Рішення № 128439218, 26.06.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2025м. ДніпроСправа № 904/2058/25

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2058/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Думнича Михайла Андрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛКАРО ХОЛДІНГ"

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Фізична особа-підприємець Думнич Михайло Андрійович (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 27.04.2025 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛКАРО ХОЛДІНГ" (далі - відповідач) про стягнення 6.900,00 грн заборгованості за надані послуги перевезення вантажу.

Позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, здійснити розподіл судових витрат.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2058/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2025.

Ухвалою від 02.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "ст. 176 Відкриття у СПРОЩЕНОМУ" від 08.01.2024 у справі №904/51/24 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛКАРО ХОЛДІНГ" до його електронного кабінета. Документ доставлено до електронного кабінета: 07.05.2025 о 13:49, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Костомарівська, будинок 1-а, секція 1, приміщення 6н, за трек-номером 0610251894801.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 29.05.2025 з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою відмова від отримання.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 02.05.2025 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання, а саме 28.05.2025.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 02.05.2025 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 13.06.2025.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач зазначає, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором про перевезення №ПР-000130/2021 та заявкою на перевезення №1000 від 25.06.2021 не було здійснено оплати вартості наданих позивачем послуг; на день звернення з цим позовом наявна заборгованість в сумі 6.900,00 грн. Разом з наведеним до теперішнього часу акт надання послуг №00831 від 30.06.2021 не повернутий з підписом замовника. Незважаючи на неодноразові звернення позивача, як засобами телефонного так і поштового електронного зв`язку цей акт залишається у замовника.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзиву не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом; строк дії договору; факт виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом; розмір та порядок оплати за надані послуги; наявність/відсутність заборгованості за надані послуги.

Суд встановив, що 25.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛКАРО ХОЛДІНГ» (далі експедитор, відповідач) та Фізичною особою підприємцем Думнич Михайлом Андрійовичем (далі перевізник, позивач) було підписано договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №ПР-000130/2021.

Перевізник згідно умов цього договору здійснює перевезення вантажу власним (або найманим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу (п. 1.2 договору).

Перевізник організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.2.1 Договору).

Вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожне перевезення в заявці (п. 3.1. договору).

Розрахунок за надані послуги здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування коштів експедитором на поточний рахунок перевізника.

Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарнотранспортної накладної (ТТН, СМН) з відміткою відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу, або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем та акт виконаних робіт/наданих послуг в 2-х екземплярах, підписаний з боку перевізника (п. 3.3. договору).

Підставою для здійснення оплати послуг перевізника є оригінал рахунку-фактури, наданий останнім в одному екземплярі, оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, СМП) по відповідній заявці з відміткою вантажоодержувача про прийомку вантажу та оригінали інших документів, зазначених в заявці на перевезення, акт виконаних робіт удвох екземплярах підписаний із боку перевізника та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання перевезення. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право експедиторові відмовити в здійснені оплати до моменту надання необхідних документів. Експедитор оплачує замовлені послуги протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання експедитором всього переліку документів, вказаних в заявці (п. 3.4. договору).

Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2021, а в частині розпочатих і незакінчених зобов`язань до повного їх виконання. Якщо кожна зі сторін за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про припинення дії договору, дія договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (п. 7.1. договору).

25.06.2021 сторонами було погоджено заявку на здійснення перевезення №1000, перевезення будівельних матеріалів по маршруту місто Рязань (росія) місто Вишгород (Україна) (далі договір-заявка №1000 від 25.06.2021).

Згідно договору-заявки між сторонами було погоджено:

Вантаж: будматеріали;

Вага вантажу: 20,7 т;

Номер автомобіля та причепа: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

Водій: Тиводар Віктор;

Місце завантаження: м. Рязань, вул. Прижелєзнодорожна, 5 та м. Рязань, вул. Восточний промузел, 21;

Пункт митного оформлення: Троєборне-Бачівськ;

Адреса вивантаження: м. Вишгород, вулиця Ватутіна, 69;

Вартість перевезення: 6.900,00 грн;

Строки оплати: безготівковий розрахунок по оригіналам повного пакету документів та зареєстрованої ПН 10-15 банківських днів.

Перевезення вантажу здійснювалося на підставі Міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) №067475. Вантаж було доставлено до місця розвантаження 30.06.2021.

На виконання умов договору було сформовано документи для оплати послуг з перевезення, а саме рахунок на оплату №00831 від 30.06.2021 на суму 6.900,00 грн.

Також у позовні заяві позивач зазначає, що ним було складено акт надання послуг №00831 від 30.06.2021 на суму 6.900,00 грн, який було направлено відповідачу разом з СМR №067475 від 28.06.2021 засобами електронної пошти та на паперових носіях. Докази направлення в паперовому вигляді не зберіглися у позивача.

Також, на виконання статей 187, 201 Податкового кодексу України позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №140 від 30.06.2021 по факту наданих послуг перевезення на неплатника ПДВ.

Також позивач зазначає, що звертався до відповідача із претензією № б/н від 21.03.2025, у якій просив його сплатити 6.900,00 грн заборгованості зі сплати послуг, наданих згідно укладеного між сторонами договору про перевезення №ПР-000130/2021 та заявки на перевезення №1000 від 25.06.2021. Претензію разом з рахунком, актом надання послуг, СМР та актом звірки розрахунків було надіслано відповідачу поштою 25.03.2025 поштовими відправленнями №9050000070190, яка була повернута позивачу за закінченням терміну зберігання.

В порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором про перевезення №ПР-000130/2021 та заявкою на перевезення №1000 від 25.06.2021 не було здійснено оплати вартості наданих позивачем послуг, на день звернення з цим позовом, як зазначає позивач, наявна заборгованість в сумі 6.900,00 грн. Також позивач зазначає, що до теперішнього часу акт надання послуг №00831 від 30.06.2021 не повернутий з підписом замовника. Незважаючи на неодноразові звернення позивача, як засобами телефонного так і поштового електронного зв`язку акт залишається у замовника.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 6.900,00 грн, яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення 6.900,00 грн заборгованості за надані послуги перевезення вантажу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено вище, між сторонами укладено договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Договір, укладений між сторонами у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Розрахунок за надані послуги здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування коштів експедитором на поточний рахунок перевізника.

Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарнотранспортної накладної (ТТН, СМН) з відміткою відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу, або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем та акт виконаних робіт/наданих послуг в 2-х екземплярах, підписаний з боку перевізника (п. 3.3. договору).

Підставою для здійснення оплати послуг перевізника є оригінал рахунку-фактури, наданий останнім в одному екземплярі, оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, СМП) по відповідній заявці з відміткою вантажоодержувача про прийомку вантажу та оригінали інших документів, зазначених в заявці на перевезення, акт виконаних робіт удвох екземплярах підписаний із боку перевізника та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання перевезення. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право експедиторові відмовити в здійснені оплати до моменту надання необхідних документів. Експедитор оплачує замовлені послуги протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання експедитором всього переліку документів, вказаних в заявці (п. 3.4. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно договору-заявки на здійснення перевезення №1000 від 25.06.2021 між сторонами було погоджено: Вантаж: будматеріали; Вага вантажу: 20,7 т; Номер автомобіля та причепа: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; Водій: Тиводар Віктор; Місце завантаження: м. Рязань, вул. Прижелєзнодорожна, 5 та м. Рязань, вул. Восточний промузел, 21; Пункт митного оформлення: Троєборне-Бачівськ; Адреса вивантаження: м. Вишгород, вулиця Ватутіна, 69;

Вартість перевезення: 6.900,00 грн;

Строки оплати: безготівковий розрахунок по оригіналам повного пакету документів та зареєстрованої ПН 10-15 банківських днів.

Перевезення вантажу здійснювалося на підставі Міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) №067475. Вантаж було доставлено до місця розвантаження 30.06.2021.

На виконання умов договору було сформовано документи для оплати послуг з перевезення, а саме рахунок на оплату №00831 від 30.06.2021 на суму 6.900,00 грн.

Також у позовні заяві позивач зазначає, що ним було складено акт надання послуг №00831 від 30.06.2021 на суму 6.900,00 грн, який було направлено відповідачу разом з СМR №067475 від 28.06.2021 засобами електронної пошти та на паперових носіях. Докази направлення в паперовому вигляді не зберіглися у позивача.

Позивач звертався до відповідача із претензією № б/н від 21.03.2025, у якій просив його сплатити 6.900,00 грн заборгованості зі сплати послуг, наданих згідно укладеного між сторонами договору про перевезення №ПР-000130/2021 та заявки на перевезення №1000 від 25.06.2021. Претензію разом з рахунком, актом надання послуг, СМР та актом звірки розрахунків було надіслано відповідачу поштою 25.03.2025 поштовими відправленнями №9050000070190, яка була повернута позивачу за закінченням терміну зберігання.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором про перевезення №ПР-000130/2021 та заявкою на перевезення №1000 від 25.06.2021 не було здійснено оплати вартості наданих позивачем послуг, за таких обставин, на день звернення з цим позовом рахується заборгованість в сумі 6.900,00 грн.

Позивач виконав умови договору про перевезення №ПР-000130/2021 та заявки на перевезення №1000 від 25.06.2021. Перевезення вантажу здійснювалося на підставі Міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) №067475. Вантаж було доставлено до місця розвантаження 30.06.2021.

Згідно договору-заявки на здійснення перевезення №1000 від 25.06.2021 строки оплати: безготівковий розрахунок по оригіналам повного пакету документів та зареєстрованої ПН 10-15 банківських днів.

На виконання статей 187, 201 Податкового кодексу України позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №140 від 30.06.2021 по факту наданих послуг перевезення на неплатника ПДВ.

Вантаж був перевезений позивачем та був доставлений вантажоодержувачу 30.06.2021 (арк. 12, том 1).

Отже, факт доставки пред`явленого до перевезення вантажу в пункт призначення визнається підтвердженим.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 заявки на перевезення №1000 від 25.06.2021 форма оплати безготівковий розрахунок по оригіналам повного пакету документів та зареєстрованої ПН 10-15 банківських днів.

Строк оплати транспортних послуг, які надано позивачем, є таким, що настав.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд встановив відсутність доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 6.900,00 грн.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛКАРО ХОЛДІНГ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Костомарівська, будинок 1-а, секція 1, приміщення 6н; ідентифікаційний код 39880549) на користь Фізичної особи-підприємця Думнича Михайла Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_3 ) 6.900,00 грн (шість тисяч дев`ятсот грн 00 к.) заборгованості за надані послуги перевезення вантажу, 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк