Рішення № 128397318, 25.06.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 р. № 400/11843/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаУправління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області, вул. Грушевського, 3,м. Первомайськ,Миколаївська обл., Первомайський р-н,55213,

прозобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (далі по тексту Відповідач) про зобов`язання управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до довідки МСЕК від 25.04.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 26 липня по 16 вересня 1986 року Позивач, як вільнонаймана особа, приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого одержав захворювання і став особою з інвалідністю ІІ групи. На переконання Позивача, вільнонаймана особа не може виконувати обов`язки військової служби, і він, як вільнонаймана особа, виконував службові обов`язки при виконані робіт з ліквідації Чорнобильської катастрофи разом із військовими. Відмінність з військовими полягала лише у тому, що вони мали можливість змінюватись, а позивач ні. Тому позивач переконаний, що він має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач, як вільнонаймана особа, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок одержаних захворювань пов`язаних з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС катастрофи став особою з інвалідністю 2 групи.

В 2023 році Позивач звернувся із заявою до відповідача видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак.

Відповідач відмовив у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак листом від 27.03.2023 року № 1762/04.2.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 року по справі № 400/3970/23 визнано протиправною відмову відповідача оформлену листом від 27.03.2023 року № 1762/04.2. щодо видачі ОСОБА_1 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війки».

02.09.2024 р. та 26.09.2024 р. Позивач звернувся з заявою до відповідача про виконання судового рішення від 21.06.2023 р. №400/3970/23.

Листом від 16.09.2024 р. №С-30/4.2.2 та листом від 31.10.2024 р. №6389/04.2-02 Відповідач відмовив у встановленні статусу та видачі позивачу посвідчення інваліда війни у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав.

16 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив зобов`язати управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до довідки МСЕК від 25.04.2023.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року закрито провадження по справі.

04.04.2025 р. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (далі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Положення №302, визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Абзацом третім пункту 3 Положення №302 встановлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни».

За змістом абзацу 2 пункту 7 Положення №302 встановлено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно пункту 10 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

З аналізу вищезазначених положень,суд приходить до висновку, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни слугували висновки відповідача про те, що інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статей 4, 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), тому позивач не може вважатися інвалідом війни (особою з інвалідністю внаслідок війни).

Суд встанови, що звертаючись до суду з даним позовом по справі № 400/11843/24, позивач долучив довідку МСЕК від 25 квітня 2023 року, якою підтверджується, що інвалідність настала у зв`язку із такою підставою, як поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних, зокрема, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що дає право позивачу на отримання відповідного посвідчення. (а.с. 8)

У відповідності до положень ч. 1 ст. 7 Закону № 3551, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

З системного аналізу вимог статей 4, 7 Закону №3551 встановлено, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних дій, що є підставою для задоволення позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області - задовольнити.

2. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (вул. Грушевського, 3,м. Первомайськ, Миколаївська обл., Первомайський р-н, 55213, ідентифікаційний код 03194559) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до довідки МСЕК від 25.04.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25.06.2025 р.

Суддя Н. В. Лісовська