті недотримання відстані від будинків, будівель і споруд сільських населених пунктів до лісових ділянок під час розроблення Детального плану вважає безпідставним, оскільки вказаним пунктом ДБН 5.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій» вказується про необхідність дотримання протипожежних відстаней у тому чи іншому розмірі, в залежності від типу лісу. При цьому, вимоги протипожежних відстаней застосовуються до будинків, будівель, споруд, дачних поселень, садової забудови. Відтак, стверджувати про порушення цих вимог ДБН можна лише у випадку наявності існуючої забудови, однак у матеріалах справи відсутні докази того, що на земельних ділянках третіх осіб щодо яких розроблявся Детальний план наявна будь-яка забудова чи проводяться будь-які дії щодо будівництва такої. Також позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що ліс є не листяним, а мішаним. Щодо порушення оскаржуваним рішенням вимог Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, то представник третіх осіб вважає їх необгрунтованим, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №926, якою затверджено відповідний порядок датована 01.08.2021 та набрала чинності 08.09.2021, в той час як оскаржуване рішення про затвердження ДПТ датоване 29.07.2021. Отже, Детальний план не розроблявся на підставі вищевказаного порядку, оскільки такий не діяв на момент його затвердження. Вважвє, що обов`язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Однак, на переконання представника, з огляду на відсутність будь-яких доказів, наданих позивачем, щодо наявності об`єктів нерухомості на земельних ділянках, які належать третім особам і щодо яких рішенням Солонківської сільської ради затверджено Детальний план, відсутні підстави стверджувати, що наразі є будь-які порушення норм ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування та забудова територій» щодо забудови території, які могли б вплинути на права позивача. Стверджує про відсутність негативного впливу на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, обмеження його прав свобод та інтересів оспорюваним рішенням відповідача, а відтак про наявність підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також 17.09.2024 представником третіх осіб подано заперечення на клопотання про витребування доказів та заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 18.09.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано у філії Львівське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (адреса місцезнаходження: 79495, Львівська обл., Львівський р-н, м. Винники, вул. Яворницького, 34) докази, які підтверджують, який склад насаджень згідно таксаційного опису лісового фонду поряд із земельними ділянками за кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області; викопіювання з планшету та таксаційний опис. Підготовче засідання відкладено до 14.10.2024 для надання можливості представнику позивача відреагувати на клопотання про залишення позову без розгляду.

11.10.2024 представником позивача подано заперечення щодо заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

Окрім цього, 11.10.2024 представником позивача подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову, в якій в порядку ч.1 ст.47 КАС України посилається на порушення відповідачем порядку розроблення та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, в порушення п.4.3 Порядку №290 замовником розроблення містобудівної документації в оскаржуваному рішенні вказано не виконавчий орган Солонківської сільської ради, а громадянина ОСОБА_1 , що також суперечить замовнику, вказаному у завданні та ДПТ, в порушення п.1.5 Порядку №290 розробником ДПТ при зазначені державних булівельних норм вказано нормативні документи, які на момент розроблення втратили свою чинність та не могли використовуватись розробником, а також не застосовуються на території України, в порушення п.11 Завдання в ДПТ жодним чином не передбачено ні розміщення гостьових автостоянок, ні пішохідних переходів. Окрім цього, представник позивача покликається на порушення процедури проведення громадських обговорень проекту ДПТ, оскільки не вказано організатора проведення громадських слухань, не оприлюднено будь-яких проектів містобудівної документації, а оголошення про проведення громадських слухань було опубліковано в засобі масової інформації, яке не поширюється на відповідній території.

Ухвалою від 14.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника третіх осіб про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта. Також протокольною ухвалою від 14.10.2024 суд залучив Філію "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (79495, Львівська обл., Львівський р-н, м. Винники, вул. Яворницького, 34) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та зобов`язав повторно подати витребувані судом докази, вирішення питання щодо заяви про зміну підстав позову відклав до наступного підготовчого засідання за клопотанням представника відповідача та третіх осіб для надання можливості ознайомитися з відповідною заявою, підготовче засідання відкладено до 06.11.2024.

28.10.2024 на адресу суду від Філії "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних документів, а саме викопіювання з планшету та таксаційний опис.

31.10.2024 на адресу суду від Філії "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

05.11.2024 представником третіх осіб подано заперечення на заяву про зміну (доповнення) підстав позову з обгрунтуванням підстав для повернення чи залишення такої заяви без розгляду, зокрема, неналежний спосіб подання заяви до суду та відсутність законодавчо визначених доказів направлення цієї заяви іншим учасникам справи. По суті заявлених підстав вказує, що незважаючи на зазначення в резолютивній частині рішення замовником виконання робіт з розроблення детального плану території гр. ОСОБА_1 , фактично замовником виступив виконавчий комітет Солонківської сільської ради на виконання положень законодавства, а саме п. 4.3. Порядку № 290, оскільки здійснював організацію розроблення детального плану; надав всі необхідні документи для розроблення такого; оприлюднив прийняте рішення щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проекти містобудівної документації на своїх офіційних веб-сайтах, а також надав вільний доступ до такої інформації громадськості; провів громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; підготував і подав на затвердження ради містобудівну документацію. Щодо проєктування гостьової автостоянки, пішохідних переходів зазначає, що такі було запроектовано, що підтверджується розділом 16 пояснювальної записки ДПТ та Проектним планом, суміщеного із схемою організації руху транспорту та пішоходів і схемою планувальних обмежень. Також спростовує доводи позивача щодо порушення проведення громадських слухань та оприлюднення проектів містобудівної документації. Звертає увагу, що на час дії воєнного стану інформація про затверджені детальні плани недоступна, а відповідно неможливо встановити відсутність оприлюднення відповідного проєкту містобудівної документації, пояснювальної записки тощо. Вважає, що відповідач не може нести відповідальність за неприсутність представників громадськості на громадських слуханнях, оскільки це є їх правом, а не обов`язком. Позивач не був позбавлений права приймати участь у такому обговоренні, подавати свої пропозиції та пояснення, разом з тим ним цього не було зроблено.

