Рішення № 128430220, 26.06.2025, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/392/25

Провадження №2/377/307/25

26 червня 2025 року Славутицький міськийсуд Київськоїобласті ускладі:головуючої судді ТеремецькоїН.Ф.,за участюсекретаря судовогозасідання Федорчук Г.В.,за відсутностіучасників справи,розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судув м.Славутичі впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборонності за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

01 травня 2025 року до суду в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024 у розмірі 17412,72 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 667, 00 гривень, заборгованості за процентами в розмірі 6 244,72 гривень та заборгованості за комісією в розмірі 501 гривня, а також судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 гривень.

В обґрунтуванняпозову позивачпослався нате,що 03.06.2024між ТОВ«ФК «КРЕДІПЛЮС»та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитнийдоговір №142315у форміелектронного документаз використаннямелектронного підпису.Договір складаєтьсяз індивідуальноїчастини договорупро споживчийкредит,графіку платежів,які містятьперсональні умовикредитування позичальника,та загальноїдля всіхклієнтів кредитодавця,публічної частинипро споживчийкредит,що розміщенана веб-сайтікредитодавця https://finx.com.uaза посиланням:https://finx.com.ua/docs.Позичальник уклаладоговір,приєднавшись допублічної частини,прийняла умовиіндивідуальної частинита графікуплатежів,як невід`ємнихчастин (складових)кредитного договору,шляхом підписанняіндивідуальної частини/акцепту,відповідно дорозділу Vцієї індивідуальноїчастини.Відповідач добровільнобез примусучи тискузаявила пробажання отриманнякоштів,зареєструвалася насайті,під часчого пройшлапроцедуру ідентифікації/верифікації,керуючись підказкамисайту кредитодавця,тобто вказаласвої особистіперсональні ідентифікаційнідані. ТОВ «ФК«КРЕДІПЛЮС» перед прийняттямрішення щодовидачі кредитнихкоштів таукладання договору,перевірило нелише особистідані відповідачаз метоюідентифікації,а іплатіжну картку,а саме:приналежність платіжноїкартки позичальнику.Договір бувпідписаний відповідачемза допомогоюелектронного підписуодноразовим ідентифікатором0d2420ca,який буловідправлено наномер телефону0501531982відповідача тавведено нею03.06.2024о 21:47:12.Відповідно допункту 2.2.1.кредитного договорусума (загальнийрозмір)кредиту становить10667,00гривень,надається непізніше наступногодня післяукладення договорув наступномупорядку:у розмірі8000,25гривень на№ рахунку/карткипозичальника № НОМЕР_1 ,у національнійвалюті;у розмірі2666,75гривень шляхомпогашення заборгованостіпозичальника закомісією,нарахованою згідноз п.2.5індивідуальної частини.Пунктом 2.5.індивідуальної частиникредитного договорупередбачено,що комісіяза наданнякредиту складає2666,75гривень,що нараховуєтьсята підлягаєсплаті одноразовов деньукладення цьогодоговору заставкою 25,00%від загальноїсуми кредитуза рахуноквласних коштівпозичальника абоза рахуноккредиту,якщо цепередбачено п.2.2.1.цієї індивідуальноїчастини.Розмір комісіїза наданнякредиту неможе бутизмінено. Отже,відразу післявчинених дійвідповідача,03.06.2024ТОВ «ФК«КРЕДІПЛЮС» ініціювалопереказ коштівзгідно договоруна платіжнукартку № НОМЕР_2 ,що всвою чергу,свідчить доказомтого,що відповідачприйняла пропозиціюкредитодавця.Виходячи звищевказаного,первісний кредиторсвої зобов`язаннянадати грошовікошти виконавв повномуобсязі,що підтверджуєтьсядовідкою №10від 29.01.2025(Додаток№7), якапідписана ТОВ«ФК «КРЕДІПЛЮС». 10.10.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10102024, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024. Відповідно до вищезгаданого договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17412,72 гривень. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 та платіжною інструкцією № 4519 від 12 листопада 2024 року, яка свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаним договором факторингу. Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 17412,72 гривень, яка складається з наступного: 10667,00 гривень - заборгованість за кредитом; 6244,72 гривень - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 501,00 гривня комісія за кредитним договором, яка підлягає стягненню з урахуванням положень статей 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України з відповідача на користь позивача (а. с. 3-9).

Ухвалою судді від 13 травня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 11 червня 2025 року. Вказаною ухвалою судді було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано із Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» наступні докази: інформацію чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_2 /, чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), за період 03.06.2024 08.06.2024 у сумі 8000,25 гривень (безготівкове зарахування згідно транзакції № 1418770907 від 03.06.2024); інформацію чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ); у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), за період 03.06.2024 08.06.2024 у сумі 8000,25 гривень (безготівкове зарахування згідно транзакції № 1418770907 від 03.06.2024), надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтверджують дану інформацію; надати повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на який зараховано кошти (а. с. 72-75).

