Ухвала суду № 128382249, 24.06.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

__________________________УХВАЛА

"24" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4323/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., дослідивши матеріали справи № 916/4323/23

за заявою боржника: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

В С Т А Н О В И В:

Розгляд справи Господарським судом Одеської області, Південно-Західним Апеляційним Господарським судом та Верховним судом.

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 28.09.2023р. (вх. №4882/23 від 04.10.2023р.) (т.1 а.с.1-8) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним п. 5 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства.

До заяви боржником додано клопотання від 28.09.2023р. (т.2 а.с.199-201) про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі на умовах п.5 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства та відмову у затвердженні поданого плану реструктуризації та встановлення мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення, у розмірі 8000 грн. до моменту повного погашення реструктуризованого зобов`язання (розмір реструктуризованого зобов`язання становить 938 900,38 грн.)

В порядку авторозподілу визначено суддю Грабован Л. І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2023р. (т.3 а.с.1-2) заяву залишено без руху заяву; зобов`язано ОСОБА_1 надати у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху, заяву про усунення недоліків, до якої має бути додано докази надсилання плану реструктуризації АТ Державний ощадний банк України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2023р. (т.3 а.с.14-16) заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі №916/4323/23 про неплатоспроможність прийнято та призначено підготовче засідання суду на 20.11.2023р. після усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 року по справі №916/4323/23 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Постановою Південно-Західного Апеляційного Господарського суду від 10.04.2025 року по справі № 916/4323/23 ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 по справі №916/4323/23 скасовано, а справу №916/4323/23 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

При цьому, апеляційна інстанція звернула увагу на наступне:

«Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд зазначивши про те, що він не може встановити самостійно суми виконання плану реструктуризації в плані реструктуризації, якого не існує, який судом не затверджується, залишив поза увагою те, що у даному випадку законодавець у абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ наділяє суд правом, за певних обставин, відмовити у затвердженні плану реструктуризації наданого боржником та встановлення мінімальної суму щомісячного виконання плану реструктуризації.

Так, на переконання суду апеляційної інстанції, за умови доведення боржником дійсної та об`єктивної фінансової неможливості виконання запропонованого (визначеного судом) плану реструктуризації, немає жодних перешкод у самостійному визначенні судом мінімальної суми, яка буде щомісячно сплачуватись боржником на користь кредитора, що повністю відповідає основній меті та завданню, як Кодексу та процедурі реструктуризації, а саме відновлення платоспроможності боржника.

Натомість, наведене в оскаржуваній ухвалі тлумачення норми абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у взаємозв`язку із абзацами 1, 2, 4 п.5 цього розділу, яке пропонується місцевим господарським судом, фактично нівелює застосування цієї норми та робить її застосування в практичному аспекті неможливим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про суперечність та неузгодженість абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ з іншими приписами Кодексу, що призвело до прийняття передчасного рішення про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.»

Постановою Верховного суду від 21.11.2024 року Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у справі № 916/4323/23 залишено без змін.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу на наступне:

« 65. Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

66. Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції, фактично дійшовши висновку про не застосування абзацу 21 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ за будь-яких умов, проявив непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, в результаті чого можливість реструктуризації боргів боржника залишилась невикористаною.

67. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про суперечність та неузгодженість абзацу 21 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ з іншими приписами Кодексу, що призвело до прийняття передчасного судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.»

В подальшому, автоматичним розподілом справ між суддями справу № 916/4323/23 передано до розгляду судді Найфлейш В.Д.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2024 (суддя Найфлейш В.Д.) прийнято справу № 916/4323/23 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 суддею Найфлейш В.Д. заявлено самовідвід від розгляду справи №916/4323/23.

Розгляд справи Господарським судом Одеської області у складі судді Демешина О. А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025 року призначено суддю Демешина О.А.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2025р. суд прийняв до провадження справу № 916/4323/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Правова позиція кредитора.

01.05.2025 року та 02.06.2025 року суд отримав пояснення у справі про неплатоспроможність від АТ Державний ощадний банк України, в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» в яких останній наполягає на відмові у відкритті провадження у справі № 916/4323/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Така позиція АТ Державний ощадний банк України обґрунтована тим, що відомості, подані ОСОБА_1 у справі про його неплатоспроможність є неповними та недостовірними з огляду на наступне:

1) Члени сім`ї боржника не надали інформацію про відкриті рахунки в банківських установах, реквізити таких рахунків, а також виписок про рух коштів та в Деклараціях у відповідному рядку зазначено, що член сім`ї не надав інформацію;

2) ОСОБА_2 не надано документи на підтвердження його доходів;

3) ОСОБА_1 не надано інформацію про всі наявні в нього рахунки, електронні гаманці (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;

4) не надано відомостей з Державної прикордонної служби України щодо перетину ОСОБА_1 та членами його сім`ї кордону за 2020-2023 роки;

5) не надано відомостей з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо наявності у ОСОБА_1 та членів його сім`ї земельних ділянок;

6) не надано відомостей з Сервісного центру МВС щодо зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_1 та членами його сім`ї за період з 2020 по 2023 роки. Відповідно до Розділу V Декларації за 2021 рік, витрати ОСОБА_3 на придбання рухомого майна склали 115 724,00 грн. В той же час в листі щодо надання відомостей ОСОБА_3 вказав, що жодних доходів у 2021 році не отримував;

7) в Розділі III Декларації за 2022 рік відображено інформацію про купівлю земельної ділянки площею 4,5569 га ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4 ) за 159 329, 80 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час доходи ОСОБА_4 за період 2020-2022 роки становлять 94 388,75 грн, що підтверджується наданими відомостями до суду: 2020 рік - 10 929,85 грн (пенсія + заробітна плата); 2021 рік 56 058,90 грн (пенсія + заробітна плата); 2022 рік - 27 400,00 грн (пенсія). Майже всі кошти було витрачено на побутові потреби (ас. 193-201). Отже, джерело походження коштів, за які було придбано земельну ділянку невідоме;

8) ОСОБА_1 не зазначено джерело походження коштів на оплату послуг адвоката, який представляє інтереси Боржника у даній справі, а також у попередні роки: у справі №509/1385/2019 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки; у справі №916/2372/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1

9) В заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 повідомляє, що на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі №2- 7654 2008 р. від 22.12.2008 його шлюб з ОСОБА_6 розірвано, на підтвердження чого надає копію Свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданого 22.07.2020. З наданої копії Свідоцтва вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано, про що 22.07.2020 складено відповідний актовий запис №39. Таким чином, свідоцтво підтверджує факт припинення шлюбних відносин лише з 22.07.2020. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі №2-7654 2008 р. від 22.12.2008 в Єдиному державному реєстрі судових рішень представнику АТ «Ощадбанк» знайти не вдалось, а копія такого рішення боржником не надавалась. Тому вважаємо, що твердження ОСОБА_1 про розірвання шлюбу 22.12.2008 не підтверджене належним чином.

Правова позиція заявника.

15.05.2025 року суд отримав відповідь на пояснення кредитора від ОСОБА_1 , який не погоджується із позицією АТ Державний ощадний банк України та вважає подані заперечення такими, що не підлягають судовомурозгляду у зв`язку із пропущенням строку їх подання, а також безпідставними за своїм змістом, що доведено відповіддю на них, оскільки заперечення не ґрунтуються на нормах КУзПБ (зокрема, статті 116), а є спробою кредитора, зловживаючи своїми процесуальними правами, будь-яким способом запобігти праву боржника відновити свою платоспроможність.

Висновки суду.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначив, що має прострочені зобов`язання перед ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк в сумі 47 685,53 дол. США та 8945, 24 грн, що підтверджується заочним рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 30.04.2015 року по справі №514/212/15-ц, та яку погашено боржником частково у розмірі 11 044,40 грн.

Дана заява подана боржником у відповідності до приписів п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки єдиним його кредитором є забезпечений кредитор, а він володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості, що є єдиним місцем проживання його сім`я, який перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора.

Боржник зазначає, що у нього відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, оскільки він має єдине майно будинок та земельну ділянку, які є єдиним місцем проживання його та його родини.

За твердженням боржника, на належній йому земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 за рахунок коштів членів його сім`ї та його коштів здійснювалося будівництво прибудови до будинку, що був придбаний ним по іпотечному кредиту.

Оцінку цього майна проведено оцінювачем за погодженням з кредитором. Разом майно, що знаходиться в заставі, оцінено у 1 735 268 грн.

Враховуючи відсутність у заявника майна, на яке може бути звернено стягнення, та відсутність коштів, необхідних для погашення заборгованості, боржник не може виконати грошові зобов`язання перед кредитором, що й стало підставою для звернення до суду із заявою про порушення справи про неплатоспроможність.

До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником було додано, зокрема проект плану реструктуризації який містить відомості щодо розміру наявної заборгованості боржника, майновий стан боржника, його доходи, розмір суми, яка щомісячно буде виділятися на погашення вимог кредитора, вимоги які будуть прощені (списані) тощо.

Разом з цим, одночасно із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником було подано до суду клопотання в якому останній просив суд відмовити у затвердженні поданого ним плану реструктуризації та встановити мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення, у розмірі 8000 грн до моменту повного погашення реструктуризованого зобов`язання (розмір реструктуризованого зобов`язання становить 938900,38 грн).

В обґрунтування названого клопотання боржник зазначив, що на даний час працює водієм вантажного транспорту та має змогу влаштуватися на більш високооплачувану роботу, пов`язану із перевезенням вантажів із України за кордон і навпаки, з огляду на те, що на даний час ця можливість обмежується забороною на виїзд за кордон у зв`язку із виконавчим провадженням з приводу стягнення боргу.

