Ухвала суду № 128448501, 27.06.2025, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2063/25

Провадження № 1-кс/526/233/2025

У Х В А Л А

іменем України

27 червня 2025 року слідчий суддя Гадяцького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про арешт майна в межах кримінального провадження № 42025172050000006 від 13.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,

де сторонами є: прокурор ОСОБА_3 , слідчий ОСОБА_4 , представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ТОВ «Агро-край» ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025172050000006 від 13.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, яке мотивоване тим, що 24.06.2025 під час огляду місця події співробітниками поліції зупинений трактор марки Беларус -82.1, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом під керуванням тракториста ТОВ «Агро-край» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на території МТФ вс. Плішивець Миргородського району перевозив відходи (нечистоти) від вирощування та утримування великої рогатої худоби, чим здійснив забруднення та псування земель шляхом викиду шкідливих відходів (нечистот) від вирощування та утримування великої рогатої худоби, що створило небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля. Просить накласти арешт на вказаний трактор з забороною його відчуження.

Прокурор підтримав подане клопотання та просить задовольнити, пояснив, що трактор є знаряддям вчинення та відносно нього може бути застосована спеціальна конфіскація.

Слідчий пояснив, що на даний час триває експертиза, факт забруднення зафіксовано. 24.06.2025 зупинили трактор, перевозив рідкі відходи та здійснив їх викид. Є речовим доказом. Просив арештувати майно, але це не стосується можливого вмісту.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, пояснив, що не бачить необхідності в арешті, а заборона відчуження не вплине на господарську діяльність, хоча відчужувати не збираються. Просить відмовити.

Крім цього, директор ТОВ «Агро-край» надав заяву, в якій вказує на необґрунтованість клопотання, тому просить відмови у його задоволенні.

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, прийшов до наступного.

Встановлено, що досудове розслідування розпочате відповідно до ст. 214 КПК України та внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025172050000006 від 13.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

З витягу ЄРДР вбачається, що посадові особи ТОВ «Веприк-Плюс» та ТОВ «Агро-Край» всупереч спеціальних правил поблизу населених пунктів с. Броварки, с. Книшівка та с. Плішивець Миргородського району (межі колишнього Гадяцького району) Полтавської області здійснюють забруднення та псування земель шкідливими відходами (нечистотами) від вирощування та утримання великої рогатої худоби, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей і довкілля

З протоколу огляду від 24.06.2025 видно, що слідчим проведено огляд земельної ділянки на території с. Плішивець виявлено трактор марки Беларус -82.1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом, в якому знаходяться відходи тварин в рідкому стані. Вказаний трактор з причепом вилучений.

З копії наданих документів встановлено, що трактор марки Беларус -82.1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом належить та перебував у користуванні на час вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» (код ЄДРПОУ 41103827).

Постановою слідчого від 24.06.2025 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025172050000006 від 13.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК Україниарешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку.

Відповідно доч.2ст.171КПК Україниу клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

За матеріалами клопотання встановлено, що перелічене у клопотанні майно було вилучено під час проведення огляду місця події, постановою слідчого визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

В той же час, згідно з вимогами ч. 4ст. 173 КПК Україниу разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

При цьому слідчий суддя враховує, що вказані в клопотанні транспортні засоби вже оглянуті та наявні в них докази зафіксовані у відповідних процесуальних документах. Фактично ці речові докази, на теперішній час є лише матеріальними об`єктами, оскільки після проведеного огляду, підтверджує лише свою наявність, тому позбавлення власника права користування та розпорядження цими транспортними засобами є недоцільним.

Щодо тверджень прокурора по можливу спеціальну конфіскацію, то слідчий суддя виходить з наступного.

Санкцією ч. 1ст. 239 ККУкраїни передбачено покарання за вчинення цього кримінального правопорушення у виді штрафу від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 96-1 ККУкраїни спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що заборона відчуження транспортних засобів, які вказані у клопотанні, в повному обсязі забезпечить належне збереження цього речового доказу, а також виконання спеціальної конфіскації.

Також, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимогст. 94 КПК України,ст. 132 КПК України,ст. 173 КПК Україниповинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням викладеного, слідчим суддею вбачаються підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищевказаних транспортних засобів шляхом заборони їх відчуження, оскільки в такому випадку це не призведе до зупинення та надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів на втручання в право власності, тому слідчий суддя вважає, що подання в цій частині є обґрунтоване й підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про арешт майна в межах кримінального провадження № 42025172050000006 від 13.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 24.06.2025, а саме: трактор марки Беларус -82.1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом, який належить та перебував у користуванні на час вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» (код ЄДРПОУ 41103827), місце реєстрації юридичної особи: Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, вул. Лохвицька, 29, з забороною його відчуження з одночасним збереженням права користування ним вказаним підприємством.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1