Вирок № 128454234, 27.06.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8886/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2025 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, кримінальне провадження №12025071030001121 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

30 травня 2025 близько 06:00 години в ОСОБА_4 , який в цей час знаходився в приміщенні медичної палати №4 Закарпатської обласної клінічної лікарні, виник протиправний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Samsung Galaxy A14», чорного кольору. Реалізуючи свій протиправний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, скориставшись моментом, коли за ним ніхто не спостерігав, шляхом вільного доступу взяв мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A14», чорного

кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , з мобільним номером НОМЕР_2 , який знаходився на тумбочці поблизу медичного ліжка та який належить ОСОБА_6 , після чого разом з викраденим майном, маючи можливість розпоряджатися на власний розсуд, пішов у невідомому напрямку та в подальшому розпорядився викраденим мобільним телефоном у власних цілях.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 4 110,00 грн.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення в судовому засіданні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, що викладені в обвинувальному акті.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяви про проведення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 без його участі, про повне відшкодування збитків та як наслідок про відсутність претензій до обвинуваченого.

Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечувала щодо обставин, за яких обвинувачений визнав свою винуватість, просила врахувати, що його підзахисним завдану ним шкоду відшкодовано, останній щиро розкаявся у вчиненому.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро каявся, засудив свою протиправну поведінку. Крім того, протягом усього строку досудового розслідування, також визнавав свою винуватість, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора уважає наявність таких обставин, що пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, які вказані в обвинувальному акті.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 вчинив крадіжку майна потерпілого ОСОБА_6 , кваліфікація його дій за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, є вірною.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за ч.4 ст.185 КК України відноситься до категорій тяжких відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, зокрема, що злочин вчинено в умовах воєнного стану.

Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав, не працює, хоча і має середню освіту, по медичну допомогу в КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м.Берегова» не звертався, відшкодував потерпілому завдану шкоду, бажає виправити свою протиправну поведінку.

Урахувавши зазначені обставини, наявність обставини, що пом`якшує покарання, а також відсутність таких, що його обтяжують, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

З врахуванням положень ч.1 ст.75 КК України суд звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, та покладає на засудженого обов`язки, передбачені ч.1, 2 ст. 76 цього Кодексу.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

В рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а саме: з 31.05.2025, тобто з моменту затримання, і до 27.06.2025, у зв`язку з чим, на думку суду, слід зарахувати в якості відбутого ОСОБА_4 за цим вироком покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 31.05.2025 і до 27.06.2025, виходячи з положень ст. 72 КК України, що 1 (одному) дню попереднього ув`язнення відповідає 1 (один) день позбавлення волі.

Враховуючи, що судом визначено покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу необхідно змінити з тримання під вартою на нічний домашній арешт, заборонивши останньому залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.

Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчих експертиз, витрати на проведення якої становлять 3 565,60 гривень.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 377, 394, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років.

Згідно із ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання зарахувати строк тримання ОСОБА_4 під час кримінального провадження та судового розгляду в державній установі «Закарпатська установа виконання покарання №9» із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі у період з 31.05.2025 по 27.06.2025.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою змінити на нічний домашній арешт, заборонивши останньому залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.

Звільнити ОСОБА_4 з-під варти.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджену вартість проведення судових експертиз у сумі 3 565,60 гривень.

Речові докази по справі, а саме: сім картку біло-червоного кольору , з наявними на ній позначеннями у вигляді цифр 4005, 0621, 7243, яку було поміщено до паперового конверту білого кольору з нанесенням відповідних надписів, - залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, потерпілому в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1