Ухвала суду № 128423940, 26.06.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 515/492/24

Провадження № 2/513/99/25

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

26 червня 2025 року аратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №515/492/24, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника позивача Москаленко Маргарити Станіславівни до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Саратського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 515/492/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника позивача Москаленко М.С. до ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 28 квітня 2025 року справу № 515/492/24 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 26 червня 2025 року о 14 годині 00 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області за адресою: смт. Сарата вул. Крістіана Вернера, 107 Білгород-Дністровського району Одеської області.

13 червня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 , з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, подано клопотання про зупинення провадженні у цій справі до набрання законної сили судового рішення по № 515/98/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання оспорюваного правочину недійсним, яка перебуває на розгляді Татарбунарського районного суду Одеської області (№ ЕП-1173/25-Вх від 13.06.2025 р.).

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, шляхом направлення судової повістки в особистий кабінет «Електронного суду», до суду не з`явились. Заяв, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання до суду не з`явилась у клопотанні від 16 червня 2025 року просить судове засідання призначене на 14 годину 00 хвилин 26 червня 2025 року проводити у її відсутність (№ ЕП-1173/25-Вх від 13.06.2025 р.).

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши клопотання, суд дійшов до наступних висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, зокрема, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.

Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, відповідачем ОСОБА_1 в поданому клопотанні про зупинення провадження у справі не наведено мотивів, які дають підстави дійти висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Як свідчать матеріали справи, що розглядається, предметом спору є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», яке звернулася до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Предметом позову у справі № 515/98/25, яку розглядає Татарбунарський районний суд Одеської області є вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», про визнання оспорюваного правочину недійсним. Проте, відповідачем не надано жодного доказу, що саме зазначений кредитний договір укладений між нею та позивачем оспорюється.

Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 515/98/25, суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 515/492/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на викладене, посилання відповідача на те, що у справі № 515/98/25 оспорюється факт дійсності оспорюваного правочину, не свідчить про неможливість розгляду цієї справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 ЦК України.

Матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника позивача Москаленко Маргарити Станіславівни до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №515/98/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання оспорюваного правочину недійсним.

Суд вважає, що зупинення провадження у даній справі без обґрунтованого доведення обставин такого зупинення призведе до порушення законних прав позивача, оскільки згідно із ст. 210 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, який із дня відкриття провадження у справі не може перевищувати 60 днів для підготовчого провадження і 30 днів для розгляду по суті. Розумність строків розгляду справи згідно ст. 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідллендер проти Франції»).

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Слід зазначити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/5425/18 та від 20 червня 2019 року в справі№ 910/12694/18.

Керуючись ст. 260, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у №515/492/24, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника позивача Москаленко Маргарити Станіславівни до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею. Справу розглядом відкласти на 06.08.2025 року о 16-00 год.

Суддя В. С. Миргород