Рішення № 128427172, 26.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7059/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря Лебедь В.Є., розглянувши у письмовому провадженні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро Юг Трейд» (місцезнаходження: 68400, Одеська область, Болградський район, м. Арциз, вул. Соборна, 50, офіс 3; код ЄДРПОУ 40429174) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2025 року №7152/15-32-03-03, №7153/15-32-03-03, №7154/15-32-03-03,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро Юг Трейд» (місцезнаходження: 68400, Одеська область, Болградський район, м. Арциз, вул. Соборна, 50, офіс 3; код ЄДРПОУ 40429174) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2025 року №7152/15-32-03-03, №7153/15-32-03-03, №7154/15-32-03-03.

Ухвалою від 12.03.2025 року Одеським окружним адміністративним судом залишено позовну заяву без руху з підстав необхідності надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, додатки до позовної заяви належним чином оформлені у паперовому вигляді.

На виконання ухвали 14.03.2025 року (вх. № 23619/25) представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 17.03.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.04.2025 року.

Ухвалою суду від 13.05.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2025 року.

18.06.2025 року у відкритому судовому засіданні розглянуто всі заяви та клопотання сторін, заслухано пояснення позивача та відповідача. У зв`язку з відсутністю заперечень учасників справи, подальший розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

В обґрунтування вимог позову та у додаткових поясненнях позивач вказує, що за результатом проведення планової документальної перевірки податковим органом встановлені порушення норм податкового законодавства з питання обліку податку на прибуток, податку на додану вартість та проведення бухгалтерського обліку, за результатом чого прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом даного спору. Позивач не погоджується зі спірними рішеннями з наступних підстав:

по-перше, неподання контрагентами до контролюючих органів за місцем обліку податкової та фінансової звітності свідчить виключно про порушення такими платниками податків норм податкового законодавства та в жодному разі не підтверджує відсутність у них власних трудових ресурсів та основних засобів, неможливість поставки товару Товариству, а також не є свідченням наявності податкових порушень у позивача як окремого суб`єкта господарських відносин;

по-друге, згідно даних Товариства та ЄРПН, податкові накладні, складені постачальниками, описаними в Акті перевірки на адресу контрагентів Товариства, а надалі самими контрагентами на адресу Товариства, були безперешкодно зареєстровані в ЄРПН;

по-третє, податковий орган фактично переклав на Позивача відповідальність за обов`язок його контрагентів ТОВ «ЗА МИР» та ТОВ «ХЛІБОДАР» дотримання порядку ведення податкової та іншої звітності, що є неприпустимим порушенням принципу індивідуальності відповідальності;

по-четверте, постачальниками позивача були надані до контролюючих органів статистичні документи щодо результатів та обсягів сільськогосподарської діяльності;

по-п`яте, для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей;

по-шосте, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму штрафів, що були нараховані відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів. Тому збільшення цього результату на суму адміністративних штрафів, накладених на позивача податковим органом, не вимагається, а вказані витрати були включені до інших операційних витрат;

по-сьоме, підозра податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій лише є можливим приводом для звернення контролюючим органом до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Однак, органами ДПС не підтверджено недійсність такого правочину відповідним судовим рішенням, у зв`язку з чим збільшення податкових зобов`язань платнику податків з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

02.04.2025 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, а також додаткові пояснення. Ґрунтуючись на висновках Акту перевірки, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що:

по-перше, за результатом аналізу діяльності контрагентів позивача встановлено, що ТОВ "ЗА МИР" та ТОВ «ХЛІБОДАР» не мали фізичної можливості забезпечити обсяг сільськогосподарської культури, яка в подальшому документально була оформлена на позивача;

по-друге, за аналізом ланцюга придбання товару контрагентом встановлено неможливість вироблення постачальником такого обсягу в подальшому реалізованого товару, а тому податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про нереальність досліджуваних операцій;

по-третє, відсутні належним чином оформлені транспортні документи на проведення поставки товару. Крім цього, визначення пункту призначення поставки у ТТН відрізняється від пункту, вказаного у договорах поставки від постачальників;

по-четверте, до перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ АГРО ЮГ ТРЕЙД» не надано звіти по контрагенту-постачальнику ТОВ «ЗА ХЛІБОДАР» про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2022 року (за формою 4-сг (річна), звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2022 рік (звіт за формою 29-сг (річна). У зв`язку з відсутністю Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (звіт за формою 29-сг) за 2022 рік (не надання до перевірки) відсутні відомості щодо збору сільськогосподарської культури підприємством у 2021 році. Підсумовуючи вищенаведене, не має можливості підтвердити наявність пшениці, також в ході аналізу баз даних податкового органу не підтверджено походження пшениці;

по-п`яте, з урахуванням висновків щодо нереальності господарських операцій суми податку на додану вартість по цим операціям, включені позивачем до податкового кредиту, не мають фактичного підтвердження, з урахуванням чого було занижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість;

по-шосте, вказані зміни у суми податкових зобов`язань з податку на прибуток мають наслідком необхідність подання Додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні звітні періоди (1 квартал 2023 року, 1 півріччя 2023 року, 3 квартали 2023 року, 2023 рік, 1 квартал 2024 року, 1 півріччя 2024 року, 3 квартали 2024 року), що платником податку здійснено не було.

У сукупності викладені вище доводи свідчать про нереальність проведених операцій, а тому пов`язані із ними витрати, включені до зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, та суми податкового кредиту з податку на додану вартість не мають належного фактичного підґрунтя. Це і слугувало підставою для винесення спірних рішень.

Згідно п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність даної позовної заяви Одеському окружному адміністративному суду.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРО ЮГ ТРЕЙД» є господарським товариством, зареєстрованим 18.04.2016 року з основним видом господарської діяльності - 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний).

З 20.12.2024 по 09.01.2025 рр. Головним Управлінням ДПС в Одеській області проводилась документальна планова виїзна податкова перевірка щодо Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2022 по 30.09.2024 рр., правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01.10.2022 по 30.09.2024 рр.

З результатом проведеної перевірки складено Акт №1756/15-32-07-03-20 від 16.01.2025 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРО ЮГ ТРЕЙД» (код за ЄДПРПОУ 40429174) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2022 по 30.09.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01.10.2022 по 30.09.2024 року»

В розділі IV Акту зроблено висновок, що проведеною ГУ ДПС в Одеській області перевіркою встановлено наступні порушення:

1. пп. 134.1.1 ст. 134, п.135.1. ст. 135, пп.140.5.4. п.140.5. ст. 140 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.10 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1 073 893,64 грн., в т.ч. у розрізі відповідних звітних періодів:

- за 3 кв. 2023 рік 1 054 187,36 грн;

- за 3 кв. 2024 рік 19 706,28 грн.

2. п.44.1. ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) занижено податкові зобов`язання з ПДВ всього в сумі 819 130,10 грн., у тому числі у розрізі відповідних податкових (звітних) періодів:

- березень 2023 48 681,45 грн.;

- травень 2023 388 901,12 грн.;

- червень 2023 233 429,17 грн.;

- липень 2023 148 118,36 грн..

3. п.44.3. ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами) не забезпечено зберігання первинних документів, протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання.

Позивач надав до контролюючого органу Заперечення на Акт з вих.№1 від 29.01.2025 року.

Згідно листа №2220/КПР15-32-07-03-06 від 13.02.2025 року «Про результати розгляду заперечень на акт перевірки Головного управління ДПС в Одеській області від 16.01.2025 №1756/15-32-07-03-20» податковий орган зробив висновок про:

1) встановлення заниження ТОВ «КОМПАНІЯ АРГО ЮГ ТРЕЙД» податку на прибуток у сумі 1 221 337 грн, у тому числі по періодам:

- за 3 квартали 2023 року 1200784,32 грн

- за 3 квартали 2024 року 20 542,68 грн.

2) заниження ТОВ «КОМПАНІЯ АРГО ЮГ ТРЕЙД» податкового зобов`язання з ПДВ всього в сумі 818 130,10 грн. у тому числі у розрізі відповідних податкових (звітних) періодів:

- березень 2023 48 681,45 грн.;

- травень 2023 388 901,12 грн.;

- червень 2023 233 429,17 грн.;

- липень 2023 148 118,36 грн.

3) порушення в частині неподання Додатків РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2023 року, 1 півріччя 2023 року, 3 квартали 2023 року, 2023 рік, 1 квартал 2024 року, 1 півріччя 2024 року, 3 квартали 2024 року.

25.02.2025 року Позивач отримав податкові повідомлення-рішення:

1) від 18.02.2024 року №7152/15-32-03-03 про встановлення порушення п.44.1. ст.44, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, а саме: перевіркою встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за березень, травень, червень, липень 2023 року на загальну суму 819 130,10 грн., у зв`язку з тим, що платником податків безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за неправомірно складеними первинним документами та/або іншими бухгалтерськими документами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, взаємовідносини з ТОВ «ХЛІБОДАР» (код ЄДРПОУ 32547035), ТОВ «ЗА МИР» (код ЄДРПОУ 30811330), у зв`язку з чим вирішено: збільшити суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, код 14010100, на суму 819 130,10 грн та накласти штрафні санкції на суму 81913,01 грн.

2) від 18.02.2024 року №7153/15-32-03-03 про встановлення порушення п.п.54.3.2. п.54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України, а саме: перевіркою встановлено заниження об`єкта оподаткування за рахунок того, що підприємством не включено в дохід суми отриманого доходу за операціями, по яких неправомірно складені первинні документи та/або інші бухгалтерські документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ХЛІБОДАР» (код ЄДРПОУ 32547035), ТОВ «ЗА МИР» (код ЄДРПОУ 30811330), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 221 337,00 грн., у зв`язку з чим вирішено: збільшити суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, код 11020100, на суму 1 221 337,00 грн. та накласти штрафні санкції на суму 122 133,70 грн.

3) від 18.02.2024 року №7154/15-32-03-03 про встановлення порушення п.п.16.1.3., п.16.1 ст. 16, п.103.9 ст. 103 ПК України, а саме: в частині неподання Додатків РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2023 року, 1 півріччя 2023 року, 3 квартали 2023 року, 2023 рік, 1 квартал 2024 року, 1 півріччя 2024 року, 3 квартали 2024 року, у зв`язку з чим вирішено: застосувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, на суму 2380 грн.

Не погоджуючись із оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпункт 20.1.43 п.20.1 ст.20 ПК України передбачає обов`язок проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності»,

У відповідності до п.36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Згідно з п.135.1 ст.135 Кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, платник податку при формуванні остаточного розміру об`єкта оподаткування має здійснити розрахунок сум виробничих витрат, на яку прибуток зменшується.

Згідно вимог ст. 44 Податкового кодексу визначено:

- п.44.1 - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

- п.44.3 - платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Згідно з п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим кодексом України (п.п. 83.1.1); податкова інформація (п.п. 83.1.2); експертні висновки (п.п. 83.1.3); судові рішення (п.п. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).

Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV із змінами та доповненнями встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон N 996-XIV), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною 2 ст. 3 Закону N 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно ст. 1 Закону N 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Вимогами ч.1 ст. 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону N 996-XIV, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248 (зі змінами), щодо визнання витрат встановлено:

- п.5 - витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

- п.6 - витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

- п.7 - витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

- п.20 - до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Згідно з п.2.4, п.2.6 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - властивостей придбаних товарів (послуг), умов перевезення, зберігання тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи з урахуванням специфіки предмету та умов укладених правочинів.

Аналізуючи зміст Акту перевірки, обґрунтування позовних вимог та доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зауважує, що дослідженню підлягають наступні обставини:

порушення позивачем норм податкового законодавства з підстав встановлення неподання його контрагентами податкової та бухгалтерської звітності;

особливості господарської діяльності контрагентів позивача, що свідчать про фізичну неможливість реалізації обсягів діяльності, що оформлені документально, вказують на нереальність проведених позивачем операції, що, у свою чергу, свідчить про необхідність коректування фінансових результатів та збільшення податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість;

фактичні обставини щодо здійснення перевезення вантажу особами, що визначені у транспортних документах, результат проведення перевірки наявності договірних відносин з власниками транспортних засобів та фактичне переміщення транспорту за заявленими маршрутами;

наявність доказів на підтвердження наявності складських приміщень для зберігання майна, що поставляється.

Аналізуючи господарські відносини, що стали предметом планової перевірки та наразі є предметом спору у суді, суд звертає увагу на таке.

Позивач є платником податку на прибуток.

В перевіряємому періоді позивачем здійснено придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «ХЛІБОДАР», код за ЄДРПОУ 32647035 та ТОВ «ЗА МИР» код за ЄДРПОУ 30811330.

Щодо правовідносин з ТОВ «ЗА МИР» суд наголошує на такому.

Згідно договору купівліпродажу сільськогосподарської продукції від 13.03.2023 № 28-13/03/2023 та від 04.04.2023 року № 36-04/04/2023 між ТОВ «ЗА МИР» та ТОВ «КОМПАНІЯ АГРО ЮГ ТРЕЙД» останній здійснював придбання сільськогосподарських культур (пшениця).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується продати й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від продавця сільськогосподарську продукцію Пшениця 2-го класу українського походження, насипом або Пшениця 3 го класу українського походження, насипом у кількості 400(чотириста) тон насипом відповідно до умов дійсного Договору.

Згідно п.4.2. Договору базис (умови) поставки зі складу постачальника на склад в ТОВ «ДОЛИНСЬКА НОВА» Ізмаїльський район, с. Долинське, вул. Центральна 131.

Згідно додаткової угоди №1 від 20.03.2023 до договору купівлі-продажу від 13.03.2023 № 28-3/03/2023 Базіс (умови) поставки змінена зі складу постачальника на склад за адресою: Одеська область, м.Рені, вул. Дунайська 188 для ТОВ «ЛОДЖИСТЛІ» або ТОВ «ДУНАЙ ЛОГІСТІК» - в квоту ТОВ «Пирятинський Делікатес».

Згідно додаткової угоди №1 від 05.04.2023 до договору купівлі-продажу від 04.04.2023 № 36-04/04/2023 Базіс (умови) поставки змінена зі складу постачальника на склад за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Портова 7, Ізмаїльський МТП, ВПК 1, склад 7 для ТОВ «АСКЕТ ШИППІНГ» - в квоту ТОВ «Пирятинський Делікатес».

За аналізом супровідних документів (ТТН) встановлено, що перевезення товару, придбаного згідно вказаного вище договору, здійснювалось за адресою пункту навантаження Одеська область, Ізмаїльський район, с.Саф`яни, вул. Зелена 33/11 та Сумська область, Сумській р-н., с. Кекине, вул. Садова буд.2.

При цьому, до проведення перевезень були залучені такі суб`єкти господарювання: ПВКП «Персей» код за ЄДРПОУ 2402372, ТОВ «Автотранс України», код за ЄДРПОУ не вказано, ФОП ОСОБА_1 не вказано ІПН, ТОВ «ЗА МИР» код за ЄДРПОУ 30811330 за замовником ТОВ «КОМПАНІЯ АГРО ЮГ ТРЕЙД» на склад Одеська область, Ізмаїльський район, с.Саф`яни, вул. Зелена, 33/11, для ТОВ «Аскет Шипінг», в квоту ТОВ «Пирятинський делікатес», експортер ТОВ «Пирятинський делікатес».

Відомості про перевізників та пункт призначення товару зазначались всупереч даних договорів, що надавались до перевірки.

Вказане свідчить про неналежне заповнення суб`єктами господарювання товарно-транспортних документів, що виключає можливість підтвердити фактичність проведення операцій по даних відвантаженнях.

Крім цього, у ТОВ «ЗА МИР» (код за ЄДРПОУ 30811330) відсутні у відомостях про об`єкти оподаткування платника податків за формою 20-ОПП склади власні або орендовані. Підстави ненадання відповідної інформації до податкового органу позивачем не надані.

Згідно наданих позивачем пояснень та за даними єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», як зазначив відповідач, встановлено, що ТОВ «ЗА МИР» придбавало послуги оренди приміщення у ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за лютий, березень, квітень, травень 2023 року.

При цьому, ФОП ОСОБА_3 знаходиться на обліку 1502 - ГУ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ІЗМАЇЛЬСЬКА ДПІ, основний вид діяльності - 49.41 - ВАНТАЖНИЙ АВТОМОБIЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ, що не відповідає діяльності з надання в оренду виробничих чи складських приміщень. Більше того, згідно відомості про об`єкти оподаткування 20- ОПП в наявності є чотири автомобіля та бочка. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2023 (вх. № 92259523369 від 05.10.23), задекларовано 5 осіб, середньомісячна зарплата становить 6700 грн., виплату доходу з ознакою 157 не встановлено. Тобто знову ж таки, підтвердження наявності матеріальної бази для проведення діяльності з надання в оренду приміщень не здійснено.

Окремо слід звернути увагу на те, що транспортування товару здійснювалося за рахунок покупця ТОВ «Компанія Агро Юг Трейд». Однак, жодного договору чи факту оплати послуг позивачем на користь перевізників до суду та до перевірки не надано.

Окрім того, в даних правовідносинах позивач виступав свого роду посередником і не був виробником продукції, однак жодних документів, зокрема, сертифікатів якості, які б засвідчували якість та інші показники товару надано не було, ані під час розгляду справи у суді, хоча судом неодноразово на цьому наголошувалось.

Щодо правовідносин з ТОВ «ХЛІБОДАР» суд наголошує на такому.

Між ТОВ «ХЛІБОДАР» (Продавець) та ТОВ «КОМПАНІЯ АГРО ЮГ ТРЕЙД» (Покупець) був укладений Договір купівлі продажу сільськогосподарської продукції № 33-04/04/2023 від 21.03.2023 року.

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується продати й передати, а Покупець зобов`язується оплатити й прийняти від продавця сільськогосподарську продукцію Пшениця 2-го класу українського походження, насипом або Пшениця 2го, 4-го класу українського походження, насипом у кількості 400(чотириста) тон насипом відповідно до умов дійсного Договору.

Згідно п.4.2. Договору базис (умови) поставки зі складу постачальника на склад в ТОВ «ДОЛИНСЬКА НОВА» Ізмаїльський район, с. Долинське, вул. Центральна 131.

Згідно додаткової угоди №1 від 20.04.2023 до договору купівлі-продажу від 21.03.2023 № 33-04/04/2023, базіс (умови) поставки змінена зі складу постачальника на склад за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова 7, Ізмаїльський МТП, ВПК 1, склад 7 для ТОВ «АСКЕТ ШИППІНГ» - в квоту ТОВ «Пирятинський Делікатес».

Згідно АІС «Податковий блок» по платнику ТОВ «ХЛІБОДАР» встановлено, що згідно наданих відомостей про об`єкти оподаткування 20- ОПП, наявні власні чи орендовані основні фонди, а саме, автотранспорт, колісна техніка, земельні ділянки у кількості 1540 шт., бочки 2 шт, офіс 1шт. При цьому, складські приміщення для зберігання сільськогосподарської продукції відсутні. Пояснень з цього приводу під час перевірки надано не було.

Згідно наданих позивачем пояснень та за даними єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», як зазначив відповідач, встановлено, що ТОВ «Хлібодар» придбавало послуги оренди приміщення у ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за лютий, березень, квітень, травень 2023 року.

При цьому, ФОП ОСОБА_3 знаходиться на обліку 1502 - ГУ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ІЗМАЇЛЬСЬКА ДПІ, основний вид діяльності - 49.41 - ВАНТАЖНИЙ АВТОМОБIЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ, що не відповідає діяльності з надання в оренду виробничих чи складських приміщень. Більше того, згідно відомості про об`єкти оподаткування 20- ОПП в наявності є чотири автомобіля та бочка. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2023 (вх. № 92259523369 від 05.10.23), задекларовано 5 осіб, середньомісячна зарплата становить 6700 грн., виплату доходу з ознакою 157 не встановлено. Тобто знову ж таки, підтвердження наявності матеріальної бази для проведення діяльності з надання в оренду приміщень не здійснено.

Окремо слід звернути увагу на те, що транспортування товару здійснювалося за рахунок покупця ТОВ «Компанія Агро Юг Трейд». Однак, жодного договору чи факту оплати послуг позивачем на користь перевізників до суду та до перевірки не надано.

Дослідивши надані документи та проаналізувавши правовідносини, суд звертає увагу на наступне.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Суд звертає особливу увагу, що первинна документація це спосіб документального відображення реальних фактів, і не має причин та підстав не здійснювати це відображення у повній відповідності реальним фактам.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

У даному випадку слід звернути увагу, що додаткові угоди №1 від 20.03.2023 року та від 05.04.2023 року по господарським відносинам з ТОВ «ЗА МИР» та №1 від 20.04.2023 року по господарським відносинам з ТОВ «Хлібодар» не надавались під час перевірки, а були надані вже із наданням заперечень. Аналогічно цьому не була вчасно подана статистична інформація по сільськогосподарським показникам постачальників.

Так само позивачем не було надано сертифікатів якості товару.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Верховний Суд висловлював правову позицію (Постанова від 17.12.2024 року у справі № № 320/8946/23), згідно якої про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин:

відсутність первинних документів обліку;

недоліки в їх заповненні;

відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій;

неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг;

нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди.

Слід наголосити, що недоліки оформлення первинної документації (зокрема, товарно-транспортних накладних), встановлення обставин, при яких здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням наявної матеріально-технічної бази є неможливим, нездійснення особою, яка значиться виробником товару (виконавцем послуги), підприємницької діяльності такого типу, під час дослідження господарських відносин встановлювались судом на кількох ланках господарського ланцюгу і у відносинах позивача з постачальниками, і у вказаних постачальників з надавачами їм послуг.

Суд погоджується, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що було встановлено судом вище, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду (постанова від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19), норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Однак лише за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством і у разі якщо контролюючий орган не доведе зворотного.

В даному випадку податковий орган заперечував правомірність формування позивачем показнику доходів від досліджуваних господарських операцій з ТОВ «ЗА МИР» та ТОВ «Хлібодар» та податкового кредиту за розглядуваними операціями, посилаючись на нереальність здійснюваних господарських операцій у зв`язку з відсутністю у контрагентів позивача необхідних матеріальних ресурсів, відсутністю належних доказів транспортування придбаного товару, не встановленням джерела походження товару.

Вказані доводи контролюючого органу не були спростовані позивачем у справі.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Згідно з п. 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344 від 05.04.2001 р. документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Відповідно до п. 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом пп. 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Таким чином, ТТН лише підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), та не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.

З урахуванням наведеного вище судом аналізу господарських відносин позивача з ТОВ «ЗА МИР» та ТОВ «Хлібодар» та необхідності належного ведення бухгалтерського та документального обліку господарської діяльності, неспростування позивачем встановлених податковим органом під час перевірки порушень під час судового розгляду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позиції відповідача щодо непідтвердження реальності господарських операцій.

Відповідно до п. 5 Розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727 (далі - Порядок № 727) факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14.01.2020 р.№ 811/4066/14: «висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово- господарської діяльності».

абзацом 2 п. 4 Розділу 3 Порядку № 727, передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

За аналізом Акту перевірки судом встановлено, що виявлені податковим органом обставини вказують не лише на недоліки оформлення господарських відносин, а й на суперечливість викладених у таких документах обставин. Це, у свою чергу, вказує на небезпідставність висновків податкового органу про непідтвердження реальності проведених господарських операцій. До суду надано первинні документи щодо проведення операцій разом із видатковими документами, однак сама їх наявність не є одностайним доказом спростування висновків податкового органу.

На переконання суду, під час проведення планової документальної перевірки податковим органом було належним чином досліджено господарські відносини позивача. У перевіряючих виникли обґрунтовані сумніви щодо реальності їх здійснення, у зв`язку із цим надано запит на отримання документів, а оскільки спростувати встановлені сумніви позивач не зміг, то контролюючий орган дійшов вірних висновків щодо необхідності коригування фінансових результатів у більший бік.

У сукупності викладених вище доводів та наявних документальних підтверджень суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав вважати досліджувані господарські операції нереальними, а тому приймає доводи податкового органу про наявність порушень податкового законодавства.

Стосовно включення платником податку до витрат за 2023 та 2024 рік оплати штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Актом перевірки (стор. 23-25 Акту) податковий орган вказує на неправомірність включення Позивачем до складу витрат у рядку 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати за формою №2-м суми нарахованих податковим органом та сплачених Позивачем штрафних санкцій у загальному розмірі 115 146,00 грн, в тому числі:

за 2023 рік на загальну суму 1020 грн,

за 3 квартали 2024 року всього в сумі114 126,00 грн., а саме:

за рахунок того, що платником віднесено до складу інших витрат нараховані штрафі (фінансові) санкції за актом перевірки згідно з ППР від 08.06.2023 року №13146/15-32-09-06 у сумі 1020 грн, які сплачено 20.06.2023 року, платіжне доручення №1293 по коду класифікації доходів в бюджету 21081500;

за рахунок того, що платником віднесено до складу інших витрат нараховані штрафі (фінансові) санкції за актом перевірки згідно ППР від 01.02.2024 року №4125/15-32-23-01-17 у сумі 114126,00 грн, які сплачено 06.02.2024 року, платіжне доручення №2230 по коду класифікації доходів з бюджету 21081103.

На переконання позивача, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму штрафів, що були нараховані відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів. Тому збільшення цього результату на суму адміністративних штрафів, накладених на позивача податковим органом, не вимагається, а вказані витрати були включені до інших операційних витрат.

Натомість, суд не може погодитись із таким висновком з огляду на таке.

Згідно пп.140.5.11 п. 140.5. ст.140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Тобто, прямою нормою передбачається збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

З огляду на це, виключення податковим органом вказаної суми з витрат та корегування фінансового результату на цю суму у бік збільшення є обґрунтованим.

Таким чином, заниження фінансового результату до оподаткування з урахуванням ніби то витрат на купівлю сировини по вказаним вище операціям не має фактичного та нормативного підґрунтя. Як наслідок, встановлене заниження податку на прибуток у сумі 1 221 337 грн. є необґрунтованим, з огляду на що відповідний фінансовий результат має бути скорегований, а донараховане податкове зобов`язання сплачено.

У контексті позовних вимог стосовно рішення щодо безпідставного нарахування сум податкового кредиту суд зазначає наступне.

ТОВ «Компанія Агро Юг» (код за ЄДРПОУ 40429174) згідно наданих документів у квітні 2024 року придбало у ТОВ «ХЛІБОДАР», код за ЄДРПОУ 32647035 на підставі Договору купівлі продажу сільськогосподарської продукції від 21.03.2023 № 33-04/04/2023, на що виписані податкові накладні (з урахуванням РК).

Також, ТОВ «Компанія Агро Юг», код за ЄДРПОУ 40429174 згідно наданих документів у березні, квітні 2024 року придбав у ТОВ «ЗА МИР», код за ЄДРПОУ 40429174 пшеницю, про що зареєстровано в ЄРПН та виписано на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ АГРО ЮГ РЕЙД» податкові накладні (з урахуванням РК).

З урахуванням вказаного за заявлений період до податкового кредиту було віднесено всього коштів в сумі 819 130,10 грн., в т.ч. у розрізі відповідних звітних періодів:

- березень 2023 - 48 681,45 грн.;

- травень 2023 388 901,12 грн.;

- червень 2023 233 429,17 грн.;

- липень 2023 148 118,36 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки.

Вимогами ст. 198 ПКУ встановлено:

- п.198.1 - до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

- п.198.2 - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

- п.198.3 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 Кодексу.

Відповідно до п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес проти Болгарії» від 22.01.2009 р. суд вважає, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування ПИВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов`язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнав, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

Суд відзначив, що необхідно оцінити, чи заходи, вжиті зі сторони держави з метою підтримання фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ і викорінення шахрайських зловживань в даній системі, були співрозмірними праву компанії-заявника на мирне користування своєю власністю.

В п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав» проти України» від 09.01.2007 р. Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь- якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Слід звернути увагу, що оцінка висновків податкового органу стосовно реальності проведених операцій судом наведена вище.

З урахуванням висновку суду про нереальність господарських операцій, включення до податкового кредиту з ПДВ сум за такими господарським операціями не може вважатись обґрунтованим, адже такі операції фактично не здійснені, з огляду на що сума податкового зобов`язання з ПДВ безпідставно занижена на суму податкового кредиту, а саме 819 130,10 грн.

Слід наголосити, що у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №400/987/19 сформовано правову позицію за якою, наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відтак наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної є однією із обов`язкових, але не єдиних умов, які надають право відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Стосовно висновків податкового органу щодо порушення п.п.16.1.3., п.16.1 ст. 16, п.103.9 ст. 103 ПК України в частині неподання Додатків РІ до Податкової декларації з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (ПКУ), платник податків зобов`язаний подавати податкові декларації (розрахунки), вести облік доходів і витрат, а також іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків та зборів, у порядку та строки, визначені законодавством.

Пункт 103.9 статті 103 ПКУ передбачає, що у разі неподання резидентом або нерезидентом документів, необхідних для застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, такий резидент або нерезидент несе відповідальність, передбачену ПКУ та іншими законами України.

Наказ Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 року затверджує форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств та визначає порядок її подання.

Додаток РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств використовується для коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, передбачені ПКУ.

Вказане порушення є похідним від висновків податкового органу щодо наявності підстав для коригування фінансового результату, з огляду на що суд вважає, що платник податку мав би скорегувати відповідні дані та відобразити їх у відповідному додатку.

Неподання цього додатка разом із декларацією може призвести до визнання декларації неподаною, що, в свою чергу, тягне за собою накладення штрафних санкцій.

Зокрема, згідно з пунктом 120.1 ПКУ, неподання або несвоєчасне подання податкової декларації тягне за собою штраф у розмірі 340 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання; за повторне порушення протягом року 1020 грн.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПКУ, податкова декларація, розрахунок, звіт це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору.

Таким чином, неподання Додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні звітні періоди (1 квартал 2023 року, 1 півріччя 2023 року, 3 квартали 2023 року, 2023 рік, 1 квартал 2024 року, 1 півріччя 2024 року, 3 квартали 2024 року) є порушенням податкового законодавства, з огляду на що податкове повідомлення-рішення №7154/15-32-07-03 від 18.02.2025 року є обґрунтованим та не може бути скасоване.

Аналізуючи усі викладені вище доводи сторін та міркування суду, суд вважає доведеним факт нереальності господарських операцій, про що податковий орган зробив висновок за результатом проведення документальної планової перевірки.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

Суд вважає, що у даній справі позивачем не наведено документальне підтвердження проведення господарських операцій, тоді як податковим органом під час проведення перевірки викладено змістовні міркування щодо господарських операцій, які у результаті не були спростовані платником податку.

Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року, справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А), Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро Юг Трейд» не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 26840 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, підстави для стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро Юг Трейд» (місцезнаходження: 68400, Одеська область, Болградський район, м. Арциз, вул. Соборна, 50, офіс 3; код ЄДРПОУ 40429174) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2025 року №7152/15-32-03-03, №7153/15-32-03-03, №7154/15-32-03-03- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст складено та підписано суддею 26.06.2025 року.

СуддяО.М. Тарасишина

.