Рішення № 128423930, 19.06.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/434/25

Провадження № 2/513/590/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді В.С. Миргород

при секретарі І.О. Аркуші

за участі : позивача ОСОБА_1

в режимі відеоконференції представника відповідача адвоката Т.Ю. Жосан

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Сарата цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін №513/434/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

31.12.2024 року та 26 березня 2025 року позивач звернувся до Саратського районного суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі ТОВ «ООЕК») про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, в якому послався на таке.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ООЕК» було укладено договори купівлі-продажу за «зеленим» тарифом: від 18 березня 2021 року № 1328, про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» вироблену з серпня по листопад 2024 року (включно) та з січня 2023 року по лютий 2025 року вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики приватного домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; від 14.03.2022 року №2169 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» вироблену з серпня по листопад 2024 року (включно) та з січня 2023 року по лютий 2025 року з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики приватного домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що є Додатками 2, до Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 25.02.2021 року №П25042/148 та від 22.02.2022 року №П25042/44 відповідно.

За умовами вищезазначених договорів від 18 березня 2021 року № 1328 та від 14 березня 2022 року № 2169 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом», позивач взяв на себе зобов`язання продавати відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінення об`єкта електроенергетики приватного домогосподарства, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , а відповідач взяв на себе зобов`язання купувати у позивача електроенергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарствам в строки передбачені договорами.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договорами від 18 березня 2021 року № 1328 та від 14 березня 2022 року № 2169, виконав своєчасно та в повному обсязі, проте відповідачем договірні зобов`язання порушено, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Позивач просив суд у позові від 30.12.2024 року відповідно стягнути з відповідача на його користь заборгованість за електричну енергію вироблену за «зеленим» тарифом в сумі 138430, 18 грн. та у позові від 26.03.2025 року стягнути з відповідача на його користь заборгованість за електричну енергію вироблену за «зеленим» тарифом в сумі 66871,05 грн. ( 18293-90 інфляційний витрат, 3% річних в сумі 6513.50 грн., заборгованість за вироблену електричну енергію 42063.65грн.) яку відповідач в ході розгляду справи частково відшкодував. 29.05.2025 року відповідач повністю сплатив кошти за жовтень 2024 року в розмірі 43 383,37 грн., а саме: 22614,48 грн. по договору №1328 від 18 березня 2021 року та 20 768,89 грн. по договору від 14 березня 2022 року № 2169. Просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 26 березня 2025 року справу передано у провадження судді В.С. Миргород.

31.03.2025 року ухвалою суду було задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відкрите провадження із визначенням проведення її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу його право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали направлено сторонам у справі.

05.03.2025 року, 18.04.2025 та 07.05.2025 року представник за довіреністю відповідача адвокат Жосан Т.Ю. з використанням системи «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву (відзив) в якому зазначила, що між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» і ОСОБА_1 було укладено Договори №1328 від 18.03.2021 року та №2169 від 14.03.2022 року про постачання енергії постачальником універсальних послуг, а також підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання енергії постачальником універсальних послуг. Між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарство, який є Додатком 2 до Договорів про постачання енергії постачальником універсальних послуг. В свою чергу, відповідно до п.12.3 Договорів про постачання енергії постачальником універсальних послуг, строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Посилаючись на те, що 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 24/2022, який триває станом на сьогоднішній день, як на настання форс-мажорних обставин, які суттєво вплинули на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з передачі електричної енергії, представник відповідача зазначає, що стягнення заборгованості є передчасним та необґрунтованим. Крім того, представником відповідача у відзиві зазначено, що перевірка правильності наданих обсягів електроенергії, виробленої всіма приватними домогосподарства, в тому числі і за договором між позивачем та відповідачем про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, здійснюється ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО». Оскільки, обсяги згенерованої електричної енергії за вищевказаними договорами у спірні періоди на сьогоднішній день не є підтвердженими ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», згідно умов договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел укладеного 01.07.2019 року між ТОВ «ООЕК» та ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО». Лише після перевірки цих даних ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» може бути вирішено питання щодо оплати позивачу вартості купленої відповідачем електричної енергії за спірними договорами у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.Також представником відповідача до відзиву додано доказ надсилання позивачу його копії ( т.1 а.с.224, т.2 а.с103, т.3 а.с.114).

У встановлений судом строк позивач скористався своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема подав відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач посилається на те, що форс-мажорних обставин не існувало, а сам факт введення воєнного стану не може вважатися належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а тому сторона яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язань та військовими діями. Безпідставним є посилання представника відповідача на постанову КМУ від 05.05.2022 року №206, оскільки відповідач має в наявності правові інструменти для покращення фінансової ситуації пов`язаної із заборгованістю за постачання електричної енергії та можливостю виконання зобов`язань перед власником приватного домогосподарства в частині розрахунків за «зеленим» тарифом. ТОВ «ООЕК» є самостійним суб`єктом господарювання та несе повну цивільно-правову відповідальність за неналежне виконання зобов`язань та він не є стороною договірних відносин між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ТОВ «ООЕК», у залежність від виконання зобов`язань ПрАТ «НЕК «Укренерго» відповідач безпідставно посилається на поважність причини невиконання зобов`язань. Згідно звітів про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії за Договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством підписаних зі стороною відповідача , товар поставлений у строки встановлені Договором, прийнятий постачальником універсальних послуг, відповідає показникам якості електричної енергії та нормам, встановленим державними стандартами. Постачальник універсальних послуг не має жодних претензій до прийнятого ним товару. Оскільки наявна непогашена заборгованість у відповідача тому, стягненню окрім заборгованості підлягають інфляційні витрати та 3% річних. Просить задовольнити позовні вимоги. ( т.2 а.с.1,119, т.3 а.с.115).

28.04.2025 року представник відповідача подала заперечення (на відповідь на відзив) згідно якої категорично не погоджується з доводами позивача. Зазначає, що підтвердити або спростувати достовірність обсягів згенерованої електричної енергії приватними домогосподарствами за Договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом може виключно ПрАТ «НЕК «Укренерго», яке приймає акти купівлі-продажу від постачальника універсальних послуг за весь обсяг електроенергії, виробленої приватними домогосподарствами за місяць по кожній області.. Таким чином в реалізації процесу купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом задіяні не лише постачальник електроенергії, побутовий споживач, а й інші учасники ринку, за якими нормативно закріплені відповідні функції, зокрема ПрАТ «НЕК «Укренерго». Тобто обсяги згенерованої електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом є остаточними лише після перевірки цих даних з боку ПрАТ «НЕК «Укренерго». Посилається на наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з наявністю яких було 28.02.2022 року повідомлено контрагентів на сайті ТОВ «ООЕК». Представник відповідача посилається на те, що позивачем не надано суду вірного розрахунку 3% річних та інфляційних витрат. У наданому розрахунку допущено значну кількість помилок. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі ( т.2 а.с.55, т.3 а.с.125).

30.04.2025 року позивач подав до суду заяву, яка зводиться до конкретизації позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію вироблену за «зеленим» тарифом за лютий 2025 року в розмірі 17386.28 грн з урахуванням сплаченої заборгованості), інфляційні витрати в сумі 17878.15 грн. та 3% річних 6376.89 грн., через неналежне виконання за період січня 2023 року по лютий 2025 року за Договорами в сумі 24255.04 грн. (т.3 а.с.139).

17.03.2025 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої збільшив позовні вимоги по заборгованості за грудень місяць 2024 року на суму 10162.21 грн., врахувавши 3% річних на суму 7666,00 грн. та стягнути з ТОВ «ООЕК» на його користь заборгованість за електричну енергію вироблену за «зеленим» тарифом в розмірі 156258,39 грн.(т.2 а.с.63)

17.03.2025 року до суду надійшли заперечення представника відповідача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивач пропустив встановлений законом строк на подання заяви про збільшення позовних вимог, неправомірно доповним позовні вимоги, новими вимогами про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, про стягнення яких не заявлялось у первинній позовній заяві. (т.2 а.с.79).

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 17.03.2025 року позовна заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишена без розгляду (т.2 а.с.91).

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 21.05.2025 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №513/434/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та цивільну справу №513/1629/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу. Справі присвоєно єдиний унікальний номер № 513/434/25 (а.с.191 т.3).

21.05.2025 року до суду надійшли заява ТОВ «ООЕК» про закриття провадження у справі у частині стягнення заборгованості в розмірі 24677,37 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок часткового добровільного відшкодування ТОВ «ООЕК» боргу (т.3 а.с.184).

26.05.2025 року до суду надійшли заява ТОВ «ООЕК» про закриття провадження у справі у частині стягнення заборгованості в розмірі 84045,89 у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок часткового добровільного відшкодування ТОВ «ООЕК», боргу (т.3 а.с.184).

27.05.2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про зменшення суми 3% річних (т.3 а.с.204).

27.05.2025 року позивач направив до суду заперечення проти клопотання представника відповідача про зменшення суми 3% річних (т.3 а.с.207).

28.05.2025 року представник відповідача подала до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду, оскільки вважає, що надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду свідчитиме про справедливий підхід до вирішення спору, що віник між сторонами. При цьому представник відповідача вважає що відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК суд повинен врахувати ступень вини відповідача у спорі та інші обставини, які вплинуть при вирішенні питання щодо розстрочення рішення суду.

03.06.2025 року до суду надійшли заява ТОВ «ООЕК» про закриття провадження у справі у частині стягнення заборгованості в розмірі 127429.26 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок часткового добровільного відшкодування ТОВ «ООЕК», боргу (т.3 а.с.231).

03.06.2025 року ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про закриття провадження у справі з підстави, часткового відшкодування шкоди (т.3 а.с.240).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягав на стягненні заборгованості. Позивач у зв`язку з частковим виконанням відповідачем зобов`язань по договорах уточнив розмір заявлених позовних вимог зазначивши, що за договором №2169 від 14.03.2022 року за вироблену у вересні 2024 року електричної енергії в обсязі 3850 кВт*год заборгованість становить 17 628,52 грн., за вироблену у лютому 2025 року електричної енергії в обсязі 2803 кВт*год заборгованість становить 8364,87 грн.

За договором №1328 від 18.03.2021 року за вироблену у вересні 2024 року електричної енергії в обсязі 3942 кВт*год заборгованість становить 18049,77 грн., за вироблену у лютому 2024 року електричної енергії в обсязі 3023 кВт*год заборгованість становить 9021,41 грн. Тобто станом на 16.06.2025 року у відповідача залишилась основна сума заборгованості за вересень 2024 року та лютий 2025 року, що становить загальну суму 53 064,57 грн., з яких 25993,39 грн. за договором від 14.03.2022 року №1269 та 27071,18 грн. за договором від 18.03.2021 року №1328 та задоволенні якої просить позивач.

Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача на його користь за договором №1269 від 14.03.2022 року інфляційні витрати в сумі 8771,58 грн. та 3% річних в сумі 3127,18 грн. за неналежне виконання договору та за договором №1328 від 18.03.2021 року інфляційні витрати в сумі 9106,57 грн. та 3% річних в сумі 3249,71 грн. за неналежне виконання договору, про що надав суду відповідні розрахунки.

Представник відповідача адвокат Жосан Т.Ю. позов не визнала, з підстав зазначених у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши позиції учасників розгляду справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 213 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами ; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

18.03.2021 року між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» і ОСОБА_1 було укладено Договір №1328 про купівлю-продаж електричної енергії за «Зеленим» тарифом приватним домогосподарством. 14.03.2022 року між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» і ОСОБА_1 було укладено Договір №2169 про купівлю-продаж електричної енергії за «Зеленим» тарифом приватним домогосподарством. За цими договорами Споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими електроустановками) приватного домогосподарства, постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом», встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки передбачені цим договором. Договори набирають чинності з дня їх підписання та діють протягом дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг 25.02.2021 року №П25042/148 укладеного між ТОВ «ООЕК» та ОСОБА_1 22.02.2022 року між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» і ОСОБА_1 було укладено Договір П25042/148 про постачання енергії постачальником універсальних послуг, а також підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання енергії постачальником універсальних послуг, яка є Додатком 1 до Договору про постачання енергії постачальником універсальних послуг № П25042/148.

При цьому, абзацом третім преамбули вище згаданих Договорів (визначено, що під час виконання умов цього договору сторони зобов`язуються діяти відповідно до чинного законодавства, Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку, Кодексу розподілу, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до пп. 4.1 п.4 Договорів розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. У відповідності до зазначених договорів між ОСОБА_1 і ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» складено звіти про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії, (т.1 а.с.7-10). Окрім цього між сторонами у справі складені акти приймання-передачі товару (електричної енергії) відповідно до Договорів від 14.03.2022 року №1269 та від 18.03.2021 року №1328 (т.3 а.с.38-52).

Однак, відповідач ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» свої зобов`язання з оплати не виконало, внаслідок чого утворилась заборгованість за Договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством в загальному розмірі 53 064,57 грн., з яких 25993,39 грн. за договором від 14.03.2022 року №1269 та 27071,18 грн. за договором від 18.03.2021 року №1328, яка є предметом спору у даній справі, а також за договором №1269 від 14.03.2022 року інфляційні витрати складають суму 8771,58 грн. та 3% річних складають суму 3127,18 грн. за неналежне виконання договору. За договором №1328 від 18.03.2021 року інфляційні витрати складають суму 9106,57 грн. та 3% річних складають суму 3249,71 грн. за неналежне виконання договору, про що позивачем надано суду відповідні розрахунки. Сторона відповідача контррозрахунків суду не надала.

Згідно пп.5.1 п.5 згаданого Договору постачальник універсальних послуг несе відповідальність, серед іншого, за прострочення оплати за придбану електричну енергію. Нормативно-правове застосування

У відповідності до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому, ч.3ст.509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ч.1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до пункту 4 ч.5 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII, постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", за " «зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.

Пунктом 11.3.6 глави 11.3 розділу ХІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (надалі за текстом - Постанова) визначено, що взаємовідносини між побутовим споживачем та постачальником універсальної послуги, пов`язані з продажем та обліком електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, та розрахунками за неї, регулюються цими Правилами та договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством, який є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Цивільним та Господарським кодексами України.

Згідно пункту 11.3.9 глави 11.3 розділу ХІ Постанови, постачальник універсальних послуг купує у побутового споживача електричну енергію в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством, за «зеленим» тарифом, установленим НКРЕКП.

Абзацами першим та другим пункту 11.3.18 глави 11.3 розділу ХІ Постанови визначено, що умови та порядок оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, передбачені цими Правилами, зазначаються в договорі про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством. Відповідальність за порушення умов та порядку оплати встановлюється договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до законодавства.

Згідно ч.1-2 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч.1-2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц зазначила, що «Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)».

Відповідно до ст. 15 ЦК України, право на захист цивільних прав та інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Висновки суду: - щодо обґрунтованості позову стосовно стягнення заборгованості за придбаною електричною енергією.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за Договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №1269 від 14.03.2022 року та №1328 від 18.03.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , а також враховуючи те, що відповідач не надав доказів, які б спростовували обґрунтованість уточнених вимог позивача, то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 53064,47 грн ґрунтуються на законі та укладених договорах, а відтак є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню. -стосовно стягнення інфляційних витрат, передбачених ст. 625 ЦК України;

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому день остаточного погашення заборгованості, стягненої за судовим рішенням, і є датою, коли зобов`язання відповідача перед банком за кредитним договором припиняється.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

У даному випадку, у тому числі і укладаючи договір №2169 від 14.03.2022, тобто після введення воєнного стану в Україні, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки оплати товару.

Будучи обізнаним під час укладення спірного договору про введення воєнного стану в України, відповідач повинен був розуміти про можливість настання обставин, які зашкодять виконанню зобов`язань за договором, а тому не може посилатися на вказані обставини як форс-мажорні.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що лише посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до пп.4.1 п.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивачем до суду надано 16.06.2025 року детально, з урахуванням всіх оплат здійсненого ним розрахунку нарахування інфляційних втрат в заявленому розмірі 17878,15 грн, та 3% річних передбаченого ст. 625 ЦК України в сумі 6376,89 грн.

Відповідач не надав свого контррозрахунку щодо заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних, у разі незгоди із самим його розміром.

У пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Тому при здійсненні перевірки обґрунтованості вимоги про стягнення інфляційних втрат, у заявленому позивачем розмірі, судом все ж було детально перевірені розрахунки інфляційних втрат, які додано до справи.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, розмір яких не спростовано відповідачем.

Згідно із ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

- щодо заперечень відповідача проти позову стосовно настання форс-мажорних обставин З приводу доводів представника відповідача про неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, а саме введення 24.02.2022 року на всій території України воєнного стану, з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року, суд зазначає наступне.

На підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997року №671/97-ВР,торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20 пункт 38, від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21 пункт 61, які застосовані в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 462/3251/22, від 08.01.2025 року у справі № 466/4374/22).

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 462/3251/22).

Відповідачем не було надано суду конкретних доказів, що введення на території України воєнного стану унеможливило виконання Договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №1269 від 14.03.2022 року та №1328 від 18.03.2021 року на території Одеської області.

-щодо залежності виконання зобов`язання від виконання третьою особою своїх зобов`язань; Доводам представника відповідача про неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку із нездійсненням ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» підтвердження обсягів згенерованої електричної енергії за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі і за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, суд не вважає за можливе надавати оцінку у даному рішенні, так як питання щодо виконання зобов`язань за укладеним між ТОВ «ООЕК» та ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» договором № 0231-09021 від 01.07.2019 року стосується виключно правовідносин, які виникли між ТОВ «ООЕК» та ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» з приводу щомісячного погодження актів приймання-передачі наданих послуг.

Вищезазначені правовідносини не безпосередньо не стосуються особи позивача ОСОБА_1 , який не є їх стороною та має правовідносини лише з відповідачем ТОВ «ООЕК».

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у разі якщо відповідач ТОВ «ООЕК» вважає, що зазнав збитків у вигляді понесення витрат (або принаймні частини з них), які стягнуті з нього на користь позивача ОСОБА_1 за даним рішення, саме внаслідок порушення ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» зобов`язань перед ним за договором № 0231-09021 від 01.07.2019 року, не позбавлене можливості ТОВ «ООЕК» в подальшому відшкодувати такі збитки в порядку регресу у відповідності до ч.1 ст. 228 ГК України, яка передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Аналогічну за своєю суттю норму має цивільне законодавство, а саме ч.1 ст. 1191 ЦК України, згідно якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

-щодо клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду;

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом.

Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Підстав для розстрочки рішення суду, суд не вбачає.

- щодо судових витрат;

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від31.03.2025 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 25993 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн 39 коп. за отриману електричну енергію, інфляційні витрати в сумі 8771 ( вісім тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 58 коп., та 3 % річних в сумі 3127 ( три тисячі сто двадцять сім) грн. 18 коп, згідно Договору № 1269 від 14.03.2022 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 27071 (двадцять сім тисяч сімдесят одну) грн 18 коп., інфляційні витрати в сумі 9106 (дев`ять тисяч сто шість) грн. 57 коп., та 3 % річних в сумі 3249 ( три тисячі двісті сорок дев`ять) грн. 71 коп. за отриману електричну енергію згідно Договору № 1328 від 18.03.2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 26.06.2025 року.

Суддя В. С. Миргород