Ухвала суду № 128413480, 26.06.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8909/20

Провадження №8/369/3/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Липченко О.С.

за участі

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Горбача Сергія Федоровича, ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» про визнання недійсними акту приватного виконавця про передачу майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року до районного суду надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 серпня 2022 року за нововиявленими обставинами. Свої вимоги заявник мотивував тим, що рішенням суду у задоволенні її позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Але при ухваленні рішення суду існували обставини, які не були відомі суду та не були враховані при ухваленні рішення та для суду такі обставини є нововиявленими.

Так, судом не враховано, що з Державного акту на право приватної власності на землю однозначно вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,1709 га, входить до складу земельної ділянки площею 0,4030 га. Видача одного Державного акту на право приватної власності на землю на земельну ділянку площею 0,4030 га замість як на дві окремі земельні ділянки площею 0,2321 га та 0,1709 га було пов`язано із тим, що на цій «зведеній» земельній ділянці розташоване одне цілісне домоволодіння (житловий будинок та господарські споруди), та тому було недоцільно роз`єднувати ці земельні ділянки на два окремі державні акти, так як вони були пов`язані одним спільним господарським призначенням.

Надалі, із Договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки 13.06.2000 року, посвідченого Апишковою З.І., приватним нотаріусом Києво Святошинського району Київської області за реєстровим номером 2277, вбачається, що ОСОБА_4 купила у ОСОБА_5 житловий будинок із надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1709 га, що розташовані в АДРЕСА_1 . А також вказано, що цей житловий будинок і розташований на земельній ділянці, яка надана для обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Саме на цей Договір купівлі-продажу і є посилання у вище описаному Державному акті на право приватної власності на землю.

У свою чергу, із Договору купівлі-продажу від 24.04.2000 року, посвідченого Коцюрбою Г.Г., державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим номером 3-1428, вбачається, що ОСОБА_4 купила у ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1160 га, а у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1161 га, а загалом площею 0,2321 га відповідно. Саме на цей Договір купівлі-продажу і є посилання у вище описаному Державному акті на право приватної власності на землю.

Надалі, із договору іпотеки від 27 березня 2006 року, що був укладений між Позивачкою як іпотекодавцем та АБ «Київська Русь» як іпотекодержателем, у якості забезпечення виконання кредитного договору № 4096-45.1/6-2 від 20 березня 2006 року, вбачається, що в іпотеку банку було передано наступне нерухоме майно: земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,4030 га, із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та яка належала іпотекодавцю на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку І-КВ № 028924, виданого 27 березня 2001 року Ходосівською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області.

Тобто у Договорі іпотеки чітко зазначено саме про ту земельну ділянку площею 0,4030 га, яка була набута у власність Позивачкою 27.03.2001 року на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку І-КВ № 028924, та відповідно на підставі описаних вище двох окремих договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Вказала, що у складі цієї земельної ділянки у свою чергу включається і спірна земельна ділянка площею 0,1709 га, а також друга складова земельна ділянка площею 0,2321 га. Таким чином, так як в іпотеку АБ «Київська Русь» було передано земельну ділянку площею 0,4030 га, до складу якої входили дві земельні ділянки площею 0,1709 га та площею 0,2321 га, то ці дві земельні ділянки відповідно також увійшли до предмету іпотеки за вказаним договором іпотеки.

У земельної ділянки площею 0,4030 га на час видачі державного акту про право власності на земельну ділянку у березні 2001 року, рівно як і земельним ділянкам площею 0,1709 га та площею 0,2321 га, що входять до її складу, не були присвоєні кадастрові номери, а тому ідентифікувати ці земельні ділянки можливо саме за: первісними правовстановлюючими документи (описаними вище договорами купівлі продажу від 24.04.2000 року № 3-1428 0,2321 га та від 13.06.2000 року № 2277 0,1709 га, що судом не досліджувалися), спільною адресою місцезнаходження, єдиним цільовим призначенням, розташуванням на місцевості та формою ділянок, а також іншими ідентифікуючими ознаками. При чому, окремий кадастровий номер був згодом присвоєний лише земельній ділянці площею 0,1709 га- 3222487001:01:004:5067, а земельна ділянка площею 0,4030 га його так і не отримала, так як вона фактично не є окремою земельною ділянкою, а включає в себе дві інших земельні ділянки, та такій земельній ділянці і не стали присвоювати окремий кадастровий номер для уникнення суперечностей у Державному земельному кадастрі.

І земельна ділянка площею 0,1709 га із кадастровим номером 3222487001:01:004:5067, не є сама по собі окремим предметом іпотеки, а на рівні із земельною ділянкою площею 0,2321 га входить до іншого «зведеного» предмету іпотеки земельної ділянки площею 0,4030 га, а іпотека на цю «зведену» земельну ділянку як раз була належним чином зареєстрована у реєстрі. Таким чином, із наведених вище обставин та відповідних документів вбачається, що фактично висновки суду про відсутність державної реєстрації іпотеки на спірну земельну ділянку площею 0,1709 га - 3222487001:01:004:5067 є невірними та передчасними та пов`язані саме із тим, що суду не були відомі обставини (докази, якими вони підтверджуються), описані вище. Тому ці обставини є саме нововиявленими, судом ці докази та обставини не досліджувались оцінка даним обставинам не надавалася.

Крім того, право вимоги за договором іпотеки від 27.03.2006 року, посвідчений Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ за реєстровим № 1693, дійсно перейшло від ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (а пізніше, після однієї переуступки, до ТОВ «ФК Форт»), а тому суд, у зв`язку із тим, що йому про зазначені обставини відомо не було, зробив невірні висновки про те, що внаслідок продажу спірної земельної ділянки площею 0,1709 га, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067, що є частиною земельної ділянки площею 0,4030 га, на публічних торгах та передачі прав на неї стягувачу ОСОБА_2 , не було порушено норми щодо пріоритету прав на цю земельну ділянку як на предмет іпотеки у відповідного іпотекодержателя перед іншими кредиторами боржника як власника вказаної земельної ділянки, що також у сукупності із вказаними вище іншими обставинами призвело до ухвалення необ`єктивного судового рішення у справі.

Щодо строків звернення вказала: про існування даних обставин їй стало відомо лише на початку липня 2024 року, коли вона змогла отримати доступ до архіву документів, у т.ч. до екземплярів (примірників) договорів купівлі-продажу земельних ділянок, до екземплярів (примірників) державних актів на земельні ділянки, до інших описаних у заяві письмових доказів, які перебували на зберіганні у в минулому чоловіка Позивачки - ОСОБА_8 (громадянина Італії), що виключало як можливість подати дану Заяву до суду раніше поточної дати, так і виключало можливість частину доказів (особливо в оригінальних примірниках) надати суду під час розгляду справи. Вважає ці причини пропуску строку на подачу до суду Заяви - поважними.

Просила суд:

поновити строк на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;

у порядку перегляду Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 серпня 2022 року у справі № 369/8909/20, скасувати його та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_9 до Приватного виконавця Горбача Сергія Федоровича, ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Києво Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, ПАТ «Банк «Київська Русь», ТОВ «ФК «Інвест Хаус», ТОВ «ФК Форт», про визнання недійсними акту приватного виконавця про передачу майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів у повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали, 23 вересня 2024 року надійшла відповідна заява представника позивача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року відкрито провадження та призначено судове засідання.

17 січня 2025 року до суду надійшли заперечення приватного виконавця Горбача Сергія Федоровича. Вказав, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження 60599782 щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_3 . Станом на 16 січня 2025 року залишився борг в розмірі 1332064,27 грн. У виконавчому провадженні всі його дії, рішення є законними, що підтверджено і судовими рішеннями, і відповідною перевіркою з МЮ.

Вказав, що обставини та докази, на які посилається заявник не можуть бути нововиявленими. При розгляді справи позивачка посилалась на дані докази, але їх оригінали не надала суду, незважаючи на неодноразові вимоги суду. Фактично заявниця у поданій заяві намагається переоцінити докази, які вже судом досліджувались та оцінювались. Просив відмовити в задоволенні заяви.

У судове засідання заявниця ОСОБА_3 та представник заявника, представники третіх осіб приватного нотаріуса Бучанського нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. На час розгляду справи причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проти доводів заяви заперечували та просили відмовити у її задоволенні, залишити рішення суду без змін.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Рішенням КиєвоСвятошинського районного суду від 24 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Горбача Сергія Федоровича, ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» про визнання недійсними акту приватного виконавця про передачу майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року апеляційну скаргу повернуто адвокату Торгану В.Б.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

На даний час рішення набрало законної сили.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів наявності іпотеки щодо земельної ділянки площею 0,1709га з кадастровим номером 3222487001:01:004:5067, яка була передана стягувачу при примусовому виконанні. Відсутні будь-які пояснення щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку в реєстрі речових прав, реєстрі іпотек, відсутність відповідних заборон на час проведення торгів. Також позивачка не надала суду документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:004:5067, не вказала поважних причин неможливості подати такі документи, зважаючи на те, що дана ділянка належала їй, не заявила клопотань про витребування таких доказів у разі складнощів в їх отриманні. Також матеріали справи не містять інформації про припинення права власності на земельну ділянку загальною площею 0,4030га, у разі виключення з її складу земельної ділянки 0,1709га та відповідно чи вносились зміни до договору іпотеки. Дані розбіжності не усунуті позивачем при розгляді справи, позивачка по суті обмежилась лише поясненнями. Разом з тим, питання виникнення, припинення, зміна права власності на нерухоме майно, наявність заборон має підтверджуватись лише належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1)переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 423 ЦПК України).

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З урахуванням приписів частини першої статті 424 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили; 2) з підстав, визначених пунктами 2-3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

З матеріалів справи не можливо встановити коли саме позивач дізналася про документи, які вказані у заяві про перегляд рішення, тому суд приходить до висновку про подання заяв у строки та можливість розгляду її по суті, що сприятиме дотримання прав особи на подання такої заяви. Доказів протилежного відповідачі суду не надали.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Разом з тим, судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами, у разі якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для пред`явлення нової вимоги, а також якщо обставини виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення.

Як на нововиявлену обставину позивач посилався на те, що на час розгляду справи нею на підтвердження своїх позовних вимог не додані всі документи, які перебували на зберіганні у її колишнього чоловіка. До своєї заяви про перегляд за нововиявленими обставинами суду додала копії документів: державний акт на право власності на землю І-КВ №028924; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №202360336 від 28 лютого 2020 року; договір купівлі-продажу, укладений 24 липня 2000 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №3-1428; договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладений 13 червня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І.; договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, укладений 24 травня 2019 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою І.Г., зареєстрований в реєстрі за №655, а також додаток №1 до цього договору - Реєстр договорів, права вимог; договір іпотеки, укладений 27 березня 2006 року між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_4 (відомості про нотаріальне посвідчення договору та його реєстрацію відсутні).

ОСОБА_3 вказала, що ці документи містять істотні обставини та які судом не досліджувались, а суд обмежився лиш висновком про відсутність доказів, але без жодного доказу в матеріалах справи, що вказує на неналежне дослідження судом правової суті відносин сторін.

Такі доводи ОСОБА_3 суд вважає безпідставними з огляду на те, що останні зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також нових доказів, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Також ні у поданій заяві, ні у судовому засідання належним чином не аргументувано яка сама інформація, яка міститься у цих доказах, є нововиявленою, про яку не було відомо, але вона існувала на час вирішення справи та не враховувалась судом.

Зважаючи на подані докази суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не надала доказів наявності іпотеки щодо земельної ділянки площею 0,1709га з кадастровим номером 3222487001:01:004:5067, яка була передана стягувачу при примусовому виконанні, наявності реєстрації права власності на спірну земельну ділянку в реєстрі речових прав, реєстрі іпотек, відсутність відповідних заборон на час проведення торгів, інформації про припинення права власності на земельну ділянку загальною площею 0,4030га, у разі виключення з її складу земельної ділянки 0,1709га та відповідно чи вносились зміни до договору іпотеки і ці нововиявлені обставини вливають на оцінку доказів, що були предметом дослідження в судовому засіданні при розгляді справи, на повноту і об`єктивність з`ясованих дійсних обставини справи, зібраними у справі доказами, яким надавалась належна правова оцінка.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 Цивільного процесуального кодексу України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 919/11027/18 (провадження № 12-7звг22), пункт 5.3).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункт 26).

Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 345/1362/20 (провадження № 61-8675св21).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 (провадження № 11-430заі20), пункт 6.38.).

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 2а-7523/10/1270, від 10.04.2019 у справі № 813/8070/14, від 19.06.2019 у справі № 815/1918/15, від 15.04.2020 у справі № 757/12964/15-ц.

Також, у своїх постановах від 17.06.2020 у справі № 761/18429/15-ц, від 10.04.2020 у справі № 552/1770/14-ц Верховний Суд зазначив, що «про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Суд також враховує, що як при поданні позову, так і в ході тривалого розгляду судом даної справи за участі заявника, судом витребовувались оригінали документів. При цьому, відповідач клопотань щодо підтвердження цієї обставини не заявив, якщо у нього були складнощі в отриманні таких доказів, причини неможливості подати такі докази.

Враховуючи викладене, зазначені заявником факти не мають ознаки нововиявлених обставин, оскільки були відомі заявнику і вони існували на час розгляду даної справи, всі докази, які мають значення для справи, були дослідженні судами під час її розгляду, були відомі сторонам у справі, а також не спростовують факти, які було покладено в основу рішення й взагалі жодним чином не впливають на рішення суду у цій справі, а фактично зводяться до незгоди заявника з прийнятими судовими рішеннями у цій справі.

Суд погоджується з доводами позивача, що обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Близьких за змістом висновків дійшов Європейський суд з прав людини у справі PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03.04.2008.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18.11.2004).

«…не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав».

На підстав викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені заявником докази не мають ознаки нововиявлених обставин, оскільки вони існували на час розгляду даної справи, були відомі сторонам у справі, а також не спростовують факти, які було покладено в основу рішення й взагалі жодним чином не впливають на рішення суду у цій справі, а фактично зводяться до незгоди заявника з прийнятими судовими рішеннями у цій справі, в тому числі не застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 429 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 423-429 ЦПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Горбача Сергія Федоровича, ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» про визнання недійсними акту приватного виконавця про передачу майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів - відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 26 червня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