Рішення № 128413814, 26.06.2025, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/121/25

Провадження № 2/529/164/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Чуб К.В.

при секретарі Онищенко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Нагайника М.Г.,

представника третьої особи Виконавчого комітету Диканської селищної ради - Кудінової І.М.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Диканської селищної ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Диканської селищної ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що у період проживання в незареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цивільний шлюб між сторонами припинений у 2022 році. Син ОСОБА_4 проживає разом з позивачем у житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві приватної власності, а відповідачка проживає окремо. Відповідачка ОСОБА_2 практично матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Встановлення у судовому порядку вказаного факту має для позивача ОСОБА_1 важливе юридичне значення, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст.23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особа, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

19.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

26.02.2025 Виконавчим комітетом Диканської селищної ради подано письмові пояснення, у яких зокрема зазначено, що факт самостійного виховання і утримання сина встановлюється у рішенні суду при вирішенні спору щодо позбавлення особи батьківських прав у порядку позовного провадження. Заявлена вимога позивача є неефективним способом захисту порушених прав, оскільки не сприятиме відновленню прав дитини на належне виховання та утримання від матері, а окрім того не містить будь-яких заходів впливу щодо відповідачки, спрямованих на відновлення порушених прав. Виконавчий комітет Диканської селищної ради вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки факт одноосібного виховання та утримання дитини одним із батьків не може встановлюватись на підставі судового рішення, крім того позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

18.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Крім того пояснив, що з відповідачкою проживав у незареєстрованому шлюбі, разом з ними проживала і донька позивачки від першого офіційного шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_4 . З 2022 року між сторонами припинено сімейні відносини та вони почали проживати окремо. Спочатку син ОСОБА_4 проживав з матір`ю, а інколи у вихідні дні чи коли син хворів, перебував у позивача. У вересні 2024 року відповідачка привела сина до нього, зазначивши, що їде з селища Диканька і не має змоги взяти сина разом із собою. Відтоді син ОСОБА_4 проживає разом із ним, позивач годує, одягає, виховує дитину самостійно. Наразі ОСОБА_4 матір навіть не згадує.

Представник позивача адвокат Нагайник М.Г. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Вказав, що у сторін від сумісного проживання у незареєстрованому шлюбі народився син ОСОБА_4 . У 2022 році між сторонами фактично припинено сімейні стосунки. Деякий час син ОСОБА_4 проживав разом із відповідачкою, проте у вересні 2024 року вона залишила сина у відповідача та виїхала за межі селища Диканька. Позивач та малолітня дитина син ОСОБА_4 зареєстровані у с. Василівка Полтавського району Полтавської області, однак фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку, належному позивачу на праві власності. Раніше позивач працював неофіційно, наразі ж є фізичною особою-підприємцем, має стабільний дохід. Син ОСОБА_4 знаходиться на повному матеріальному утриманні позивача. Натомість відповідачка зовсім не цікавиться дитиною, не допомагає позивачу виховувати та утримувати сина.

Відповідачка ОСОБА_2 подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, вказавши, що з вересня 2024 року у неї так склалися життєві обставини, що вона не може утримувати та виховувати сина ОСОБА_3 та не заперечує, що з цього часу позивач самостійно виховує та утримує їхнього сина. Ухвалою від 17.04.2025 явку відповідачки визнано обов`язковою, ухвалою від 15.05.2025 до відповідачки ОСОБА_2 у зв`язку з неявкою до суду застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу. Про час та місце розгляду справи відповідачка повідомлялась належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями. Незважаючи на те, що судом вжито всіх можливих заходів щодо забезпечення явки в судове засідання відповідачки, остання в судове засідання не з`явилася, а тому з метою недопущення порушення прав позивача, зокрема на судовий розгляд упродовж розумного строку, яке передбачено в тому числі ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, справа розглянута у відсутності відповідачки.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи вказаний орган повідомлений належним чином. Письмових пояснень щодо позову або інших клопотань не надав.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Диканської селищної ради в судовому засіданні пояснила, що на початку 2025 року позивач звернувся до Служби у справах дітей з приводу роз`яснення правових аспектів з метою захисту прав дитини, а саме необхідністю отримати право на відстрочку від мобілізації, оскільки наразі самостійно виховує дитину. В подальшому, на виконання ухвали суду, комісією було здійснено виїзд за місцем проживання позивача та його сина, під час якого встановлено, що у будинку створені належні умови для проживання дитини. Позивач належним чином виконує обов`язки батька, забезпечує розвиток дитини, нарікань з медичного закладу та закладу дошкільної освіти не має. З відповідачкою представникам органу опіки та піклування зв`язатися не вдалося.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача та його сина ОСОБА_4 . Діти свідка та позивача разом гуляють на вулиці. Свідок бачить як позивач водить дитину до садочка, водночас відповідачку вже приблизно рік як не бачила. ОСОБА_4 доглянутий, охайний.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача та бачить як позивач гуляє з дитиною, а також як позивач разом із сином їздить машиною. Особу жіночої статі разом з хлопчиком свідок ніколи не бачила. Хто є матір`ю дитини свідок не знає. Остання не вхожа у двір та у сім`ю до позивача, що саме відбувається у родині позивача їй не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який є рідним братом позивача пояснив, що сторони разом проживали у незареєстрованому шлюбі. Разом з ними проживала і донька відповідачки від першого шлюбу. Від спільного проживання сторін у них народився син ОСОБА_4 . Приблизно три роки тому сторони розійшлися. Наразі син проживає разом з позивачем, який виховує та утримає дитину самостійно. У випадку, коли позивач потребує допомоги, свідок, як брат допомагає: може побути з дитиною, відвести хлопчика до садочка тощо. Ніхто інший не допомагає позивачу виховувати дитину, відповідачка виїхала за межі Диканьки, батьків у позивача не має, мати відповідачки не допомагає і не цікавиться онуком. Відповідачку свідок не бачив вже рік.

Вислухавши позивача, його представника, представника органу опіки та піклування, показання свідків, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено,що сторонипроживали спільноу незареєстрованомушлюбі до2022року, від спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, де батьком вказано ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_7 (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 25.04.2003, а його син ОСОБА_8 зареєстрований за вищевказаною адресою з 11.09.2024, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 11.09.2024 (а.с. 12, 15).

Відповідно до довідки, виданої ЦНАП Диканської селищної ради, про склад сім`ї № 658/09.1 від 07.02.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживає разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Згідно довідки про склад сім`ї № 1429/09.1 від 11.09.2024 до складу сім`ї ОСОБА_1 входить син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.05.2019 позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 22-23).

Вказане також підтверджується сформованим 28.05.2019 витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок (а.с. 24).

Згідно довідки №1 від 10.02.2025, виданої директором закладу дошкільної освіти "Теремок" Диканської селищної ради, ОСОБА_1 , як тато малолітнього ОСОБА_3 приймає активну участь у вихованні дитини, а саме: цікавиться успіхами дитини, спілкується з вихователями про навчання дитини, відвідує батьківські збори, приймає активну участь у громадських заходах садочка, завжди відвідує свята сина, приводить і забирає хлопчика з садочка, на виклики вихователя приїжджає вчасно (а.с. 16).

25.03.2025 Виконавчим комітетом Диканської селищної ради затверджено висновок щодо підтвердження факту проживання, самостійного виховання і утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вказаного висновку починаючи з 2022 року сімейне життя сторін припинено, дитина ОСОБА_3 залишився проживати з батьком ОСОБА_1 26.02.2025 комісією проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , під час якого встановлено, що сім`я у складі батька та сина проживає у власному будинку, який складається з 2 кімнат, кухні, коридора, санвузла. В будинку проведено косметичний ремонт, кімнати омебльовані, ОСОБА_4 має спальне місце, письмовий стіл, комп`ютер, забезпечений одягом, взуттям, іграшками. Постільна білизна в наявності. ОСОБА_1 повідомив комісії, що ОСОБА_2 більше ніш сім місяців не відвідує дитину, не телефонує, не цікавиться життям та здоров`ям сина (а.с. 98, 99).

До висновку додано акт обстеження № 30 від 26.02.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 створив належні умови для повноцінного утримання та виховання сина ОСОБА_4 (а.с. 97).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 12.03.2025 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 82).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України, зокрема, з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).

Статтею 5 Сімейного кодексу України встановлено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 1-2, 6-10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 141СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини та визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

За приписами ст.150СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст.155СК України здійсненнябатьками своїхправ тавиконання обов`язківмають ґрунтуватисяна повазідо правдитини таїї людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Частиною 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно дочастин третьої,четвертої статті155СК Українивідмова батьківвід дитиниє неправозгідною,суперечить моральнимзасадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідачка у своїй заяві зазначила, що з вересня 2024 року у неї так склалися життєві умови, що вона не може утримувати та виховувати сина.

Разом з тим, відповідачка згідно СК України має обов`язок щодо утримання і виховання сина ОСОБА_3 . Той факт, що вона залишила сина проживати разом із позивачем не звільняє її від батьківських обов`язків, а умисне невиконання нею обов`язків щодо виховання та утримання дитини має тягти за собою наслідки, передбачені законом, зокрема позбавлення батьківських прав.

Для набуття статусу особи, що самостійно виховує та утримує дитину необхідні факти неможливості з об`єктивних причин участі у вихованні і утриманні дитини іншого з батьків у житті дитини. Аналіз норм Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що батька можна визнати, що виховує дитину без матері, за наявності реальних перешкод для матері дитини здійснювати свій обов`язок щодо виховання дитини.

Доказів об`єктивних причин (відбування матір`ю покарання у виді позбавлення волі, наявність тяжкої хвороби тощо) суду не надано.

Позивач в підтвердження позовних вимог посилається на те, що відповідачка залишила сина разом з ним, переїхала проживати поза межі Диканської територіальної громади, не виконує належним чином свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню малолітньої дитини та не цікавиться її життям, здоров`ям, розвитком.

Проте, доказів самостійного виховання та утримання сина ОСОБА_4 позивач суду не надав.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що з вересня 2024 року малолітній син ОСОБА_4 проживає разом з ним, знаходиться на його одноосібному утриманні і самостійному вихованні. Такі твердження в силу ст. 141 СК України суд розцінює критично, оскільки проживання матері окремо від дитини не впливає на обсяг прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Крім того, при наданні пояснень в судовому засіданні позивач плутався з якого саме часу син проживає разом із ним та він самостійно виховує та утримує дитину. Крім того, свідок ОСОБА_3 показав, що у травні 2024 року ОСОБА_4 вже проживав разом із батьком, що різниться із поясненнями позивача. Відповідно до акта обстеження, комісії ОСОБА_1 зазначив, що відповідачка залишила сина разом з ним «сім місяців тому», що з урахуванням дати акта становить серпень 2024 року. Зазначене унеможливлює встановити період, з якого ОСОБА_4 почав проживати разом з батьком.

Покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підтверджують факт самостійного виховання та утримання дитини позивачем, оскільки зазначені свідки є сусідами позивача, які з ним майже не спілкуються, їм не відомі факти, які можуть достовірно вказувати на самостійне утримання та виховання дитини позивачем.

Покази свідка ОСОБА_3 суд оцінює критично, оскільки він є рідним братом позивача. До того ж, у судовому засіданні свідок дав покази, які різняться з поясненнями позивача. Так свідок зазначив, що ОСОБА_4 проживає з батьком позивачем майже рік, весною 2024 року ОСОБА_4 вже проживав у батька, в той час як позивач зазначає, що відповідачка залишила сина проживати з ним у вересні 2024 року.

Довідка, видана закладом дошкільної освіти «Теремок» Диканської селищної ради, засвідчує лише те, що позивач бере активну участь у вихованні сина, проте ніяким чином не підтверджує того, що відповідачка ОСОБА_2 не цікавиться вихованням ОСОБА_4 .

Висновок органу опіки та піклування щодо підтвердження факту проживання, самостійного виховання і утримання ОСОБА_3 складений зі слів та твердженнях позивача, не містить переконливих та достатніх доводів щодо самостійного виховання та утримання батьком малолітнього сина ОСОБА_4 , без участі матері. Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні зазначила, що комісією здійснено виїзд за місцем проживання позивача та його сина, проведено огляд помешкання, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 створив належні умови для повноцінного утримання та виховання сина, що відповідає інтересам дитини. Разом з тим, зазначене свідчить лише про створення позивачем належних умов для дитини, а не про самостійне виховання та утримання дитини батьком без участі матері.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може гуртуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням як кожен окремо, так і в цілому, суд вважає, що позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про ухилення відповідачки від виконання обов`язків щодо виховання та утримання дитини, та того, що позивач самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, зважаючи на те, що позивачем не доведено, що відповідачка не виконує прав та обов`язків щодо свого малолітнього сина, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354-355, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Диканської селищної ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Виконавчий комітет Диканської селищної ради, юридична адреса: Полтавська область, селище Диканька, вул. Незалежності, 133, код ЄДРПОУ 04383133.

ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: м. Полтава, вул. Сінна, 14.

Головуючий : К.В. Чуб