Рішення № 128428966, 26.06.2025, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/283/25

РІШЕННЯ

іменем України

"26" червня 2025 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, розглянувши в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»(далі-позивач)звернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач),в якомупросить стягнутиз відповідачана йогокористь заборгованістьза договором№ 2107736067345від 18.03.2021у розмірі47385,40грн. Також просить стягнути з відповідача в користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «Коллект Центр» зазначив наступне.

Відповідно до договору про надання фінансових послуг № 2107736067345 від 18.03.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит в розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності і зобов`язалася його повернути, сплатити проценти, згідно умов договору, його додатків та правил. 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, право вимоги за договором про надання фінансових послуг перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», яке відступило право вимоги за договором ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023.

Договором про надання фінансових послуг передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, інших витрат. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 47385,40 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язнаням (тілом кредиту), 44385,40 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 25.03.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 15.04.2025 у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

15 травня 2025 року розгляд справи відкладено на 09.05.2025 у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

09 травня 2025 року від відповідача на адресу суду надійшла телефонограма про відкладення розгляду справи, у зв`язку з погіршенням її самопочуття.

Розгляд справи відкладено на 22.05.2025.

22 травня 2025 року відповідач подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю отримання правової допомоги та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, яка була судом задоволена.

Розгляд справи відкладено на 05.06.2025.

У судові засідання 05.06.2025 та 18.06.2025 відповідач не з`явилася, подала телефонограми про відкладення розгляду справи, у зв`язку необхідністю додаткового часу для підготовки адвокатом відзиву на позовну заяву та погіршенням стану здоров`я.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.

Відповідач у судове засідання 26.06.2026 не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, не повідомила суд про причини неявки, відзиву на позовну заяву не подала, заяв чи клопотань не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2107736067345 (далі - договір), за яким відповідач отримав кредит в розмірі 3000 грн. Договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. (а.с. 19-21)

Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п.1.3).

Відповідно до п.1.4 договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у такому розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначено у п.1.4.6); г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п.п.1.4.1, 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

У разі підписання електронного договору, останній буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) Товариства (п.1.5).

Згідно з п.1.6 договору, датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових), а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Пунктом 1.9 договору визначено граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Відповідно до п.4.1 договору, невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті: smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа.

За п.4.3 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

З анкети-заяви, яка є додотком № 1 до кредитного Договору вбачається, що ОСОБА_1 ознайомившись з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на Офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа та погодившись з ними, просить товариство надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 3000 гривень. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту (а.с. 21 на звороті).

З графіку платежів вбачається, що за період з 18.03.2021 по 02.04.2021 сума кредиту становить 3960,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. сума кредиту за договором; 960,00 грн. - проценти за користування кредитом (а.с.22).

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 3000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом директора ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про перерахування коштів за кредитним договором №2101136067345 (а.с.29).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №2107736067345 від 18.03.2021, заборгованість боржника ОСОБА_1 , станом на 30.11.2021, становить 22764,70 грн. (а.с.29 на звороті -31).

Згідно з розрахунком заборгованості, виготовленим ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 2107736067345 від 18.03.2021, заборгованість боржника ОСОБА_1 , станом на 10.03.2023, становить 47385,40 грн. (а.с.32).

Згідно з розрахунком заборгованості, виготовленим ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором № 2107736067345 від 18.03.2021, заборгованість боржника ОСОБА_1 , станом на 15.02.2025, становить 47385,40 грн. (а.с.32 на звороті).

Підпунктом 2.1.1.7 кредитного договору № 2107736067345 від 18.03.2021 передбачено, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, у відповідності до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 2107736067345 від 18.03.2021, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу та витягом з реєстру боржників (а.с.33-38).

10березня 2023року міжТОВ «ВердиктКапітал» таТОВ «КоллектЦентр» булоукладено договірпро відступлення(купівлю-продаж)прав вимоги№10-03/2023/01та 19.11.2024між ТОВ«Вердикт Капітал»та ТОВ«Коллект Центр»було укладенододаткову угоду№4до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, у відповідності до яких ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 2107736067345 від 18.03.2021, що підтверджується змінами в реєстр боржників (а.с.39-46).

Отже,до ТОВ«Коллект Центр»відповідно доукладеного договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023/01 перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором.

Договори факторингу не визнані недійсними (доказів протилежного суду не надано), згідно ст. 204 ЦК України договори є дійсними і враховуються судом.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Коллект Центр» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», що діяла на момент укладення Договору, встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону ).

Згідно ч.1 ст.12 Закон, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що ОСОБА_1 , як позичальник, отримала кошти за договором про надання фінансових послуг у сумі 3000 грн, які отримала на свою банківську картку, реквізити якої містяться в заяві-анкеті, що не спростовано нею належними і допустимими доказами, не повернула їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 3000,00 грн. та заборгованість з відсотками в розмірі 44,385,40 грн.

Граничний строк кредитування становить 1 рік.

Тому, кредитодавець правомірно нарахував заборгованість по відсоткам за змінюваною відсотковою ставкою за період з 18.03.2021 по 30.11.2021 (по дату уступлення прав вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал») в розмірі 22764,70 грн, та за період з 01.12.2021 по 17.03.2022 (по дату закінчення строку договору) в розмірі 24620,70 грн, оскільки такий період входив в період строку кредитування, визначеного договором про надання фінансових послуг №2107736067345 від 18.03.2021 (а.с.30-32).

Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 суду не представлено.

На час розгляду справи в суді відповідач простроченої кредитної заборгованості не погасила.

В свою чергу відповідачем також не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання нею зобов`язань взятих перед банківською установою, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов від ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі заявлених позовних вимог та з відповідача на користь позивача в порядку переуступки права вимоги слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 47385,40 грн, в тому числі заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 44385,40 грн.

Розподіл судових витрат у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У поданому позові ТОВ «Коллект Центр» заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та понесених витрат на правову допомогу в розмір 13000 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження таких витрат надано договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.08.2024, укладений між ТОВ «Коллект Центр та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023, заявку на надання юридичної допомоги від 01.01.2025 №740, загальна вартість наданої АО «Лігал Ассістанс» правової допомоги для ТОВ «Коллект Центр» по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 13000 грн (надання усної консультації з вивченням документів 4000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9000 грн), витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 (а.с.12-16).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах № 923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18).

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідач не висловила заперечення щодо таких вимог, суд доходить до висновку, що на користь позивача слід стягнути 13000 грн витрат на правничу допомогу.

Також згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Коллект Центр» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2107736067345 від 18.03.2021 в розмірі 47385 (сорок сім тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у сумі 13000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 26 червня 2025 року.

Суддя Т. Г. Корсун