В додаткових поясненнях відповідача, які надійшли на адресу суду 06.11.2024, представник також заперечує проти наведених у заяві додаткових підстав позову, покликаючись на те, що всі рішення прийняті відповідачем починаючи з 08.12.2017 публікуються на її офіційному веб-сайті в мережі Інтернет: https://solonkivska gromada.gov.ua/. Під час проведення всієї вищеописаної процедури не було допущено жодного порушення чинних на той час положень ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення містобудівної документації на місцевому рівні» від 25 травня 2011 р. №555. Повідомлення подане, встановлені строки дотримані, порушення процесу відсутні. Щодо твердження позивача на те, що в тексті Детального плану є наявні посилання на ДБН та СНиП які втратили чинність на момент його розроблення, зазначає, що ніде в тексті немає посилання на конкретні норми цих документів, тобто, відсутні посилання на застарілі норми. Інші доводи є аналогічними доводам представника третіх осіб.

06.11.2024 підготовче засідая відкладено до 04.12.2024 в зв`язку з клопотанням відповідача про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника в дане судове засідання.

03.12.2024 представником позивача повторно подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову аналогічного змісту.

04.12.2024 підготовче засідая відкладено до 16.12.2024 в зв`язку з клопотанням представника позивача про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи (новий представник).

Представником третіх осіб 13.12.2024 подано до суду заперечення на процесуальні заяви від 11.10.2024 та 03.12.2024, посилаючись на наявність підстав для залишення їх без розгляду.

16.12.2024 підготовче засідая відкладено до 18.12.2024 для ознайомлення з клопотанням.

16.12.2024 представником позивача подано клопотання про витребування доказів у філії «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (адреса місцезнаходження: 79495, Львівська обл., Львівський р-н, м. Винники, вул. Яворницького, 34), з яких вбачається, який саме склад насаджень (з вказівкою виду лісу - листяного, мішаного і хвойного) знаходиться поряд із земельними ділянками за кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області.

17.12.2024 представником третіх осіб подано заперечення на клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 18.12.2024 суд частково задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів та витребував у філії Львівське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (адреса місцезнаходження: 79495, Львівська обл., Львівський р-н, м. Винники, вул. Яворницького, 34) таксаційну характеристику лісового фонду поряд із земельними ділянками за кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області, із точним зазначенням типу лісу, а протокольною ухвалою від 18.12.2024 суд залишив заяву про зміну підстав позову без розгляду, оскільки не дотримано норм КАСУ при поданні такої заяви, підготовче засідання відкладено до 15.01.2025.

30.12.2024 представником позивача повторно подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову аналогічного змісту.

15.01.2025 підготовче засідання відкладено до 12.02.2025 в зв`язку з клопотанням відповідача про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника в дане судове засідання, а в подальшому до 26.02.2025 за клопотанням представника позивача.

Протокольною ухвалою від 12.02.2025 суд прийняв до розгляду заяву про зміну (доповнення) підстав позову і постановив розглядати позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

26.02.2025 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи лісівничого висновку (консультаційного висновку спеціаліста), який містить лісничо-таксаційну характеристику лісового масиву, що знаходиться поряд із земельними ділянками 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області.

В підготовчому засіданні 26.02.2025 оголошено перерву до 12.03.2025 за клопотанням представників третіх осіб та відповідача для надання можливості ознайомитися з поданими доказами та висловити свою позицію щодо їх долучення до матеріалів справи.

11.03.2025 представник відповідача та представник третіх осіб подали заперечення на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, оскільки висновок спеціаліста не може бути долучений до матеріалів справи як доказ, так як не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, визначеним КАС України. Додатково зазначили, що таксаційні описи є застарілими, оскільки відсутні підтвердження проведення повторного базового лісовпорядкування, яке також включає лісотаксаційні роботи, у 2020 році відповідно до вимог законодавства. Спеціаліст під час здійснення аналізу наданих йому матеріалів та зазначення даних у таблиці 1 не здійснив належної перевірки щодо дати проведення останнього повторного базового лісовпорядкування, а відтак є обґрунтовані сумніви у достовірності його висновків. Також звертає увагу на наявні обґрунтовані сумніви у тому, що спеціаліст мав змогу належним чином проаналізувати та дослідити надані йому представником позивача документи, інформація із яких лежить у основі наданої відповіді на запитання, оскільки виявлено значні розбіжності між інформацією, наданою в матеріалах для аналізу, та у таблиці 1; спеціаліст жодним чином не зазначає у своєму висновку про якість наданих матеріалів та відповідно можливі неточності; отримано про виділ 6 інформацію, яку не можливо розібрати, зважаючи на низьку якість копії. Вважає, що окомірна таксація за своєю суттю є візуальним способом оцінки, а відповідно має високий ступінь неточності, а тому застосування відповідних методів дослідження із застосуванням інструкцій, методик тощо, наданням точної інформації про точки здійснення фотофіксацій є необхідними для якісного встановлення виду лісу та складу наседжень.

Протокольними ухвалами від 12.03.2025 суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та долучити до матеріалів справи подані ним докази, закрити підготовче засідання у даній справі та призначити справу до розгляду по суті на 09.04.2025.

Протокольною ухвалою від 09.04.2025 до початку розгляду справи по суті суд ухвалив залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ); ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) ; ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), в зв`язку з чим розгляд справи відкладено до 07.05.2025.

В судовому засіданні 07.05.2025 протокольною ухвалою постановлено викликати у наступне судове засідання спеціаліста, який надавай лісівничий висновок ОСОБА_9 к.с.-г. наук,доцент лісової таксації та лісовпорядкування Національного лісотехнічного університету України для з`ясування спірних питань, судове засідання відкладено до 11.06.2025.

В судовому засіданні спеціаліст, який надав лісівничий висновок, ОСОБА_9 к.с.-г. наук,доцент лісової таксації та лісовпорядкування Національного лісотехнічного університету України пояснив, на підставі яких матеріалів ним здійснювалися дослідження, якими методами та способами, та повідомив, що за матеріалами проведеного дослідження ним встановлено, що Виділ 1 й 2 це хвойний ліс, який зростає на початку лісового масиву і межує із дорогою в селі Зубра, Виділ 3 це мішаний ліс, який межує із земельними ділянками довжиною близько 178 м за кадастровими номерами 4683300:06:000:0119, 4683300:06:000:0120 в селі Зубра.

В судовому засіданні 11.06.2025 оголошено перерву до 18.06.2025.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, заявах про зміну підстав позову та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позоану заяву та додаткових поясненнях.

Представник третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечив та просив в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у поясненнях.

ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечив та просив в їх задоволенні відмовити з підстав, аналогічних поясненням відповідача та представника третіх осіб.

Інші треті особи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Згідно з частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення вказаних учасників процесу про час та місце судових засідань та з врахуванням думки учасників процесу, що з`явилися, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представників інших третіх осіб, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням XVI позачергової сесії VIII демократичного скликання Солонківської сільської ради № 2217 від 12 лютого 2019 року «Про надання дозволу на розробку детального плану території в с.Зубра» (далі Рішення № 2217) було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку детального плану в межах АДРЕСА_3 . Пунктом 2 Рішення № 2217 встановлено, що замовником виконання робіт з розроблення відповідного детального плану визначено громадянина ОСОБА_1 . Пунктом 3 рішення передбачено, що фінансування робіт із розроблення детального плану територій провести за рахунок ОСОБА_1 . Пунктом 4 сільському голові Солонківської сільської ради забезпечити оприлюднення даного рішення відповідно до вимог законодавства. (а.с.68 т.1).

09.12.2020 ФОП ОСОБА_5 погодив завдання на розроблення детального плану території «Детальний план території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області» (а.с.69-71 т.1).

Детальний план території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області, замовником якого значиться виконавчий комітет Солонківської сільської ради, розроблений ФОП ОСОБА_5 у 2021 році. В детальному плані території в межах вулиці Бандери в селі Зубра пропонуються до проектування індивідуальні житлові будинки та господарські будівлі на трьох земельних ділянках із кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120, 4623683300:01:003:1312 із вказівкою врахування пожежних розривів до території листяного лісу. Зокрема, в примітці Детального плану вказано, що при розміщенні забудови на ділянках слід враховувати пожежні розриви до території листяного лісу. Згідно вимог ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій» відстань від будинків, будівель і споруд сільських населених пунктів до лісових ділянок повинна бути 20 м, 50 м і 100 м відповідно до дерев листяного, мішаного і хвойного лісу. В даному випадку розрив до межі листяного лісу витриманий (а.с.10, 48-65 т.1). За змістом текстової частини ДПТ в планувальних обмеженнях зазначено, що планувальні обмеження на території ДПТ є охоронні зони інженерних мереж, червоні лінії вулиць згідно генплану села, лінії забудови та нормативні розриви між існуючою та проектованою забудовою. Також при розміщенні забудови на ділянках необхідно дотримуватись пожежного розриву до лісу, що становить згідно ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій» від будинків, будівель і споруд сільських населених пунктів до лісових ділянок листяного лісу 20 м.(а.с.54 т.1).

Докази опублікування Детального плану відсутні.

Вищевказаний детальний план відсутній на офіційному веб-сайті Солонківської сільської ради, доказів оприлюднення його на сайті Солонківської сільської ради відповідач не подав, такі причини пояснює введенням воєнного стану.

В районному часописі «Голос народу» №23(1834) від 11.06.2021 було опубліковано оголошення, в якому повідомлялось про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області. З пропозиціями звертатись в сільську раду (а.с.66-67, т.1).

12.07.2021 проведено громадські обговорення Детального плану території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області, про що складено протокол, за змістом якого на громадських слуханнях були присутні голова сільської ради Дубневич Б.В., начальник відділу архітектури та містобудування Солонківської сільської ради Собко О.Т., представники громадськості депутати сільської ради Деркач М.І. та Флерчук М.М. Також проведення громадських слухань щодо затвердження Детального плану території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області у такому складі зафіксовано актом від 12.07.2021 (а.с.34-35, т.1).

За змістом протоколу громадських обговорень, головуючий Дубневич Б.В. надав інформацію щодо проекту обговорення, опублікування Детального плану в районному часописі «Голос народу» №23(1834) від 11.06.2021 та зазначив про відсутність пропозицій щодо врахування громадських інтересів у містобудівній документації, зауважень чи заперечень від громадськості. Даний протокол містить висновок про подання Детального плану території на затвердження на сесію сільської ради.

Рішенням XIX позачергової сесії IХ демократичного скликання Солонківської сільської ради № 1510 від 29.07.2021 «Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в с.Зубра» (надалі також - рішення №1510 від 29.07.2021), а саме пунктом 1 затверджено Детальний план території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області (а.с.11, 33, т.1).

Вказане рішення №1510 від 29.07.2021 є предметом оскарження в даній справі з підстав порушення при прийнятті такого положень Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №555 від 25.05.2011 в частині дотримання визначеного законом механізму проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації. Окрім цього, затверджений Детальний план території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області, на думку позивача, розроблений із порушенням вимог пункту 15.2.4 ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій» та не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №926 від 01.08.2021 «Про затвердження порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації».

Своє порушене право позивач обгрунтовує тим, що рішення №1510 від 29.07.2021 стосується прав та обов`язків у сфері містобудування як власника земельної ділянки 4623683300:01:003:1364, яка знаходиться в межах проектування спірного детального плану території. Проектування та майбутнє будівництво на суміжних із позивачем земельних ділянках індивідуальних житлових будинків та господарських будівель з порушенням протипожежних відстаней ставить під загрозу право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Як зазначено у спірному ДПТ. орієнтована площа, що опрацьована в даному детальному плані території становить 1,00 га, площа ділянок проектування 0,3000 га. (три земельні ділянки по 0,10 га). Ділянка проектування з існуючим цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства передбачається під зміну цільового призначення на ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового булинку (присадибна ділянка).

Відповідно до змісту спірного ДПТ. територія ДПТ включає, зокрема, наступні земельні ділянки (а.с. 12-13, 43 т.1, а.с.146-157, т.2):

земельну ділянку загальною площею 0,1272 га. що знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 (кадастровий номер: 4623683300:01:003:1365);

земельну ділянку загальною площею 0,1165 га. що знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 (кадастровий номер: 4623683300:01:003:1364), цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

земельну ділянку загальною площею 0,1424, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_7 (кадастровий номер: 4623683300:01:003:1340);

а також три земельні ділянки площею по 0,10 га кожна заплановані під проектування зі зміною цільового призначення з - для ведення особистого селянського господарства на - для будівництва та обслуговування індивідуального житлового булинку (присадибна ділянка):

земельну ділянку загальною площею 0,10 га. що знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 (кадастровий номер: 4623683300:06:000:0120);

земельну ділянку загальною площею 0,10 га. що знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 (кадастровий номер: 4623683300:06:000:0119);

земельну ділянку загальною площею 0,10 га, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_8 (кадастровий номер: 4623683300:01:003:1312).

