Рішення № 128464416, 25.06.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2943/25

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Штець Іван Іванович в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) яким просить суд: 1. Визнати протиправними та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом, Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 18.03.2025 року №11 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.4 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних, а саме відомості про «Порушення правил військового обліку».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було надіслано на адресу відповідача заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, відповідач повідомленням від 19.03.2025 №3659 відмовив позивачу у наданні відстрочки, та зазначив що до заяви про надання відстрочки не було подано відповідних документів, які підтверджують факт загибелі батька позивача, під час безпосередньої участі в антитерористичній операції. Позивач, вважає відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації протиправною, оскільки ним, на його думку, були подані всі відповідні документи, однак такі не були взяті до уваги відповідачем. Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви про надання відстрочки.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що позивач, не звертався до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», натомість ним була подана заява про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.2 пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначену заяву з додатками було розглянуто комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, яка протоколом від 18.03.2025 року №11 ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причиною відмови зазначено відсутність документів, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг з наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави), або висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа зникла безвісти), який підтверджує загибель (смерть) особи під час участі в антитерористичній операції), оскільки причина смерті не пов`язана з захистом Батьківщини. Аналізуючи положення абз.2 пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», можна зробити висновок, що законодавець пов`язує право осіб на відстрочку від мобілізації з тим, що близькі родичі останнього загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Відтак, законодавець надає право на відстрочку у випадках, коли такий близький родич загинув саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Відтак, сам собою факт участі близького родича, який перебував в лавах ЗСУ, під час проведення антитерористичної операції не дає права на відстрочку від призову за мобілізацією його рідним, якщо не дотримано умови, що загибель або зникнення безвісти сталися під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

Щодо порушень правил військового обліку, зазначив, що позивач, будучи військовозобов`язаним, порушуючи вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року (зі змінами), не з`явився 16.03.2025 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому він перебуває на військовому обліку, за повісткою №2784571 від 01.03.2025 року про виклик до даного ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних (своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів), яка була надіслана йому засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням №0610235887030, з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання, яке повернулося з відміткою про відсутність особи за вказаною адресою. З огляду на вище вказане, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

03 червня 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти відзиву на позовну заяву та зазначає, що позиція відповідача говорить про недосконале трактування ним норм права та тягне за собою порушення прав позивача. Просить задоволити позовну заяву у повному обсязі.

09 червня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

14 березня 2025 року, ОСОБА_1 надіслав на адресу голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву, у якій повідомив, що він є особою, яка на підставі абзацу (за наявності) 2 пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим, просив розглянути дану заяву та оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До вказаної заяви, ним було долучено: копію паспорту громадянина України; копію картки платника податків, копію свідоцтва про народження; копію витягу з наказу про зарахування; копію сповіщення про смерть батька; копію свідоцтва про смерть батька; копію витягу з наказу про виключення зі списків особового складу військової частини; копію довідки про причини смерті; копію тимчасового посвідчення; копію посвідчення дружини загиблого.

Однак, за результатом розгляду заяви позивача від 14.03.2025 року, комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 протоколом №11 від 18.03.2025 було прийнято рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, про що сформовано письмове повідомлення від 19.03.2025 року №3659. Підставою для відмови у наданні відстрочки слугувала відсутність документів, які б підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (у тому числі сповіщення або копія акту службового розслідування, або витяг з наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави), або висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа зникла безвісти), який підтверджує загибель (смерть) особи під час участі в антитерористичній операції згідно абз.2 п.3 ч.3 Додатку 5 до порядку Постанови 560 від 16.05.2024 (зі змінами).».

Також в матеріалах справи наявне свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого, батьками останнього зазначені: батько - ОСОБА_2 ; мати ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 30 квітня 2015 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 30 квітня 2015 року складено відповідний актовий запис №46.

Також в матеріалах справи наявне сповіщення про смерть (загибель) від 17 вересня 2015 року №86, яке складене військовою частиною НОМЕР_5 , та було надіслано ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якому командир військової частини НОМЕР_5 , просив сповістити громадянку ОСОБА_3 , про те, що її чоловік, прапорщик ОСОБА_2 , колишній військовослужбовець розформованої військової частини пп НОМЕР_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок гострої серцево-судинної недостатності коренарокардіозу. Смерть настала під час проходження військової служби.

Відповідно до витягу із наказу в/ч польова пошта НОМЕР_5 (по стройовій частині) №195 від 17.09.2015 року, прапорщика ОСОБА_2 , колишнього військовослужбовця розформованої військової частини пп НОМЕР_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок гостро серцево судинної недостатності, коренакардіозу, було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 29 квітня 2015 року.

В матеріалах справи наявна повістка №2784571 адресована ОСОБА_1 , в якій зазначено, що ОСОБА_1 , 16 березня 2025 о 09:00 год., належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 ., для уточнення даних.

Вважаючи протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII).

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 Про загальну мобілізацію (затверджено Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Статтею 23 ( далі - Закону №3543-ХІІ) передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так згідно з абз.2 пункту 3 частини 3 цієї статті не призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Вважаючи наявність обставин для відстрочки від призову на підставі вказаного вище пункту ст.23 №3543-ХІІ, позивач звернувся до РТЦК із відповідною заявою.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII Кабінет Міністрів України постановою від 16 травня 2024 року затвердив Порядок №560 (далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктами 56, 57 Порядку №560 установлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Отже, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період утворюється і діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (пункт 59 Порядку №560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.

Як встановлено з матеріалів справи, за результатами розгляду поданої позивачем заяви про надання відстрочки від 14 березня 2025 року, відповідач відмовив позивачу, у наданні відстрочки на підставі абзацу 2 пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з мотивів відсутності документів, які б підтверджували факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення ( у тому числі сповіщення або копія акту службового розслідування, або витяг з наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави), або висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа зникла безвісти), який підтверджує загибель (смерть) особи під час участі в антитерористичній операції згідно абз.2 п.3 ч.3 Додатку 5 до порядку Постанови 560 від 16.05.2024 (зі змінами).».

Однак, вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом, Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 18.03.2025 року №11 щодо відмови у наданні ОСОБА_2 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.4 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому в обгрунтовання заявлених позовних вимог, позивач посилається виключно на правові підстави для відстрочки передбачені саме пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що передбачає надання відстрочки від призову жінкам та чоловікам, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Разом з тим, в обгрунтування звернення позивач подав докази на підтвердження наявних підстав для отримання вілстрочки, передбачених абзацом 2 пунктом 3 частиною 3 статті 23 Закону №3543-XII.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють підстави для надання відстрочки передбачених абзацом 2 пунктом 3 частиною 3 статті 23 Закону №3543-XII та пунктом 4 частиною 3 статті 23 Закону №3543-XII, суд вважає, що такі є абсолютно різними за обставинами виникнення та доказами, що їх підтверджують, а тому не можуть вважатися взаємозамінними.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, особа може отримати захист своїх прав та інтересів у судовому порядку лише в тому випадку, якщо у спірних відносинах її права та інтереси були порушені (невизнані або оспорювані) відповідачем (певним суб`єктом владних повноважень).

Одними із основних принципів адміністративного судочинства є передбачений нормами ст.9 КАС України принцип змагальності сторін та диспозитивності.

Суть такого полягає в тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд, відповідно до ст. 9 КАС України, виходить із заявлених позивачем позовних вимог та обраного способу захисту порушеного права.

Питання визначення предмету позову, мотивів на його обґрунтування згідно з нормами КАС України є правом саме позивача, та підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування у кожному конкретному випадку.

Незважаючи на обізнаність з тим, що рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом, Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 18.03.2025 року №11, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на підставі абзацу 2 пункту 3 частиною 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», заявлені позивачем позовні вимоги та їх обгрунтування зводяться до оскарження відмови з підстав відсутності обставин, передбачених пунктом 4 частиною 3 статті 23 Закону №3543-XII.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом було встановлено, що позивач не має права на отримання відстрочки на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII.

В свою чергу, з наведених аргументів також неможливо встановити наявність підстав для надання позивачу відстрочки за абзацом 2 пункту 3 частиною 3 статті 23 Закону №3543-XII, оскільки долучені позивачем докази в своїй сукупності в повній мірі не дозволяють підтвердити взаємозв`язок між смертю батька позивача та його безпосередньою участю в зоні антитерористичної операції.

В постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №802/2678/15-а вказано, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Таким чином, за висновками Верховного Суду обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів саме з боку відповідача та обрання такого способу захисту порушених прав, який би забезпечив відновлення порушених прав. Відсутність порушених прав або законних інтересів з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже позовні вимога в частині визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 18.03.2025 року №11 щодо відмови у наданні ОСОБА_2 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.4 ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», задоволенню не підлягає.

У зв`язку з викладеним не підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , надати ОСОБА_2 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних, а саме відомості про «Порушення правил військового обліку», суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не притягнутий до адміністративної відповідальності.

Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, суд зазначає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно.

Той факт, що відповідач посилається на те, що позивач не з`явився 16.03.2025 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому він перебуває на військовому обліку, за повісткою №2784571 від 01.03.2025 року про виклик до даного ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, яка була надіслана йому засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням №0610235887030 з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання та яке повернулося з відміткою про відсутність особи за вказаною адресою, не є відомостями, які вносяться до реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.

При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення» не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно вніс відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1937,94 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич