Рішення № 128383379, 24.06.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2472/25

Провадження №2/0203/1476/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Гапоновій К.В.,

з участю:

-представника позивача Крутовських С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Світлана» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

у с т а н о в и в:

1. 11 квітня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до НВП ТОВ «Світлана» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Заявлені позовні вимоги у справі обґрунтовані тим, що 25.09.2024, о 0920, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, скоїв наїзд на перешкоду у вигляді алюмінієвих дверей магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (належного позивачеві), розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 36. У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачеві була заподіяна шкода. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 165650,46 грн (майнова шкода), а також відшкодування судових витрат (а.с.а.с. 1 7).

2. Представник позивача у судовому засіданні заявлений позов підтримав, пояснивши, що25.09.2024, о 0920, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, скоїв наїзд на перешкоду у вигляді алюмінієвих дверей магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (належного позивачеві), розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 36. У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачеві була заподіяна шкода.

3. Представник відповідача до суду повторно не з`явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

4. 24 червня 2025 року у засіданні суд постановив ухвалу про розгляд справи у заочному порядку.

5. Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

6. Судом встановлено, що 25.09.2024, о 0920, ОСОБА_2 ,керуючи автомобілеммарки «Volkswagen»(реєстраційнийномер НОМЕР_1 ),перебуваючи утрудових відносинахз відповідачем,скоїв наїздна перешкодуу виглядіалюмінієвих двереймагазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 »(належногопозивачеві),розташованого заадресою:м.Дніпро,вул.Володимира Антоновича,36.У результатідорожньо-транспортноїпригоди позивачевібула заподіянашкода.З місцяпригоди відповідачпоїхав (а.с.а.с. 14, 15, 18 24).

7. 29 листопада 2024 року постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 за вказаним вище фактом було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) (а.с. 31).

8. Згідно із звітом від 17.03.2025, складеним ПП «Бюро експертної оцінки», ринкова вартість матеріального збитку, заподіяного нерухомому майну позивача, становить 160650,00 грн. Вартість проведення дослідження склала 5000,00 грн (а.с.а.с. 33 63).

9. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК) підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

10. Згідно з частинами 1 3 статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

11. За правилами, встановленими частиною 1 статті 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

12. Частиною 2 статті 1187 ЦК визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

13. За приписами частини 1 статті 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

14. Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

15. Судом встановлено, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 за вказаним вище фактом було визнано винним к вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

16. ОСОБА_2 25.09.2024 керував автомобілем правомірно, виконуючи при цьому трудові обов`язки перед відповідачем, отже, у розумінні закону, відповідальність за заподіяну шкоду має нести її роботодавець відповідач.

17. Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію заподіяної йому майнової шкоди в сумі 160650,46 грн, а також компенсацію вартості проведення дослідження в сумі 5000,00 грн.

18. У порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню компенсація судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1660,00 грн (а.с. 8).

19. Розв`язуючи питання щодо відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

20. Згідно з частиною 8статті 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

21. Судом встановлено, що позивач задекларував судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

22. За правилами, встановленими статтею 137 ЦПК, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

23. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

24. Положеннямистатті 59 Конституції Українивизначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

25. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

26. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

27. За приписами пункту 4 частини 1статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

28. Відповідно до пункту 9 частини 1статті 1Закону №5076-VI представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

29. Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1статті 1 Закону №5076-VI).

30. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

31. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

32. Так, згідно з частиною 6статті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

33. Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власноїініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

34. Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

35. Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

36. У рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (заява №31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини вказав на те, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок сплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. Зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 Євро, присудив 3 000,00 Євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§§70 72) (пункт 5.43 постанови).

38. З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

39. Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 10.11.2021 у праві №329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

40. Отже, виходячи з положень частини 3статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 15000,00 грн є завищеними.

41. Зокрема, суд звертає увагу на те, що справа стосується стягнення компенсації заподіяної шкоди у сумі 160 650,46 грн, тобто у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, отже підготовка документів для звернення до суду у рамках цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

42. З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним під час подачі позову витрат на правову допомогу.

43. Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн.

44. Керуючись статтями 5, 7, 10 13, 19, 23, 76 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 265, 274, 275, 279 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Світлана» (ідентифікаційний код 20258120; 49069, Україна, місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 11) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Світлана» на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної майнової шкоди в сумі 160650,46 гривень, компенсацію вартості проведення дослідження в сумі 5000,00 гривень, компенсацію судових витрат у сумі 3660,00 гривень, разом 169310,46 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 25 червня 2025 року.

Суддя М.О. Католікян