Територія спірного ДПТ, а саме вказані вище земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 межують із земельними ділянками, що належать позивачу та ОСОБА_4 , і саме на цих земельних ділянках, а також земельній ділянці ОСОБА_7 згідно оскаржуваного ДПТ пропонуються до проектування індивідуальні житлові будинки та господарські будівлі (на трьох земельних ділянках із кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120, 4623683300:01:003:1312) із вказівкою врахування пожежних розривів до території листяного лісу).

До матеріалів справи представником позивача долучено лісівничий висновок (консультаційний висновок спеціаліста), який складено на замовлення позивача ОСОБА_9 к.с.-г. наук, доцентом лісової таксації та лісовпорядкування Національного лісотехнічного університету України. Лісівничий висновок містить лісничо-таксаційну характеристику лісового масиву, що знаходиться поряд із земельними ділянками 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області, який надано на підставі викопіювання з планшету №3 Винниківського лісництва та таксаційного опису (аркуш 295, квартал 277), поданих суду на виконання ухвали суду філією "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". За матеріалами висновку лісові ділянки, які межують із земельними ділянками 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 це виділ 3 мішаний ліс.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам з врахуванням поданих доказів суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами другою та шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як роз`яснено Рішенням Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп, частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Суд також враховує, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право».

Зокрема, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

ЄСПЛ, зокрема у рішеннях «Georgiadis v. Greece» (заява № 21522/93, пункт 34), «Ferrazzini v. Italy» (заява № 44759/98, пункт 30), «Benthem v. the Netherlands» (заява № 8848/80, пункт 32), зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Аналогічний правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 9901/386/18, та Верховним Судом у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 367/4883/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 539/1699/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 480/8472/20 та від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є правомірність рішення Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 1510 від 29.07.2021 «Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в с.Зубра», яким затверджено Детальний план території в межах вулиці Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області.

Отже, у цій справі позивачем оскаржується нормативно-правовий акт, прийнятий Солонківською сільською радою.

Зокрема, у статті 4 КАС України визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт -- акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт -- акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тому, перевіряючи законність рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання своїх управлінських функцій, судам, з метою уникнення істотних порушень норм процесуального права, необхідно розмежовувати поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт». Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 183/6195/17(2-а/183/251/17), від 21 грудня 2019 року у справі №826/14366/15, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 20 травня 2020 року у справі № 310/6300/16-а(2-а/310/12/17), від 26 травня 2020 року у справі № 826/17586/16 та від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16.

Згідно з пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (із змінами та доповненнями) на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт -- офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 9 грудня 2020 року у справі № 813/746/18, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 1 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21 та від 20 травня 2022 року у справі № 160/9717/21.

Суд також зазначає, що в контексті норм КАС України стосовно підходів до розгляду справ щодо законності актів, які містять положення, що відповідають основним критеріям «норми права» варто розуміти: 1) суттєвий та 2) довготривалий вплив на суспільно-управлінські відносини.

У статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено:

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункт 3 частини першої статті 1);

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1).

Відповідно до частин першої та третьої статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до приписів частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно частини першої статті 25 цього ж Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Аналіз вказаних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозволяє стверджувати, що ДПТ містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо ДПТ місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

У зв`язку із наведеним, суд зазначає, що рішення Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 1510 від 29.07.2021 «Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в с.Зубра», яким затверджено Детальний план території в межах вулиці Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області, має ознаки нормативно-правового акта.

Суд враховує, що правові висновки щодо того, що рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено містобудівну документацію на місцевому рівні, має ознаки нормативно-правового акта міститься, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 363/3786/17, Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 466/1264/18, від 21 жовтня 2019 року у справі № 522/22780/16-а, від 26 листопада 2019 року у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 369/7296/16-а, від 20 грудня 2019 року у справі № 520/14995/16-а, від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/9175/18, від 4 березня 2020 року у справі № 450/1236/17, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 6 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а, від 14 липня 2021 року у справі № 260/20/19 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, однією з особливістю провадження у таких справах відповідно до частини другої статті 264 КАС України є те, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Вирішуючи питання про те, чи має позивач право на звернення до суду з даним позовом, суд звертає увагу, що адміністративні суди, у випадку необхідності перевірки дотримання суб`єктами владних повноважень гарантованих особі прав, зокрема, наданих статтями 13, 23, 50, 54 Конституції України у правовідносинах, пов`язаних із благоустроєм населених пунктів, плануванням та забудовою території, повинен застосовувати широке тлумачення поняття «охоронюваний інтерес». За загальним правилом, такий інтерес включає у тому числі захист права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, створення умов для комфортного та безпечного проживання на території відповідного населеного пункту.

З аналізу статей 264-265 КАС України вбачається, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.

Також Суд враховує Рекомендацію № R(87)16 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб (on administrative procedures affecting a large number of persons), яка визначає, що адміністративний акт, який має вплив на велику кількість осіб, повинен обов`язково підлягати судовому контролю, що здійснюється з належним урахуванням прав та інтересів зацікавлених осіб, зокрема, шляхом забезпечення участі представників таких осіб у судовому розгляді справи, її апеляційному перегляді, та повідомленням про розгляд справи шляхом публічного оголошення.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку про те, що з позовом про оскарження рішення Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 1510 від 29.07.2021, яке має ознаки нормативно-правового акта, можуть звернутися як особи, щодо яких застосовано це рішення, так і особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких воно буде або може бути застосовано.

У постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 320/258/19 Верховний Суд дійшов висновку, що положення частини другої статті 264 КАС України «право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт» слід розуміти як запровадження у процесуальному законодавстві України (з деякими особливостями, які зобов`язують особу довести у суді, що такий акт стосується її інтересів) доктрини actio popularis (з лат. - «суспільна дія»), згідно з якою позов може бути подано в інтересах «публічного порядку, законності» (без обов`язку позивача доводити при зверненні до суду, що відповідне рішення суб`єкта владних повноважень вже та безпосередньо зачіпає права та свободи такого позивача).

Право ініціювати у суді справу (locus standi) про визнання протиправним та нечинним рішення суб`єкта владних повноважень, яке володіє ознаками нормативно-правового акта, ґрунтується, фактично, на зазначеному статусі оскаржуваного акта. Відмова у доступі до суду особи у такій категорії спорів може призвести до ситуації, за якої рішення суб`єктів владних повноважень, що володіє ознаками нормативно-правового акта, буде залишатися поза межами судового контролю.

Крім того у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 Верховний Суд дійшов таких висновків: «Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.

Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень».

З цього приводу також необхідно зазначити, що у рішеннях ЄСПЛ сформовано сталу практику стосовно поняття «в інтересах суспільства». Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ (рішення у справах «Ocalan v.», заява № 46221/99, пункт 168; «Former King of Greece and Others v. Greece» [GC], заява № 25701/94, пункт 89; «Iatridis v. Greece», заява № 31107/96, пункт 55 та ін.) дає підстави дійти висновку, що складовими принципу верховенства права Суд визнає, зокрема, збалансованість інтересів окремого індивіда з інтересами інших членів суспільства, принцип пропорційності, справедливий баланс між вимогами спільного (публічного) інтересу та захистом фундаментальних прав особи.

У справі «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші, пункт 161) ЄСПЛ визначив поняття, які складають значний суспільний інтерес, зокрема, такі як: захист людського життя, здоров`я та навколишнього середовища, та вказав, що у цій справі національні суди встановили, що визнання виключних повноважень органів влади стосовно зупинення дії ліцензії заявника виправдовувалось суспільними інтересами, а тому заявник міг обґрунтовано вважати, що ці питання достатньою мірою охоплювалися усталеними повноваженнями органів (відповідальних за пожежну безпеку, безпеку на робочому місці та охорону здоров`я) для припинення діяльності конкретних гральних закладів у випадку небезпеки (пункт 65).

У справі «Kaminskas v. Lithuania» (заява № 44817/18), яка стосувалася рішення про знесення будинку заявника у зв`язку з тим, що будинок був незаконно збудований на ділянці, що належить до земель лісового фонду, ЄСПЛ дійшов висновку, що рішення про знесення переслідувало легітимні цілі, відповідало суспільним інтересам (пункт 53) та було необхідним у демократичному суспільстві. ЄСПЛ врахував складне становище заявника з огляду на його пенсійний вік, погане здоров`я та низький дохід (пункт 34), проте співставив інтереси заявника із загальними інтересами суспільства у збереженні лісів та довкілля і зазначив, що ані вік заявника, ані інші особисті його обставини не можуть мати вирішального значення з урахуванням того, що заявник свідомо збудував будинок на охоронюваній ділянці без відповідного дозволу (пункт 64).

Вищезазначені висновки ЄСПЛ враховані у практиці Верховного Суду, відповідно до якої судовий контроль за законністю рішень місцевих органів влади щодо планування забудови території стосується захисту суспільного (публічного) інтересу (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18 ВС, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 20 травня 2019 року у справі № 826/15338/18, від 15 січня 2020 року у справі № 813/4060/17 та від 30 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.004102).

Судом встановлено, що позивач має у користуванні земельну ділянку, яка входить у спірний ДТП і яка межує з територією, на якій згідно спірного ДПТ планується забудова.

В обґрунтування порушення свого права прийняттям спірного рішення Солонківської сільської ради позивач зазначила порушення при прийнятті такого положень Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №555 від 25.05.2011 в частині дотримання визначеного законом механізму проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації. Також проектування та майбутнє будівництво на суміжних із позивачем земельних ділянках індивідуальних житлових будинків та господарських будівель з порушенням протипожежних відстаней ставить під загрозу право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

З огляду на встановлені судом обставини справи та зважаючи на характер спірних правовідносин, суд доходить висновку про те, що у позивача наявне право на звернення до суду з цим позовом, оскільки заявлені вимоги стосуються не тільки безпосередньо її інтересів, як суміжного землекористувача, а й невизначеного кола осіб - жителів громади с. Зубра Пустомитівського району Львівської області.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.10.2023 у справі № 380/15810/21.

Надаючи оцінку доводам представника позивача про невідповідність спірного ДПТ положенням постанови Кабінету Міністрів України №290 від 16.11.2011 та будівельним нормам, зокрема пункту 15.2.4 ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій», суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною першою статті 16 вище зазначеного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що детальний план території є видом містобудівної документації, який розробляється з метою визначення параметрів забудови та ландшафтної організації території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, підлягає стратегічній екологічній оцінці та визначає функціональне призначення, режим та параметри забудови земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами і правилами.

Судом встановлено, що в спірному детальному плані території в межах вулиці Бандери в селі Зубра пропонуються до проектування індивідуальні житлові будинки та господарські будівлі на трьох земельних ділянках із кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120, 4623683300:01:003:1312 із вказівкою врахування пожежних розривів до території листяного лісу. Зокрема, в примітці Детального плану вказано, що при розміщенні забудови на ділянках слід враховувати пожежні розриви до території листяного лісу. Згідно вимог ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій» відстань від будинків, будівель і споруд сільських населених пунктів до лісових ділянок повинна бути 20 м, 50 м і 100 м відповідно до дерев листяного, мішаного і хвойного лісу. В даному випадку розрив до межі листяного лісу витриманий.

Водночас, за доводами позивача поряд з земельними ділянками із кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 розташовані землі лісового фонду Державного підприємства «Державне лісове господарство» зі складом насадження мішані ліси, а тому містобудівна документація «Детальний план території в межах вулиці Бандери в селі Зубра розроблена із порушенням вимог пункту 15.2.4 ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій».

Аналізуючи такі доводи позивача суд зазначає, що відповідно до пункту 15.2.4 ДБН Б. 2.2.12:2019 «Планування і забудова територій» протипожежні відстані від будинків, будівель і споруд сільських населених пунктів, а також від меж ділянок дачних поселень та садової забудови до лісових ділянок повинні бути 20 м, 50 м і 100 м відповідно до дерев листяного, мішаного і хвойного лісу.

В підтвердження своїх доводів позивач покликається на долучений до матеріалів справи філією Львівське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України таксаційний опис лісового фонду поряд із земельними ділянками за кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області та викопіювання з планшету, а також долучений до матеріалів справи позивачем лісівничий висновок (консультаційний висновок спеціаліста), який складено на замовлення позивача ОСОБА_9 к.с.-г. наук, доцентом лісової таксації та лісовпорядкування Національного лісотехнічного університету України.

Досліджуючи лісівничий висновок, суд зазначає, що такий містить лісничо-таксаційну характеристику лісового масиву, що знаходиться поряд із земельними ділянками 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області.

За матеріалами висновку лісові ділянки, які межують із земельними ділянками довжиною близько 178 метрів з кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 це виділ 3 мішаний ліс.

