Рішення № 128416082, 25.06.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/276/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2025 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Сича С.М.,

за участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

В березні 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 09.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №136543 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 4000, 32 грн. шляхом перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 на строк 70 днів ( з 09.04.2024 року по 18.06.2024 року) зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 586,00 % річних та шляхом погашення заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 1555,68 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо сплати тіла кредиту, відсотків за його користування та комісії належним чином не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 8151, 32 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4845,66 грн.; заборгованості по відсоткам в розмірі 3004, 66 грн.; заборгованості по комісії в розмірі 301, 00 грн.

10.10.2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» укладено Договір факторингу №10102024, згідно із яким позивач набув право грошової вимоги за вказаним Кредитним договором.

Таким чином, до ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму 8151, 32 грн.

Посилаючись на наведені обставини, ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» просить стягнути на його користь із відповідача заборгованість за Кредитним договором №136543 від 09.04.2024 року в розмірі 8151, 32 грн., судовий збір в розмірі 2422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000, 00 грн.

Ухвалою судді від 01.04.2025 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.63-65).

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, проте в позовній заяві представник позивача адвокат Тараненко А.І. просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи, в судові засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Ураховуючи наведені обставини та беручи до уваги зазначену в позовній заяві позицію представника позивача, ухвалою суду від 25.06.2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно дост.55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом ч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК Українипередбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ст.ст. 2, 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вимогист. 264 ЦПК Українизобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 09.04.2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №136543 (індивідуальна частина) (надалі Договір про споживчий кредит, Кредитний договір) у формі електронного документа.

Згідно із п.2.1 Договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором на строк, визначений п.2.6 Договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору про споживчий кредит сума (загальний розмір) кредиту становить 5556, 00 грн. та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 4000, 32 грн. на номер картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 1555,68 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 договору.

В силу п.2.3 Договору про споживчий кредит проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586, 00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного у п.2.6 договору та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

В п.2.4 Договору про споживчий кредит обумовлено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100, 00 грн.

Відповідно до п.2.5 Договору про споживчий кредит комісія за надання кредиту складає 1555, 68 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1 договору.

В п.2.6 Договору про споживчий кредит передбачено, що загальний строк кредитування становить 70 днів з 09.04.2024 року по 18.06.2024 року.

В п.2.6.1 Договору про споживчий кредит визначено, що строк, на який надається кредит, встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні.

Згідно із п.2.7 Договору про споживчий кредит загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 5817, 58 грн.

За п.2.7.1 Договору про споживчий кредит денна процентна ставка складає 5817, 58 грн./5556, 00 грн./70 днів * 100% = 1,4958 %/день (а.с.12-15).

Згідно із довідкою ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» №4 від 26.12.2024 року зазначене товариство повідомляє про успішність операції щодо перерахунку 09.04.2024 року ОСОБА_1 за Кредитним договором №136543 коштів у сумі 4000, 32 грн. на картку № НОМЕР_1 (а.с.35).

Згідно із листом АТ «Сенс Банк» від 16.04.2025 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито картку № НОМЕР_1 (повний номер картки № НОМЕР_2 ) (а.с.76).

Згідно із випискою по особовому рахунку, наданою АТ «Сенс Банк», 09.04.2024 року на картку № НОМЕР_2 було перераховано кредит на суму 4000, 32 грн. (а.с.77).

Із картки обліку виконання Кредитного договору №136543 слідує, що відповідачу було надано тіло кредиту в сумі 5556, 00 грн. При цьому 23.04.2024 року останнім було здійснено погашення боргу по тілу кредиту в сумі 710, 34 грн. та по відсотках в сумі 1252, 24 грн. Загальна заборгованість становить 8151, 32 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4845,66 грн.; заборгованості по відсоткам в розмірі 3004, 66 грн.; заборгованості по комісії в розмірі 301, 00 грн. (а.с.39).

10.10.2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс», як фактором, укладено Договір факторингу №10102024, за змістом п.2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.42-44).

Згідно із витягом з Додатку №1 до Договору факторингу №10102024 від 10.10.2024 року (Реєстр прав вимог №1) до ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №136543 в сумі 8151,32 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4845,66 грн.; заборгованості по відсоткам в розмірі 3004, 66 грн.; заборгованості по комісії в розмірі 301, 00 грн. (а.с.47).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбаченостаттею 11 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина першастатті 509 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2ст. 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно доч.1ст.1046ЦК Україниза договоромпозики однасторона (позикодавець)передає увласність другійстороні (позичальникові)грошові коштиабо іншіречі,визначені родовимиознаками,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути позикодавцевітаку жсуму грошовихкоштів (сумупозики)або такуж кількістьречей тогож родута такоїж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина першастатті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина першастатті 514 ЦК Українирегулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги є виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третястатті 656 ЦК України); (б) дарування (частина другастатті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи по суті позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, суд виходить із того, що за матеріалами справи відповідачу було надано в користування грошові кошти (кредит) в сумі 4000, 32 грн., які були перераховані на його банківську картку.

Суд відзначає, що включення первісним кредитором та позивачем до суми заборгованості за тілом кредиту комісії за надання кредиту в розмірі 1555, 68 грн. є неправомірним, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом.

Згідно із п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит.

В силу п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Сукупний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що тіло кредиту (загальний розмір кредиту) та комісії є окремими складниками загальної вартості кредиту для споживача, а відтак будь які комісії не можуть включатися у тіло кредиту.

Таким чином, із відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3289, 98 грн. (4000, 32 710, 34 (сума погашеного кредиту)).

Визначаючись із позовними вимогами щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд ураховує, що за змістом п.2.3 Договору про споживчий кредит проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування. Отже, проценти за користування кредитом мають бути нараховані за 69 днів (70 (кількість днів упродовж строку кредитування) 1 (день отримання кредиту)).

При цьому розмір процентів за користування кредитом за перших 14 днів (з 10.04.2024 року (день наступний за днем отримання кредиту) по 23.04.2024 року (день часткового погашення тіла кредиту) становить 837, 71 грн. (4000, 32 : 100 Х 1, 4958 % (денна процентна ставка, визначена п.2.7.1 Договору про споживчий кредит) х 14).

Водночас, розмір процентів за користування кредитом за наступні 55 днів (69 14) становить 2706, 63 грн. (3289, 98 : 100 Х 1, 4958 % х 55).

З огляду на викладене, встановлений судом розмір процентів, що мали бути сплачені за користування кредитом, становить 3544, 34 грн. (837, 71 + 2706, 63).

Таким чином, із відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 2292, 10 грн. (3544, 34 1252,24 (сума погашених процентів)).

Також підлягає стягненню із відповідача на користь позивача комісія за кредитним договором в сумі 301, 00 грн.

Отже, із відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 5883, 08 грн. (3289, 98 + 2292, 10 + 301, 00), що становить 72, 17 % від ціни позову, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, із відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 1748, 24 грн., що становить 72, 17 % від сплаченого за подання позову розміру судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн., суд виходить із наступного.

За змістомп.1ч.3ст.133ЦПК Українидо витрат,пов`язаних зрозглядом справи,серед іншого,належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: копію Договору №04/02/25-01 про надання правничої допомоги від 04.02.2025 року , що укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» із Додатковою угодою до нього (а.с.50 - 52); копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 року (а.с.53); копію ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1539877 (а.с.37); копію свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю №4956 (а.с.53 зворот).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Так, суд ураховує, що згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 року на складання позовної заяви було витрачено 2 год. та вартість цієї послуги становить 5000 грн. 00 коп., на вивчення матеріалів справи було витрачено 2 год. та вартість цієї послуги становить 1000 грн. 00 коп., на підготовку адвокатського запиту було витрачено 1 год. та вартість цієї послуги становить 500 грн. 00 коп., на підготовку та подачу клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів було витрачено 1 год. та вартість цієї послуги становить 500 грн. 00 коп. (а.с.53).

На переконання суду, зазначені в цьому Акті прийому-передачі наданих послуг обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений час не співмірні їх вартості в сумі 7000,00 грн.

Так, вивчення матеріалів справи, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, що було додане до позовної заяви, в цілому є складниками такої послуги як підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, а тому вони не можуть мати окремий вартісний показник.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що зміст згаданих адвокатського запиту та клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів є практично ідентичними, а тому витрачання 1 год. на надання останньої послуги, яка окрім того є складовою частиною послуги по складанню позовної заяви, не є належним чином обґрунтованим.

Також суд вважає, що вартість 1 год. роботи адвоката по складанню позовної заяви в сумі 2500 грн. 00 коп. є надмірно завищеною.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, ціну позову, пропорційний до ціни позову розмір задоволених позовних вимог, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» та стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. 00 коп. із розрахунку 3 год. роботи (2 год. на складання позовної заяви та 1 год. на підготовку адвокатського запиту) вартістю по 500 грн. 00 коп. за 1 год.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором №136543 від 09.04.2024 року в розмірі 5883 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 08 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» сплачений судовий збір в розмірі 1748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн. 24 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Харківське шосе, буд.19, оф. 2005, м. Київ, 02090.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Повне рішення суду складено 26.06.2025 року.

Суддя