Рішення № 128393875, 25.06.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5516/25

Провадження № 2-а/750/152/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області капрала поліції Лазаренка Ігоря Івановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

21 квітня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області капрала поліції Лазаренка Ігоря Івановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4481546 від 12 квітня 2025 року.

Обґрунтований позов тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, а вказана постанова винесена безпідставно та з істотними порушеннями, не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Зокрема, позивач вказує, що лінію 1.1 дозволяється перетинати для об`їзду нерухомої перешкоди, розмірі якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год. А отже, оскільки попереду в крайній правій смузі рухався ТЗ з меншою швидкістю, вона вправі була перетнути лінію 1.1. Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначений відеопристрій, а саме назва, інвентарний номер та номер пломби флешносія. А тому, на думку позивача, відеозапис є неналежним доказом. Також, поліцейський під час розгляду справи не дотримався процедури розгляду справи, а саме, не надав можливості скористатися правничою допомогою.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27 травня 2025 року представник Департаменту патрульної поліції засобами поштового зв`язку надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови діяв виключно на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому постанова є законною та обґрунтованою. Також представник відповідача зазначає, що позивач в позовній заяві не заперечує факту порушення, а саме, що керуючи транспортним засобом марки TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 , перетнула горизонтальну розмітку 1.1 «вузька суцільна лінія», проте, хибно вважає, що це не є порушенням правил дорожнього руху. Крім того, представник відповідача вказала, що відеозаписом портативного відеореєстратора підтверджено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Позивач після отримання відзиву від відповідача, надіслала суду клопотання про витребування у відповідача доказів на підтвердження повноважень його представника, що підписала відзив.

Проте, суд вважає таке клопотання позивача безпідставним, оскільки до відзиву надано докази на підтвердження повноважень представника відповідача Ніколаєць Олени Володимирівни, зокрема, надано належним чином завірену копію довіреності №18110/41/3/01-2024 від 16.12.2024, яка дійсна до 31.12.2025.

Згідно ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини четвертої статті 229Кодексу адміністративногосудочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

З постанови серії ЕНА №4481546, винесеної 12 квітня 2025 року поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Лазаренком Ігорем Івановичем у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, вбачається, що 12 квітня 2025 року о 10 год. 03 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Чернігові, пр. Миру, 219, при перестроюванні перетнула суцільну лінію розмітки 1.1, чим порушила п.8.5.1ПДР України.

У п. 7 постанови зазначено, що до неї додається відео з відеореєстратора номер Пв470671.

У постанові у 9 зазначено, що копію постанови отримано та наявний підпис позивача.

Як вбачається з оглянутого судом відеозапису подій, які мали місце 12.04.2025 в м. Чернігові по пр. Миру, 219, позивач, рухаючись по пр. Миру та маючи намір на перехресті з вул. Литовська продовжити рух прямо, повинна була рухатись в крайній правій смузі, або дочекатись коли автомобіль, що знаходився попереду, завершить маневр повороту та звільнить смугу для руху прямо.

З відеозапису видно, що позивач, одразу після зупинки поліцейським автомобіля під її керуванням та пред`явлення їй для огляду відеозапису, не заперечувала факту вчинення правопорушення, а лише запитала чому поліцейські не зупинили водія автомобіля, який рухався попереду неї і теж допустив таке порушення.

Крім того, з відео вбачається, що позивачу були роз`яснені права при розгляді справи, тобто поліцейський дотримався передбаченої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

За змістом пунктом 1 статі 247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтями 72-79КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2020 по справі 520/2261/19, зводиться до того, що: ч. 2 ст.77КАСУкраїни покладено обов`язок доказування відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до статті 90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом досліджені матеріали відео фіксації правопорушення, з яких вбачається, що поліцейським був зупинений транспортний засіб марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 по пр. Миру, 219 в м. Чернігові за перетин суцільної лінії розмітки 1.1 при перестроюванні водієм ОСОБА_1 .

З відеозапису вбачається, що до початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський оголосив про початок розгляду справи, надав можливість ознайомитись з відеозаписом вчиненого правопорушення, а також ознайомив позивача з правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи.

Позивач у позові зазначає, що з метою реалізації свого права на правову допомогу, нею було заявлено усне клопотання про залучення адвоката, але поліцейський не дочекавшись приїзду адвоката, виніс оскаржувану постанову.

З цього приводу суд зауважує, що відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізувала своє право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, отже подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Крім того, згідно чинного законодавства, до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права.

Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу з її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб.

Частиною 4 ст.258КУпАП визначено, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Таким чином, чинним законодавством у визначених випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на боржника безпосередньо на місці його вчинення.

Частиною 1 статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачем до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконність винесеної щодо неї постанови. Незгода позивача з притягненням її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст.122КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Як вказано у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволені позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області капрала поліції Лазаренка Ігоря Івановича (адреса: вул. Громадська, 66, м. Чернігів), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код - 40108646) про скасування постанови серії ЕНА № 4481546 від 12.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарженняз моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів після його проголошення.

Повний текст рішення складено 25.06.2025.

Суддя