Вирок № 128420979, 26.06.2025, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3962/23

Провадження № 1-кп/591/151/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2025 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023200480001065 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 (проживає: АДРЕСА_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ), гр-на України, не працюючого, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

23 березня 2023 року близько 14.30 год. ОСОБА_5 , маючи намір на таємне, з корисливих спонукань викрадення чужого майна, діючи таємно від оточуючих, в умовах введеного в країні воєнного стану, перебуваючи в районі буд. АДРЕСА_1 , шляхом перекушування тросу, викрав велосипед вартістю 7000 гривень, який належав ОСОБА_6 , чим завдав потерпілому матеріальних збитків на вказану суму, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення лише формально визнав повністю, але в показах суду фактично повністю заперечив свою провину, зазначивши про те, що дійсно заволодів наведеним велосипедом, який перебував в занедбаному стані біля смітника і не був замкнений.

До показань обвинуваченого суд відноситься критично і вважає обраним способом захисту, з метою уникнення відповідальності, оскільки вони спростовуються іншими доказами в справі, які узгоджуються між собою та переконливих підстав для недовіри яким, чи щодо неналежності та недопустимості яких суду наведено не було.

Так, потерпілий ОСОБА_6 в своїх показах суду підтвердив вчинення відносно нього згаданого діяння саме при наведених в обвинуваченні обставинах, зазначивши також, що велосипед був залишений ним в робочому та замкненому стані біля місця його роботи, звідки його і викрали та в подальшому йому повернули саме викрадений велосипед працівники поліції.

Покази потерпілого є послідовними, логічними, та підтверджуються іншими доказами в справі, які спростовують показання обвинуваченого та доводять його провину, зокрема:

-показами свідка ОСОБА_7 , надими суду, згідно яких, дійсно в 2023 році за його документами на прохання обвинуваченого був зданий в ломбард саме вказаний велосипед, який був в робочому, нормальному стані, про походження велосипеду йому нічого невідомо;

-протоколом прийняття заяви від потерпілого та протоколом огляду місця вчинення кримінального правопорушення, яким зафіксовані ознаки викраденого майна та обстановка в місці діяння (т. 1 а.с. 84-89);

-інформацією з ломбарду, копіями документів, відеозаписом з камер спостереження (наданими в порядку ст. 93 КПК України), дослідженого судом, протоколом огляду запису, з яких вбачається заставлення в ломбард велосипеду за документами ОСОБА_7 , а на відео зафіксовані обвинувачений та свідок, в момент викупу велосипеду потерпілого з ломбарду (т. 1 а.с. 90-98);

-протоколом для впізнання по фото, під час якого свідок ОСОБА_7 в обвинуваченому впізнав особу, на прохання якої він здав до ломбарду вказаний велосипед (т. 1 а.с. 100);

-протоколом слідчого експерименту за участю обвинуваченого, під час якого останній показав місце викрадення велосипеду, яке співпадає саме з місцем, зазначеним потерпілим (підстав для недовіри якому не було наведено, як і не підтверджено суду, надання інформації обвинуваченим під час цієї слідчої дії за вказівкою правоохоронців, що також спростувала в судовому засіданні в своїх показах суду свідок ОСОБА_8 , яка зазначила, що була залучена зі своїм чоловіком в якості понятої при проведенні наведеної слідчої дії, коли обвинувачений добровільно та самостійно розповідав про вчинення ним кримінального правопорушення та вказував на відповідні обставини на місці, в тому числі щодо перекушування замикаючого пристрою на велосипеді, а також стосовно іншого місця заволодіння майном, ніж зазначено ним в судовому засіданні) т. 1 а.с. 102;

-висновком товарознавчої експертизи, яким підтверджена вартість викраденого майна, переконливих підстав для недовіри якому не було наведено, з урахування спростування позиції сторони захисту про неналежний стан викраденого майна (т. 1 а.с. 108).

Наведені докази в своїй сукупності спростовують позицію сторони захисту, в тому числі в контексті невідповідності ознак викраденого майна, тому яке було повернуто власнику, оскільки жодним доказом це не було підтверджено, а послідовною інформацією з досліджених матеріалів цілком переконливо встановлено повернення потерпілому саме того майна, яке було у нього викрадено (можливі неточності в показаннях свідка та потерпілого на переконання суду є незначними, пов`язані з давністю подій та суб`єктивним їх сприйняттям кожним з учасників, тому вказаних висновків вони не спростовують).

Таким чином, суд вважає зазначені обставини вчиненого діяння встановленими, факт скоєння ОСОБА_5 цього кримінального правопорушення доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він, своїми умисними протиправними діями, в умовах воєнного стану, вчинив таємне, з корисливих спонукань викрадення чужого майна, тобто скоїв крадіжку, кваліфікуючою ознакою якої є її вчинення в умовах воєнного стану.

Пом`якшуючими покарання обставинами ОСОБА_5 суду вважає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та повернення викраденого майна (вказані обставини підтверджені наведеними доказами, з яких вбачається, що саме за інформацією в тому числі обвинуваченого було встановлено місцезнаходження викраденого майна, яке було повернуто власнику в тому числі за сприяння останнього).

При цьому, все одно суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_5 такої пом`якшуючої покарання обставини, яка щире каяття, що узгоджується з роз`ясненнями Верховного Суду, наданими в постанові від 22.03.2018 року у справі № 759/7784/15-к, про те, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Тому, хоча ОСОБА_5 під час досудового розслідування активно і сприяв розкриттю кримінального правопорушення, проте під час судового розгляду він фактично не визнавав свою провину в інкримінованому діянні, оскільки намагався применшити або взагалі уникнути відповідальності з надуманих підстав заявляючи про те, що майно, яким він заволодів, нібито було в занедбаному та в незамкненому стані та знаходилось біля смітника, тобто фактично намагався переконати суд в тому, що вважав викрадений велосипед нічийним майном, що спростовано наведеним вище доказами, тобто визнання провини та щире каяття носить формальний характер.

Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, не працює.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним діяння, пом`якшуючі покарання обставини.

Враховуючи викладене та негативні характеристики обвинуваченого, його негативну репутацію, відсутність у нього легальних джерел доходів, щирого каяття та щирого осуду вчиненого, беручи до уваги корисливий характер вчиненого в умовах війни кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише з призначенням покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.

Водночас, врахувавши наявність кількох пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, молодий вік обвинуваченого та вчинення діяння не судимою особою, на переконання суду, міра покарання у виді позбавлення волі, застережена у відповідній санкції статті є занадто суворою в цій ситуації та не відповідає ступеню тяжкості скоєного, тому суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, застереженої в санкції статті, що відповідатиме в достатній мірі досягненню мети провадження, а також сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним або іншими особами кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати, підтверджені прокурором, пов`язані з проведенням експертного дослідження, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання щодо долі речових доказів вирішується згідно вимог закону.

Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу.

На підставі ст. 69, ч. 4 ст. 185 КК України, керуючись ст.ст. 368, 374, 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання згідно вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обраховувати з моменту його затримання

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в сумі 956 гривень.

Речовий доказ: велосипед залишити в користуванні потерпілого, зі скасуванням накладеного на нього арешту.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення; особою, що не була присутня при цьому - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1