Рішення № 128427654, 26.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2025 року м. Рівне№460/4904/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №262940017934 від 08.10.2024 щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.10.2024;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 14.10.1981, а саме: з 06.12.1990 по 31.03.1998, починаючи з 08.10.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач після досягнення ним пенсійного віку звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. 08.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надало відповідь, в якій відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Свою відмову обґрунтував тим, що відсутній необхідний страховий стаж для виходу на пенсію. Позивач вважає, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 19.03.2025 позовну заявубуло залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 25.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Відзив відповідачем не подано, а відтак у відповідності до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач 01.10.2024 звернувся до ГУ ПФУ в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням ПФУ у Рівненській області яким, за наслідками розгляду заяви, 01.10.2024 було прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за №262940017934.

В обґрунтування рішення №262940017934 відповідач посилається на те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.12.1990 по 31.03.1998.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно достатті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідностатті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановленіЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV(далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до частини 1статті 9 Закону №1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

В свою чергу, частиною 2 статті 5 Закону №1058 встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року.

Згідно з частини 1 статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини 2 статті 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон № 1058 набрав чинності 01 січня 2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії врегульований нормами статті 44 Закону № 1058-IV.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону № 1058-IVврегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XIIвстановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.10.1981 №18-19 позивач працював, зокрема, з 06.12.1990 (наказ №72/1 від 06.12.1990) по 31.03.1998 (наказ №11/к від 31.03.98) на посаді директора МП "Комплекс".

Підставою для відмови відповідачем у зарахуванні страхового стажу у вказаний період роботи було те, що назва підприємства при прийомі на роботу МП "Комплекс" не відповідає назві підприємства при звільненні МДП "Комплекс".

Суд зазначає, що в ході своєї діяльності підприємство могло змінити свою назву, що не є порушенням норм чинного законодавства та не може впливати на доведеність чи недоведеність наявності трудових відносин з цим товариством з 06.12.1990 по 31.03.1998 роки.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.

Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Суд зазначає, що записи про спірний період роботи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст.

Тому, посилання відповідача про те, що назва підприємства при прийомі на роботу МП "Комплекс" не відповідає назві підприємства при звільненні МДП "Комплекс" не є тим недоліком, який може стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак періоди трудової діяльності згідно трудової книжки позивача мають бути зараховані йому до загального страхового стажу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі №490/123 92/16-а.

Таким чином, суд встановив, що трудова книжка позивача містить необхідні записи про трудову діяльність, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивача, а недолік на який зіслався відповідач носить формальний характер.

Перевіривши в сукупності підстави відмови позивачу у призначенні пенсії по віку, що викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 08.10.2024 №262940017934, суд дійшов висновку про неправомірність частини аргументів, на які зіслався відповідач. Помилковість окремих висновків пенсійного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення є підставою для його скасування, оскільки неврахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття призвело до того, що спірне рішення суперечить нормам пенсійного законодавства щодо порядку врахування та перевірки стажу, який дає право особі на призначення пенсії.

Натомість, суд вважає, що вимога про призначення пенсії позивачу є передчасною, оскільки Пенсійний орган в повній мірі не перевірив наявність підстав для призначення їй пенсії, не зарахувавши, при цьому, стаж роботи, що підтверджується записом в трудовій книжці, що встановлено судом в ході судового розгляду.

Отже, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №262940017934 від 08.10.2024 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір в розмірі 605,60 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №262940017934 від 08.10.2024 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 06.12.1990 по 31.03.1998 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 14.10.1981 та повторно розглянути заяву від 01.10.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26 червня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя С.А. Борискін