Рішення № 128447195, 05.06.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5219/24

2/296/533/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участі секретаря судового засідання Світко Т.І.,

представника позивача адвоката Атаманенка В.І.,

прокурора Пруса А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Житомирська обласна прокуратура, третя особа: Державна казначейська служба України, відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

03.06.2024 року представник позивача адвокат Атаманенко Володимир Іванович звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2000000,00 грн. компенсації моральної шкоди та понесені судові витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.12.2009 року постановою слідчого прокуратури Малинського району Кучер Ю.В. порушено кримінальну справу проти ОСОБА_1 за фактом службового підроблення офіційного документу за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23.09.2021 року у справі №283/1399/15-к ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано за недоведеністю в її діяннях складу кримінального правопорушення. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року вирок суду залишено без змін.

Представник позивача в обґрунтування завданої моральної шкоди позивачу вказує, що порушенням кримінальної справи проти позивача було порушено її права та призвело до її душевних страждань, спричинених викликами до слідчого, прокурорів, участю в судових засіданнях, чим було порушено звичайний порядок в її житті, побуті, родині. Під час досудового розслідування та судового розгляду позивач постійно відчувала стрес, не могла нормально працювати та відпочивати, чим було завдано шкоду її психологічному здоров`ю. Крім того, вказане призвело до звільнення її з роботи, погіршення відносин з друзями, родичами, відновлення яких потребуватиме багато зусиль.

Ухвалою від 10.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

02.08.2024 року від представника Житомирської обласної прокуратури Андрія Пруса надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що враховуючи норми ст.ст.43,532 КПК України та виходячи з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала під судом і слідством з дати пред`явлення обвинувачення у відповідності з положеннями КПК України 1960 року (25.12.2009) по дату набрання виправдовувальним вироком законної сили (27.04.2023), тобто 160 місяців 2 дні. Житомирська обласна прокуратура не заперечує факт заподіяння моральної шкоди позивачу незаконним кримінальним переслідуванням, проте при визначенні розміру відшкодування просить виходити із положення ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено розмір мінімальної заробітної плати як розрахункову величину для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1600 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги слід задовольнити частково. Крім того, виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем не наведено конкретних і суттєвих обставин в чому саме виражається завдана моральна шкода та не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76,77 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, які полягали б у фізичному або душевному болю, погіршенні здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, не доведено зв`язок вказаних факторів з можливими неправомірними діями відповідачів та наявності інших складових, а також обґрунтованого їх розміру. Що стосується витрат на правову допомогу у даній справі, то такі витрати документально не підтверджені і задоволенню не підлягають (а.с.116-175).

10.08.2024 року від представника позивача адвоката Атаманенка В.І до суду надійшла відповідь на відзив в якому зазначає, що відповідачем не враховано, що кримінальне переслідування ОСОБА_1 розпочалося у відповідності з положеннями КПК України 1960 року з моменту порушення 23.12.2009 стосовно неї кримінальної справи. Саме дата винесення слідчим постанови про порушення відносно особи кримінальної справи є моментом початку перебігу періоду перебування особи під слідством і судом, за який вона має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода підлягає визначенню, виходячи із мінімальної заробітної плати у розмірі 8000,00 грн, яка встановлена на час розгляду справи судом першої інстанції. Факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди підтверджується безпідставним та незаконним порушенням проти неї кримінальної справи, притягненням до кримінальної відповідальності, засудженням за злочин, якого вона не вчиняла, неодноразовим визнанням її винною і відбування покарання за першим незаконним вироком від 03.02.2011, вчинення процесуальних дій, що обмежують права громадян, приниженням її честі і гідності, змінами в способі життя у зв`язку з незаконним звільненням з роботи тощо. Позивачу беззаперечно було спричинено моральну шкоду через те, що знадобилося більше 13 років поневірянь та довести свою невинуватість у вчиненні інкримінованого нетяжкого кримінального правопорушення. Вказані обставини підтверджуються судовими рішеннями та долученими до позову матеріалами. До того ж, позивачкою при розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди, окрім загального строку кримінального переслідування, взято до уваги ще й обставини застосування щодо ОСОБА_2 25.12.2009 запобіжного заходу - підписки про невиїзд, який не був скасований в порядку, передбаченому КПК України (в редакції 1960 року). Тобто, за час перебування під час застосованої відносно ОСОБА_1 підписки про невиїзд вона була позбавлена конституційного права громадянина України вільно та безперешкодно за своїм бажанням пересуватися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час. Також відповідачем не враховано, що докази про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що зазначено в позовній заяві (а.с.178-183).

