Рішення № 128428704, 18.06.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/753/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Маренича І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зберча П.С.,

представника позивача Гінінгера А.З.,

представника відповідача Проскурняк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-ЄВРО НАФТА" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-ЄВРО НАФТА" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

- податкове повідомлення-рішення №00000/764/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 7586581,25 грн., з яких 6069265,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1517316,25 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №00000/761/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р., в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2948585,00 грн., з яких 2358868,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 589717,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, а висновки, зазначені в акті перевірки є неправомірними, такими, що суперечать реальним обставинам справи, чинному законодавству, і ґрунтуються на безпідставних припущеннях. Згідно з вказаними рішеннями, позивачу донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 9060118,75 грн та з ПДВ у сумі 3019278,75 грн (включаючи штрафні санкції). Підставою для донарахувань стали висновки податкової перевірки про нереальність господарських операцій з шістьма контрагентами (ТОВ "ОЙЛ ПРОМ ГРУП", ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД") при закупівлі паливно-мастильних матеріалів. На думку податкового органу, через відсутність у контрагентів необхідних ресурсів та інші обставини, товар було отримано від неідентифікованих осіб безоплатно. Позивач вважає висновки перевірки необґрунтованими, оскільки всі господарські операції в частині контрагентів ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД" підтверджені первинними документами, зареєстрованими податковими накладними, акцизними накладними, документами про оплату та подальшу реалізацію товару. ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ-ЄВРО НАФТА" посилається на судову практику, згідно з якою відсутність у контрагента ресурсів не свідчить про нереальність операцій, а платник податків не відповідає за порушення своїх контрагентів за відсутності доведеної змови.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 19.03.2025 р.

Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позову. Вказує, що факти порушення вимог Закону в ході перевірки позивача було належним чином зафіксовано, а тому податкові повідомлення-рішення від 09.01.2025 року №00000/764/Ж10/24-13-07-01 та №00000/761/Ж10/24-13-07-01 прийняті у відповідності до норм чинного законодавства. Зокрема, відповідач посилався на те, що проведеною перевіркою не встановлено реальність отримання позивачем товарів від ТОВ "ОЙЛ ПРОМ ГРУП", ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД", у зв`язку з чим безпідставно відображено в бухгалтерському обліку господарські операції, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах. Вказано, що проведеною перевіркою відповідно до наданих під час перевірки документів неможливо встановити ланцюг постачання паливно-мастильних матеріалів, не встановлено реальність отримання позивачем товарів саме від вказаних контрагенів, у зв`язку з чим позивачем безпідставно відображено в бухгалтерському обліку господарські операції, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах.

Здійснені господарські операції не підтверджуються наданими до перевірки первинними документами, у зв`язку з відсутністю реального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з ТОВ "ОЙЛ ПРОМ ГРУП", ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД".

Окрім цього, відповідач посилався на те, що позивачем набуто актив у вигляді товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильні матеріали) невідомого походження, що вважаються безоплатно отриманими.

19.03.2025 р. судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 07.04.2025 р.

07.04.2025 р. судове засідання не відбулось у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання призначено на 30.04.2025 р.

30.04.2025 р. протокольною ухвалою закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 21.05.2025 р.

21.05.2025 р. судом оголошено перерву до 18.06.2025 р.

18.06.2025 р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

18.06.2025 р. представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач, зареєстрований як юридична особа з 25.05.2020 року, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Чернівецькій області, у період, який перевірявся було платником в тому числі податку на прибуток, податку на додану вартість та акцизного податку.

28.08.2023 відповідачем видано наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача тривалістю 10 робочих днів з 12.09.2023 р. за період діяльності з 26.05.2020 по 30.06.2023 р.

13.09.2023 р. наказом ГУ ДПС перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з 13.09.2023 р. тривалістю 9 робочих днів до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них.

07.08.2024 р. відповідачем видано наказ про поновлення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з 08.08.2024 р.

09.08.2024 відповідачем видано наказ про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строків визначених п.44.5 ст. 44 ПК України.

14.11.2024 р. наказом відповідача продовжено строки проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 26.05.2020 р. по 30.06.2023 р. на 5 робочих днів з 19.11.2024 р.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Торговий Дім - Євро Нафта" від 02.12.2024 №30182/ж5/24-13-07-01/43631106, у якому, серед іншого, зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.140.5.11 п.140.5ст.140 ПК України, П(С)БО 15 "Дохід", ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2020 рік в сумі 2389,00 грн та заниження сум податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджеті в сумі 7248095,00, в тому числі за ІІ квартал 2022 року в сумі 282360,0 грн, за ІІІ квартал 2022 року в сумі 1812755,00 грн, за ІV квартал 2022 року в сумі 775868,00 грн, за І квартал 2023 року в сумі 2574323,00 грн та за ІІ квартал 2023 року в сумі 1802789,00 грн;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 2415423,0 грн, в тому числі: за червень 2022 року в сумі 56555,0 грн, за вересень 2022 року в сумі 411048,0 грн, за жовтень 2022 року в сумі 245611,0 грн за лютий 2023 року в сумі 521839,0 грн, за березень 2023 року в сумі 479285, за квітень 2023 року в сумі 198338,0 грн, за травень 2023 року в сумі 198596,0 грн та за червень 2023 року в сумі 304151,0 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №00000/764/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 9060118,75 грн., з яких 7248095,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1812023,75 грн. за штрафними санкціями;

- №00000/761/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3019278,75 грн., з яких 2415423,0 грн. за податковими зобов`язаннями та 603855,75 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до акту перевірки суть порушень полягало у наступному.

Перевіркою позивача встановлено задокументовані фінансово-господарські операції позивача з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 44354637) на 7007491,20 грн., в тому числі ПДВ 458434,01 грн. ( включено до складу податкового кредиту 56554,52 грн.), ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ" (код 43779768) на загальну суму 6283165,19 грн., в тому числі ПДВ 411048,19 грн., ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 43117559) на загальну суму 15168741,09 грн. в тому числі ПДВ 992348,0 грн., ТОВ "ІНТЕРЕГО" (код ЄДРПОУ 42814298 ) на загальну суму 4164467,82 грн в тому числі ПДВ 272442,0 грн., ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" (код ЄДРПОУ 44424253) на загальну суму 3751341,45 грн. в тому числі ПДВ 245611,0 грн. та ТОВ "СТЕЙЛЕД" (код ЄДРПОУ 44399678) на загальну суму 6686290,91 грн. в тому числі ПДВ 437419,0 грн. та завищення податкового кредиту за рахунок: задокументованих фінансово-господарських операцій ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ-ЄВРО НАФТА" з придбання паливно-мастильних матеріалів у наступних суб`єктів господарювання: ТОВ "ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 44354637) на 7007491,20 грн., в тому числі ПДВ 458434,01 грн. ( включено до складу податкового кредиту 56554,52 грн.), ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ" (код 43779768) на загальну суму 6283165,19 грн., в тому числі ПДВ 411048,19 грн., ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 43117559) на загальну суму 15168741,09 грн. в тому числі ПДВ 992348,0 грн., ТОВ "ІНТЕРЕГО" (код ЄДРПОУ 42814298 ) на загальну суму 4164467,82 грн в тому числі ПДВ 272442,0 грн., ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" (код ЄДРПОУ 44424253) на загальну суму 3751341,45 грн. в тому числі ПДВ 245611,0 грн. та ТОВ "СТЕЙЛЕД" (код ЄДРПОУ 44399678) на загальну суму 6686290,91 грн. в тому числі ПДВ 437419,0 грн.

При цьому, здійснені господарські операції з вище переліченими контрагентами не підтверджуються наданими до перевірки первинними документами, у зв`язку з відсутністю реального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства. Крім цього, відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень, перелічені контрагенти ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - ЄВРО НАФТА" відносяться до транзитно-конвертаційних груп підприємств, створених невідомими особами з метою надання послуг з оптимізації податкового навантаження, що призводить до ухилення від сплати податків, а також конвертування грошових коштів у готівку.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено наступне :

- 06.02.2023 р. між позивачем та ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ" укладено договір поставки нафтопродуктів №06022023-2. Наведена господарська операція документована актом звіряння, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, рахунками на оплату, сертифікатами відповідності, паспортами (Т.1, а.с.164-250, Т.2 а.с. 1-250 Т.3 а.с. 1-25). Розрахунки проведені у повному обсязі;

- 07.03.2023 р. між позивачем та ТОВ "ІНТЕРЕГО" укладено договір поставки нафтопродуктів №07032023-07. Наведена господарська операція документована актом звіряння, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, рахунками на оплату, сертифікатами відповідності, паспортами (Т.3, а.с.68-167). Розрахунки проведені у повному обсязі;

- 20.06.2022 р. та 04.01.2023 р. між позивачем та ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" укладено договір поставки нафтопродуктів №СТ20/06-22 та №01/23-31. Наведена господарська операція документована актом звіряння, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, рахунками на оплату, сертифікатами відповідності, паспортами (Т.3, а.с.226-250, Т.4 а.с. 1 - 136). Розрахунки проведені у повному обсязі;

- 20.07.2022 р. між позивачем та ТОВ "СТЕЙЛЕД" укладено договір поставки нафтопродуктів №СТ20/07-22/5-07. Наведена господарська операція документована актом звіряння, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, рахунками на оплату, сертифікатами відповідності, паспортами (Т.4, а.с.137-250, Т.5 а.с. 1 -67). Розрахунки проведені у повному обсязі;

- 17.08.2022 р. між позивачем та ТОВ "АЛЛЮР ОІЛ" укладено договір поставки нафтопродуктів №17082022-3. Наведена господарська операція документована актом звіряння, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, рахунками на оплату, сертифікатами відповідності, паспортами (Т.5 а.с.68-124). Розрахунки проведені у повному обсязі.

Окрім того судом встановлено, що ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД" на момент укладання з позивачем договорів поставки нафтопродуктів та їх реалізації, були платниками ПДВ та акцизного податку, та ними відповідно складалися податкові та акцизні накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та Єдиному реєстрі акцизних накладних відповідно.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №00000/764/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 7586581,25 грн., з яких 6069265,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1517316,25 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №00000/761/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р., в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2948585,00 грн., з яких 2358868,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 589717,00 грн. за штрафними санкціями протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Положеннями статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно п.п.77.2 ст.77 ПК України документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Пунктом 77.4 статті 77 ПК України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що працівниками Головного управління ДПС у Чернівецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.05.2020 по 30.06.2023.

За результатами перевірки відповідачем виявлено порушення вимог податкового законодавства, які відображені в акті про результати документально планової перевірки ТОВ " ТД Євро Нафта" від 02.12.2024 №30182/ж5/24-13-07-01/43631106.

Перевіркою позивача встановлено задокументовані фінансово-господарські операції позивача з придбання паливно-мастильних матеріалів ТОВ "ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС", ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД" та завищення податкового кредиту за рахунок: задокументованих фінансово-господарських операцій ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ-ЄВРО НАФТА" з придбання паливно-мастильних матеріалів у наступних суб`єктів господарювання: ТОВ "ОЙЛ ПРОМ ЛЮКС", ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД".

При цьому, здійснені господарські операції з вище переліченими контрагентами не підтверджуються наданими до перевірки первинними документами, у зв`язку з відсутністю реального походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагента, та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства. Крім цього, відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень, перелічені контрагенти ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - ЄВРО НАФТА" відносяться до транзитно-конвертаційних груп підприємств, створених невідомими особами з метою надання послуг з оптимізації податкового навантаження, що призводить до ухилення від сплати податків, а також конвертування грошових коштів у готівку

Судом встановлено, що позивач будучи платником ПДВ та акцизного податку, здійснює діяльність щодо реалізації через свою мережу АЗС нафтопродуктів.

Так, на реалізацію наведеного, позивачем у перевіряємий період часу укладено договори поставки нафтопродуктів з ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД", які документовані актами звіряння, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, сертифікатами відповідності, паспортами. Розрахунки проведені у повному обсязі.

Матеріаліами справи встановлено, що ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД" на момент укладання з позивачем договорів поставки нафтопродуктів та їх реалізації, були платниками ПДВ та акцизного податку, та ними відповідно складалися податкові та акцизні накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та Єдиному реєстрі акцизних накладних відповідно. Наведене не заперечується представницею відповідача.

Аналізуючи наведене вище, слід прийти до висновку, що позивач є суб`єктом господарювання, який для здійснення свої господарської діяльності, має закупляти нафтопродукти, для їх подальшої реалізації через мережу власних АЗС. Тобто така закупівля відповідає господарській діяльності позивача.

Контрагенти позивача на момент укладання договорів поставки нафтопродуктів та їх реалізації, були наділені необхідною податковою правосуб`єктністю, що надавало право позивачу формувати за рахунок операцій з ними податковий кредит з ПДВ та валові витрати.

При цьому суд звертає увагу на особливості адміністрування акцизного податку в України.

Так, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп.14.1. 212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України є платником акцизного податку.

Згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб-підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

У разі якщо платник податку планує здійснювати операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам чи будь-які інші операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці другому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, то до початку здійснення таких операцій воно повинно зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно з п. 231.1 ст. 231 ПК України, які є основним документом, який призначений для контролю сплати акцизу з пального.

Усі контрагенти позивача на поставлений відповідно до договорів поставки нафтопродуктів товар, склали акцизні накладні та зареєстрували їх в Єдиному реєстрі.

Враховуючи специфіку товару нафтопродукти, його пересування по митній території України та подальша реалізація, є відстежуваними органами державної податкової служби.

Однак представник відповідача суду не надав жодних доказів, які б свідчили про ймовірне порушення вимог податкового законодавства України з боку позивача. Натомість в акті перевірки відповідач зазначив, що перевіркою порушень щодо акцизного податку не виявлено.

Суд звертає увагу на те, що ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД" були платниками ПДВ, які за наслідками операцій з позивачем складали податкові накладні, що зареєстровані в ЄРПН, ними формувались податкові зобов`язання з ПДВ, які декларувалися.

Будь-яких доказів зворотного відповідач суду не надав, натомість підтвердив, що розрахунки між позивачем та вказаним контрагентами відбулися в повному обсязі.

Тобто відповідач визнає понесення позивачем витрат у зв`язку із проведення господарських операцій з наведеними вище контрагентами.

Щодо рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості.

Так, рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості відносно контрагентів позивача, приймалось значно пізніше проведення господарських операцій.

Отже, наведені рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, не можуть бути підставою для згортання податкового кредиту, в силу їх відсутності на момент укладання та реалізації договорів поставки нафтопродуктів з позивачем.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності у контрагентів позивача АЗС, нафтобаз чи паливних складів за адресами, що зазначені у товарно-транспортних накладних на окремі партії товару, відсутність відомостей про об`єкти за формою 20-ОПП, суд зазначає, що, як встановлено судом, продаж пального відбувалась оптовими партіями для чого не потрібні власні АЗС, бази чи склади, так як така діяльність може здійснюватися за відсутності місць оптової торгівлі. Саме на такий вид діяльності - без визначених місць оптової торгівлі і видає ліцензії на оптовий продаж пального Державна податкова служба України в особі своїх підрозділів.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від наявності чи відсутності основних фондів або трудових ресурсів його контрагентів.

При цьому суд наголошує на тому, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови від 16.01.2018, у справі №826/1398/14, від 06.02.2018, у справі №804/4940/14, від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16) відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, як покупцем, оскільки залучення працівників с можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Тому такі доводи відповідача суд вважає помилковими та такими, що не беруться судом до уваги.

Щодо наявності кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, то суд зазначає, що відповідач не навів жодного доказу того, що такі провадження мають зв`язок з господарськими операціями позивача та такими контрагентами. Акт перевірки не містить даних щодо наявності таких, що набрали законної сили вироків суду, якими посадових осіб позивача або контрагентів визнано винними у скоєнні кримінального порушення та якими би було встановлено неправомірність здійснення фінансово-господарських операцій зазначених вище суб`єктів господарювання з позивачем.

Разом з цим, суд зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту з ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

При цьому суд звертає увагу, що в цій справі позивач проявив належну обачність при виборі контрагентів, оскільки останні на момент укладання з позивачем договорів поставки нафтопродуктів та їх реалізації, були наділені необхідною податковою правосуб`єктністю (зареєстровані платниками ПДВ, акцизного податку, мали необхідні ліцензії відповідно до ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етиловою, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР), що беззаперечно надавало право позивачу формувати за рахунок операцій з ними податковий кредит з ПДВ та валові витрати.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.06.2020 (справа №440/426/19) висловлено правову позицію, що норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання в господарській діяльності, і поніс реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд критично розцінює посилання відповідача на інформацію з баз ДПС інформаційної системи "Податковий блок" по контрагентам щодо їх керівників та засновників, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду даної справи, наведена в акті перевірки інформація щодо керівників та засновників контрагентів позивача зазначена станом на момент перевірки, а не на момент здійснення господарських операцій. Із матеріалів справи, зокрема з наявних у справі первинних документів, вбачається, що засновники та керівники контрагентів на момент господарських операцій були інші, ніж наведені у акті перевірки та у відзиві на позов.

Щодо права позивача на податковий кредит та формування витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України під податковим кредитом розуміють суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, а відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім цього, відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Також, згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отже, аналізуючи наведені вище норми ПК України, суд приходить до висновку, що обов`язок нарахувати податкові зобов`язання та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну виникає у контрагентів позивача, а позивач має право за рахунок цих операцій формувати податковий кредит з ПДВ, який впливає на його податкові зобов`язання з цього податку.

Як встановлено судом вище, позивач та його контрагенти були платниками ПДВ, а тому за рахунок реальних господарських операцій між ними, які пов`язані з господарською діяльністю, після реєстрації в ЄРПН контрагентами позивача податкових накладних, позивач мав право формувати податковий кредит за рахунок таких операцій.

При цьому суд зазначає, що реальність наведених господарських операцій, та використання нафтопродуктів у власній господарській діяльності, шляхом реалізації кінцевому споживачу із прибутком (торговою націнкою), є підставою для включення витрат, пов`язаних з придбаннях таких нафтопродуктів до валових витрат позивача.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать проте, що здійснюючи господарські операції з контрагентами ТОВ "АЛЛЮР ОЙЛ", ТОВ "СТАНДАРТ ОЙЛ КОМПАНІ", ТОВ "ІНТЕРЕГО", ТОВ "ТРЕЙДЛІМ" та ТОВ "СТЕЙЛЕД", позивачем дотримано норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення №00000/764/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 7586581,25 грн., з яких 6069265,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1517316,25 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №00000/761/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р., в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2948585,00 грн., з яких 2358868,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 589717,00 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому прийняті рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до положень, закріплених ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

Суд вважає, що приймаючи оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення в частині заявлених позовних вимог, контролюючий орган діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб визначений законом.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 24224,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000/764/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 7586581,25 грн., з яких 6069265,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1517316,25 грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000/761/Ж10/24-13-07-01 від 09.01.2025 р., в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2948585,00 грн., з яких 2358868,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 589717,00 грн. за штрафними санкціями.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-ЄВРО НАФТА" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області витрати - судовий збір в сумі 24224,00 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 26 червня 2025 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-ЄВРО НАФТА" (вул. Галицький шлях, 46-Л, м. Чернівці, 58025, Код ЄДРПОУ 43631106);

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя І.В. Маренич