Ухвала суду № 128415632, 24.06.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21479/25

Провадження № 2/761/7422/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва:

у складі: головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ГУ ПФУ м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа, у якій ухвалою від 28.05.2025 року було призначено розгляд у спрощеному позовному провадженні за участю сторін.

До судового засідання надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі за відсутності предмета спору, оскільки кошти були повернуті, спір відсутній.

До судового засідання надійшла заява представника відповідача про відмову від позову, в якій він не підтримує позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, просить вирішити питання щодо судових витрат на підставі ст. 142 ч.3 ЦПК України.

В судове засідання представник позивача не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Відповідач просив закрити провадження у справі, зазначив, що заборгованість погашена після пред`явлення позову, вважає відсутні підстави для стягнення з нього судового збору. Жодних дій щодо досудового врегулювання спору позивач не здійснював.

Розглядаючи заяву відповідача про закриття провадження у справі слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові 11.01.2024 р. у справі № 757/15298/22-ц.

Підставою для подання відповідачем заяви про закриття провадження у справі за відсутності предмета спору стало погашення заборгованості відповідачем.

Відтак, погашення заборгованості відповідачем відбулось після пред`явлення позову, що не може бути наслідком закриття провадження у справі за вказаної підстави, а тому в задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.

Розглядаючи заяву представника позивача про відмову від позову слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.255, ч. 2 ст. 256 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Частиною 3 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

При цьому, ч. 2 ст. 206 ЦПК України передбачено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Підстав для неприйняття відмови від позовних вимог судом не встановлено.

За таких підстав суд вважає, що заява представника позивача про відмову від позовних вимог підлягає задоволенню, а провадження підлягає закриттю.

Крім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача 3028,00 грн судового збору.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

Відтак, положення частини третьої статті 142 ЦПК України, на яку посилається представник позивача як на підставу для стягнення судових витрат, застосовується лише у разі, коли позивач відмовився від позову, а причиною є задоволення вимог відповідачем.

Подібні за змістом правові викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 688/3712/19, провадження № 61-6211св20, від 08 липня 2020 року у справі № 688/3320/19, провадження № 61-6830св20, від 24 липня 2020 року у справі № 688/3361/19, провадження № 61-6828св20, від 09 липня 2020 року у справі № 688/3556/19, провадження № 61-7919св20, від 23 липня 2020 року у справі № 688/3708/19, провадження № 61-6758св20, від 11 січня 2021 року у справі № 688/3359/19, провадження № 61-6973св20.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач погасив заборгованість 28.05.2025 р., тобто після відкриття провадження у справі, що стало наслідком подання стороною позивача заяви про відмову від позову, внаслідок задоволення вимог відповідачем.

З огляду на викладене, положення частини третьої статті 142 ЦПК України, на яку посилається представник позивача як на підставу для стягнення судових витрат, підлягають застосуванню у вказаній справі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, необхідно стягнути на користь ГУ ПФУ м. Києві з ОСОБА_1 3028,00 грн судового збору.

Посилання відповідача щодо відсутності інформації про способи повернення надміру сплачених сум суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи містяться докази отримання- 19.02.2025 р. листа ГУ ПФУ м. Києві від 27.01.2025 з реквізитами для оплати. Крім цього, відповідач не позбавлений був можливості самостійно після отримання листа ГУ ПФУ м. Києві від 10.09.2024 р. дізнатись спосіб повернення надміру отриманих коштів.

Керуючись ст.ст. 13, 137, 141, 142,206, 211, 223, 255, 256, 261, 353-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву відповідача про закриття провадження за відсутню предмета спору у цивільній справі за позовом ГУ ПФУ м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -залишити без задоволення.

заяву представника позивача про відмову від позову, - задовольнити.

Закрити провадження по цивільній справі за позовом ГУ ПФУ м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ГУ ПФУ м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: А.А.Осаулов