Рішення № 128397876, 17.06.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2307/25

17 червня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника позивача: Вербицького Р.А.,

представника відповідача: Федорів Т.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2025 №00041110704, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2025 №00041110704.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 05.03.2025 № 591-п "Про проведення фактичної перевірки" у платника податків проведено фактично перевірку, результати якої оформленні актом від 14.03.2025 № 3730/19-00-07- 04/ НОМЕР_1 , в якому, зокрема, зазначено, що не ведеться, у порядку передбаченому законодавством облік товарних запасів.

Так, посадовими особами ГУ ДПС у Тернопільській області складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 07.03.2025 в магазині, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , згідно із якою загальна сума виявлених в магазині товарно-матеріальних цінностей становить 540720 (п`ятсот сорок тисяч сімсот двадцять) грн.

Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 20 Закону № 265/95-ВР, прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2025 року № 00041110704, яким застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 540720,00 грн.

Проте позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вказує, що наказ № 591-п не відповідає абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК, оскільки не зазначено суб`єкта, в якого проводиться перевірка, тому, на його переконання, порушено порядок призначення перевірки.

Позивач вказує, що магазин побутової техніки ( АДРЕСА_1 ), що знаходиться в торговому приміщенні №205 СК "ТАК "Сотерія", належить двом суб`єктам господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність в даному торговельному павільйоні з торгівлі побутовими електроприладами, проте відповідач не розмежував між платниками податків ані меж відповідальності, ані товарно-матеріальних цінностей, котрі там знаходяться.

Зазначає, що наслідком не зазначення в наказі "суб`єкта перевірки" стало те, що позивача притягнули до відповідальності за порушення виявлені у діяльності "всього магазину побутової техніки" (за порушення обох платників податків, якщо такі допущено), оскільки відповідач відніс до сфери податкової відповідальності позивача всі товарно-матеріальні цінності, які знаходяться в магазині.

Також посилається на неправомірність наказу про проведення перевірки оскільки в наказі не вказано суб`єкта господарювання який підлягає перевірці та відсутні передбачені законом підстави для її проведення.

Ухвалою судді від 25.04.2025 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 14.05.2025 о 10:30 год.

09.05.2025 до суду Головного управління ДПС у тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області відповідно до наказу від 05.03.2025 № 591-п "Про проведення фактичної перевірки" та направлень на перевірку від 05.03.2025 № 855/07-04 та № 856/07-04 проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину побутової техніки, що розташований на адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність суб`єкт господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Підставою для призначення фактичної перевірки у наказі від 05.03.2025 № 591-п "Про проведення фактичної перевірки" було зазначено ст.19-1, ст.20, п.75.1 ст. 75, п.п.80.2.2, пп. 80.2.7 п.80.2 ст. 80, п.69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Представник зазначає, що позивач обґрунтовуючи протиправність проведеної перевірки на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України вказує на те, що контролюючим органом порушено порядок призначення перевірки, проте за приписами вказаного підпункту фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - "яка свідчить про можливі порушення" - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Таким чином, зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей, таких як фактичні обставини, що стали передумовою для призначення перевірки, законодавством не вимагається, а тому відповідно такі накази про проведення фактичних перевірок не повинні містити наявну чи отриману інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

Вказує, що у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункти 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Представник вказує на наявність обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у зв`язку з якою прийнято наказ від 05.03.2025 № 591-п, а саме інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Підтвердженням такої інформації є службова записка від 05.03.2025 №43/19-00-07-04 та доповідна записка від 06.06.2025 №44/19-00-07-04.

У вказаних документах детально відображено про наявність інформації щодо можливих порушень порядку проведення розрахункових операцій із споживачами, а саме здійснення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО.

Також представник вказує, що проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями (далі Закон № 265/95 - ВР), а саме: під час проведення фактичної перевірки, а саме на початок проведення перевірки, не надано документи, які підтверджують придбання та/або походження товарів, які знаходяться в реалізації, на загальну суму в розмірі 540720,00 грн. Копії щодо обліку товарних запасів, прихідних накладних, виписка з банку про рух коштів по рахунку, трудові договори надані не були.

