Ухвала суду № 128427209, 26.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10623/25

У Х В А Л А

26 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про винесення у справі № 420/10623/25 додаткового судового рішення про стягнення витрат на правову допомогу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зазначеним судовим рішенням також частково вирішено питання про розподіл судових витрат згідно з ст.139 КАС України, зокрема:

- стягнуто з бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн;

- повернуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 надмірно сплачену суму судового збору 1211,20 грн.

Так, ціна позову майнового характеру при оскарженні рішення про коригування митної вартості - це сума, на яку, на думку позивача, було необґрунтовано збільшено митну вартість товару, внаслідок чого виникло зайве податкове (митне) зобов`язання. Отже ціна даного позову складає 36 550 грн, а не 332 268,87 грн, як помилково зазначає адвокат, а тому судовий збір за даним позовом складає 1211,20 грн (1 відсоток від 36550 грн, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, надмірно сплачена позивачем сума судового збору 1211,20 грн за позовну вимогу немайнового характеру щодо оскарження картки відмови підлягає поверненню з Державного бюджету України. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, а тому сплачений судовий збір на користь позивача не стягується.

У позовній заяві зазначено, що позивачем планується понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн за договором із адвокатом, проте на момент вирішення справи до суду не надано рахунків, актів приймання виконаних робіт та ін., які б підтверджували понесення позивачем таких витрат на правничу допомогу, прийняття виконаних робіт тощо.

20.06.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, яким стягнути з Одеської митниці на користь позивача витрати на правову допомогу на підставі доданих первинних документів в розмірі 12 000 грн.

Зазначена заява здана на пошту 18.06.2025, що підтверджується штемпелем на поштовому відправленні 6770400011690, тобто на шостий день з дня, наступного за прийняття рішення по суті спору.

23.06.2025 до суду надійшло клопотання (здано на пошту 18.06.2025 ПВ 6770400011674) про долучення до матеріалів справи доказу понесених судових витрат квитанції до прибуткового касового ордеру від 10.02.2025 № 5 на суму 12 000 грн.

Згідно ч.3 ст.252 КАС України питання про винесення додаткового судового рішення вирішено у тому ж самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення вищезазначеної заяви без розгляду, з огляду на наступне.

У позовній заяві зазначено, що позивачем планується понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн за договором із адвокатом, проте на момент вирішення справи до суду не надано рахунків, актів приймання виконаних робіт та ін., які б підтверджували понесення позивачем таких витрат на правничу допомогу, прийняття виконаних робіт тощо.

Частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Згідно ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з ч.ч. 5, 8, 9 ст. 120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Дотримання процесуальних строків є обов`язковим для всіх учасників судового процесу, що прямо передбачено статтями 118, 120 КАС України, і має на меті забезпечення ефективності та передбачуваності судового розгляду. Оскільки жодних належних доказів понесених витрат не було подано у межах визначеного законом строку, а заява про витрати на правову допомогу та доказ понесених витрат були подані до суду засобами поштового зв`язку 18.06.2025, суд дійшов висновку про пропуск представником позивачки процесуального строку на подання відповідних доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи, що судове рішення по справі було ухвалено 12.06.2025, відповідна заява згідно частини 7 статті 139 КАС України могла бути поданою до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто у строк до 17.06.2025 включно, у зв`язку із чим неподання відповідних доказів протягом встановленого п`ятиденного строку є безальтернативною підставою для залишення її без розгляду.

При цьому представником позивачки жодних клопотань про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених витрат на правничу допомогу не надано. Його доводи про отримання копії рішення суду засобами електронного зв`язку 16.06.2025 року суд до уваги не приймає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із відсутністю у представника позивачки електронного кабінету копію рішення суду від 12.06.2025 року надіслано на електронну пошту представника позивачки - адвоката Коломацького М.Г., яку він особисто зазначив у позові, 13.06.2025 року, що не перешкоджало йому своєчасно, в межах встановлених законом строків, надати суду відповідні докази понесених витрат.

На підставі викладеного та керуючись ч.7 ст.139 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про винесення у справі № 420/10623/25 додаткового судового рішення про стягнення витрат на правову допомогу - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя І.В. Завальнюк