Ухвалою від 17.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Також вказав, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним буде подано заяву щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що при обрахунку шкоди слід керуватися положеннями ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено розмір мінімальної заробітної плати як розрахункову величину для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1600 грн.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 грудня 2009 року постановою слідчого прокуратури Малинського району Кучер Ю.В. порушено кримінальну справу проти ОСОБА_1 за фактом службового підроблення офіційного документу за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (а.с.16)

Відповідно до постанови слідчого прокуратури Малинського району Кучер Ю.В. від 25 грудня 2009 року, ОСОБА_1 притягнуто як обвинувачену і пред`явлено їй обвинувачення в злочині передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України про що їй оголошено (а.с.16 зворот - 17).

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23.09.2021 року у справі №283/1399/15-к ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано за недоведеністю в її діяннях складу кримінального правопорушення (а.с.108 зворот - 113).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року вирок суду залишено без змін (а.с.123-127). Вказане судове рішення є остаточним.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктами 1, 1-1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебувала під слідством та судом з 23 грудня 2009 року (порушення кримінальної справи проти ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.366 КК України) до 27 квітня 2023 року (набрання ухвалою Житомирського апеляційного суду законної сили), що загалом становить 13 років, 4 місяці, 5 днів (160 місяців 5 днів).

Таким чином, розмір моральної шкоди, обрахованої у відповідності до вищевказаних норм права в межах заявлених позовних вимог з розрахунку: 160 місяців х 8000 грн. = 1280000 грн; 5 днів х 8000 грн./30 день= 1333,33 грн., що загалом є гарантованим державою мінімумом моральної шкоди завданої позивачу та становить 1281333,33 грн., яку і просить стягнути позивач на свою користь.

Мотивуючи розмір завданої шкоди позивач вказує, що внаслідок незаконного обвинувачення її у вчиненні злочину їй була спричинена моральна шкода яка спричинена переслідування правоохоронними органами, психологічним тиском, безпідставного перебування у статусі обвинуваченої, вимушеністю за викликом з`являтись до слідчого та до суду, захищатись від обвинувачення, поновлюватися на роботі, з якої було незаконно звільнено у зв`язку з вироком суду, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків, переживання бути засудженою за дії які вона не вчиняла та тривогу за своє майбутнє.

Так, дослідивши надані докази в їх сукупності, враховуючи обставини, викладені у вироку Коростеньского міськрайонного суду Житомирської області від 23.09.2021 року та ухвалі Житомирського апеляційного суду від 27.04.2023 року у справі №283/1399/15-к, суд дійшов висновку про доведеність факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу незаконного притягнення її як обвинуваченої, порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження тривалий час, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах в організації її життя, нераціонального витрачання життєвого часу, сильний стрес, значні витрати фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що відшкодування в розмірі 2000000,00 грн. відповідатиме розміру моральної шкоди заподіяної позивачу в межах заявлених позовних вимог.

При цьому на переконання суду такий розмір відшкодування моральної шкоди завищеним та не доводиться зібраними у справі документами. На думку суду достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не призведе до її безпідставного збагачення буде сума у розмірі 1800000 грн.

Твердження відповідача про те, що позивач не довів завдання їй моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт постановлення виправдувального вироку є доказом незаконності дій органів досудового розслідування, які додатково не підлягають у судовому порядку визнанню незаконними, та завдання особі моральної шкоди (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17).

Також суд відхиляє твердження відповідача про те, що при обчисленні компенсації моральної шкоди необхідно виходити із положень частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600,00 грн, виходячи з наступного.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумаченняст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до ч.3ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.»

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №705/4489/20 Верховний Суд щодо застосуванняст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналізуючи судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом апеляційний суд встановив, що Верховний Суд роз`яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому дійшов висновку, що при вирішенні даної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8000,00 гривень.

Крім того, суд зауважує, що відшкодування моральної шкоди завданої позивачеві не є в розумінні ст.ст.56,62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.1167,1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень ч.2 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» відсутні.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 200, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1800000 (один мільйон вісімсот тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового слідства, прокуратури і суду.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Держави України в особі: Житомирська обласна прокуратура, адреса: м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд.11, ЄДРПОУ 02909950.

Третя особа: Державна казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, буд.6, ЄДРПОУ 37567646.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 16.06.2025.