ФОП ОСОБА_1 в магазині побутової техніки, що розташований на адресою: АДРЕСА_1 здійснює продаж технічно складних побутових приладів.

Зазначає, що під час проведення перевірки, 07.03.2025 було надано запит про надання документів. Однак, на вимогу контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 протягом проведення перевірки не надав документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів на господарському об`єкті. Виявлені перевіркою порушення відображено в акті фактичної перевірки від 14.03.2025 року №3730/19-00-07¬04/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено не ведення у порядку передбаченому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на які не надано первинні документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів на загальну суму 540720,00 грн згідно відомостей про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), чим порушено п. 12 ст. З Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Щодо посилань позивача про діяльність за даною адресою та в даному приміщенні іншого суб`єкта господарювання, а саме ОСОБА_2 представник контролюючого органу вказує, що акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем ряду норм законодавства, датований 14.03.2025. Податкове повідомлення рішення винесене за результатами проведеної перевірки 31.03.2025.

Лише після проведення перевірки та після винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, ОСОБА_2 подала до Головного управління ДПС відомості про здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому такі відомості внесені 22 квітня 2025 року.

Вказує, що за даними контролюючого органу, по ФОП ОСОБА_1 відсутні відомості про місце здійснення ним господарської діяльності, а відтак, за наявності інформації про порушення норм законодавства щодо питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, в магазині побутової техніки за адресою АДРЕСА_1 , Головним управління ДПС у Тернопільській області і було проведено фактичну перевірку суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність за вказаною адресою у магазині побутової техніки, якою встановлено, що у вказаному магазині здійснює свою господарську діяльність - продаж побутової техніки ФОП ОСОБА_1 , про що і вказано в акті перевірки і останнім не заперечувалось.

Зазначає, що жодних зауважень до акта перевірки та інформації зазначеної в акті у ФОП ОСОБА_1 не було. Інформація відображена в акті перевірки в більшій частині отримана саме від позивача, який підтвердив, що здійснює господарську діяльність у вказаному магазині побутової техніки, а товари, які були наявні в приміщенні магазину належать саме йому.

Вказане також підтверджується власноручно підписаними позивачем документами, зокрема відомістю про результати перевірки, де перераховані всі наявні у магазині на момент перевірки товари.

Ухвалою суду від 14.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання №4524032, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 11.06.2025.

Ухвалою суду від 11.06.2025, занесеною до протоколу судового засідання №4674506, розгляд справи відкладено на 17.06.2025 за клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представників відповідачів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 04.11.1997, основний вид діяльності - 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах. (а.с.65)

Відповідно до свідоцтва про право власності від 05.03.2013 №993275 позивач є власником 1/2 торгового приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 159,3 кв.м. (а.с.38)

Відповідно до службової записки головного державного інспектора ГУ ДПС у Тернопільській області від 05.03.2025 №19-00-07-04 за адресою вул. Шептицького, 23Б, м. Тернопіль здійснюється продаж технічно складних побутових приладів за відсутності зареєстрованого РРО/ПРРО. (а.с.68)

Також, станом на час призначення, проведення перевірки, а також винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення вказана адреса не була зареєстрована будь-яким суб`єктом господарювання як місце здійснення господарської діяльності з торгівлі електротоварами.

З метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, керуючись підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10, статтею 19-1, статтею 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, (порушення порядку проведення розрахунків), 80.2.7, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, контролюючим органом відповідно до наказу від 05.03.2025 № 591-п "Про проведення фактичної перевірки" та направлень на перевірку від 05.03.2025 № 855/07-04 та № 856/07-04 проведено фактичну перевірку магазину побутової техніки, за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України. (а.с.60-61)

Результати вказаної перевірки оформлено актом від 14.03.2025 №3730/19-00-07-04/ НОМЕР_1 . Акт підписано позивачем без зауважень. (а.с.61)

Під час проведення перевірки, а саме 07.03.2025 було надано запит про надання документів, однак, на вимогу контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 протягом проведення перевірки не надав документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів на господарському об`єкті. (а.с.54 зворот)

Перевіркою встановлено не ведення у порядку передбаченому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на які не надано первинні документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів на загальну суму 540720,00 грн згідно Відомості від 07.03.2025 про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". (а.с.58 зворот - 59)

Відомість підписана позивачем разом з розпискою якою засвідчено правильність відображення інформації та відсутність будь-яких інших документів на вказані товари. (а.с.59)

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п.1, 2, 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2025 №00041110704, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 540720,00 грн. (а.с.24)

До винесення податкового повідомлення-рішення від 31.03.2025 заперечень на акт перевірки чи будь-яких доказів на підтвердження належності виявлених перевіркою товарів іншій особі позивач контролюючому органу не подавав, як і не оскаржував таке рішення в адміністративному порядку.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступних положень законодавства.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України. Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Згідно з пунктом 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 вказаної статті).

За приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п. 82.3. статті 82 цього Кодексу).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - "яка свідчить про можливі порушення" - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У спірних правовідносинах у цій справі фактична перевірка здійснювалася контролюючим органом з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.

При цьому, підставою для її проведення слугувала службова записка від 05.03.2025 №19-00-07-04 згідно якої при проведенні аналізу господарської діяльності через ІТС Податковий блок Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме, проведення розрахункових операцій без використання РРО/ПРРО. Так, за адресою: вул.Шептицького, 23Б, м.Тернопіль здійснюється продаж технічно складських побутових приладів, проте за даною адресою відсутні РРО/ОРРО, а також доповідна записка від 06.03.2025 №44/19-00-07-04-01.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 05.03.2025 №591-п "Про проведення фактичної перевірки" судом встановлено, що підставою для перевірки серед іншого зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яким передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тобто, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 по справі №420/9909/23, серед іншого, сформував такий висновок: " 59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним".

На розвиток цієї позиції Верховний Суд у своїй постановах від 19.02.2025 у справі №280/2619/24 виснував, що наявність листа Державної податкової служби України про ймовірні порушення, є достатньою підставою, в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, для призначення та проведення фактичних перевірок.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації, яка свідчить про можливі порушення дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

У даному ж випадку підтвердженням наявності такої інформації є службова записка від 05.03.2025 №43/19-00-07-04 та доповідна записка від 06.03.2025 №44/19-00-07-04.

Окрім цього суд зазначає, що саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Суд зазначає, що в наказі №591-п від 05.03.2025 "Про проведення фактичної перевірки" підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період діяльності відповідно до статті 201 ПК України. Перевірка призначена на підставі підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10, статті 19-1, статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.7, пунктів 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями.

Суд зауважує, що покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. Якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Отже, вищевказані доводи позивача щодо неправомірності проведення контролюючим органом фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час призначення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного ППР.

Щодо покликань позивача на те, що наказ № 591-п не відповідає абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК, оскільки не зазначено суб`єкта, в якого проводиться перевірка, то як встановлено судом в ході розгляду справи контролюючому органу не було відомо хто саме здійснює господарську діяльність у магазині побутової техніки за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ні позивач власник 1/2 частини приміщення ні його дружина ФОП ОСОБА_2 власник 1/2 частини приміщення, на момент проведення перевірки не мали зареєстрованого РРО за вказаною адресою, а також не подавали контролюючому органу повідомлення за формою № 20-ОПП про вказаний об`єкт. Натомість у службовій записці було вказано адресу магазину де здійснюється продаж технічно складних побутових приладів ( АДРЕСА_1 ), і як вже зазначалося судом, вказана інформація є підставою для проведення перевірки.

Крім цього, як встановлено судом, після контрольної покупки уповноваженими особами контролюючого органу товару, позивач підтвердив здійснення ним господарської діяльності у даному магазині, при цьому інформації про будь-кого хто також здійснює свою господарську діяльність в даному магазині, в тому числі і його дружину ФОП ОСОБА_2 , власницю 1/2 частини приміщення, позивач не повідомив.

Крім цього, станом на час призначення, проведення перевірки, а також винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення вказана адреса торгового об`єкта не була зареєстрована будь-яким суб`єктом господарювання як місце здійснення господарської діяльності з торгівлі електротоварами.

Таким чином, у контролюючого органу до початку фактичної перевірки не було відомо який саме суб`єкт господарювання здійснює діяльність за вказаною адресою. Поряд з цим, у контролюючого органу були об`єктивні підстави вважати, що господарська діяльність за такою адресою здійснюється з порушенням податкового законодавства.

Таким чином, за вказаних умов, не зазначення в наказі про проведення перевірки конкретного суб`єкта господарювання відбулось з об`єктивних причин, та не може слугувати самостійною підставою для анулювання результатів перевірки.

Досліджуючи зміст порушень, покладених в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступних міркувань.

Фактична перевірка згідно вказаного акта перевірки, відбулась 07.03.2025 о 12:20 год посадовими особами ГУ ДПС у Тернопільській області в магазині побутової техніки за адресою: АДРЕСА_1 . В пункті 2.2.12 додаткової інформації про факти, встановлені в ході перевірки зазначено, що в магазині побутової техніки за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме:

здійснено операцію в готівковій формі при продажу товару вартістю 4400,00 грн без проведення через реєстратор розрахункових операцій або програмний реєстратор розрахункових операцій, без створення у паперовій або електронній формі відповідного розрахункового документу, який би підтверджував виконання розрахункової операції;

не надано під час проведеної фактичної перевірки у повному обсязі документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік на находження товарів, які на момент перевірки знаходяться у продажу. Тобто не ведеться у порядку передбаченому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реєстрації. Здійснюється реалізація побутових приладів на загальну суму 540720,00 грн.

Щодо виявлених контролюючим органом порушень, суд зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265/95-ВР. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції (чинній на час існування спірних правовідносин): Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Стаття 20 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній з 01 січня 2022 року) передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що магазин побутової техніки ( АДРЕСА_1 ), що знаходиться в торговому приміщенні № 205 СК "ТАК "Сотерія", належить двом суб`єктам господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність в даному торговельному павільйоні з торгівлі побутовими електроприладами, проте відповідач не розмежував між платниками податків ані меж відповідальності, ані товарно-матеріальних цінностей, котрі знаходяться.

Також позивач зазначає, що під час проведення фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу не звернули увагу на те, що власником іншої 1/2 приміщення є ОСОБА_2 , яка зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність, зокрема торгівлю побутовою технікою в цьому ж приміщенні.

Поряд із цим, як встановлено судом, ОСОБА_2 подала до Головного управління ДПС відомості про здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 вже після проведення перевірки та після винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Як зазначалося вище, як станом на момент проведення перевірки так і станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення такі відомості були відсутні, оскільки внесені лише 22 квітня 2025 року.

Крім цього позивач в ході проведення перевірки вказав уповноваженим особам контролюючого органу, що у даному магазині саме він здійснює свою господарську діяльність - продаж побутової техніки, про що і вказано в акті перевірки до якого зауважень позивач не мав, що підтверджується його власним підписом та зазначенням, що зауважень "не має".

При цьому, наявність права власності лише на 1/2 приміщення не є доказом, що товар який у ньому знаходиться належить іншій особі.

Також, як зазначалося вище, в акті зафіксовано ряд порушень з боку позивача при здійсненні господарської діяльності, а саме:

здійснено операцію в готівковій формі при продажу товару на суму 4400,00 грн без проведення через реєстратор розрахункових операцій, без створення у паперовій чи електронній формі відповідного розрахункового документа;

не надано під час проведення перевірки у повному обсязі документи, які підтверджують облік та походження товарів (технічно складних приладів). Тобто не ведеться у порядку передбаченому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації;

форма ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації ФОП ОСОБА_1 не ведеться.

При цьому, що жодних зауважень до акта перевірки та інформації зазначеної в акті у позивача не було про що свідчить його особистий підпис.

Також, позивачем підписано без жодних зауважень і Відомість про результати перевірки, де перераховані всі наявні у магазині на момент перевірки товари.

Відомість підписана позивачем разом з розпискою якою засвідчено правильність відображення інформації та відсутність будь-яких інших документів на вказані товари. (а.с.59)

До винесення податкового повідомлення-рішення від 31.03.2025 заперечень на акт перевірки чи будь-яких доказів на підтвердження належності виявлених перевіркою товарів іншій особі, зокрема його дружині ( ОСОБА_2 ) позивач контролюючому органу не подавав.

Пунктом 85.2 ст. 85 Кодексу передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючим органам у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). (пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР)

Поряд із цим, як слідує із акта перевірки позивач на вимогу контролюючого органу протягом проведення перевірки не надав документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів на господарському об`єкті, як і будь-яким чином не повідомив, що такі товари належать іншому суб`єкту господарювання, зокрема його дружині.

При цьому, такі документи відповідно до Закону №265/95-ВР мали зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті), тобто, в місці де і проводилась податкова перевірка.

Не було надано таких документів і після перевірки до винесення податкового повідомлення-рішення, як і не подано жодних заперечень на акт перевірки, хоча для цього у позивача було більш ніж достатньо часу (перевірка відбулась 07.03.2025, акт складено і вручено 14.03.2025, ППР винесено 31.03.2025).

Таким чином, суд критично оцінює надані позивачем під час розгляду справи в суді копії форм ведення обліку товарних запасів на 2023-2025 ФОП ОСОБА_2 .

При цьому, щодо наданих копій форм ведення обліку товарних запасів на 2023-2025 ФОП ОСОБА_2 , то суд зауважує, що в ході розгляду справи суду не надано та судом не здобуто доказів того, що товари, які в них зазначені та тотожні за назвами є аналогічними тим, які описані в ході проведення перевірки.

Суд наголошує, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Як судом вже зазначалось вище, за змістом статті 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Така позиція відображено в постанові Верховного Суду у справі №420/12275/22, де суд зокрема дійшов висновку, що платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону №265/95-ВР, у разі надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), до часу завершення перевірки.

За встановлених судом обставин справи позивачем під час перевірки не було надано податковому органу форму обліку товарних запасів разом з документами на підставі яких ведеться такий облік, згідно вимог Порядку №496, як і не повідомлено будь-яких відомостей, що такі товари належать іншій особі, а тому, на переконання суду матеріалами справи підтверджується, що в ході перевірки контролюючим органом правомірно встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, за яке застосовано штрафні санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

При цьому, господарюючий суб`єкт повинен здійснювати свою діяльність в межах чинного законодавства, виконувати законі вимоги контролюючого органу та проявляти активну поведінку у встановленні обставин щодо яких проводиться перевірка його діяльності. У разі невиконання таких вимог та перешкоджанні у встановленні дійсних обставин провадження господарської діяльності відповідальність за вчинення податкових правопорушень не може бути перекладена на контролюючий орган та повністю лежить на такому субєкті.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Контролюючим органом сформовано розрахунок штрафних (фінансових) санкцій ФОП ОСОБА_1 згідно акту фактичної перевірки від 14.03.2025 №3730/19-00-07-04/ НОМЕР_1 ,за порушення п. 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та визначено фінансові санкції у сумі 540720,00 грн. Судом не встановлено порушень щодо такого розрахунку штрафних (фінансових) санкцій.

У сукупності вищенаведеного суд наголошує, що в даному випадку порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР знайшло своє підтвердження в ході розгляду цієї справи, а тому на переконання суду податкове повідомлення-рішення від 31.03.2025 №00041110704 прийнято контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення щодо позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 25 червня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

Головуючий суддяБаб`юк П.М.