Ухвала суду № 128429722, 25.06.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9005/25

1-кп/357/903/25

У Х В А Л А

25.06.2025 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши підчас відкритого підготовчогосудового засіданнів залісудових засіданьБілоцерківського міськрайонногосуду Київськоїобласті укримінальному провадженні №62025100130001379,відомості прояке внесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 12.03.2025,за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

клопотання прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під варртою,

сторони кримінального провадження: прокурор спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник адвокат ОСОБА_6 ,

У С Т А Н О В И В:

У провадження Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло кримінальне провадження №62025100130001379,відомості прояке внесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 12.03.2025,за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотаня про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених пп. 1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та на неможливість інших, більш м`яких запобіжних заходів забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи наявність встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, що на даний час не відпали та продовжують існувати в тому самому об`ємі, як і були при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на волі буде:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним;

- незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки обвинувачений ОСОБА_3 та свідки у кримінальному провадженні є військовослужбовцями, які проходять службу в одній військовій частині, сусіди та близькі родичі і будуть взаємодіяти між собою, а також можуть проживати поряд та спілкуватися один з одним;

- вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у подальшому може знову вчинити військове кримінальне правопорушення, пов`язане з ухиленням від виконання обов`язків військової служби, у разі переховування ним від органу досудового розслідування та/або суду, а також беручи до уваги, що останній є особою раніше судимою за вчинення умисних злочинів проти власності (ч. 2 ст. 186,ч. 1 ст. 1 87 КК України);

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки розгляд його справи триває, а тому ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може вчиняти ряд дій, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м`яких, окрім як тримання під вартою запобіжних заходів, не може запобігти виникненню встановлених ризиків.

Позиції сторін.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявленне клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_6 заперечила проти задоволення клопотання прокурора.

Мотиви суду.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи заявленіпрокурором клопотання про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу, суд з огляду на думку учасниківта вимоги чинного кримінального процесуального закону, зазначає таке.

Згідно ч. 3ст. 315 КПК Українипід час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Виходячи з вимог статей131,132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, відповідно до ч. 1ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний-обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2ст. 181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Зі змістуст. 194 КПК Українислідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як щодо раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Питання продовження запобіжних заходів до обвинувачених вирішується на стадії судового провадження, а відтак, на даній стадії суд позбавлений можливості робити будь-який висновок щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту находження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинуваченого (ч.1, ч. 2ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1ст. 337 КПК України).

Судом встановлено, що 09.05.2025 ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

10.05.2025 ОСОБА_3 письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

16.06.2025 обвнувальний акт стовоно обвинуваченого скерований до суду

Обґрунтованістьвисунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні, надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті.

З огляду на викладене, суд на даній стадіїсудового розглядупозбавлений можливості робити висновок щодо обґрунтованості підозри або висунутого обвинувачення шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжних заходів.

Наявність ризиків та їх обгрунтованість.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Судом встановлено, що 12.05.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 06.07.2025, у межах строку досудового розслідування.

Під час перевірки наявності ризиків у кримінальному провадженні суд вважає переконливими та погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на таке.

Так, ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Отже, тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених до втечі.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особами обвинуваченого та характером кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачуються, суд дійшов висновку про існування ризику того, що останній може переховуватися від суду.

Також прокурором в судовому засіданні доведено ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений з метою ухилення від покарання чи спотворення об`єктивної картини можуть впливати свідків, - умовлянням, підкупом чи погрозами примушуючи їх змінити свідчення та приховати вчинення кримінального правопорушення.

При цьому суд враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до чч. 1, 2 статті 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Отже, ознайомившись з матеріалами досудового розслідування обвинувачений володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим останій може безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Суд вважаєпереконливим іризик вчинити іншекримінальне правопорушенняоскільки обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий,а саме:вироком Ніжинськогоміськрайонного судуЧернігівської областівід 23.05.2022за ч.2ст.186,ч.1ст.187КК українидо покаранняу виді5років 6місяців позбавленняволі.Ухвалою Білоцерківськогоміськрайонного судуКиївської областівід 20.11.2024 ОСОБА_3 звільнено умовнодостроково відвідбування невідбутої частинипокарання строкомна 2роки 3місяці 4дні тавстановлено адміністратвнийнагляд тривалістю 1рік зпевними обмеженнями,зокрема заборонаперебування позамежами дислокації військовоїчастини,з якоюукладено контрактта місцяперебування,визначеного безпосерерднімкомандиром,з`являтися завикликом командира військовоїчастини у вказанийтермін ідавати усні таписьмові поясненняз питань,пов`язаних звиконанням правиладміністративного нагляду. Такимчином, ОСОБА_3 ,будучи особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання вчинив нове кримінальне правопорушення. Вказане свідчить про злочинну спрямованість особи підозрюваного та вперте небажання стати на шлях виправлення та високий ризик можливої протиправної поведінки підозрюваного у майбутньому.

Поряд з тим, слідчий суддя вважає не переконливими та необгрунтованими доводи прокурора про наявність ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином зважаючи нависновки Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» про те, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема доказами на обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином має бути підтверджене документально, необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод слідству чи суду.

Отже, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено наявність реальних ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які і на даний час не зменшились, а продовжують існувати.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Сторона обвинувачення посилається на неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу з огляду на наявність високого ступеню встановлених ризиків та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи.

Суд зазначає, що метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Крім того, при виборі між кількома запобіжними заходами, слід перевірити чи можуть більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, існування яких доведено прокурором.

За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.

На час розгляду порушеного у клопотанні питання стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлені та враховуються такі відомості про його особу: він неодружений, утриманців не має, має місце реєстрації та місце проживання, раніше судимий, вчинив нове кримінальне правопорушення, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання для проходження військової служби.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини їх вчинення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, його особу, соціальні зв`язки, вік та стан здоров`я, майновий стан, суд приходить до обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій, спрямованих на ухилення від суду, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що встановлені обставини про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до маловірогідності чи до їх виключення.

Враховуючи вищевикладенета аналізуючизібрані всукупності докази,суд вважає,що меншсуворі запобіжнізаходи,не зможутьзабезпечити уникненнявстановлених ризиківта належноїпроцесуальної поведінкиобвинуваченого ОСОБА_3 ,а тому наразіє достатніпідстави дляпродовження строкутримання підвартою. Непродовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи застосування більш м`якого запобіжного заходу перешкодить завданням кримінального судочинства, встановленню істини у справі та прийняття остаточного кінцевого рішення у провадженні у розумні строки. Адже, на переконання суду, саме такий запобіжний захід, забезпечить виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов`язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Документів, які свідчать про неможливість утримання ОСОБА_3 під вартою, суду не надано.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1ст. 197 КПК Українистрок дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПк України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1Кримінального кодексу України.

Поряд з тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст.182,183 КПК Українивраховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у сумі 60 560грн з покладенням обов`язків передбачених частиною п`ятоюстатті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків.

Керуючись статтями131-132,176-178, 182, 183,193,194,196,199,314-316,369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотаня прокурораБілоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про продовженнястосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23.08.2025 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривні у національній грошовій одиниці, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_3 виконувати процесуальні обов`язки, визначені ч. 5ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України,а саме: - прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; - утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; - повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ р/р UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Роз`яснити обвинуваеному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_7