Рішення № 128461705, 20.06.2025, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6091/24

Провадження по справі № 2/635/1760/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2025 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді Березовської І.В.,

представника позивача адвоката Козаренко Н.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання Панас О.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2 ,

представник позивача ОСОБА_3 ,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_4 ,

третя особа ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку, починаючи з дня подання заяви до суду і до закінчення ОСОБА_5 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Шлюб між сторонами було розірвано 08 серпня 2007 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. До повноліття сина позивач отримувала від відповідача аліменти. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 досяг 18 років. На теперішній час син навчається у Харківській державній академії фізичної культури на факультеті фізичної терапії та здоров`я людини за спеціальністю 227 «Терапія та реабілітація», на денній формі навчання за контрактною формою здобуття освіти, строк навчання складає з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року. В зв`язку з навчанням ОСОБА_5 не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно себе забезпечувати. Позивач щомісячно сплачує за навчання ОСОБА_5 по 3000,00 гривень. Позивач зазначає, що відповідач є особою працездатного віку, працює в КСП «Харківгорліфт» та одержує відповідну заробітну плату, має у власності об`єкти нерухомого майна, не є пенсіонером, інвалідом, має змогу утримувати та надавати матеріальну допомогу сину. В зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не виконує свій батьківський обов`язок, позивач звертається з зазначеним позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 листопада 2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

13 грудня 2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Іванової О.І. на позовну заяву.

Представник відповідача посилається на те, що правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються СК України. Відповідач зазначає, що його син ОСОБА_5 без порушення навчального процесу має можливість працювати та утримувати себе, оскільки у вільний від навчання час займається волонтерською справою. Він не ухиляється від надання матеріальної допомоги сину, регулярно добровільно надає йому матеріальну допомогу приблизно у розмірі 1000 гривень. Відповідач на теперішній час не має матеріальної можливості надавати допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчатися в зв`язку з тим, що він має хронічні захворювання на гіпертонію, хронічний панкреатит, він повинен регулярно приймати ліки, для підтримання кров`яного тиску, притримуватися суворої дієти, в разі відмови від приймання ліків та дотримування дієти можливе розвинення більш тяжкого протікання хвороби. Щомісяця відповідач повинен придбавати ліки, що були призначені йому лікарем на суму не менше 1500 гривень. Крім того, відповідач має на утриманні повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом 3 групи з дитинства. Щомісяця він надає йому матеріальну допомогу у розмірі 2360 гривень. Також відповідач має на утриманні матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом 2 групи (трудове каліцтво), щомісяця він надає їй матеріальну допомогу у розмірі 2360 гривень. З 2007 року відповідач працює КСП «Харківміськліфт» та отримує середньомісячний дохід у вигляді заробітної у розмірі 12622,41 гривень. Отже, витрати відповідача на місяць в середньому складають 8220 гривень, з яких витрати на ліки у розмірі 1500 гривень, витрати на комунальні платежі у середньому розмірі 2000 гривень, матеріальна допомога сину ОСОБА_6 у середньому розмірі 2360 гривень, матеріальна допомогу матері ОСОБА_7 у середньому розмірі 2360 гривень. Після всіх вищезазначених витрат у розпорядженні відповідача залишаються кошти у розмірі 4400 гривень, які він має можливість щомісяця витрачати на придбання собі продуктів харчування, предметів гігієни та першої необхідності, одяг, проїзд до місця роботи та інше. Позивач просить стягнути з нього 1/4 частку зі всіх його доходів, що в середньому становить 3155,50 гривень на місяць. Прожитковий мінімум для працездатних осіб, який визначено Законом про Державний бюджет на 2024 та 2025 рік складає 3028 гривень. Таким чином, в разі задоволення позову позивача він залишиться або за межею бідності (зможе витрачати на придбання собі продуктів харчування, предметів гігієни та першої необхідності, одяг, проїзд до місця роботи та інше не більш ніж 1244,50 гривень на місяць.), або не зможе купувати собі ліки, що загрожує дуже негативними наслідками для його здоров`я, або не зможе надавати матеріальну допомогу своїм близьким родичам інвалідам, які потребують її в першочерговому випадку. Тому вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.

17 грудня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Козаренко Н.Ю.

Представник позивач зазначає, що дійсно відповідач має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом ІІІ групи з дитинства безстроково. Однак, ІІІ група інвалідності є «робочою» та «працездатною» групою, крім того, ОСОБА_6 офіційно працевлаштований в Комунальному Спеціалізованому Підприємстві «Харківміськліфт» та отримує офіційну заробітку плату. Також, ОСОБА_6 отримує соціальну пенсію, має у власності три автомобілі, отже позивач висновує, що ОСОБА_6 не потребує матеріальної допомоги з боку батька. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодного доказу стосовно того, що він утримує ОСОБА_6 .

Повнолітній ОСОБА_5 є здобувачем вищої освіти І курсу Харківської державної академії фізичної культури, факультету Фізичної терапії та здоров`я людини, за спеціальністю «Терапія та реабілітація». Надавати фізичну реабілітацію діючим військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України на безоплатній основі у такий важкий час для Батьківщини було його власним рішенням. Про факт доброчесності та порядності повнолітнього ОСОБА_5 свідчать подяки військових, які відображені на державному прапорі України.

З відзиву відповідача слід зробити висновок, що якщо повнолітній ОСОБА_5 може працювати без порушення навчального процесу та самостійно себе утримувати, то його старший син ОСОБА_6 , також може самостійно себе утримувати.

Відповідно до виписки, наданої відповідачем, вбачається, що будь яких протипоказань чи категоричних заборон щодо здійснення трудової діяльності відповідачеві не встановлено, інвалідність у нього відсутня, спостерігається він амбулаторно, без стаціонару, є працездатною особою. Доказів щомісячних витрат на лікування відповідачем не надано.

У позивача також наявні певні захворювання, а саме: остеохондроз шийного відділу хребта, спондилоартроз, унковертебральний артроз, спондильоз, грижа м/х диску.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що на його утриманні знаходиться його матір ОСОБА_7 , позивач зазначає наступне, що окрім відповідача по справі ОСОБА_1 , остання має ще другого сина ОСОБА_8 , який є працездатним, працює у регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», а отже також має можливість надавати матері матеріальну допомогу.

Відповідачем також не надано суду жодного доказу стосовно того, що він утримує матір.

Представник позивача також звертає увагу суду на те, що позивач є єдиною донькою у своїх батьків, які є пенсіонерами, при цьому, її батько є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та які також потребують певної матеріальної допомоги і вона також витрачає кошти на оплату комунальних послуг та спожитої електричної енергії, оскільки це є загальним обов`язком споживачів житлово комунальних послуг.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Козаренко Н.Ю. про витребування доказів задоволено. Витребувано з Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витяг з Реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію дитини, що містить відомості актового запису про народження дитини (дітей) або відомості про відсутність такого запису у ОСОБА_7 ; з Головного управління ДПС у Харківській області інформацію про доходи з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з червня 2008 року по грудень 2024 року, в т.ч. інформацію про дохід від Комунального спеціалізованого підприємства «Харківміськліфт».

21 січня 2025 року на виконання вимог ухвали Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2024 року надійшла інформація з Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

21 січня 2025 року на виконання вимог ухвали Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2024 року надійшла інформація з Головного управління ДПС у Харківській області.

13 травня 2025 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач зазначає, що він свої батьківські обов`язки по утриманню дитини виконує добровільно у розмірі, який відповідає його матеріальному стану. Він не ухиляється від матеріального утримання сина ОСОБА_5 та щомісячно перераховує на його карту грошові кошти.

22 травня 2025 року до суду надійшли від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Козаренко Н. заперечення на додаткові пояснення відповідача від 13 травня 2025 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Козаренко Н.Ю. підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав частково, зазначив, що не заперечує сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання, в розмірі 1/10 частки від усіх видів його заробітку .

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу, який 08 серпня 2007 року розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис 397).

Сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 14 червня 2006 року Коротичанською селищною радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 19).

З відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх заробітків (доходів), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму до повноліття дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 досяг повноліття.

Згідно довідки навчального закладу Харківської державної академії фізичної культури факультет фізичної терапії та здоров`я людини №07/25 від 02 січня 2025 року, ОСОБА_5 є здобувачем освіти 2 курсу Харківської державної академії фізичної культури, факультет Фізичної терапії та здоров`я людини, спеціальність 227 Терапія та реабілітація рівень вищої освіти І бакалаврський, денна форма навчання, контрактна форма здобуття освіти. Термін навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року. Оплата за навчання згідно Договору про навчання №114/23ФТЗЛ від 09 вересня 2023 року здійснюється законним представником студента ОСОБА_5 ОСОБА_2 .

Згідно з ч.2 ст.27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч.3 ст.3 ЗУ «Про освіту»).

Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх сина, дочки, які продовжують навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Частинами 1,2ст.182СК Українипередбачено,що привизначенні розміруаліментів судвраховує:стан здоров`ята матеріальнестановище дитини;стан здоров`ята матеріальнестановище платникааліментів;наявність уплатника аліментівінших дітей,непрацездатних чоловіка,дружини,батьків,дочки,сина;наявність направі власності,володіння та/абокористування уплатника аліментівмайна тамайнових прав,у томучислі рухомогота нерухомогомайна,грошових коштів,виключних правна результатиінтелектуальної діяльності,корпоративних прав;доведені стягувачемаліментів витратиплатника аліментів,у томучислі напридбання нерухомогоабо рухомогомайна,сума якихперевищує десятикратнийрозмір прожитковогомінімуму дляпрацездатної особи,якщо платникомаліментів недоведено джерелопоходження коштів;інші обставини,що маютьістотне значення.Розмір аліментівмає бутинеобхідним тадостатнім длязабезпечення гармонійногорозвитку дитини.Мінімальний гарантованийрозмір аліментівна однудитину неможе бутименшим,ніж 50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку. Мінімальнийрекомендований розміраліментів наодну дитинустановить розмірпрожиткового мінімумудля дитинивідповідного вікуі можебути присудженийсудом уразі достатностізаробітку (доходу)платника аліментів.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Крім того, законодавство, яке регулює питання стягнення аліментів на повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання, встановлює вичерпний перелік підстав, які суди повинні враховувати вирішуючи таку позовну вимогу. До такої підстави, зокрема належить стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Так, судом встановлено, що повнолітній ОСОБА_5 досяг 18 років, є студентом денної форми навчання навчального закладу Харківської державної академії фізичної культури, факультет Фізичної терапії та здоров`я людини, спеціальність 227 Терапія та реабілітація, тобто повнолітній ОСОБА_5 на даний час не має можливості працювати та заробляти гроші на своє утримання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що повнолітній ОСОБА_5 в зв`язку з продовженням навчання потребує матеріального забезпечення з боку батьків, а тому стягнення аліментів з батька на його утримання є необхідним, оскільки обов`язок з утримання дитини покладається на обох батьків.

Як вбачається з довідки, виданої комунальним спеціалізованим підприємством «Харківміськліфт» №ГЛ-00000081 від 05 грудня 2024 року, ОСОБА_1 працює в Комунальному Спеціалізованому підприємстві «Харківміськліфт» з 22 січня 2007 року, на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду, щомісячно отримує заробітну плату. Сума його заробітної плати за період з 01 грудня 2023 року по 30 листопада 2024 року склала 223444,63 гривні. Даних про те, що розмір доходів відповідача не дає йому змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивачем не доведено, що відповідач як платник аліментів має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина у визначеному позивачем розмірі 1/4 частки від усіх його доходів щомісячно.

Суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітнього сина, в зв`язку з продовженням ним навчання, у розмірі 1/4 частки від усіх доходів може призвести до надмірного фінансового навантаження на відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини, обов`язок обох батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а також реальну можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, суд вважає за доцільним визначити розмір аліментів у сумі 1/6 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, який є обґрунтованим, достатнім та таким, що відповідає потребам сина.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо знаходження на його утриманні матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки відповідачем не надано жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, які він несе у зв`язку з її утриманням, відповідачем не надано доказів того, що пенсія його матері ОСОБА_7 не забезпечує її потреб на харчування, лікування тощо.

Що стосується тверджень відповідача, стосовного того, що на його утриманні також перебуває повнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом 3 групи з дитинства, то суд зазначає наступне.

Так дійсно, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області, актовий запис 259).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має інвалідність з дитинства 3 групи (пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 , серія НОМЕР_5 ).

Однак,слід зазначити,що інвалід3групи це особаз незначнимистійкими порушеннямифункцій організму,які помірнообмежують їїпрацездатність іздатність досамообслуговування,але невиключають можливостіпрацювати танавчатися звикористанням певнихзасобів тапідтримки. Зазвичай особи з 3 групою інвалідності можуть працювати, але з певними обмеженнями, наприклад, неповний робочий день, робота вдома або використання спеціального обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 працює в Комунальному Спеціалізованому підприємстві «Харківміськліфт» на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду з 09 червня 2008 року по теперішній час, а отже отримує щомісячно заробітну плату.

Державною податковою службою України Головного управління ДПС у Харківській області надано до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, відповідно до якої сума доходу ОСОБА_6 з червня 2024 року по вересень 2024 року склала 88861,85 гривень.

Відповідно до Закону України«Про державнийбюджет Українина 2025рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на працездатних осіб - 3028 гривні.

Під час судового розгляду судом встановлено, що розмір доходу сина відповідача ОСОБА_6 в середньому становить 22215,46 гривень.

Матеріали справи свідчать про те, що син відповідача ОСОБА_6 отримує дохід, розмір якого більший ніж розмір прожиткового мінімуму на працездатних осіб, а отже твердження відповідача стосовно того, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на його утриманні є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Надані відповідачем документи щодо стану його здоров`я не підтверджують обставин його щомісячних витрат на лікування, крім того виписка із медичної карти амбулаторного хворого датована березнем 2023 року. Надані відповідачем чеки з аптеки, вказують на те, що ОСОБА_1 поніс витрати на покупку ліків у квітні 2024 року, однак з них неможливо встановити, що саме було куплено відповідачем та з якого приводу. Отже, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що він потребує додаткових витрат на лікування та доказів того, що його заробітна плата не забезпечує його потреб на харчування, лікування тощо.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо надання ним допомоги повнолітньому сину в добровільному порядку, оскільки стягнення аліментів у судовому порядку є правом того з батьків, з ким проживає повнолітня дитина, яка продовжує навчання передбаченим Сімейним Кодексом України, незалежно від надання допомоги на утримання повнолітнього сина в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Отже, суд стягує з відповідача аліменти на користь позивача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вищевказаному розмірі, починаючи із дня пред`явлення позову до суду, а саме з 17 червня 2024 року і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частки від всіх заробітків (доходів) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 17 червня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Третя особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено і підписано 25 червня 2025 року.

Суддя І.В. Березовська