Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 127/12367/25
Провадження № 2/127/2404/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» (далі ДУ «ВУВП (№1)») про відшкодування моральної шкоди та просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн, що полягає у незабезпеченні права позивача на здійснення телефонної розмови 15 травня 2023 року. Свою позовну заяву мотивує тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року в справі №120/12144/23 визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у незабезпеченні права ОСОБА_1 на здійснення телефонної розмови 15 травня 2023 року. Таким чином, позивач вважає, що такою бездіяльністю йому спричинено моральну шкоду, розмір якої ним оцінений у 1000,00 грн, які він і просить стягнути на свою користь у її відшкодування.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.
Відповідач по справі правом подання відзиву не скористався.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, яке набрало законної сили 15 лютого 2024 року, в адміністративній справі № 120/12114/23 було визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», що полягає у незабезпеченні права ОСОБА_1 на здійснення телефонної розмови 15 травня 2023 року.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статей 55, 56 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з статтею 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КВК України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбаченістаттею 107 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.
Відповідно доч.5ст.110КВК України передбачено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
Порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України (ч. 8 ст. 110 КВК України).
Наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 затверджені Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (надалі - Правила №2823/5).
П.2 Розділу ІІ Правил №2823/5 закріплено, що засуджені,зокрема маютьправо вести телефонні розмови у порядку, встановленому розділом ХІV цих Правил.
Відповідно до п. 2 розділу XIV Правил, адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин.
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв`язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови. У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.
Тобто, права засуджених до позбавлення волі захищені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання виконання покарань. При цьому умови виконання покарання, визначені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які є обов`язковими до виконання як адміністрацією установ виконання покарань, так і усіма засудженими.
Судом установлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, яке набрало законної сили 15 лютого 2024 року, в адміністративній справі №120/12114/23 було визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», що полягає у незабезпеченні права ОСОБА_1 на здійснення телефонної розмови 15 травня 2023 року.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1173 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладена у постанові від 14 червня 2023 року в справі №570/3943/21).
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, інші докази.
Суди повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі №818/1391/17.)
Позивач, звертаючись до суду, в обґрунтування позовних вимог, лише зазначив, що протиправною бездіяльністю відповідача, яка підтверджена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яку він оцінює в розмірі 1000, 00 грн.
Верховний Судв постановівід 10квітня 2019року усправі №464/3789/17зазначив,щоадекватне відшкодуванняшкоди,зокрема йморальної,за порушенняправ людиниє одниміз ефективнихзасобів юридичногозахисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи не відповідне поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Факт існування моральних страждань може бути доведений показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад, медичними довідками, висновками) та іншими документами, що підтверджують обставини, що мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації тощо.
Однак, позивач не надав будь-яких доказів про те, що неможливість здійснення телефонної розмови 15 травня 2023 року спричинила йому душевні страждання.
Загальне твердження позивача про душевні страждання, без надання належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог, не є достатньою підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи наведенівище обставини,беручи доуваги те,що позивачне довів наявність моральної шкоди, в чому вона полягає, її істотність та причинний зв`язок між бездіяльністю відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 19, 56 Конституції України, ст. 16, 22, 23, 1167, 1173 ЦК України, ст. 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
Державна установа «Вінницька установа виконання покарань (№1)», код ЄДРПОУ 08562602, м. Вінниця, вул. Брацлавська, буд. 2.
Суддя:
Судове рішення № 128416332, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 25.06.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 127/12367/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: