Рішення № 128432059, 23.06.2025, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 944/291/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2025 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

за участю представника відповідача Неофіта Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Діджи Фінанс" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2429110, укладеним 08.06.2021 року в розмірі 24836,05 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.06.2021 року в особистому кабінеті на сайті ТОВ "Мілоан", відповідачем було подано заявку на отримання кредиту № 2429110. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті товариства. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 2429110 від 08.06.2021 р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 2429110 від 08.06.2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 10000 грн. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

11.11.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №12Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 2429110 від 08.06.2021 р. на користь ТОВ "Діджи Фінанс", а відповідно ТОВ "Діджи Фінанс" набуло права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу відповідача перед позивачем становить 24836,05 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 9445 грн.; заборгованість за відсотками становить - 15091,05 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить - 300 грн.; заборгованість за пенею становить - 0 грн.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням нормативно-правових актів, що регулюють кредитні відносини. Вказує, що позивачем лише у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка була надіслана кредитодавцем 24.01.2025 року було повідомлено про наявність боргу, тобто через тривалий період часу після заміни сторони у даному зобов`язанні. Посилаючись на постанову Верховного Суду у № 278/1679/13-ц від 06 лютого 2018 року зазначає, що неповідомлення боржника про заміну кредитора може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив у якому він наголошує, що відповідачем належним чином не виконано умови кредитного договору, отримані в кредит грошові кошти не сплачено, а також не сплачено проценти, передбачені умовами договору, в зв`язку із чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

27 травня 2025 року представником відповідача подано заперечення, де зазначається що наданий позивачем розрахунок заборгованості по договору не містить ні порядку, ні розмірів, ні часу нарахування відсотків у такій сумі, що унеможливлює дослідження та перевірку такого. Вважає, що такий розрахунок не є безумовним доказом підтвердження достовірності розміру заборгованості. Оскільки за положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому установлені у своїй сукупності обставини свідчать щодо непідтвердженості позивачем позовних вимог за відсотками у розмірі 15091, 05 грн, що має наслідком відмови у позові в цій частині.

В судове засідання представник позивача не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, відповідно до якої останній просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повістю з підстав наведених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами по справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.06.2021 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТзОВ "Мілоан", ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 2429110.

Відповідно 08.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ"Мілоан" було підписано договір про споживчий кредит № 2429110, на підставі п. 1.1. якого Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн. у валюті: Українські гривні.

Відповідно до п. 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 08.06.2021 (строк кредитування).

Згідно п. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 1440 грн. в грошовому виразі та 402 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Пункт 1.5.1. договору Комісія за надання кредиту: 300 грн., яка нараховується за ставкою 3 відсотків від суми кредиту одноразово.

Поряд з цим, згідно п. 1.5.2. такого Кредитного договору проценти за користування кредитом: 1140,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Також згідно п. 1.6. Договору базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. При цьому, умови та особовості застосовування типу процентної ставки умовами Договору визначались окремо у п. п. 2.2., 2.3.

Пунктами 2.3, 2.3.1., 2.3.2 передбачено пролонгацію договору кредиту.

Пунктом 2.4 визначено умови повернення кредиту.

Згідно розрахунку заборгованість становить 24836,05 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 9445 грн.; - заборгованість за відсотками становить 15091,05 грн.; - заборгованість за комісійними винагородами становить 300 грн.

11.11.2021 р. згідно умов Договору відступлення прав вимоги №12Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2429110 від 08.06.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.

З матеріалів справи убачається, що на підставі договору відступлення прав вимоги від 11.11.2021 до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором від 08.06.2021 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто в сумі заборгованості, яка становить 24836,05 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Вирішуючи питання щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом суд бере до уваги наступні обставини.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

За змістом положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08.07.2021 року.

Водночас, у пункті 2.3. цього договору сторони визначили порядок його пролонгації. Зокрема, пунктом 2.3.1.2. визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. цього договору.

Відповідно до пункту 2.4.1. договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4., а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації (пункт 2.4.2. договору про споживчий кредит).

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у строк до 08.07.2021 року. Відповідно він продовжував користуватись кредитними коштами, а тому строк кредитування був пролонгований відповідно до умов договору.

Із аналізу копії відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 2429110, вбачається, що з дня видачі кредиту 08.06.2021 року до дня завершення строку кредитування 08.07.2021 року, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось на підставі п. 1.5.2 договору про споживчий кредит, а з 09.07.2021 року до 06.08.2021 року на підставі п. 1.6 кредитного договору, після пролонгації до 21.08.2021 року на підставі п. 1.5.2 договору, та з 22.08.2021 року на підставі п. 1.6.

Окрім того, відповідач сплачував комісію за пролонгацію 06.08.2021 року. Внаслідок цього, з 01.06.2021 року, товариство почало нараховувати відсотки на підставі п. 1.6. договору.

Отже, сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Доказів на спростування позовних вимог, контр розрахунку, відповідач та представник відповідача не надали.

Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу укладений між первісним кредитором та ТОВ «Діджи Фінанс» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Що стосується покликання представника відповідача на те, що заборгованість за кредитним договором не підлягає стягненню з відповідача, оскільки він є військовослужбовцем, то жодних доказів, що у період виконання умов договору та нарахування відсотків відповідач мав статус військовослужбовця не надано.

З огляду на зазначене, оскільки позивач надав докази, які підтверджують факт домовленості між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 про надання кредиту і його повернення у визначенні строки зі сплатою визначених відсотків, та комісією за надання кредиту, скріплення цієї угоди у визначений Законом України «Про електронну комерцію» спосіб, а відповідач не спростував даного факту, у встановлений кредитним договором строк не повернув кредитні кошти, не сплатив проценти за користування кредитом, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.11.2024 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.12.2024, із визначенням вартості правничої допомоги, у розмірі 6000 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В. від 30.09.2024 до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.11.2024 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивач користувався правовою допомогою, поніс витрати на правничу допомогу, при цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд бере до уваги ціну позову, що позов задоволено, а також на переконання суду, дії щодо підготовки позову у справі не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

А тому, суд дійшов висновку про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3000 грн. що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 258, 263, 265, 268, 351 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість по кредитному договору №2429110 від 08.06.2021 на загальну суму 24836 (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 05 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 9445 (дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 15091 (п`ятнадцять тисяч дев`яносто одна) грн. 05 коп., заборгованість за комісійними винагородами 300 (триста) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 5422 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судових витрат.

У решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс», 07406, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 26 червня 2025 року.

Суддя