Рішення № 128396163, 25.06.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2025 р. справа № 300/1958/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 07.11.2024 №092750004620;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 18.04.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, зарахувавши наступні періоди роботи:

до страхового стажу в російській федерації з 01.03.2015 по 19.03.2016, 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020;

за Списком №2 (посада електромонтер з обслуговування бурових) з 01.03.2015 по 19.03.2016, 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу з 18.04.2024 призначено пенсію. Однак на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі №300/6349/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було здійснено повторний розгляд заяви позивача від 16.12.2021 та прийнято рішення від 07.11.2024 №092750004620. Даним рішенням до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи на території російської федерації, оскільки з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. На думку позивача, такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є протиправними, оскільки на час трудової діяльності позивача Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинною, а, отже, у відповідача були відсутні правові підстави для неврахування такого періоди роботу до страхового стажу. Також вважає, що період роботи на посаді електромонтера з обслуговування бурових підлягає врахуванню до пільгового стажу за Списком №2. Відтак, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог. Представницею зазначено, що період роботи в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, до 01.01.1992 можна зарахувати до страхового стажу за умовою нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди та у разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди шляхом подання заяви до Пенсійного фонду про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Зарахування періодів роботи з 01.01.1992 в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, здійснюється, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації з 01.03.2015 по 19.03.2016, 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020 немає підстав, оскільки відсутній відповідний міжнародний договір. Відповідно, немає підстав для зарахування спірних періодів за Списком № 2 (посада електромонтер з обслуговування бурових), оскільки такі періоди не зараховано до страхового стажу.

Ухвалою суду від 12.06.2025 витребувано у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1

24.06.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на виконання ухвали суду від 12.06.2025, надійшли належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №300/6349/23, яке набрало законної сили 25.10.2024, визнано протиправним незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до страхового стажу ОСОБА_1 періодів догляду за особами з інвалідністю І групи та особами, що досягли 80-річного віку з 01.07.1995 по 31.12.1996, з 01.02.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 31.12.2003. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди догляду за особами з інвалідністю І групи і особами, що досягли 80-річного віку з 01.07.1995 по 31.12.1996, з 01.02.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 31.12.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2021 про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення, із врахуванням встановлених обставин і викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №300/6349/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 07.11.2024 №092750004620. Зі змісту рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не враховано спірні періоди роботи з 01.03.2015 по 19.03.2016, 17.05.2016 по 21.07.2016, 18.08.2016 по 24.08.2020, оскільки з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв`язку із чим стаж роботи зараховується по 31.12.1991 (а.с.7-8).

Також судом з`ясовано, що з 01.03.2025 Тисменицьким об`єднаним управлінням ПФУ позивачу, при досягненні 63 років 10 місяців 14 днів, здійснено перерахунок пенсії за віком щодо нарахуваня індексації (а.с.10-11).

Вважаючи вищевказане рішення відповідача від 07.11.2024 №092750004620 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Нормами ч.1ст.46 Конституції Українизакріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, єЗакон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також - Закон № 1058-IV), який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно достатті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058визначено, що відповідно до цьогоЗаконув солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями абз.1 ч. 1ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абз. 1 ч.2ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Згідно з частиною 1статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення"від 5 листопада 1991 року № 1788-XII(далі також - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зіст. 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконанняст. 62 Закону № 1788-ХІІКабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній"затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі за текстом - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

У пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з огляду на наведене, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 16.05.2005 вчинено записи:

- №7 від 17.05.2016 про прийняття на роботу електромонтером по обслуговуванню бурових та запис №8 від 21.07.2016 про звільнення з роботи (район Крайньої півночі);

- №9 - №10 про період роботи з 18.08.2016 по 24.08.2020 на посаді електромонтера по обслуговуванню бурових (район Крайньої півночі) (а.с.12-13).

Відповідно до відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи у спірний період з 01.03.2015 по 19.03.2016 позивач працював у ТОВ «Выштрансбурсервис» (мовою оригіналу) та із заробітку позивача нараховувалися страхові внески (а.с. 14-17).

Відтак, судом з`ясовано, що спірні періоди роботи підтверджено достатніми письмовими доказами, що не заперечується відповідачем, однак підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів стало припинення участі рф з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з цього приводу суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаної Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеної між Україною і росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).

Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення»постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Разом із тим, відповідно достатті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

УРішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999щодо тлумачення частини першої статті 58 Конституції Українизазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України,стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України.Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новийзакончи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Застаттею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самомузаконіне визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до 19.06.2023Україна, як держава - учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Крім того, суд звертає увагу, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).

Положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання, пов`язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу тощо.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 580/3576/22.

Відтак, суд відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, покладені в основу спірного рішення від 07.11.2024 № 092750004620, оскільки вказані обставини стосуються періодів роботи позивача позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

З наведеного суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 01.03.2015 по 19.03.2016, з 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Відтак, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.11.2024 №092750004620.

Щодо можливості провести з 18.04.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, зарахувавши періоди роботи за Списком №2 (посада електромонтер з обслуговування бурових) з 01.03.2015 по 19.03.2016, 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020, суд зазначає про таке.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 07.11.2024, як зазначалось вище, вбачається, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не зарахувало до страхового стажу позивача спірні періоди роботи з 01.03.2015 по 19.03.2016, з 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020. Окрім того, даним рішенням вирішувалося питання про наявність права позивача на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що було прийнято за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 16.12.2021.

Тобто питання про зарахування періодів роботи з 01.03.2015 по 19.03.2016, з 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020 саме до пільгового стажу за Списком №2 не було предметом розгляду та вирішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (а.с.7-8).

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зарахування періодів роботи за Списком №2 (посада електромонтер з обслуговування бурових) з 01.03.2015 по 19.03.2016, 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, суд зауважує таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Тож дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи та проведення перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За приписами ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до протоколу розрахунку за формою РС-право судом встановлено, що позивачу пенсію призначено з 18.04.2024 (а.с.91).

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення від 07.11.2024 №092750004620, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на вирішення питання щодо призначення/перерахунку пенсії позивача, зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.03.2015 по 19.03.2016, з 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020 та здійснити перерахунок пенсії з 18.04.2024.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_2 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 847,84 (70%) грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 19.03.2025, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.11.2024 №092750004620.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 01.03.2015 по 19.03.2016, 17.05.2016 по 21.07.2016, з 18.08.2016 по 24.08.2020 та здійснити перерахунок пенсії з 18.04.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 847,84 грн (вісімсот сорок сім гривень вісімдесят чотири копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гомельчук С.В.