Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/3438/25
25 червня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження з особливостями визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі позивачка), в інтересах якої діє адвокат Варода Павло Борисович, звернувся до суду із позовом до Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач) у якому просить ухвалити рішення, яким:
визнати протиправною бездіяльність Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у незняті арешту з майна ОСОБА_1 накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 1 квітня 2004 року серії АА №661356;
зобов`язати Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про державну реєстрацію обтяжень (арешту) майна ОСОБА_1 , а саме обтяження №5183434 від 21 червня 2007 року, накладене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 1 квітня 2004 року серії АА №661356.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, який згодом реорганізовано у Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, перебувало зведене виконавче провадження №661356 від 1 квітня 2004 року відкрите на підставі виконавчих документів виданих Санітарно-епідеміологічною станцією міста Тернополя та Тернопільським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів про стягнення зі ОСОБА_1 штрафу на загальну суму 1 555 грн в дохід держави та виконавчого збору в сумі 155 грн 50 коп та інших витрат, пов`язаних із проведенням виконавчих дій, в межах якого винесена постанова про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 1 квітня 2004 року серії АА №471058.
Позивачка зазначає, що у 2004 році вона сплатила суму штрафу, виконавчого збору та інші витрати, про що були надані відповідні квитанції державному виконавцю. Водночас, незважаючи на повне виконання зобов`язань боржником, державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було вжито передбачених законом заходів для зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 1 квітня 2004 року серії АА №471058. В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна досі міститься запис про арешт майна позивача обтяження №5183434 від 21 червня 2007 року, який накладено на підставі вищезазначеної постанови. З часу виконання зобов`язання минуло понад 21 рік, однак запис про арешт досі чинний. Внаслідок тривалого часу, що минув із моменту виконання рішення, копії документів про сплату у позивачки не збереглися. Проте факт повного виконання рішення підтверджується відсутністю будь-яких виконавчих дій, вимог чи повідомлень з боку органів ДВС за останні два десятиліття.
Представник позивачки звертався до відповідача із заявою про зняття арешту, у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, та виключити запис про обтяження №5183434 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Однак відповідачем листом від 22.05.2025 за №8497 у задоволенні звернення позивачки відмовлено.
Не погодившись із відмовою відповідача, та враховуючи що протягам тривалого часу (21 рік) не знятого арешту на майно боржника, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв по суті справи та заяв із процесуальних питань до суду не подав.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 10.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Одночасно із відкриттям провадження судом зобов`язано відповідача надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 10.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись цими нормами та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження у справі, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову та здійснює розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що у Відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження №661356 від 1 квітня 2004 року відкрите на підставі виконавчих документів виданих Санітарно-епідеміологічною станцією міста Тернополя та Тернопільським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів про стягнення зі ОСОБА_1 штрафу на загальну суму 1 555 грн в дохід держави, виконавчого збору в сумі 155 грн 50 коп та інших витрат, пов`язаних із проведенням виконавчих дій, в межах якого винесена постанова про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 1 квітня 2004 року серії АА №471058 (а.с. 7).
В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про арешт майна ОСОБА_1 за реєстраційним номером обтяження №5183434 від 21 червня 2007 року, який накладено на підставі вищезазначеної постанови, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів (а.с.8).
22.05.2025 представник позивачки адвокат Варода П.Б. звернувся до відповідача із заявою у якій просив:
зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 1 квітня 2004 року серії АА. №661356;
виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про державну реєстрацію обтяжень (арешту) майна вказаної особи, а саме обтяження №5183434 від 21 червня 2007 року, накладене на підставі вказаної постанови (а.с. 8 зворот).
У відповідь на вказану заяву відповідач листом за підписом в.о. начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кущака Василя Богдановича від 26 травня 2025 року за №84697 відмов у задоволенні заяви та вказав, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено запис про обтяження, а саме: 21.06.2007 року було зареєстровано обтяження № 5183434, щодо арешту нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 . Дане обтяження було накладено на підставі постанови АА № 661356 від 01.04.2004 р. про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. У відповідності до Наказу від 07.06.2017 №1829/5 Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватних виконавців строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки і підлягають знищенню відповідно після закінчення строків їх зберігання. Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Враховуючи вищенаведене Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не має законних підстав для вилучення обтяження № 5183434, яке накладено на підставі постанови АА № 661356 від 01.04.2004 р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого та рухомого майна (а.с.9).
Мотивувальна частина
Предметом спору є бездіяльність органу державної виконавчої служби, яка полягає у не знятті арешту з майна боржника у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку оскаржуваним постановам на предмет їх правомірності, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з таких міркувань.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження", в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Подібні за змістом положенням містилися у ст. 25 закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно позивача.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону №1404-VІІІ підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Зі змісту норм Закону №1404-VІІІ вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа. Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
У даній справі спір виник у зв`язку з тим, що на заяву представника позивача від 22.05.2025 року про зняття арешту у зв`язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.
При цьому доказів наявності незавершених виконавчих проваджень відносно позивачки відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Суд вважає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), має застосовуватися виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11.
Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових вимог з боку стягувачів, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Незняття відповідачем арешту з майна ОСОБА_1 за наявних обставин є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.
В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Таким чином, враховуючи положення статті 245 КАС України для ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 .
Щодо вимоги позивача про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про державну реєстрацію обтяжень (арешту) майна ОСОБА_1 , то така задоволенню не підлягає, оскільки Тернопільський відділ Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не є утримувачем та адміністратором даного реєстру на якого покладено вилучення обтяжень.
Більш того, визначений судом спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна є достатнім для відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією на переказ готівки від 05.06.2025 №0.0.4396133687.1. Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених вимог у сумі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 258, 287 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції що полягає у не знятті арешту з майна ОСОБА_1 накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 1 квітня 2004 року серії АА №661356.
Зобов`язати Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 1 квітня 2004 року серії АА №661356.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Острозького князя, 14, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46006 код ЄДРПОУ 45000236).
Головуючий суддяЮзьків М.І.
Судове рішення № 128397843, Тернопільський окружний адміністративний суд було прийнято 25.06.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 500/3438/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: