Рішення № 128447205, 17.06.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9918/24

2/296/662/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду м. Житомира звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.08.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22034000074418, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит строком до 28.08.2023. Між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл фінанс» 15.12.2021 було укладено договір факторингу №15/12/2021, у відповідності до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» передало (відступило) ТОВ «Цикл фінанс» належні йому права вимоги до відповідача за кредитними договорами №22034000074418. Всупереч умовам вказаного кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань, заборгованість не погасив. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 45923,00 грн, з яких: 37777,12 грн заборгованість по тілу кредиту; 249,56 грн заборгованість по відсотках; 7896,32 грн заборгованість по комісії. Крім того, у відповідності до положень ст. 625 ЦК України відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції за період з 15.12.2021 до 23.02.2022.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за кредитним договором №22034000074418 від 28.08.2018 року в сумі 47477,02 грн, з яких: 37777,12 грн заборгованість по тілу кредиту; 249,56 грн заборгованість по відсотках; 7896,32 грн заборгованість по комісії; 1336,67 грн інфляційні втрати; 217,35 грн 3 % річних.

Ухвалою від 07.11.2024 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Перегуди А.П. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначає, що у позовній заяві помилково вказано, що заборгованість по тілу кредиту становить 37777,12 грн. Представник позивача проігнорував той факт, що відповідач протягом 2018-2019 року сплатив заборгованість по кредиту у розмірі 25750 грн (остання проплата була 18.11.2019), тому залишок по тілу кредиту становить у розмірі 49600 - 25750 = 23850 грн. Наголошує, що представник позивача умисно не зазначає, що відповідач погасив більшу частину заборгованості та не долучає з цього приводу жодних доказів, що показує його бажання безпідставно стягнути кошти. Також вказає, що 17 березня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), яким внесено ряд змін до положень Закону України «Про споживче кредитування». Згідно даного Закону звільнено споживачів від відповідальності перед кредитодавцями за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за договором споживчого кредитування, в тому числі прострочення сплати платежів. Таке звільнення стосується тих випадків прострочення, які були допущені в період дії карантину. Окрім того, за допущення такого прострочення споживачі звільнені від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем договірних зобов`язань. Даним Законом заборонено збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (збільшення процентної ставки відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором у випадку застосування в ньому змінюваної процентної ставки), у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з карантину (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем в даний період виконання зобов`язань зі сплати платежів). Крім того, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану. Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення . Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідно до правової позиції викладеної у постанові ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 якщо кредитний договір передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, то перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У зв`язку з цим представник позивача на момент подання позовної заяви до суду 25.10.2024 пропустив трирічний строк звернення до суду , оскільки останній платіж відповідачем був здійснений 18.11.2019, а він подав позов лише в 25.11.2024, також позивач не надав доказів пропущення даного строку з поважних причин. Також вважає, що витрати позивача на правову допомогу не підтверджуються належними та допустимими доказами. Більше того, розмір нібито наданих послуг вказаний у позовній заяві не є співмірним зі складністю даної справи (а.с.3-8 том 2).

26.02.2025 року від представник позивача ТОВ «Цикл фінанс» Жабченко Т.М. надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що у відзиві стверджується, що позивач проігнорував той факт, що відповідач сплатив заборгованість у розмірі 25 750 грн, однак дане твердження є хибним. Звертає увагу суду на те, що позивач надав детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №22034000074418 від 28.08.2018 року станом на 14.12.2021 року, який містить відомості щодо погашення кредиту та простроченої заборгованості, а також: загальну суму заборгованості, умови та поточні дані станом на 14.12.2021 року; розрахунок суми несплаченої частки кредиту по кредитному договору (додаток 1); розрахунок суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до кредитного договору №22034000074418 від 28.08.2018 року (додаток 2); розрахунок суми несплачених комісій за користування кредитними коштами нарахованих відповідно до кредитного договору №22034000074418 від 28.08.2018 року (додаток 3). Кошти, сплачені відповідачем в розмірі 25 750 грн. протягом 2018-2019 років, враховані в суму заборгованості та містяться в розрахунку заборгованості, що також підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача в період з 28.08.2018 по 14.12.2021 років. Зазначає, що сплачені кошти розподілені не лише на суму несплаченої частки кредиту, а й на суму несплачених відсотків та комісій. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором, то згідно з п.1.2. Кредитного договору процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується в наступному розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом: 0,001% річних; на прострочену заборгованість за Кредитом: 56,0% річних. Відповідно до п.3.1. Кредитного договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором. Розрахунок суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до Кредитного договору №22034000074418 від 28.08.2018 року підтверджується наданим ТОВ «Цикл Фінанс» розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом на 14.12.2021 року. Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Отже, відсотки за користування кредитом за Кредитним договором правомірно нараховувались до моменту відступлення права вимоги. Повідомляє суд, що після 15.12.2021 року (дата укладання Договору факторингу) жодні відсотки за Кредитним договором не нараховувались. Щодо нарахування та стягнення комісії зазначає наступне. Відповідно до п.1.1 Кредитного договору №22034000074418 від 28.08.2018 року Банк надає Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії , що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним Договором в повному обсязі. Згідно з п.1.2 Кредитного договору за цим Договором Банк надає Клієнту грошові кошти (далі - Кредит) на наступних умовах: сума Кредиту 49 600,00 (сорок дев`ять тисяч шістсот грн. 00 коп.); Строк кредитування 60 місяців; Кінцева дата повернення Кредиту: 28 серпня 2023 р.; Цільове призначення: на споживчі потреби; Щомісячна комісія за обслуговування Кредиту: 1,99% від Суми Кредиту; Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом: 0,001% річних; на прострочену заборгованість за Кредитом: 56% річних. За п.1.3 Кредитного договору Банк формує Графік платежів, який викладено в розділі 4 цього Договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за Кредитом, сплати процентів за користування Кредитом, Щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін. Згідно з п.3.6.2 Кредитного договору Банк надав для ознайомлення в письмовій формі Паспорт продукту. (копія додається) Відповідач під час укладення договору ознайомлювався з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитними договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив та з ними погодився, про що свідчать його підписи. Підписавши Кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Також зазначає, що у період з 15.12.2021 року (дата укладання Договору факторингу) по 25.10.2024 року (дата звернення до суду) жодна комісія не нараховувалась. Щодо правомірності стягнення інфляції та 3% річних, то зазначає, що 3% річних та індекс інфляції ТОВ «Цикл Фінанс» нараховував лише з 15.12.2021 року. Тобто з дня відступлення права вимоги до Товариства та до 23.02.2022 року. З моменту відступлення права вимог сума нарахувань відсотків та комісії є сталою та не нараховувалась ТОВ «Цикл Фінанс». А тому до позичальника не було застосовано подвійної санкції за несплату кредиту. Щодо тверджень Відповідача про застосування строку позовної давності. То звертає увагу, що відповідно до наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості за Кредитним договором останній платіж за Кредитним договором було здійснено 19.11.2019 року у розмірі 3 300,00 грн. Отже, строк позовної давності у три роки відраховується з 19.11.2019 року (моменту, коли Відповідач перестав виконувати свої зобов`язання). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Разом з тим, 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні». В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації. На даний час строк дії воєнного стану в України продовжено. Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. Тобто строк, визначений ст. 257 ЦК України, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX. Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача, то ТОВ «Цикл Фінанс» до позовної заяви було додано рахунок-фактура, акт приймання-передачі надання послуг та платіжну інструкцію про сплату адвокатських послуг, що підтверджує витрати Позивача на надання правничої допомоги для захисту свої порушених прав. Отже, ТОВ «Цикл Фінанс» здійснив всі заходи на підтвердження надання професійної правничої допомоги для подачі позовної заяви про стягнення заборгованості за Кредитним договором (а.с.16-24 том 2).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно прохальної частини позовної заяви просить справу розглядати без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує (а.с.9 том1).

Представник відповідача адвокат Перегуда А.П. подав до суду клопотання в якому повідомляє про неможливість приймати участь в судовому засіданні 17.06.2025 року, оскільки приймає участь в судовому засіданні призначеному Берегівським районним судом Закарпатської області, де представляє інтереси потерпілих, у зв`язку з чим просить проводити розгляд справи без його участі та при прийнятті рішення по даній справі просить обов`язково взяти до уваги відзив на позовну заяву (а.с.40 том 2).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.08.2018 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - Банк) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22034000074418 (а.с.22-23 том1).

Відповідно до п.1.1 договору банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором у повному обсязі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за договором банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту 49600,00 грн; строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту: 28.08.2023, цільове призначення на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 1,99 % від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом: 56,0% річних.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін.

Згідно із графіком платежів/розрахунку загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором загальна вартість кредиту становить 108823,66 грн, реальна річна ставка 82,45 % (п. 4 договору).

Відповідно до п. 3.6.2 кредитного договору, банк надав для ознайомлення в письмовій формі Паспорт продукту.

Відповідно до п.3.1. кредитного договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Згідно банківської виписки по особовому рахунку за період з 28.08.2018 по 14.12.2021 суд встановив, що відповідачу перераховано кредитні кошти та відповідно користування ним кредитними коштами (а.с.48-219 том1).

Відповідно до розрахунку заборгованості сформованого первісним кредитором АТ «Банк Кредит Дніпро» за договором №22034000074418 від 28.08.2018, заборгованість відповідача по договору станом на 14.12.2021 становить 45923,00 грн., з яких: 37777,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 249,56 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7896,32 грн. заборгованість по комісії за користування кредитними коштами (а.с.43-47 том1).

15.12.2021 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» укладений договір факторингу №15/12/21 відповідно до умов якого ТОВ «Цикл фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором (а.с.24-30 том1).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №22034000074418 від 28.08.2018 станом на дату укладання договору факторингу між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл фінанс» становить 45923,00 грн., з яких: 37777,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 249,56 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7896,32 грн. заборгованість по комісії (а.с.20 том1).

Щодо застосування строку позовної давності, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Такий неодноразово продовжувався та діяв до 24:00 год. 30 червня 2023 року.

Відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.З 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами). Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Ураховуючи наведене, позивач звернувся до суду з вимогами про захист свого цивільного права у межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що за умовами договору сторонами було погоджено тип кредиту сума/ліміт/кредиту, строк кредитування, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

ОСОБА_2 власним підписом підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договору у тому числі ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пункті 140 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Суд встановив, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір однак умови договору порушив. Зворотного відповідачем не доведено.

Твердження відповідача про те, що ним на виконання умов договору було сплачено кошти в розмірі 25750,00 грн, які не були враховані в суму заборгованості, суд не бере до уваги, оскільки згідно виписки по особовому рахунку за період з 28.08.2018 по 14.12.2021 такі кошти були враховані в суму заборгованості.

Відповідач не надав своїх обґрунтованих заперечень щодо відсутності заборгованості перед позивачем, лише вказав на неправильність розрахунку заборгованості, однак свого розрахунку не надав.

Пунктом 1 ч.1ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс».

Встановивши, що ТОВ «Цикл Фінанс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитному договору, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом його підписання, однак останній у порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 37777,12 грн, 249,56 грн простроченої заборгованість по відсотках, а також збитки від інфляції у розмірі 1336,67 грн та 3% річних у розмірі 217,35 грн (за період з 15.12.2021 по 23.02.2022).

Слід зазначити, що розрахунок збитків від інфляції у розмірі 1336,67 грн та 3% річних у розмірі 217,35 грн за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 здійснено з урахуванням положень ст. 625 ЦК України та п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі від 28 серпня 2018 року №22034000074418, укладеному між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 визначено щомісячну комісію за обслуговування кредиту: 1,99 % від суми кредиту.

Однак у вказаному кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Ураховуючи вищезазначене, відсутні підстави для стягнення з відповідача простроченої заборгованості по комісії у сумі 7896,32 грн, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2019,50 грн. із розрахунку: (2422,40 х 39580,70) : 47477,02 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, які позивач просив стягнути з відповідача в розмірі 7570,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року в справі №357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді, суд враховує те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, час витрачений на їх виконання, часткове задоволення позовних вимог, а також бере до уваги заперечення відповідача щодо розміру судових витрат на правничу допомогу, тому вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7570,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача на надання правничої допомоги. Також, суд рахує, що дана категорія справ є нескладною, типовою, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» заборгованість за кредитним договором №22038000529271 від 28.08.2021 у розмірі 39580 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 70 коп., з яких: 37777,12 грн заборгованість по тілу кредиту; 249,56 грн - прострочена заборгованість по відсотках; 1336,67 грн збитки від інфляції за період з 15.12.2021 по 23.02.2022; 217,35 грн - 3% річних за період з 15.12.2021 по 23.02.2022.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2019,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс», адреса місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення:20.06.2025р.