Вирок № 128428482, 26.06.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5498/25

Провадження № 1-кп/161/833/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 26 червня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025030580000767 від 17.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м.Ковеля Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта вища, розлученого, на утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює на посаді садчика 5 розряду у МП «Полум`я», раніше не судимого,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в:

16 лютого 2025 року, близько 19 год 18 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході словесного конфлікту, який виник на ґрунті тривалих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_7 , яка є його дружиною (у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), в присутності дитини малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс 2-3 удари (точної кількості досудовим розслідуванням не встановлено) кистю правої руки у лобну ділянку голови потерпілої. Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи свій протиправний умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , в ході подальшого конфлікту наніс декілька ударів ногою у нижню частину живота та в ліву ділянку грудної клітки та ребер потерпілої.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, перелом 7-8 ребер зліва, по середньо-аксілярній лінії, які відповідно до висновку експерта за N? 152 від 25 лютого 2025 року, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, поскільки для загоєння ребер необхідний час більше 21-ї доби.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме у нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такого, що причинило тривалий розлад здоров`я.

У судовомузасіданні ОСОБА_5 підтвердив викладенів обвинуваченніобставини кримінальногоправопорушення,винуватість увчиненні якоговизнав повністю.Повідомив суду що дійсно 16 лютого 2025 року, близько 19 год 18 хв, він, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , наніс ОСОБА_7 , яка є його дружиною, в присутності малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2-3 удари кистю правої руки у лобну ділянку голови потерпілої. Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи свій протиправний умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , в ході подальшого конфлікту наніс декілька ударів ногою у нижню частину живота та в ліву ділянку грудної клітки та ребер потерпілої.

В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_4 суду пояснила, що потерпіла з обвинуваченим фактично примирились, тому претензій до нього не має. Щодо призначення покарання просить суворо не карати та призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, застосувати мінімально можливе покарання.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють всіх обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, суд переконався, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують його особу, а також необхідні для вирішення питань щодо речових доказів, арешту майна та судових витрат.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що вина обвинуваченого у нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров`я, доведена повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, до обставин, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття.

До обставин, які відповідно до частини 1 статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, належать передбачені п.6) вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, п.6-1) вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах.

Разом із тим, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, те, що він вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, потерпіла до нього претензій не має, просила суд обрати найбільш м`яке покарання, не пов`язане з позбавленням волі, на обліку в лікаря психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, має постійне місце проживання, працює садчиком 5 розряду на МП «Полум`я» з 2018 року, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_6 , 2018 року народження, раніше не судимий.

Відповідно до досудової доповіді ДУ «ЦентрПробації» ФДУ«Центр Пробації»у Волинськійобластіщодо ОСОБА_5 , беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливе без ізоляції від суспільства за умови застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме: розвиток та підтримка у нього навичок емоційної саморегуляції, прогнозування наслідків своїх вчинків. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язку згідно із ч.3 ст. 76 КК України: виконати заходи, передбачені пробаційною програмою "Подолання агресивної поведінки".

Водночас,враховуючи тяжкістьвчиненого кримінальногоправопорушення,дані проособу обвинуваченого ОСОБА_5 ,процесуальну поведінкуостаннього,усвідомлення нимпротиправності вчиненого,щире бажаннявиправитись,наявність постійногомісця проживаннята роботи,суд вважаєможливим перевихованняі виправленняобвинуваченого безізоляції відсуспільства,а томуйому слід призначити покарання у виді виправних робіт із застосуванням обмежувальних заходів для кривдників, передбачених статтею 91-1 КК України.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-370, 373-374, 392, 395, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді виправних робіт на строк 1 (один) рік за місцем роботи засудженого у малому підприємстві «Полум`я» (код ЄДРПОУ 13344310) з відрахуванням 10% із суми його заробітку в дохід держави.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.91-1КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників протягом 3 (трьох місяців).

Попередити ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність, передбачену ст.390-1КК України за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.

Речові докази: три диски з інформацією залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1