Ухвалою суду від 11 червня 2025 року було відкладено розгляд справи на 26 червня 2025 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України (а. с. 107-108).

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві позивач просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в призначене судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася за адресою зареєстрованого місця проживання, проте конверт із судовою повісткою повернувся до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку ОСОБА_1 , якій адресовано судову повістку разом із іншими документами, за зареєстрованим місцем проживання, вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслала, причини неявки суд не повідомила.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 26 червня 2025 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит № 142315 (індивідуальна частина) (далі кредитний договір), паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання відповідачем електронним підписом, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 0d2420ca (а. с. 11-14).

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 2.6. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту і проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з пунктом 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором

Як вбачається з пункту 2.2. кредитного договору, кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10667,00 гривень надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 8000,25 гривень на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2666,75 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини кредитного договору.

Згідно з пунктом 2.3. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в пункті 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Пунктами 2.4.-2.5. кредитного договору визначено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 2666,75 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1. цієї індивідуальної частини кредитного договору. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Як вбачається з пункту 2.6. кредитного договору, загальний строк кредитування за цим договором складає 84 дні з 03.06.2024 (дата надання кредиту) по 26.08.2024. Строк, на який надається кредит, встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору договір про споживчий кредит, який складається з публічної та індивідуальної частини, а також графіку(ів) платежів набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно з пунктом 2.6 договору.

Згідно з пунктом 4.1. кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, кредитодавець з дотриманням вимог законодавства, має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або відступати, передавати свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди позичальника.

Пунктом 5.1. кредитного договору визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця https://finx.com.ua.

Відповідно до Графіку платежів за кредитним договором, що є Додатком до договору про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024, дата видачі кредиту 03.06.2024; дата платежу 17.06.2024, 01.07.2024, 15.07.2024, 29.07.2024, 12.08.2024, 26.08.2024; сума кредиту за договором 10667,00 гривень; проценти за користування кредитом 6244,72 гривень; комісія за надання кредиту 2666,75 гривень, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 6,00 гривень; загальна вартість кредиту 19584,47 гривень (зв. ст. а. с. 14).

03 червня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту, електронним підписом одноразовим ідентифікатором fb41320b (а. с. 21-22).

Як вбачається з інформаційної довідки № 10, виданої 29.01.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», 03.06.2024 о 21:47 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 8000,25 гривень за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024, номер транзакції 1418770907, призначення платежу видача кредиту за договором № 142315 від 03.06.2024 (а. с. 34-35).

У пункті1частини першоїстатті 512та статті514ЦК Українизазначено,що кредитору зобов`язанніможе бутизамінений іншоюособою внаслідокпередання нимсвоїх правіншій особіза правочином(відступленняправа вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

10 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» було укладено договір факторингу № 10102024, відповідно до пункту 2.1. якого згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 43-48).

Згідно з пунктом 4.1. договору факторингу, прав вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідному додатку.

Пунктом 8.1. договору факторингу передбачено, що цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Як вбачається з Витягу з Додатку № 1 від 06 листопада 2024 до договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року Реєстру прав вимог № 2, підписаного 19.02.2025 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» електронними підписами, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024 на суму заборгованості 17412,72 гривень, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (а. с. 49).

06 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» було підписано Акт приймання-передачі Реєстру № 2 до договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року, згідно з вимогами пункту 4.1. договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 06 листопада 2024 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість боржників: 673, загальна сума заборгованості: 10250146,26 гривень (а. с. 50).

Відповідно до платіжної інструкції № 4519 від 12 листопада 2024 року ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» 656313,11 гривень в якості плати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 (а. с. 51).

Таким чином, вказаний договір набув чинності, за яким згідно з Актом приймання-передачі Реєстру № 2 до договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року, Витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року Реєстру прав вимог № 2, вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024 в сумі 17412,72 гривень перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Питання дійсності договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», в установленому законом порядку не оспорено.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістомчастини першоїстатей 626,628-629ЦК Українидоговором єдомовленість двохабо більшесторін,спрямована навстановлення,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків.Зміст договорустановлять умови(пункти),визначені нарозсуд сторіні погодженіними,та умови,які єобов`язковимивідповідно доактів цивільногозаконодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024 укладено в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина 5 статті 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

На підтвердження своїх вимог позивачем надано: паперову копію електронного договору про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024, що містить інформацію про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0d2420ca.

Зазначені обставини свідчать про належне укладення договору про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024, в тому числі погодження позичальника ОСОБА_1 з умовами вказаного договору, шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0d2420ca.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

З інформації АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-4336 від 23.05.2025, яка надійшла на електронну адресу суду 23 травня 2025 року на виконання ухвали судді від 13 травня 2025 року, вбачається, що на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 . Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_5 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Згідно відомостей про рух коштів по картці № НОМЕР_5 ОСОБА_1 за період з 03.06.2024 по 08.06.2024 наявне надходження грошових коштів: 03.06.2024 о 21:47 в сумі 8 000,25 гривень (а. с. 84-90).

Таким чином, доказами підтвердження отримання коштів відповідачем ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024 є інформація АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-4336 від 23.05.2025, відомості про рух коштів по картці № НОМЕР_5 ОСОБА_1 за період з 03.06.2024 по 08.06.2024, відкритої в АТ «УІВЕРСАЛ БАНК», інформаційна довідка № 10, видана 29.01.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», відповідно до яких 03.06.2024 о 21:47 було здійснено зарахування грошових коштів за договором споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024 в сумі 8000,25 гривень на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , номер транзакції НОМЕР_6 (а. с. 34-36, 88-90).

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024 станом на 26.08.2024 складає 17412,72 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10667,00 гривень (8000,25 гривень (переховані кошти позичальнику) + 2666,75 гривень (комісія за надання кредиту, нарахована відповідно до пунктів 2.2.1., 2.5. договору № 142315 від 03.06.2024; заборгованості за процентами, нарахованими за період з 04.06.2024 по 26.08.2024, в розмірі 6244,72 гривень; заборгованості за нарахованою комісією в розмірі 501 гривня (а. с. 40-41).

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 142315 ТОВ «ФК «ЕЙС», 03.06.2024 ОСОБА_1 було надано кредит згідно кредитного договору № 142315 від 03.06.2024. Заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024 складає 17412,72 гривень (а. с. 42).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 142315 від 03 червня 2024 року позивач просить стягнути крім тіла кредиту, процентів за користування кредитом, розмір та умови нарахування яких передбачені в договорі про споживчий кредит № 142315 від 03 червня 2024 року, комісію за управління та обслуговування кредиту за договором про споживчий кредит № 142315 від 03 червня 2024 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, комісія за управління та обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення комісії за управління та обслуговування кредиту передбачено в пункті 2.4. договору про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024.

Враховуючи, що пунктом 2.4. договору про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024 та іншими положеннями договору не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, що пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, які надаються відповідачу та за які кредитодавцем встановлена комісія, і позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг та погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, тому положення пункту 2.4. договору про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 не виникло обов`язку сплачувати комісію у розмірі, передбаченому пунктом 2.4. договору про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії за договором про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024 в розмірі 501,00 гривня задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню, оскільки стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024 в сумі 16911,72 гривень (яка включає заборгованість за тілом кредиту 10667,00 гривень, проценти за користування кредитом 6244,72 гривень).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що адвокат Тараненко Артем Ігорович надавав позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04 лютого 2025 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (а. с. 52-53).

Як вбачається з пункту 1.1. договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3. договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 передбачено, що конкретне доручення клієнта визначається в окремій Додатковій угоді, в якій сторони визначають зміст конкретного доручення/доручень.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.4. договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.

04 лютого 2025 року між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Додаткову угоду № 23 до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, відповідно до пункту 1 якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема з ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 142315 від 03.06.2024 (а. с. 54).

Як вбачається з Акту прийому-передачі наданих послуг, підписаного 04 лютого 2025 року між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (клієнт), сторони засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024, кількість годин 2, вартість послуги 5 000,00 гривень; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024, кількість годин 2, вартість послуги 1 000,00 гривень; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024 на рахунок ОСОБА_1 , кількість годин 1, вартість послуги 500,00 гривень; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024 на рахунок ОСОБА_1 , кількість годин 1, вартість послуги 500,00 гривень, всього, без ПДВ 7 000,00 гривень (а. с. 55).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи час, затрачений адвокатом Адвокатського бюро «Тараненко та партнери» Тараненком А.І. на складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024, підготовку адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024 на рахунок ОСОБА_1 , підготовку та подачу клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 142315 від 03.06.2024 на рахунок ОСОБА_1 , суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 7 000 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 16911,72 гривень х 100 % : 17412,72 гривень = 97,12 % (відсоток розміру задоволеного позову); 7 000 х 97,12 :100 = 6 798,40 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку 2 422,40 х 97,12 % ( відсоток розміру задоволеного позову):100 %= 2 352,63 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 142315 від 03 червня 2024 року в сумі 16911 гривень 72 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 352 гривні 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6798 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 26 червня 2025 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька