Рішення № 128412224, 25.06.2025, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/689/25

Провадження № 2/715/306/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ «Пінг Понг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 02.12.2019 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3191447. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань по кредитному договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 21859,13 грн., з яких: 5 540,4 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 11358,73 грн. - сума заборгованості за відсотками, 960 грн. заборгованість за комісією та 4000 грн. заборгованість за пенею.

Крім того, посилається на те, що 20.08.2020 року між ТзОВ «МАЛОАН» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 02/08, у відповідності до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача. 24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ ФК «Пігн Понг» уклали договір факторингу № 1/15 у відповідності до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3191447 від 02.12.2019 року.

Просить суд, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором № 3191447 від 02.12.2019 у розмірі 21859,13грн., судові витрати та витрати на правову допомогу.

Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав відзив на позов просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність. Зокрема, вказував на те, що позивачем не надано достатніх доказів щодо фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів, а також не надано належних розрахунків суми заборгованості за кредитними договорами. Також просив суд застосувати строк позовної давності.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, спростовуючи доводи відзиву вказував на те, що кредитний договір, що укладений між сторонами є електронними договорами, що укладалися шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». При цьому звертав увагу суду на те, що кошти на виконання кредитного договору перераховувалися первісним кредитоом згідно платіжного доручення № 4049552 від 02.12.2019 року. Вказував на те, що відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами кредитних договорів, а тому її доводи є безпідставними.

В судове засідання представник позивача ТзОВ «Пігн Понг» не з`явилися, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та розглянути справу у відсутності їхнього представника.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, були повідомлені про час та місце розгляду справи, подали відзив на позов та заяву про застосування строку позовної давності, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 02.12.2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3191447. Згідно даного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 8000 гривень строком на 30 днів до 01.01.2020 року на умовах визначених договором.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається із суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 5760,00 гривень.

Комісія за надання кредиту становить 960,00 гривень та нараховується за ставкою 12 % від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом: 4800,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день прострочення (пункти 1.5.2, 1.6 Договору).

Згідно платіжного доручення № 4049552 від 02.12.2019 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 гривень згідно договору про споживчий кредит № 3191447.

Вказаний договір було укладено між сторонами в електронній формі. Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).

Кредитним договором № 3191447 від 02.12.2019 року п.2.3.1 регламентовано випадки пролонгації строку кредитування на пільгових умовах та на стандартних (базових) умовах.

Згідно з пунктом 1.3 договору про споживчий кредит № 3191447 від 02.12.2019 року строк дії кредиту 30 днів з 02.12.2019 року по 01.01.2020 року.

Пунктом 2.3.1 зазначеного договору передбачено граничний строк продовження кредитування на пільгових умовах (15 днів) за процентною ставкою 2.0%, максимальний розмір комісії, за пролонгацію договору відсоток від поточного залишку кредиту становить 20,00%.

Також у пункті 2.2.3 договору зазначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена у пункті 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків коли за умовами визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного пункті 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену в пункті 1.6 Договору.

Якщо визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня, наступного за днем, визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариством в праві в будь який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Крім того, п. 4.1 вказаного договору сторони погодили, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та /або сплати процентів за його користування та інших платежів згідно умовами договору Позичальник просинаючи з дня наступного з днем спливу терміну (дати) вказаного в п. 1.4 договору (з 01.01.2020 року) з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлення графіків розрахунків, що складаються у зв`язку із укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню в розмірі 2,00 %від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення але у будь якому випадку не більше 50 % від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим добором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Із матеріалів прави вбачається, що відповідачка добровільно виконала умови для продовження строку кредитування на пільгових умовах за процентною ставкою 2.0%:

01.01.2020 року сплатила проценти у сумі 1152,00 гривень, а також кошти у розмірі 800 гривень, що були зараховані кредитором у рахунок сплати комісії за пролонгацію та 800 грн. сплата тіла кредиту,

07.01.2020 року сплатила проценти у сумі 1094,00 гривень, а також кошти у розмірі 720 гривень, що були зараховані кредитором у рахунок сплати комісії за пролонгацію та 720 грн. сплата тіла кредиту,

15.01.2020 року сплатила проценти у сумі 1082,00 гривень, а також кошти у розмірі 648 гривень, що були зараховані кредитором у рахунок сплати комісії за пролонгацію та 648 грн. сплата тіла кредиту,

12.02.2020 року сплатила проценти у сумі 759,74,00 гривень, а також кошти у розмірі 291,60 гривень, що були зараховані кредитором у рахунок сплати комісії за пролонгацію та 291,60 грн. сплата тіла кредиту.

Відповідно до пункту 1.6 договору про споживчий кредит № 3191447 від 02.12.2020 року стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 2.3.1 зазначеного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 3, 7, 15 днів шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Волевиявлення позивальника (відповідачки) продовжувати строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14 Правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений договором. Як вже зазначалося вище відповідачка декілька разів пролонговувала укладений договір шляхом сплати платежів, про що свідчить відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН».

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит № 3191447 від 02.12.2020 року сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів, пені за користування кредитом.

Отже, у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та позивач, використовуючи своє право, передбачене п. 2.2.3 договору, нараховував відсотки за користування кредитними коштами до 25.06.2020 року.

Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 3191447, внаслідок чого станом на 25.06.2020 року ТОВ «МІЛОАН» нарахована заборгованість в сумі 21 859,13 грн., зокрема, 5 540,4 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 11358,73 грн. - сума заборгованості за відсотками, 960 грн. заборгованість за комісією та 4000 грн. заборгованість за пенею.

20.08.2020 року між ТзОВ «МАЛОАН» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 02/08, у відповідності до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за договором № 3191447 від 02.12.2019 року.

24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ ФК «Пігн Понг» уклали договір факторингу № 1/15 у відповідності до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3191447 від 02.12.2019 року.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо укладення договору суд зазначає наступне.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Щодо стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Як вже встановлено, п. 1.3 договору №3191447 від 02.12.2019 року сторонами погоджено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 30 календарних днів (до 01.01.2020 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). При цьому як вже зазначалося, вказаний договір передбачав його пролонгацію, протягом 60 днів, та він був пролонгований. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

За умовами договору року сторонами було погоджено стандартну процентну ставку у 2% за кожен дань користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, (пп. 1.5.2 та 1.6).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання позичальнику кредиту, остання за договором споживчого кредитування зобов`язана буде сплачувати відсотки, комісію та виконувати інші зобов`язання, згідно його умов, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді.

Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що орієнтовану загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.

Таким чином, позичальник був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Позичальником не пред`явлено вимоги про визнання умов договору недійсними, в щодо установлення розміру пені, що передбачена п. 4.1 договору.

З урахуванням фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що кредитний договір № 3191447 року від 02.12.2019 року укладений, підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Умови договору викладено чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування, з якими відповідачка погодилася, підписавши договір, і додаткових заперечень щодо цих умов вона не заявляла.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надала, а тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню надана сума кредиту за договорами в сумі 21 859,13 грн., зокрема, 5 540,4 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 11358,73 грн. - сума заборгованості за відсотками, 960 грн. заборгованість за комісією та 4000 грн. заборгованість за пенею. При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності позовних вимог.

Щодо строків позовної давності, яку просила застосувати відповідачка суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02.04.2020 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2»в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року, який діяв до 30.06.2023 року.

Таким чином, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.

Крім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Позивач, звернувшись до суду із заявою, просить про стягнення з відповідачки заборгованості, яка виникла за зобов`язаннями, що виникли 25.06.2025 року (час з якого виникло право на звернення з позовом про стягнення заборгованості за договорами).

З матеріалі справи вбачається, що з позовом позивач звернувся до суду у березні 2025 року, разом з тим у спірний період на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також враховуючи введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах продовженого Законом строку позовної давності.

З огляду на вище викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що закінчилися строки позовної давності.

Керуючись ст.ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст 3-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ»- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 3191447 від 02.12.2019 р. у розмірі 21859,13 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25.06.2025 року.

Суддя: