Рішення № 128464436, 25.06.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3487/25 14:04 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідача: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - представник Ярош Сергій Іванович,

третя особа: Міністерство соціальної політики України- представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору: Міністерство соціальної політики України - про визнання протиправними дії та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 25 червня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 26 червня 2025 року.

08 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, якою просить: 1) визнати неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною щодо винесення постанови від 29 квітня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 73935817; 2) визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 квітня 2025 року ВП №73935817, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною.

13 травня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.

30 травня 2025 року ухвалою суду залучено до участі в справі - Міністерство соціальної політики України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що мотивувальною частиною рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року по справі №260/4436/23 визначено, що оскільки позивач з урахуванням періодів військової служби має понад 10 років стажу державної служби, то відповідно має право на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали, а відтак слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі вказаної довідки позивачу для призначення пенсії. Отже, суд фактично визнав наявність достатніх підстав для позивача - ОСОБА_1 на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали. Вважає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/4436/23 Міністерством соціальної політики України не було виконане та заступник начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяна Ігорівна не мала підстав для винесення постанови закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

21 травня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що на виконання рішення суду, листом Мінсоцполітики від 29.01.2024 № 2204/0/2-24/13 повідомлено відділ про виконання рішення суду. Копію листа направлено стягувачеві від 14.12.2023 за № 3059/0/196-23. У зв`язку із цим, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону 30.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 73935817. Оскільки рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 260/764/24 позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни щодо винесення постанови від 30 січня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73935817. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 січня 2024 року ВП №73935817, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною. З урахуванням наведеного, та з метою подальшого виконання вказаного вище виконавчого документу, на адресу Міністерства соціальної політики України направлено вимогу державного виконавця 73935817/1-20.1 від 17.07.2024, відповідно якої Боржнику необхідно виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 260/4436/23, Інформацію про виконання надати державному виконавцеві у триденний термін з дня отримання даної вимоги. На виконання рішення суду, та вимоги державного виконавця листом Мінсоцполітики від 25.07.2024 за № 17797/0/2-24/13 повідомлено відділ про виконання рішення суду. Вказані обставини свідчать про те, що боржником виконано рішення суду в порядку та спосіб, визначеним самим рішенням суду та зумовлюють винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із фактичним виконанням рішення, яке підлягало виконанню. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Враховуючи наведене, державним виконавцем відділу керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону, 20.08.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 73935817.

19 червня 2025 року третьою особою подано до суду письмові пояснення, в яких зазначають, що згідно з Порядком № 750 Міністерство соціальної політики України не має повноважень щодо видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалася на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя. Мінсоцполітики на виконання вимоги державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.03.2025 № 73935817 щодо виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі 260/4436/23, яким зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 про видачу довідки для призначення йому пенсії, з урахуванням висновків зазначеного рішення від 22.09.2023, викладених у мотивувальній частині, було повторно розглянуто вказану заяву та поінформовано позивача листом Мінсоцполітики від 11.04.2025 № 752/0/196-25 (копія листа додається). Таким чином, Мінсоцполітики виконало рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі 260/4436/23, зокрема розглянуло повторно заяву позивача про видачу довідки про призначення пенсії, про що листом від 14.04.2025 № 9479/0/290-25/54 поінформувало державного виконавця (копія листа додається) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак у поданих письмових поясненнях просять розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника Мінсоцполітики.

Відповідно до статті 268 частини 3 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Під час розгляду справи по суті позивач позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача у судовому засідання просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, що наведені у відзиві на позовну заяву.

2. Обставини, встановлені судом.

22 вересня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4436/23, яке набрало законної сили 01 листопада 2023 року, визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_1 для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, за формою довідки про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям. Зобов`язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

21 грудня 2023 року на виконання рішення суду у справі № 260/4436/23, видано два виконавчі листи:

- «Зобов`язати Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення»;

- «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок)».

15 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 260/4436/23/2023 про зобов`язання Міністерства соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

22 січня 2024 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І., розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/4436/23, виданого 21 грудня 2023 року та відкрито виконавче провадження ВП № 73935817.

30 січня 2024 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. у межах виконавчого провадження ВП № 73935817 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі листа Міністерства соціальної політики від 29.01.2024 № 2204/0/2-24/13 та копії листа направленого стягувачові від 14.12.2023 за № 3059/0/196-23.

29 лютого 2024 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № № 260/764/24, яке набрало законної сили 29 травня 2024 року, визнано протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни щодо винесення постанови від 30 січня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73935817. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 січня 2024 року ВП №73935817, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною.

24 лютого 2025 року відновлено виконавче провадження № 73935817

29 квітня 2025 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. у межах виконавчого провадження ВП № 73935817 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі листа Міністерства соціальної політики від 14.04.2025 № 9479/0/290-25/54.

Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормами статті 5 Закону передбачено, що Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, Конституцією України проголошено принцип обов`язковості судового рішення, що є однією із складових принципу правової визначеності.

Європейського суду з прав людини у своїх рішення також неодноразово наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р.).

Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Зазначений принцип закріплений також в українському законодавстві про виконавче провадження. Так, зокрема, одними з основних засад виконавчого провадження, визначеними Законом, є обов`язковість виконання рішень та розумність строків виконавчого провадження (частина 1 статті 2 Закону).

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов`язковість судових рішень.

Так, зокрема, в частині 2 статті 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 4 статті 19 цього Закону передбачає обов`язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм, суд зазначає, що будь-яке рішення суду, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню, яке повинно бути забезпечене органами Державної виконавчої служби України.

При цьому, виконання судового рішення має відбуватись у порядку та спосіб, встановлені відповідним виконавчим документом. Лише дотримання такої чіткої процедури і свідчитиме про повне та фактичне виконання рішення суду.

Нормами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що 22 вересня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4436/23, яке набрало законної сили 01 листопада 2023 року, визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_1 для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, за формою довідки про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям. Зобов`язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

У зазначеному рішенні суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування часу військової служби з 11.03.1985 року по 19.04.1987 року до стажу державної служби не зважаючи на те, що така посада не віднесена до посад державних службовців.

Суд зазначив, що віднесення періоду військової служби до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, є певною соціальною гарантією військовослужбовців, а тому повинна застосовуватись поряд із положенням Закону України «Про державну службу».

За таких обставин, оскільки позивач з урахуванням періодів військової служби має понад 10 років стажу державної служби, то відповідно мав право на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали, а відтак слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі вказаної довідки позивачу для призначення пенсії.

Як вбачається із позовних вимог позивач просив суду зобов`язати Міністерство соціальної політики України видати ОСОБА_1 довідку для призначення пенсії окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 10.05.2017 року №750 за формою довідки про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3.

Однак, суд вказав у справі № 260/4436/23 на те, що зобов`язання відповідача за рішенням суду видати довідку про заробітну плату набуде ознак втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, що є неприпустимим і суперечить завданням адміністративного судочинства. На переконання суду ефективним та належним способом захисту прав позивача було зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, рішенням суду у справі № 260/4436/23 боржника було зобов`язано вчинити конкретні дії, а саме зобов`язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, а саме:

- зарахування часу військової служби з 11.03.1985 року по 19.04.1987 року до стажу державної служби не зважаючи на те, що така посада не віднесена до посад державних службовців;

- за рішенням суду позивач з урахуванням періодів військової служби має понад 10 років стажу державної служби, то відповідно має право на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали;

- рішенням суду визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі вказаної довідки позивачу для призначення пенсії.

У даній справі судом встановлено, що Міністерство соціальної політики на виконання рішення суду у справі № 260/4436/23 листом від 14 квітня 2025 року № 9479/0/290-25/54 повідомило заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І., що Директором повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 про видачу довідки для призначення пенсії, з урахуванням висновків рішення від 22.09.2023, викладених у мотивувальній частині, та про результати розгляду ОСОБА_1 проінформовано листом Мінсоцполітики від 11.04.2025 № 752/0/196-25.

Міністерство соціальної політики листом № 752/0/196-25 від 11 квітня 2025 року повідомило ОСОБА_1 , що Мінсоцполітики не має повноважень щодо видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця особам, у яких останнє місце роботи на посадах державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя.

Проте суд вважає, що дані листи Міністерства соціальної політики України не можна вважати розглядом заяви ОСОБА_1 від 18.11.2022 року про видачу довідки для призначення пенсії, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення від 22 вересня 2023 року №260/4436/23, оскільки у справі суд зазначив, що позивач з урахуванням періодів військової служби має понад 10 років стажу державної служби, то відповідно має право на отримання довідки для призначення пенсії відповідно до Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких вони працювали.

З огляду на те, що виконавчий лист №260/4436/23/2023 від 21 грудня 2023 року, що перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, то суд приходить до висновку, що державний виконавець Заєць Т.І. дійшла помилкового висновку про фактичне повне виконання рішення суду та наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, відповідно такі дії не узгоджуються із вимогами статті 2 КАС України та є протиправними, а постанова від 29 квітня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 73935817 підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірних правовідносинах відповідач, всупереч своєму процесуальному обов`язку, не довів правомірність своїх дій та винесеного рішення.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 271, 287 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул.Городецького,13, код ЄДРПОУ 00015622),третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору: Міністерство соціальної політики України (м. Київ, вул. Еспладна, 8/10, ЄДРПОУ 37567866) про визнання дій протиправними та скасування постанови задовольнити.

2. Визнати протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни щодо винесення постанови від 29 квітня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 73935817.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 квітня 2025 року ВП №73935817, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції та може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяТ.В.Скраль