Рішення № 128464079, 27.06.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2025 року Справа№640/11850/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якій просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України, викладені у листі від 25.07.2022 року у вигляді неправильного визначення норми законодавства, згідно якої позивач має право на призначення пенсії, а саме ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років замість ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. б) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України як передбачено для чоловіків - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, з дати звернення, а саме з 11.07.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.07.2022 року звернувся із заявою про призначення пенсії. Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії.

На думку позивача відповідач невірно визначив норму законодавства відповідно до якої повинно бути визначено його право на пенсію, не надав йому всебічної, повної та достовірної інформації щодо вибору виду пенсійного забезпечення.

Позивач звертає увагу, що посада, на якій він працював - помічник машиніста електровоза дає право вийти на пенсію як за вислугою років (при наявності необхідного пільгового стажу), так і за Списком 2 виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 за наявності відповідних умов.

На думку позивача, відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, оскільки пільговий стаж роботи у позивача за Списком 2 складає 8 років 3 місяці, тому він станом на дату звернення до відповідача має право на зниження пенсійного віку на три роки.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

05 серпня 2022 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І., постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

31 серпня 2022 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Відповідно доданих до заяви документів, страховий стаж Позивача становить 39 років 04 місяці 18 днів.

Стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на посадах визначених переліком становить 8 років 0 місяців 6 днів.

За результатами розгляду документів, до страхового стажу зараховано усі період роботи.

Таким чином, на думку представника відповідача згідно поданих документів, право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутнє.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

18 березня 2025 року справу № 640/11850/22 прийнято до провадження Донецького окружного адміністративного суду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлено відповідну ухвалу. Вказаною ухвалою залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області як другого відповідача.

01 квітня 2025 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що відповідно до поданих документів вік заявника станом на день звернення (11.07.2022) склав 56 років 11 місяців 22 дні. Страховий стаж особи становив 39 років 4 місяці 18 днів, стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років 8 років 0 місяців 6 днів. За доданими документами до страхового стажу та стажу вислуги років зараховано всі періоди.

На підставі вищенаведеного, оскільки позивач не набув необхідного стажу вислуги років, прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту громадянина України.

11 липня 2022 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

18 липня 2022 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю підстав. Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача складає 39 років 4 місяці 18 днів, стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років 8 років 0 місяців 6 днів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення статті 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019.

Пунктом а статті 55 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають:

а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці позивача, довідки АТ «Укрзалізниця» від 30.06.2022 року, ОСОБА_1 працював помічником машиніста електровоза з 15.01.1986 року по 26.11.1987, помічником машиніста електровоза з 17.06.1988 року по 10.08.1994 року.

Згідно вказаної довідки характер виконуваних робіт: безпосередньо здійснював організацію перевезень вантажів і забезпечував безпеку руху поїздів на залізничному транспорті.

На роботі був зайнятий повний робочий день. Інші роботи не виконував.

Довідка видана на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 року та керуючись пунктом а ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже вказаними доказами, підтверджується період роботи для призначення пенсії саме згідно пунктом «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Доказів наявності пільгового стажу роботи відповідно до п. б) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ позивачем не надано.

Таким чином позивач помилково вважає, що має право на призначення пенсії відповідно до п. б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Приймаючи до уваги відсутність у позивача достатнього стажу роботи на посадах, що визначені в п. а ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв