Рішення № 128462774, 12.11.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31585/17-ц

пр. 2-495/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р..В.,

при секретарі судового засідання - Зінакову М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Універсальна" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 05.09.2013 між нею та ПАТ «СК «Універсальна» було укладено договір №3014/215/004015 добровільного страхування наземного транспорту автомобіля марки «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_1 . 10.09.2013 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля. В результаті чого, йому було завдано пошкодження. Вказує, що на виконання умов договору страхування вона належним чином та у встановлені строки повідомила відповідача про настання страхової події. Згідно відповіді ПАТ «СК «Універсальна» від 10.11.2013 дана подія була визнана страховим випадком та було визначено розмір страхового відшкодування згідно п. 10.7.1.1 договору страхування. Не погоджуючись з таким рішенням страховика про виплату страхового відшкодування позивач звернулася до суду. Відтак, вказує, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2016 в позові було відмовлено, проте рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.11.2016 рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2016 скасовано, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема стягнуто із ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на її користь страхове відшкодування в розмірі 32269,03 грн. Таким чином, вважає, що вона, ОСОБА_1 , відповідно до умов договору та вимог законодавства, повинна була отримати страхове відшкодування в загальному розмірі - 48240,40 грн. до 24.11.2013, проте через попередню неправомірну недоплату страхового відшкодування у розмірі 32269,03 грн, таке страхове відшкодування було сплачено лише на підставі рішення апеляційного суду м. Києва від 24.11.2016, тобто, вважає, що страхова компанія прийняла рішення доплатити страхове відшкодування, проте із значним простроченням. Отже, позивачка просить суд, у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування - 1099 днів стягнути штрафні санкції у вигляді 17731,83 грн. пені, а також 3% річних у розмірі 2914,82 грн. та 25912,03 грн. інфляційних втрат, що в загальному розмірі становить 45558,68 грн.

Ухвалою суду від 08.06.2017 у справі за вказаним позовом відкрито провадження, призначено дату судового засідання (у відповідності до вимог ЦПК України, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

Ухвалою суду від 24.04.2018 у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

02.05.2018 від представника АТ «Страхова компанія універсальна» - Лисенка В. А. надійшов у справі відзив, відповідно до якого, позовні вимоги вважав необґрунтованими, просив відмовити, з огляду на те, що обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування виник саме на підставі рішення Апеляційного суду від 24.11.2016, відтак зобов`язання відповідача не може вважатися простроченим. Окрім того, просив застосувати позовну давність До вимог про стягнення пені (1 рік та до 3% річних та інфляційних втрат (3 роки).

20.07.2018 до суду від представника позивача - адвоката Конюшко Д.Б. надійшла заява про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, оскільки всі учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, суд, ураховуючи заяву позивача про розгляд справи без участі, дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 05.09.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Універсальна» було укладено договір № 3014/215/004015 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого був застрахований належний позивачці автомобіль «Toyota Avensis», р/н НОМЕР_2 .

10.09.2013 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Відповідач визнав даний випадок страховим та 16.01.2014 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 15951,37 грн., що не заперечується позивачем. Не погодившись з розміром отриманої виплати, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2016 в задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.11.2016 апеляційну скаргу представника позивача задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2016 скасовано і ухвалено нове, яким стягнуто з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 32269,03 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов?язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, обов?язок здійснити доплату страхового відшкодування виник у відповідача на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.11.2016.

Так, на виконання вказаного рішення суду, відповідач здійснив страхову виплату в розмірі 32269,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 115734 від 04.01.2017.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з ПАТ «СК «Універсальна» пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 22.11.2013 по 24.11.2016 у зв?язку з простроченням виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

На підставі вищенаведених правових норм, судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого зобов`язання зі сплати коштів, яке він не виконує добровільно. В іншому випадку, без судового рішення зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів не виникало би взагалі, тобто, якби позивач не звернувся до суду, то відповідач не мав би зобов`язання сплатити йому суму страхового відшкодування. Такий підхід суперечив би засадам добросовісності, розумності та справедливості зобов`язання, передбаченим у частині третій статті 509 ЦК України.

Отже, саме після ухвалення рішення у справі, тобто з 20.05.2016, у відповідача виникає відповідальність за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено та стороною позивача не заперечувалось, що відповідач здійснив страхову виплату в розмірі 32269,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 115734 від 04.01.2017.

За таких підстав, в діях ПАТ СК «Універсальна» відсутнє порушення зобов`язань за договором страхування, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи також вбачається, що представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, поряд з цим, суд зазначає, що у разі, якщо суд дійде висновку про те, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то він повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави (див. Постанова Верховного Суду від 03.02.2022 № 758/10335/16-ц) відтак суд не входить в обговорення даного питання, у зв`язку з необґрунтованістю самого позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 510, 549,625,ЦК України, ст. 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", 01133, Україна, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок, 9, 20113829.

Суддя Р. В. Новак