У висновку роз`яснено, що склад насадження (деревостану) визначається для кожного ярусу окремо на підставі запасу кожної частки деревного виду до загального запасу ярусу і записується у десятковому складі, для прикладу 8Сз2Дз(це означає, що на лісовій ділянці зростає мішаний ліс, де 80% зростає сосна звичайна, а 20% - дуб звичайний).

Лісівничий висновок надано на підставі аналізу лісотаксаційного опису ї картографічних матеріалів, екомірної оцінки у виділах 1-3 кварталу 77 Винниківського лісництва, а також використано викопіювання з планшету №3 Винниківського лісництва та таксаційний опис (аркуш 295, квартал 277), що були подані суду на виконання ухвали суду філією "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Досліджуючи таксаційний опис (а.с.176-177, т.1), суд зазначає, що склад деревостану у виділі 3 становить 6ДЗ(75)4СЗ2ДЗ (55)+ЯЗ+КЛГ+ЧШ, що з огляду на роз`яснення у лісівничому висновку дає суду підстави виснувати про віднесення такого складу до мішаного лісу (80% дуб звичайний та 40% сосни звичайної). Розшифрування складу деревостану саме таким чином у таксаційному описі підтверджено спеціалістом Король М.М. к. с.-г. наук, доцент кафедри лісової таксації та лісовпорядкування Національного лісотехнічного університету України під час надання роз`яснень в судовому засіданні.

В матеріалах справи також наявна відповідь Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної лержавної адміністрації від 04.10.2022, надана на звернення ОСОБА_4 щодо дотримання вимог будівельних норм при зміні цільового призначення земельних ділянок 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області, у якій зазначено про результати проведеного аналізу спірної містобудівної докуметації та висновки про розроблення спірного ДПТ з порушенням вимог пункту 15.2.4 ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій» та постанови Кабінету Міністрів України №926 від 01.08.2021 «Про затвердження порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації»(а.с.218-219 т.1). Такий висновок Департаментом зроблено на підставі отриманої на запит від Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23.09.2022 (а.с.221 т.1) відповіді та викопіювання з планшету про те, що поряд із земельними ділянками 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області розташовані землі лісового фонду державного підприємства «Львівське лісове господарство», а саме виділ 3 кварталу 77 Винниківського лісництва площею 2,3 га, склад насадження згідно таксаційного опису лісові культури, склад 6 Дз4Сз).

Надаючи оцінку вказаним доказам суд дійшов висновку, що при розміщенні забудови на земельних ділянках із кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120, 4623683300:01:003:1312 слід враховувати пожежні розриви до території мішаного лісу, оскільки саме такий склад насадження лісу підтверджується вищевказаними доказами у виділі 3 кварталу 77 Винниківського лісництва, який знаходиться поряд із вказаними земельними ділянками.

Водночас за змістом спірного детального плану території в межах вулиці Бандери в селі Зубра пропонуються до проектування індивідуальні житлові будинки та господарські будівлі на трьох земельних ділянках із кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120, 4623683300:01:003:1312 із вказівкою врахування пожежних розривів до території листяного лісу. Зокрема, в примітці Детального плану вказано, що при розміщенні забудови на ділянках слід враховувати пожежні розриви до території листяного лісу та зазначено про витримання розриву в даному випадку до межі листяного лісу.

Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що розміщення згідно спірного ДПТ забудови на ділянках із кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120, 4623683300:01:003:1312 із вказівкою врахування пожежних розривів до території листяного лісу суперечить вимогам будівельних норм, зокрема, вимогам ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій», що є підставою для визнання протиправним та нечинним рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №1510 від 29.07.2021 Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в селі Зубра.

Щодо доводів представників відповідача та третіх осіб в частині неналежного доказу лісівничого висновку, то суд зазначає таке.

Частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 73-76 КАС України докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими є докази, одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Тобто саме на суди покладається обов`язок щодо встановлення усіх обставин справи на підставі всебічного дослідження належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, здійснення їх оцінки та, за необхідності, перевірки.

Вищенаведені висновки викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 640/22708/21 та від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а.

В аспекті оцінки висновку спеціаліста також доцільно згадати рішення у справі «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42), в якій ЄСПЛ звернув увагу, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (…).

Правовий висновок щодо достатності та допустимості доказів, на підставі яких судам необхідно встановлювати обставини справи, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 826/19448/16, від 29 грудня 2020 року у справі № 1540/4556/18.

Суд звертає увагу, що одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Такий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 802/721/18-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16 та № 818/3263/15, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/16737/18.

Таким чином, виходячи з принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

Представником позивача подано лісівничий висновок (консультаційний висновок спеціаліста), який складено на замовлення позивача спеціалістом ОСОБА_9 к.с.-г. наук, доцентом лісової таксації та лісовпорядкування Національного лісотехнічного університету України. Лісівничий висновок містить лісничо-таксаційну характеристику лісового масиву, що знаходиться поряд із земельними ділянками 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області, який надано в тому числі з урахуванням викопіювання з планшету №3 Винниківського лісництва та таксаційного опису (аркуш 295, квартал 277), поданих суду на виконання ухвали суду філією "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Залучення спеціаліста в адміністративному судочинстві передбачено статтею 70 КАС України. Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Спеціаліст зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз`яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів. Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Суд зазначає, що виклик спеціаліста було здійснено в судове засідання за клопотанням сторін для надання роз`яснень щодо наданого лісівничого висновку та читання (розшифрування) таксаційного опису, поданого суду філією "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в тому числі з питань визначення складу насадження лісового масиву, що є ключовим спірним питанням в даній справі.

Клопотання про проведення експертизи з приводу спірного питання сторонами не заявлялися, а тому суд враховує лісівничий висновок та подані суду роз`яснення спеціаліста в судовому засіданні при вирішенні спору по суті з врахуванням обставин та інших доказів у справі.

Суд також в процесі розгляду справи дослідив долучений до матеріалів справи філією Львівське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України таксаційний опис лісового фонду поряд із земельними ділянками за кадастровими номерами 3683300:06:000:0119, 3683300:06:000:0120 в селі Зубра Львівського району Львівської області та викопіювання з планшету, а також листи Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної лержавної адміністрації від 04.10.2022 та Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23.09.2022, відтак, дійшов висновку про те, що Детальний план території в межах вулиці Бандери в селі Зубра не відповідає вимогам державних будівельних норм та містобудівному законодавству суперечить вимогам ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування і забудова територій» в частині зазначення дотримання пожежних розривів до листяного лісу. При цьому, до такого висновку суд доходить на підставі комплексного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, а не виходячи з результатів проведеного на замовлення позивача лісівничого висновку.

Щодо процедури проведення громадських слухань.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, може утворюватися погоджувальна комісія.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.

Особи, які оприлюднюють проекти містобудівної документації на місцевому рівні, є відповідальними за їх автентичність.

Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок замовників містобудівної документації.

Проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначено Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 (далі - Порядок № 555).

Пунктами 2 Порядку № 555 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 555 замовники містобудівної документації відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про

регулювання містобудівної діяльності" забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими,

економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого

самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 5 Порядку № 555 передбачено, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:

1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом

містобудівної документації, пояснювальною запискою, розділом "Охорона навколишнього природного середовища", який розробляється у складі проекту містобудівної документації та одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку;

5) інформацію про посадову особу замовника містобудівної

документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій, та адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції (зауваження);

6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

6-1) інформацію про дату, час і місце проведення громадських

слухань;

7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 555 оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику у строк, визначений замовником містобудівної документації..

Зі змісту вищенаведених норм можна встановити, що громадські слухання щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться шляхом оприлюднення таких проєктів, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій, а також шляхом безпосереднього подання пропозицій громадськістю до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проєктів містобудівної документації.

Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою зокрема, у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 695/725/15-а, від 19 вересня 2018 року у справі № 463/1230/16-а, від 19 червня 2019 року у справі № 815/1884/18, від 13 березня 2020 року у справі № 320/6466/18.

У цій справі суд також враховує Рекомендацію № R(87)16 Комітету міністрів Ради Європи щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб (прийнято Комітетом міністрів 17 вересня 1987 року) (Recommendation №. R (87) 16 on administrative procedures affecting a large number of persons)), що визначає такі принципи прийняття адміністративних актів, що мають вплив на велику кількість осіб, зокрема:

- пропозиція прийняття відповідного акта повинна бути донесена до зацікавлених осіб у доступній та відкритій формі і таким чином, щоб це забезпечувало поінформованість зацікавлених осіб про можливий вплив від прийняття акта на їх права, свободи та інтереси;

- беручи до уваги об`єкт та наслідки пропонованого адміністративного акта, статус або кількість зацікавлених осіб, компетентний орган може прийняти рішення про те, що процедура участі триватиме за однією або кількома з таких форм: a) письмові спостереження; b) приватні чи публічні слухання; c) представництво в дорадчому органі компетентного органу;

- адміністративний акт повинен бути доведений до відома громадськості та відповідне повідомлення повинно містити інформацію про основні висновки, що випливають із процедури прийняття акта; мотиви прийняття адміністративного акта; інформацію про способи заперечення проти прийняття адміністративного акта та строк, протягом якого вони повинні бути використаним.

Таким чином, громадські слухання відбуваються з метою врахування громадських інтересів при розробленні містобудівної документації і вважаються належно організованими за наступних умов: оприлюднено інформацію про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у відповідному проекті із вказівкою на строк для подання таких пропозицій особами, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації; безпосереднє подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Як встановлено судом, 11.06.2021 в районному часописі «Голос народу» №23(1834) було опубліковано оголошення, в якому Солонківська сільська рада згідно із рішенням №2217 від 12.02.2019 проінформувала про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області гр. ОСОБА_1 .. З пропозиціями звертатись в сільську раду (а.с.66-67, т.1).

Наведене свідчить про те, що Солонківською сільською радою порушено вимоги статті 21 Закону № 3038-V1 та наведених вище вимог Порядку №555, оскільки не було оприлюднено розроблений проект містобудівної документації, а саме проект детального плану території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області (текстові та графічні матеріали проекту ДПТ), шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті Солонківської сільської ради.

Відповідач зазначає про опублікування проекту на сайті Солонківської сільської ради, однак таких доказів не подано суду. Доводи відповідача про відсутність такої інформації на даний час у зв`язку із введенням воєнного стану суд оцінює критично з огляду на недоведення відповідачем наявності заборони на оприлюднення таких рішень під час дії воєнного стану.

Окрім цього, оголошення про розроблення спірного ДПТ. яке було розміщено відповідачем у газеті «Голос народу» №23(1834) від 11.06.2021 не відповідає за змістом вимогам до повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, встановлених в Порядку № 555. оскільки не містить інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі. графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів, місця та дати, де можна ознайомитись з такими, інформацію про посадову особу замовника містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій, відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій, інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань.

Як встановлено судом, за своїм змістом зазначене оголошення містило лише повідомлення про проведення громадського обговорення уже розробленого детального плану території.

Натомість стаття 21 Закону № 3038-VI передбачає для замовника окремо як обов`язок оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації, так і обов`язок оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, а також обов`язок оприлюднення повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації. Зважаючи на такі приписи закону, виконання одного із зазначених обов`язків не може вважатись одночасно виконанням інших.

Отже, в порушення вимог Порядку №555, відповідач жодних реальних заходів по оприлюдненню розробленого проекту детального плану (крім одного оголошення у пресі про початок громадського обговорення проекту детального плану) не здійснював.

Судом також встановлено, що 12.07.2021 проведено громадські обговорення Детального плану території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області, про що складено протокол, за змістом якого на громадських слуханнях були присутні голова сільської ради Дубневич Б.В., начальник відділу архітектури та містобудування Солонківської сільської ради Собко О.Т., представники громадськості депутати сільської ради Деркач М.І. та Флерчук М.М. Також проведення громадських слухань щодо затвердження Детального плану території в межах вулиці С.Бандери в с.Зубра Пустомитівського району Львівської області у такому складі зафіксовано актом від 12.07.2021 (а.с.34-35, т.1).

За змістом протоколу громадських обговорень, головуючий Дубневич Б.В. надав інформацію щодо проекту обговорення, опублікування Детального плану в районному часописі «Голос народу» №23(1834) від 11.06.2021 та зазначив про відсутність пропозицій щодо врахування громадських інтересів у містобудівній документації, зауважень чи заперечень від громадськості.

Відповідно до п. 8 Порядку №555 громадські слухання проводяться під головуванням уповноваженого представника замовника містобудівної документації, який: - забезпечує реєстрацію їх учасників; оголошує порядок денний; інформує учасників про порядок ведення протоколу, подання пропозицій (зауважень) у письмовій та/або усній формі, зміст пропозицій (зауважень), що надійшли, та процедуру їх врахування; - забезпечує ведення обговорення, подання пропозицій (зауважень) громадськості з дотриманням регламенту;- - забезпечує аудіо- та/або відеофіксацію перебігу громадських слухань; готує протокол громадських слухань. Водночас доказів забезпечення аудіо- та/або відеофіксації перебігу громадських слухань відповідач не подав суду.

Відповідно до відомостей, які містяться в протоколі, на громадських слуханнях не був присутній ні розробник містобудівної документації, ні її замовник, а описані в протоколі дії головуючого на громадських слуханнях, не були доповіддю саме про розроблений проект містобудівної документації (Детального плану).

Також в протоколі вказано про присутність на громадських слуханнях представників громадськості - депутатів сільської ради Деркач М.І. та Флерчук М.М.. Водночас суд критично оцінює такі доводи, оскільки вони не є представниками громадськості у сенсі цього поняття, визначеного Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», зокрема, громадськість - одна чи більше фізичних або юридичних осіб, їх об`єднання, організації або групи, зареєстровані на території, на яку поширюється дія документа стратегічного планування.

Суд зазначає, що будь-яка містобудівна документація повинна розроблятися саме в інтересах мешканців територіальної громади. Чинним законодавством України передбачено право будь-якого зацікавленого члена громади зареєструватись і брати участь в громадських слуханнях. Як правило, зацікавленість полягає в тому, що рішення, яке приймається, певним чином може вплинути на права і інтереси особи, покращити або погіршити її становище.

Громадські слухання є формою діалогу між мешканцями села (міста), відповідною територіальною громадою та депутатами відповідної ради, посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть вносити пропозиції щодо питань місцевого значення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 09 лютого 2023 року у справі № 320/10895/21, від 27 березня 2024 року у справі № 128/2833/17, від 24 квітня 2024 року у справі № 420/1603/19, від 16 жовтня 2024 року у справі №380/23541/21.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не дотримався встановленої процедури проведення громадських обговорень та громадських слухань проекту містобудівної документації на місцевому рівні, що спотворило процедуру громадського обговорення та, відповідно, результати, які могли бути отримані.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 11.05.2023 у справі № 380/23542/21 та від 24.04.2024 у справі №420/1603/19.

Таким чином, в порушення вимог частини 2 статті 21 Закону № 3038-VI, затвердження оскаржуваного у цій справі детального плану території відбулось без належно проведеного громадського обговорення.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 21 Закону № 3038-VI затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині 1 цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації, забороняється.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 804/639/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 640/21854/18та від 27 вересня 2022 року у справі N°320/1510/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; одним з критеріїв, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

В обґрунтування порушення своїх прав та підстав для скасування оскаржуваного рішення позивач покликається на те, що внаслідок затвердження детального плану території відповідач запланував будівництво житлових споруд на суміжній земельній ділянці з порушенням пожежних розривів, що порушує його права на безпечне довкілля.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особа дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, що міститься у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, викладеною у постановах від 2 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 7 листопада 2018 року у справі № 804/6859/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Стаття 50 Конституції України передбачає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.

Преамбулою Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відповідно до пункту б), ч. 1 ст. 9 вищевказаного Закону, кожен громадянин України має право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об`єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань.

Отже вказані позивачем доводи, зважаючи на можливість настання негативних наслідків для довкілля та дотримання безпеки, є істотними і створюють для позивача підстави для оскарження детального плану території, в т.ч. з підстав недотримання процедури розробки та громадського обговорення його проекту.

Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 у справі №380/23542/21, предметом оскарження у якій, як і у справі, яка розглядається, також було рішення про затвердження детального плану території, дійшов висновку, що порушення у процедурі оприлюднення проєкту спірного ДПТ, які виразилися у донесені до громадськості неповної інформації щодо містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: неоприлюднення у встановленому порядку проекту ДПТ, прогнозованих правових, економічних наслідків та наслідків для довкілля, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку; незазначення строків ознайомлення з проєктом містобудівної документації та строків подання і завершення розгляду пропозицій, не можуть вважатися несуттєвими та формальними порушеннями.

Подібного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 07.05.2025 у справі № 380/6818/22.

На цій підставі сул доходить висновку, що порушення у процедурі оприлюднення проєкту спірного ДПТ, які виразилися у донесені до громадськості неповної інформації щодо містобудівної документації на місцевому рівні, а саме неопублікування проекту містобудівної документації, незазначення строків ознайомлення з проєктом містобудівної документації та строків подання і завершення розгляду пропозицій, а також дати, часу і місця проведення громадських слухань не можуть вважатися формальними порушеннями та є суттєвими.

Суд зазначає, що вказані порушення, за встановлених судами обставин у цій справі, призвели до порушення права позивача на участь у публічному розгляді та обговоренні проекту містобудівної документації, а тому мали вплив на суть прийнятого відповідачем рішення.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про те, що доводи позивача свідчать про те, що допущені під час громадського обговорення проекту детального плану процедурні порушення мали наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача й унеможливлювали прийняття відповідачем спірного рішення.

Суд також враховує доводи позивача щодо розроблення та затвердження спірного ДПТ в порушення п.4.3 Порядку №290, оскільки замовником розроблення містобудівної документації в оскаржуваному рішенні вказано не виконавчий орган Солонківської сільської ради, а громадянина ОСОБА_1 , що суперечить замовнику, вказаному у завданні та ДПТ, а також порушення п.1.5 Порядку №290, оскільки розробником ДПТ при зазначені державних булівельних норм вказано нормативні документи, які на момент розроблення втратили свою чинність та не могли використовуватись розробником, а також не застосовуються на території України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Гарсія Руїз проти Іспанії (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» № 303-A, пункт 29).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в спірному випадку підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №1510 від 29.07.2021 Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в селі Зубра.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили, а тому враховуючи, що суд визнає протиправним та нечинним нормативно-правовий акт, суд роз`яснює відповідачу його обов`язок опублікувати резолютивну частину цього рішення у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини 1 статті 139 КАС України).

Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 264, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (81131, Львівська обл., Львівський р-н, с. Солонка, вул. Центральна,3; код ЄДРПОУ: 04369699), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 та Філії "Львівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (79495, Львівська обл., Львівський р-н, м. Винники, вул. Яворницького, 34), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №1510 від 29.07.2021 Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в селі Зубра.

Стягнути з Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (81131, Львівська обл., Львівський р-н, с. Солонка, вул. Центральна,3; код ЄДРПОУ: 04369699) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України. із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складен 27.06.2025.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна