Рішення № 128406633, 26.06.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2137/24

Провадження №: 2/336/162/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Пустовіт В.О.

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Вишнякова Д.О., представника відповідача адвоката Фофанова Я.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про стягнення витрат на відрядження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Мотор Січ», вказавши, що з 05.03.2003 року працював в ПАТ «Мотор Січ» на різних посадах.Зокрема, з 01.11.2015 року займав посаду директора представництва в Бразилії, з 19.03.2021 року директора представництва в Мексиці. 27.01.2023 року позивач звільнився за власним бажанням. Перебуваючи у відрядженнях, ОСОБА_1 поніс відповідні витрати на проживання, отримання віз, проходження ПЦР-тестів, придбання авіаквитків, оренду житла та офісу, тощо, а також відповідач мав виплатити ОСОБА_1 . Натомість, оскільки відповідач не компенсував ОСОБА_1 витрати, пов`язані із службовими командировками, просив стягнути з ПАТ «Мотор Січ» на свою користь витрати на відрядження в сумі 5865309,32 гривень, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 29.03.2024 року позовну заяву залишено без руху.

15.04.2024 року представником позивача було заявлено клопотання про надання додаткового строку для усунення недоліків.

15.04.2024 року представником позивача надані додатки до позовної заяви, перекладені українською мовою, а також платіжний документ на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року позивачеві продовжено строк для усунення недоліків у зв`язку з ненаданням копій додатків до позовної заяви для відповідача.

06.05.2024 року представником позивача надані додатки до позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.05.2024 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

10.06.2024 року представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року позовну заяву залишено без руху.

20.06.2024 року представником позивача усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 22.07.2024 року підготовче провадження закрите, справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 14.08.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження.

22.08.2024 року представником відповідача подані письмові пояснення по справі.

24.09.2024 року представником позивача подані заперечення на письмові пояснення представника відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали на зазначених у позові підставах. Позивач вказував. що від перебував у м. Мехіко Мексики з 2021 року та йому виплачувались добові. Натомість після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну такі виплати припинились, у зв`язку з чим позивач був вимушений самостійно оплачувати витрати на оренду житла, офісного приміщення, автомобілю, а також оплачувати транспортні витрати, пов`язані із службовими поїздками до інших країн. Документи, які підтверджують понесені ним витрати, передавав до бухгалтерії ПАТ «Мотор Січ» через свою дружину, адже сам на територію України в цей час не повертався. Представник позивача просив звернути увагу на непослідовність позиції представника відповідача щодо підстав заперечення проти позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи, що дійсно ОСОБА_1 був відряджений до Мексики та Бразилії. При цьому ОСОБА_1 17.05.2021 року були перераховані авансові кошти, пов`язані із відрядженням, в сумі 22900 доларів США. 28.03.2022 року позивачеві відповідачем було перераховано 1183788 гривень. Крім того, ПАТ «Мотор Січ» самостійно придбавало авіаквитки для перельотів самого ОСОБА_1 , а надані позивачем авіаквитки стосуються перельотів дитини ОСОБА_1 . Також представник вказував, що позивачем невірно розраховані добові, адже вони складали 52 та 53 долари США на добу. Представник відповідача вказував, що ОСОБА_1 звіт про використання коштів не надавав, тому наразі такі витрати не могли бути компенсовані відповідачем.

Судом за клопотанням сторін допитано свідка та досліджувались письмові докази.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що працює провідним бухгалтером ПАТ «Мотор Січ». ОСОБА_1 у 2021 році був відряджений до Мексики, при цьому йому надали аванс готівкою в сумі 22800 доларів, а приблизно у березні 2022 року ще було перераховано приблизно 1200000 гривень. За витрати виплачених грошових коштів ОСОБА_1 не прозвітував. Після завершення відрядження ОСОБА_1 також звіт про витрати не надав, натомість згідно із встановленим порядком позивач мав скласти звіт, надати усі підтверджуючі документи. Зазначений звіт розглядається його керівником та витрати узгоджуються, після чого здійснюється виплата. Якісь документи щодо витрат приносив брат позивача, але сам звіт ОСОБА_1 або інші особи не подавали.

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 05.03.2003 року працював на ПАТ «Моторі Січ» на різних посадах, зокрема, 01.11.2015 року був призначений на посаду директора представництва АТ «Мотор Січ» в Бразилії, а 19.03.2021 року на посаду директора представництва АТ «Мотор Січ» у Мексиці. 27.01.2023 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КзпП.

Наказом № 955/к від 30.04.2021 року ОСОБА_1 разом із родиною командировано до м. Мехіко строком на 1 рік.

Наказом № 2525/к від 23.10.2021 року, який є додатком до наказу № 955/к від 30.04.2021 року, для проведення переговорів та презентації продукції АТ «Мотор Січ» ОСОБА_1 у жовтні-листопаді командировано до РФ та Республіки Ангола.

Наказом № 1028/к від 10.05.2022 року, який є додатком до наказу № 955/к від 30.04.2021 року, строк командировки продовжений до 31.08.2022 року.

Наказом № 187/к від 27.01.2022 року термін відрядження продовжений до 23.01.2023 року.

Наказом № 1722/к від 20.07.2022 року ОСОБА_1 з родиною направлено у відрядження до Мексики, м. Мехіко у період з 01.09.2022 року по 31.12.2023 року.

Наказом № 376/к від 21.02.2023 року визначено відрядження директора представництва АТ «Мотор Січ» у Мексиці ОСОБА_1 рахувати з 17.05.2021 року по 31.08.2022 року, головному економісту та головному бухгалтеру визначено додатково рахувати оплату витрат на оренду житла, офісного приміщення та автомобілю, виїзди щодо виробничих питань, за весь період відрядження встановлено добові, списані невикористані авіаквитки.

01.06.2021 року між АТ «Мотор Січ» та компанією Trans Ce Cargo, укладено договір, за умовами якого виконавець - Trans Ce Cargo організує відвідування та перебування у Мексиці представників замовника АТ «Мотор Січ», а АТ «Мотор Січ» сплачує надані послуги.

Згідно акту № 1-2022 про надання послуг за договором від 01.06.2021 року, який наданий відповідачем, АТ «Мотор Січ» сплатила послуги з організації та забезпеченню роботи представництва АО «Мотор Січ» у Мексиці в сумі 40430,45 доларів, до яких включено оренду та обслуговування офісу з липня по грудень 2021 року, оренду та обслуговування житлового приміщення з червня по грудень 2021 року, інформаційно-консультаційне обслуговування та транспорті витрати з оренди автомобілю з 01.06.2021 року по 31.12.2021 року.

Згідно наданим позивачем документам та чекам ОСОБА_1 оплачував вартість авіаквитків, отримував візи, страхові поліси, укладав договори оренди автомобілів, договори оренди житла, а також надав документи щодо проживання у різних готелях на території Мексики, Анголи, Бразилії, Туреччини, тощо.

ОСОБА_1 отримав готівкою 22900 доларів США, що підтверджено відповідною відомістю, 28.03.2022 року АТ «Мотор Січ» перераховані кошти на відрядження ОСОБА_1 двома платежами по 591394 гривні кожен.

Стандартом підприємства «Про службові відрядження», затвердженим на АТ «Мотор Січ» наказом від 17.09.2012 року, визначено, які саме витрати мають компенсуватись відрядженому працівнику, а п. 7.29 цього документу встановлено, що після повернення з відрядження працівник зобов`язаний надати до бухгалтерії звіт про використання грошових коштів, переданих на відрядження, та звіт про відрядження. Разом зі звітом подаються оригінали документів, які підтверджують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат.

За змістом п. 7.32 документу виплата додаткових коштів за відрядження здійснюється протягом трьох банківських днів після затвердження керівником звіту про використання коштів, наданих на відрядження.

Аналогічним чином врегульоване це питання розділом 12 Стандарту, згідно із яким після повернення з відрядження працівник зобов`язаний до закінчення банківського дня. Наступного за днем прибуття, надати до головної бухгалтерії звіт про використання коштів, виданих на відрядження, разом із документами, які підтверджують вартість понесених витрат на відрядження.

Також позивачем надано переписку між ним та свідком ОСОБА_2 , з якої вбачається, що 14.11.2022 року ОСОБА_1 звертався до свідка, щоб з`ясувати причини тривалого часу перевірки його звіту по відрядженню, на що свідок вказала йому на велике навантаження.

Оцінивши надані сторонами та досліджені в судовому засіданні докази суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 4 ЦПК України передумовою судового захисту прав позивача є їх порушення, невизнання або оспорення станом на день звернення з позовом.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у п. 23 рішення у справі "Проніна проти України" (Заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року нагадав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що ним під час відрядження понесені витрати, які у відповідності до положень чинного законодавства та внутрішніх документів АТ «Мотор Січ» підлягають компенсації, що ним подані були усі підтверджуючи такі витрати документи, натомість компенсація витрат так і не була проведена.

Регулювання питань службових відряджень здійснюється Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59.

Норми внутрішніх Стандартів «Про службові відрядження», затверджених АТ «Мотор Січ», загалом відповідають вимогам Інструкції.

П. 1 Інструкції визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

5 листопада 2022 року під час засідання Ставки Верховного Головнокомандувача, відповідно до Законів України від 6 грудня 1991 року № 1932 «Про оборону України» та від 12 травня 2015 року № 389 «Про правовий режим воєнного стану» у зв`язку з військовою необхідністю, відповідно до Закону України від 17 травня 2012 року № 4765 «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» у власність держави відчужено активи деяких підприємств, зокрема АТ «Мотор Січ».

Так, відповідно до встановленого Інструкцією № 50 порядку в редакції, яка діяла на момент перебування ОСОБА_1 у відрядженнях, підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс перераховується на поточний рахунок працівника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, або рахунок підприємства, що направляє працівника у відрядження, операції за яким можуть здійснюватися з використанням корпоративних платіжних карток.

Підприємство, що відряджає працівника у відрядження за кордон, забезпечує його авансом у національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у доларах США / євро, або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження.

Після повернення з відрядження працівник зобов`язаний до закінчення п`ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження) підлягає поверненню працівником (у грошових одиницях, у яких було надано аванс) на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку, а у разі отримання авансу готівкою сума надміру витрачених коштів підлягає поверненню працівником до каси відповідного державного органу, військового формування, відповідної установи чи організації, на які законодавством покладено завдання і повноваження з розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності.

Разом із звітом подаються документи (в оригіналі), що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком).

Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити (перерахувати) додаткові кошти, виплата здійснюється в національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день затвердження керівником звіту про використання коштів, виданих на відрядження. Виплата (перерахування) зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, виданих на відрядження.

Дозвіл (погодження) керівника підприємства на відшкодування витрат понад суми, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98, оформлюється письмово за довільною формою.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що дійсно ОСОБА_1 був відряджений до іншої держави, а також те, що йому було виплачено авансові кошти (готівкою та безготівково).

Водночас ОСОБА_1 не надано доказів того, що він подав звіт про використання авансових коштів, а також не надано доказів того, що ОСОБА_1 подав звіт про використання коштів після завершення відрядження, що фактично сталось у січні 2023 року в момент його звільнення з посади.

У разі подання таких звітів керівник Чернишева С.Ю. мав розглянути звіт та затвердити або не затвердити його, після чого у підприємства виник би обов`язок у разі затвердження звіту виплатити кошти для компенсації витрат на відрядження.

Суд враховує, що ОСОБА_1 не був обмежений у можливості подати такий звіт особисто (прибувши до м. Запоріжжя), надіслати його поштою або направити електронними засобами зв`язку, підписавши електронним підписом.

Водночас ОСОБА_1 не виконав зазначеного обов`язку, звіти у будь-якій належній формі до АТ «Мотор Січ» не подав, що в даному випадку виключало можливість проведення компенсаційних виплат.

Пояснення свідка ОСОБА_2 та надана позивачем переписка зі свідком висновків суду не спростовують, адже свідок в судовому засіданні вказала, що сторонніми особами були надані певні документи щодо витрат на відрядження, водночас сідок не підтвердила, щоб ОСОБА_1 в будь-якій формі подав звіти. Показання свідка, які вона надала в судовому засіданні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, на переконання суду, мають перевагу перед перепискою її із ОСОБА_1 .

Крім того, переписка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мала місце у листопаді 2022 року, натомість як відрядження ОСОБА_1 завершилось у січні 2023 року, тож після завершення відрядження ОСОБА_1 мав подати звіт про витрати на відрядження, натомість будь-яких доказів того, що він такий звіт подавав, суду не представлено.

Суд вважає, що на момент розгляду справи ОСОБА_1 не позбавлений можливості подати звіт про використання авансових коштів та звіт про використання коштів, який має бути розглянутий керівником, за результатами чого звіт може бути затверджений повністю або частково, або відмовлено у затвердженні звіту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на момент подання позову ОСОБА_1 не виконав обов`язкових дій, передбачених чинним законодавством та внутрішніми документами АТ «Мотор Січ» для отримання компенсації витрат на відрядження, не подав звіти та не отримав рішення керівника щодо затвердження звітів або відмови у такому затвердженні, тож його права наразі не були порушені та не підлягають захисту в судовому порядку.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про стягнення витрат на відрядження залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задеклароване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ», місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15, код ЄДРЮО 14307794;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення суду виготовлений 26 червня 2025 року

26.06.25