Рішення № 128465761, 27.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2025 рокусправа № 380/8028/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДС-Плюс» про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках, та інші цінності, -

в с т а н о в и в :

Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ: 43968090) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДС-Плюс» (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Наукова, 7Б; ЄДРПОУ: 32686027), в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності ТзОВ «СДС-Плюс» (ЄДРПОУ 32686027), що знаходяться у банках та інших фінансових установах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «СДС-Плюс» має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань по податку на прибуток та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів. Оскільки відповідач не сплатив ці зобов`язання у встановлені законом строки, такі набули статусу податкового боргу. Зазначає, що податковий орган, відповідно до Податкового кодексу України, попередньо вже виставив відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 19.10.2020 №5133-13, яку надіслано платнику. У зв`язку з тим, що виставлення податкової вимоги не призвело до погашення податкової заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся до суду, та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №380/22746/21 стягнуто вказаний податковий борг у примусовому порядку. На підставі вказаного рішення суду позивачем направлялись до банківських установ платіжні інструкції на примусове списання коштів в рахунок погашення податкового боргу, проте такі були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника податків. Позивач, посилаючись на вказані обставини вважає наявними підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках та інших фінансових установах відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 28.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Копію ухвали від 28.04.2025 направлено на адресу позивача рекомендованим листом з відміткою про вручення, проте, таке повідомлення повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту другого частини четвертої статті 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Абзацом другим частини четвертої цієї ж статті передбачено, що у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Також, частиною четвертою статті 126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Схожу позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.11.2024 у справі №990/69/24 та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11.12.2024 у справі №160/8832/24.

Окрім цього, у постановах від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19 та від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що суд вжив передбачені Кодексом адміністративного судочинства України заходи щодо належного повідомлення відповідача про відкриття спрощеного позовного провадження у цій адміністративній справі, проте станом на час прийняття рішення у цій справі відзиву на позовну заяву від нього не надходило, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СДС-Плюс» має податкову заборгованість перед бюджетом, яка становить 526805,39 грн.

Згідно з довідкою про податкову заборгованість ТОВ «СДС-Плюс» від 17.03.2025 №3190/5/13-01-13-02 за відповідачем станом на 17.03.2025 рахується заборгованість у розмірі 526805,39 грн, що складається із податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 524134,08 грн, у тому числі основний платіж у розмірі 652 грн, основний платіж за актом документальної перевірки у розмірі 358097,96 грн, штрафні санкції у розмірі 156329,50 грн та пеня у розмірі 9054,62 грн та із податку на прибуток підприємств у розмірі 2671,31 грн, у тому числі основний платіж у розмірі 631,31 грн та штрафні санкції у розмірі 2040 грн.

На адресу відповідача направлялася податкова вимога форми «Ю» від 19.10.2020 №5133-13.

У зв`язку з тим, що виставлення податкової вимоги не призвело до погашення податкового боргу в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із позовом про його стягнення в примусовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №380/22746/21, яке набрало законної сили 18.02.2022 адміністративний позов Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДС -Плюс» про стягнення коштів за податковим боргом задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СДС -Плюс» до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 711 508.25 грн.

На підставі вказаного рішення суду Головним управлінням ДПС у Львівській області були направлені до банківських установ платіжні інструкції на примусове стягнення коштів від 27.03.2023 №83/05, від 05.12.2023 №380/05, від 29.01.2024 №2/05 та від 21.11.2024 №100/05, проте вказані інструкції були повернуті відповідно до вимог п. 12 та п.69 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.07.2022 №163 у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника податків.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відсутні відомості щодо наявності у позивача нерухомого майна.

Головне управління ДПС у Львівській області уважає, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг, і при цьому у відповідача відсутнє нерухоме майно, позивач як контролюючий орган має право звернутися до суду щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках, та інші цінності, що належать позивачеві.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України).

Відповідно до статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України).

Відповідно до статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.54. пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді спадщини, подарунків, виграшів, призів.

Згідно з статтею 163 ПК України об`єктом оподаткування є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. статті 16 ПК України).

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК України).

Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до підпункту20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПКУконтролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Це можливо, якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Сума коштів, на яку накладають арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право стягнути яку наявне в контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про адміністративний арешт. Тобто арешт може стосуватись лише тих коштів, які є необхідними аби виконати певні зобов`язання платника податків, зокрема щодо погашення податкового боргу.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №804/4273/13-а від 19.09.2019 у справі № 804/17275/14.

За вимогами абз. 2 підпункту94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК Українизастосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Крім цього, вказана законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Крім цього,постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункти 1.1 та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пунктом 10.2 Інструкції передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що в разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм слідує, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

З матеріалів справи судом встановлено, що за платником податків ТОВ «СДС-Плюс» обліковується податкова заборгованість у розмірі 526805,39 грн по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Львівській області від 17.03.2025 №3190/5/13-01-13-02.

На виконання ст. 59 Податкового кодексу України позивач скерував на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 19.10.2020 №5133-13. Проте, вказана вимога залишена без виконання, податковий борг відповідачем не погашено. Податковий борг відповідача з цього часу не переривався.

У зв`язку з несплатою податкового боргу в добровільному порядку Головне управління ДПС у Львівській області зверталось до суду із позовом про стягнення податкового боргу, та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №380/22746/21 позовні вимоги контролюючого органу були задоволені.

На підставі вказаного рішення суду позивачем надсилались до банківських установ платіжні інструкції на примусове стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу від 27.03.2023 №83/05, від 05.12.2023 №380/05, від 29.01.2024 №2/05 та від 21.11.2024 №100/05, копії яких наявні у матеріалах справи, проте такі були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника податків.

У матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якої вбачається відсутність відомостей щодо наявності у позивача нерухомого майна.

Оскільки у відповідача наявний підтверджений податковий борг, спроби стягнення з банківських рахунків були безуспішними, а майно, достатнє для погашення боргу, за даними позивача, відсутнє, наявні підстави для задоволення вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача в межах суми податкового боргу, як заходу забезпечення його погашення.

Відповідач не надав суду доказів спростування наявності податкового боргу, доказів його сплати або доказів наявності у нього майна, достатнього для погашення боргу.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «СДС-Плюс» (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Наукова, 7Б; ЄДРПОУ: 32686027), що знаходяться у банках та інших фінансових установах, в межах суми податкового боргу в розмірі 526805 (п`ятсот двадцять шість тисяч вісімсот п`ять) грн 39 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна