Ухвала суду № 128388314, 25.06.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/6650/25

Справа № 522/13831/25-Е

УХВАЛА

25 червня 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-море» про розірвання договірних зобов`язань, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_2 19.06.2025 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Споживчого товариства «Будова-море» про розірвання договірних зобов`язань, стягнення грошових коштів.

Ухвалою суду від 20.06.2025 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, роз`яснивши, що Закон України «Про захист прав споживачів» не розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами, тому ОСОБА_3 слід сплатити судовий збір.

До суду 23.06.2025 надійшла заява від представника позивача ОСОБА_2 у якій просить продовжити строк на виконання ухвали та звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки стягнення пені здійснюється відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Представник позивача посилається на постанову Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №607/1579/19.

В ухвалі про залишення позову без руху помилково зазначено, що предметом спору є визнання права власності, однак таке не змінює факт відсутності підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору у цій справі.

Як вказано в ухвалі про залишення позову без руху, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Постанова КЦС ВС від 20.05.2021 у справі № 607/1569/19 містить висновок про те, що договір про послуги з будівництва житла, укладений між будівельною компанією (виробником) і споживачем (замовником будівництва), є змішаним, містить елементи також договору підряду, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення пені.

Тобто, Закон України «Про захист прав споживачів» поширює свою дію на інвестиційні відносини виключно вчастині пені, що передбачена ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», тоді як предметом спору є розірвання договору (розірвання договірних зобов`язань), припинення зобов`язання за Договорами асоційованогочленства успоживчому товаристві та стягнення грошових коштів.

У постанові Верховного суду від 04.02.2021 у справі №607/1579/19 на яку посилається представник позивача, предметом спору було розірвання договору, укладеного 17 лютого 2012 року між ТОВ «Будова-Захід» та ОСОБА_1 щодо завершення будівництва однокімнатної квартири, в той час як між ОСОБА_4 та СТ «Будова-море» укладалися Договори асоційованого членства, що регулюється різними нормами та є різними договорами, а тому позиція на яку посилається ОСОБА_2 є не релевантною цій справі.

Крім того, у вказаній постанові Верховного суду також вказано про наявність підстав для стягнення пені відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», що також зазначалося судом в ухвалі від 20.06.2025 про залишення позову без руху.

Тому, суд вважає, що положення ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюють свою дію на відносини, що стосуються розірвання договірних зобов`язань та стягнення коштів за Договорами асоційованого членства, а тому, судовий збір підлягає сплаті позивачем на загальних засадах.

Отже, у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про звільнення позивача від сплати судового збору слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 13080,96 грн, який не було сплачено.

В ухвалі про залишення позову без руху від 20.06.2025 позивачу надано 10-денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

Представник позивача ОСОБА_2 отримала вказану ухвалу в електронному кабінеті 20.06.2025, а тому строк на усунення недоліків спливає 30.06.2025. Представник позивача не наводить обставин неможливості усунення недоліків заяви у строк до 30.06.2025, однак з метою забезпечення права на доступ до суду суд вважає за можливе надати додатковий строк для усунення недоліків позову.

Заяву про усунення недоліків разом з зазначенням всіх вищевказаних недоліків разом з долученими документами необхідно надати до Приморського районного суду м. Одеси через канцелярію суду.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.

Заяву ОСОБА_1 про продовження строку для виконання ухвали від 20.06.2025 задовольнити.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позову.

У разі не усунення недоліків позову у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Я. Бондар