Постанова № 128451100, 24.06.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18877/25

Провадження № 3/761/4241/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України:

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 працює: керівником ДК «Укрспецекспорт», адреса: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 233/31-00-04-01-04-30 від 29.04.2025, складеного заступником начальника відділу Савенко Т.Ю. на підставі акту від 22.04.2025 № 1114/Ж5/31-00-04-01-04-22/21655998 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додатну вартість державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (код ЄДРПОУ:21655998), було виявлено, що ОСОБА_1 , керівник ДК «Укрспецекспорт» вчинив правопорушення п.50.1 ст. 50 ПК України.

Дії ОСОБА_1 , особою, уповноваженою складати адміністративний протокол, кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, а саме - несплата в установлені строки узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ згідно уточнюючої декларації з ПДВ за липень 2024 в розмірі 42 731,51 грн. з затримкою на 14 календарних днів (подано 25.02.2025).

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся про час та дату його проведення належним чином. Надав письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи.

Предствавник ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП. Зазначила, що оплата суми недоплати, яка передбачена абз.4 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України здійснюється з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ шляхом списання Казначейством на підставі реєстру, який подається ДПС. Аналогічне роз`яснення з питання порядку перерахування до бюджету сум недоплати у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ надає і ПС України, що підтверджує витяг з офіційного веб-сайту ДПС України. На дату подання уточнюючого розрахунку (реєстраційний № 9042683070 від 25.02.2025) на електронному рахунку ДК «Укрспецекспорт» залишок коштів складав 12564283,63 грн., що свідчить про можливість виконання Компанією обов`язків із сплати на електронний рахунок необхідних для списання коштів. Водночас, у зв`язку із поданням Компанією уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період: липень 2024 року (реєстраційний № 9042683070 від 25.02.2025), податковий орган був зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дня подання уточнюючого розрахунку (тобто не пізніше 26.02.2025) надіслати Казначейству реєстр із зазначенням найменування платника податку, індивідуального податкового номеру, періоду та суми, що підлягає перерахуванню до бюджету, на підставі якого Казначейство, в свою чергу, здійснює перерахування суми податку до бюджету. У зв`язку із тим, що податковий орган не виконав свого зобов`язання і не надав відповідні документи до Казначейства для здійснення перерахування до бюджету, оплата податкового зобов`язання Компанії за уточнюючим розрахунком через систему електронного адміністрування податку на додану вартість не відбулась, внаслідок чого у Компанії виник податковий борг. З урахуванням викладеного, представник ОСОБА_1 вважає, що ДК «Укрепецекспорт» не створювало умов з метою невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених податковим законодавством, а була вимушена вчиняти дії з погашення податкового боргу внаслідок невиконання податковим органом своїх обов`язків, визначених пунктом 20 Порядку № 569. Представник ОСОБА_1 вважає, що висновки податкового органу в Акті перевірки щодо вчинення Компанією податкового правопорушення є безпідставними та необґрунтованими.

Так, положенями ч. 2 ст. 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Диспозиція ч. 1 ст. 163-2 КУпАП передбачає відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів)

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у неподанні або несвоєчасному поданні посадовими особами підприємств платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Таким чином, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП України настає для посадових осіб суб`єктів господарювання, а не для будь-яких інших осіб.

Слід зауважити, що в діючому українському законодавстві єдиного міжгалузевого поняття «посадова особа» відсутнє, між тим диспозиція ч. 1 ст. 163-2 КУпАП є бланкетною.

Згідно положень ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Так, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов`язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов`язки).

Отже, суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП - спеціальний, тобто якими можуть бути керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, зокрема і головні бухгалтери та повноваження яких визначені установчими документами, наказами або посадовими інструкціями.

Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків.

Окрім того, наявна у матеріалах справи копія акту перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі отримання платником податків згідно з пунктом 86.14 статті 86 цього Кодексу від контролюючого органу інформації про виявлені обставини (факти), що можуть свідчити про здійснення операцій з метою надання неправомірної вигоди службовій особі іноземної держави, і при визначенні об`єкта оподаткування були враховані витрати за результатами таких операцій (для резидентів Дія Сіті - платників податку на особливих умовах - щодо операцій), що призвело до зменшення об`єкта оподаткування та/або заниження податкового зобов`язання, такий платник має право подати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок за відповідний податковий (звітний) період, у якому зазначені витрати призвели до зменшення об`єкта оподаткування та/або заниження податкового зобов`язання.

У разі подання уточнюючого розрахунку згідно з абзацом першим цього пункту платник податків зобов`язаний нарахувати і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 9 відсотків такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Уточнюючий розрахунок подається протягом 90 календарних днів з дати отримання від контролюючого органу повідомлення згідно з пунктом 86.14 статті 86 цього Кодексу.

Подання уточнюючого розрахунку з підстав та в порядку, визначених абзацом першим цього пункту, після спливу строку, встановленого абзацом другим цього пункту, та до набрання законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, стосовно особи - платника податків або будь-яких інших осіб, які діяли від імені та/або в інтересах такого платника податків, але не пізніше 1095 днів після завершення звітного (податкового) періоду, в якому виникло зменшення об`єкта оподаткування та/або заниження податкового зобов`язання, тягне за собою обов`язок платника податку сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 18 відсотків такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Якщо операції з надання неправомірної вигоди службовій особі іноземної держави мали вплив на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств у кількох податкових (звітних) періодах, такий розрахунок подається за кожний такий період з урахуванням показників уточнюючих розрахунків, поданих за попередні податкові (звітні) періоди.

Так, в графі протоколу «суть порушення, частини, статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на податкові органи, що були порушені» зазначено наступне:

« ОСОБА_1 - керівник ДК «Укрспецекспорт» вчинив правопорушення п.50.1 ст.50 Податкового Кодексу України, що є порушенням ст. 1632 КУпАП, а саме не сплачено в установлені строки узгоджену суму грошового зобов`язання в розмірі 42 731,51 грн. з затримкою на 14 календарних днів».

Такий пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, який зазначено в протоколі, регулює порядок внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виявлення помилки платником податків, а тому посилання на вказану норму не розкриває суті конкретного порушення, яке інкримінується особі у протоколі.

Отже, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено дії, які не відповідають диспозиції ч.1 ст. 163' КУПА та не утворюють об`єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення і не розкривають суті цього адміністративного правопорушення.

Зрештою, податковий орган інкримінує ОСОБА_1 вчинення неправомірних дій у вигляді несплати в установлені строки узгодженої суми грошового зобов`язання, що натомість непередбачено і суперечить диспозиції ч.1 ст.163-2 КУпАП, тобто неподанню або несвоєчасному поданню платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів.

Окрім цього, протокол не містить конкретизації порушення відповідно до норм законодавства - не вказано до сплати якого саме виду податку (збору, обов`язкового платежу) не подано платіжні доручення, не зазначено граничного строку подання платіжних доручень на перерахування цього податку (збору, обов`язкового платежу) та не вказано фактичної дати подання платіжних доручень (якщо йдеться про несвоєчасне їх подання).

В графі протоколу «Дата, час і місце вчинення правопорушення» зазначено дату - 22.04.2025, яка є датою складання акту № 1114/Ж5/31-00-04-01-22/21655998, про який вказується в графі протоколу «суть порушення..».

За нормами національного та міжнародного законодавства суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вказаний обов`язок повністю покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.

Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelinv.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення" за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За вказаних обставин судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би безперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-2 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-2 КУпАП, в зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 7, 163-1, 247, 256, 278, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 163-2 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга, подання прокурора не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, подання прокурора, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: