Рішення № 128427882, 26.06.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2338/25

26 червня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України, в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.12.2024 по 22.01.2025;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середній заробіток (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.12.2024 по 22.01.2025;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 провести належний розрахунок із зазначенням усіх сум, які підлягають щомісячній виплаті за час проходження служби.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.12.2024 ОСОБА_1 був звільнений з Військової частини НОМЕР_1 . Проте остаточний розрахунок із ОСОБА_1 був проведений 22.01.2025. Враховуюче це, позивач вважає, що має право на нарахування та виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні. Також станом на день виключення зі списків особового складу, відповідачем не проведено належних, на переконання позивача, йому виплат, а саме: грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024 роки, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення, до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.05.2025 позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом: сформувати коректно позовні вимоги зобов`язального характеру відповідно до способів захисту, визначених Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України); подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.12.2024 по 22.01.2025;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.12.2024 по 22.01.2025;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 провести належний розрахунок із зазначенням усіх сум, які підлягають щомісячній виплаті за час проходження служби.

Ухвалою суду від 19.05.2025 витребувано в Військової частини НОМЕР_1 докази: всі матеріали, що стосуються предмета позову, у тому числі, наказ про звільнення позивача з військової служби, видача позивачу грошового атестату під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, докази про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у розрізі спірних складових сум такого грошового забезпечення, звернення позивача з рапортом на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Ухвалою суду від 22.05.2025 залишено без розгляду позов в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.12.2024 по 22.01.2025.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив службу в період з 09.01.2024 по 29.12.2024 і оскільки він був звільнений, а не переведений з Військової частини НОМЕР_2 , то відповідно, за періоди служби у Військовій частині НОМЕР_2 проводити компенсацію за додаткові та щорічні відпуски має саме Військова частина НОМЕР_2 , а не відповідач. Військова частина НОМЕР_1 не вчиняла протиправних дій при звільненні позивача, оскільки виплатила компенсацію за не використанні дні щорічної основної відпустки, виплатила компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій; провела розрахунок після звільнення відповідно з письмовою заявою позивача; не виплачувала матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у зв`язку із відсутністю відповідного рапорту від позивача із підтверджуючими документами які вказують на наявність права на таку допомогу.

Розглянувши справу в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік та за 2024 рік, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що 08.07.2017 ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

У період з 09.01.2024 по 29.12.2024 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується його військовим квитком серії НОМЕР_4 від 08.07.2014.

Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2024 №380, старшого солдата ОСОБА_1 , кулеметника відділення охорони взводу охорони роти охорони Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом начальника регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 24.12.2024 №119-РС, звільнено з військової служби у запас. З 29.12.2024 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Зі змісту наказу слідує, що згідно з п.1 розділу XXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 №745/32197, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував. Згідно з п.1 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 №745/32197, грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік виплачена (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 21.02.2024 року №56). Щорічна основна відпустка за 2022 та 2023 роки не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 09 діб. Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій із збереженням грошового забезпечення , передбачена ст.16-2 Закону України "Про відпустки" та п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визначену п.3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), за 2023 рік тривалістю 14 календарних днів та за 2024 рік тривалістю 14 календарних днів не надавалась.

Цим же наказом обумовлено відповідно до абз.3 п.14 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік. Також у зв`язку зі звільненням виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023 рік 14 календарних днів, за 2024 рік 14 календарних днів.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості №06/01/2025 на виплату розрахунків зі звільненими військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 у січні 2025 року, ОСОБА_1 за грудень 2024 року нараховано грошове забезпечення у сумі 63118,67 грн, серед якого компенсація за невикористану відпустку в сумі 34797,36 грн, виплата якого стверджується відомостями з банківської картки позивача.

Не погодившись із бездіяльністю суб`єкта владних повноважень щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік та за 2024 рік, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій (бездіяльності) відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.3, 4 ст.9 цього ж Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197 (далі Порядок №260).

Згідно з п.4 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

На думку позивача, відповідачем порушено його права у частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки та за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023 та 2024 роки.

Відповідно до абз.1-2 п.14 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Абзацом 3 п.14 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки та додаткової відпустки.

Згідно з п.6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197 (далі Порядок №260), розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

З матеріалів справи слідує проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 09.01.2024 по 29.12.2024.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2024 №380 обумовлено виплатити позивачу, зокрема:

грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;

грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023 рік 14 календарних днів;

грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2024 рік 14 календарних днів.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості №06/01/2025 на виплату розрахунків зі звільненими військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 у січні 2025 року, ОСОБА_1 за грудень 2024 року нараховано грошове забезпечення у сумі 63118,67 грн, серед якого компенсація за невикористану відпустку в сумі 34797,36 грн, виплата якого стверджується відомостями з банківської картки позивача.

При цьому, проходженню позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 передувало проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , з якої ОСОБА_1 був звільнений 25.10.2023 відповідно до наказу № 49РС від 25.10.2023, що підтверджується його військовим квитком серії НОМЕР_4 від 08.07.2014, де на сторінці номер три зазначена відповідна інформація.

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 був саме звільнений, а не переведений, з Військової частини НОМЕР_2 , суд не вбачає з боку Військової частини НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані, як він зазначає, дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за періоди служби у Військовій частині НОМЕР_2 . Більше того, відповідачем нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2023 рік, хоча він не проходив військову службу у цьому році у Військовій частині НОМЕР_1 .

Водночас позивач не спростував правильність нарахованих та виплачених йому відповідачем сум грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 20 діб 2024 року та за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченою п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 14 календарних днів за 2023 рік та за 14 календарних днів за 2024 рік, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для визнання вказаних дій відповідача протиправними.

Спірним у цій справі є питання і щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення.

Відповідно до п.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до розділу ХХІІІ Порядку № 260, у п.1 якого визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з п.2 Порядку № 260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Зі змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2024 №380 слідує, що згідно з п.1 розділу XXIII Порядку № 260 грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік виплачена відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 21.02.2024 року №56.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення.

Що стосується позовних вимог про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, слід зазначити наступне.

Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, у п.1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п.2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Відповідно до п.7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

При цьому, за правилами п. 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника, та рішення про її надання приймається на підставі поданої військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача судом ухвалою від 19.05.2025 витребувано в відповідача докази звернення позивача з рапортом на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача із рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і вказана інформація зазначена у витязі наказу про звільнення № 380 від 29.12.2024. У разі звернення до Військової частини НОМЕР_1 позивача із рапортом на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань такі кошти, у разі наявності підстав, були б виплачені, або, у разі відсутності таких підстав, отримав би мотивовану письмову відмову на свій рапорт.

Доказів звернення із відповідною заявою/рапортом до Військової частини НОМЕР_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, видання командиром наказу про виплату такої допомоги позивачем також не надано.

За встановлених обставин, суд не вбачає з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, надали суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і довели правомірність оскаржуваної бездіяльності, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 );

третя особа:

- Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп.Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ: 00034022) .

Головуючий суддяМандзій О.П.