Ухвала суду № 128383861, 25.06.2025, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/2199/24

Провадження №1-кп/190/47/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року м.П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041560000428 від 29.08.2024 року стосовно

ОСОБА_4

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які існували на час обрання їй запобіжного заходу, не зникли і більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час розгляду справи. Клопотання прокурора викладене в письмовій формі, яке він просить долучити до матеріалів кримінального провадження.

Потерпіла підтримала думку прокурора.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник заперечували щодо продовження стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили змінити застосований запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Захисник зазначив, що обвинувачена має трьох неповнолітьніх дітей, про яких вона повинна дбати; крім того обвинувачена має хвороби серця, про що маються відповідні документи у лікарні, тому їй потрібно особисто забрати ці документи щоб в подальшому їй призначили лікування.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту, оскільки обвинувачена, перебуваючи під домашнім арештом в нічний час доби, що був застосований до неї ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, ухилилась від виконання обов`язків, покладених на неї: залишила місце свого проживання, не з`являлась за викликами суду. Тому зміна запобіжного заходу стосовно обвинуваченої не забезпечить її належної процесуальної поведінки та не буде сприяти розгляду кримінального провадження.

Потерпіла також заперечувала щодо зміни обвинуваченій запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

За положенням ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України за ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з вимогами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Так, судом встановлено, що обвинувачена під час перебування кримінального провадження на розгляді суду, своїми діями порушила умови застосованого до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, залишила місце постійного проживання, не з`являлась за викликами суду і лише після оголошення її у розшук, було встановлено місце знаходження ОСОБА_4 та її доставлено суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: пункти 1, 4, 5 вказаної статті.

В ході розгляду клопотання прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини, неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку суду, застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не зможе запобігти ризикам та не сприятиме на даному етапі судового розгляду кримінального провадження.

Отже, суд прийшов до переконливого висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, відтак в задоволенні клопотання сторони захисту, слід відмовити.

Варто зазначити, що стороною захисту не доведено неможливість застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, надали б суду підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

У відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає обвинуваченій ОСОБА_4 розмір застави.

На підставі викладеного, керуючисьстаттями ст.ст.176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 331, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити, в задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

Продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто з 15.00 год. 25 червня 2025 року по 15.00 год. 23 серпня 2025 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та надіслати начальнику Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" .

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1