За твердженням боржника, на даний час його дохід складає (заробітна плата, середній розмір за останні 6 місяців): 7406,00 грн. Розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу становить 2684 грн, а тому ОСОБА_1 може щомісяця сплачувати кредитору за рахунок власних коштів 4700 грн.

Також, як зазначив боржник, його син згоден надавати йому щомісячно допомогу для погашення кредиторських вимог у розмірі 3300 грн, загалом протягом процедури реструктуризації 396 000 грн.

Відтак, за твердженням ОСОБА_1 максимально можлива на даний час сума погашення становить 8000 грн на місяць.

Разом з цим, як відзначає боржник, відповідно до п. 5 розділу Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, окрім погашення реструктуризованого зобов`язання, додатково нарахування та сплата відсоткової ставки на залишок заборгованості, яка у даному випадку складає 17,6%.

Однак, за твердженням боржника, сума відсоткової ставки, що підлягає сплаті, у 1,5 рази вища за суму щомісячного реструктуризованого зобов`язання боржника (7824, 17 грн). Розмір суми щомісячного реструктуризованого зобов`язання боржника та відсоткової ставки на залишок заборгованості з нього буде складати в середньому за перший рік 20 000 грн на місяць. За другий рік 19000 грн на місяць. Ця сума більше ніж у два рази перевищує суму щомісячного реструктуризованого зобов`язання боржника.

Враховуючи поточне фінансове становище, боржник зазначив, що не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених п. 5 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Боржник повідомив, що його можливості на даний час обмежені 8000 грн з урахуванням надання фінансової допомоги від сина ОСОБА_3 . Заявник може погашати лише суму реструктуризованого зобов`язання, а на виконання умов плану реструктуризації щодо нарахування та сплати відсоткової ставки фінансових можливостей він не має.

З огляду на таке, сума у 8000 грн була запропонована боржником до встановлення у якості мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації.

Під час розгляду справи Господарським судом Одеської області у складі судді Демешина О. А. представник заявника підтвердив вищевикладені обставини.

Так, приписами п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

У разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.

Господарський суд надсилає ухвалу про прийняття заяви до розгляду забезпеченому кредитору, визначеному в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та встановлює строк для надання заперечень, що не може перевищувати 15 днів.

Господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.

Зазначені ухвали можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.

Визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному цим пунктом.

У разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково виконав зобов`язання за кредитним договором, а саме частково сплатив кредит та відсотки за користування кредитом, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується на більшу з таких величин:

відсоток основного боргу за кредитом, погашений боржником до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

відсоток загальної вартості кредиту для споживача, розрахованої відповідно до законодавства про споживче кредитування на дату укладення договору про надання кредиту в іноземній валюті, погашений боржником до дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів:

розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, додатково зменшується на 10 відсотків, крім випадків перевищення вартості іпотеки над сумою заборгованості за кредитним договором;

на реструктуризоване відповідно до цього пункту зобов`язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1 процентний пункт;

строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 15 років, якщо кредитором і боржником не погоджено інший строк.

У разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника, або якщо загальна площа будинку, обтяженого іпотекою, перевищує 120 квадратних метрів:

на реструктуризоване відповідно до цього пункту зобов`язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 3 процентні пункти;

строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 10 років.

План реструктуризації, що відповідає вимогам цього пункту, вважається підтриманим забезпеченим кредитором у частині вимог такого забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

Боржник та забезпечений кредитор за погодженням можуть встановити в плані реструктуризації або мировій угоді інші умови та порядок погашення вимог забезпеченого кредитора, за умови, що вони є не гіршими для інтересів боржника, ніж ті, що встановлені цим пунктом. У разі недостатності доходів боржника для виконання умов реструктуризації, за умови проживання боржника в квартирі, обтяженій іпотекою, загальна площа якої не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа якої не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника, або проживання боржника в житловому будинку, обтяженому іпотекою, загальна площа якого не перевищує 120 квадратних метрів, за рішенням господарського суду може бути встановлена мінімальна сума щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення. Зобов`язання з доведення недостатності доходів покладається на боржника. Ринкова вартість майна, що перебуває у власності або у спільній сумісній власності боржника та не є забезпеченням за кредитом, що підлягає реструктуризації, на яке може бути звернено стягнення, для цілей цього пункту вважається доходом боржника.

Прощення (списання) залишку заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою, що визначається як різниця між розміром вимог забезпеченого кредитора, визнаних господарським судом у справі про неплатоспроможність боржника, та розміром вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, здійснюється після повного виконання зобов`язань боржником за реструктуризованим зобов`язанням на підставі рішення господарського суду, визначеного статтею 129 цього Кодексу.

21-ий абзац: у разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених цим пунктом, господарський суд за клопотанням боржника відмовляє у затвердженні плану реструктуризації, встановлює мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення, до моменту повного погашення реструктуризованого зобов`язання або переходить до наступної процедури та закриває провадження у справі про неплатоспроможність.

Для цілей цього пункту членами сім`ї боржника вважаються батьки, чоловік або дружина, діти боржника, у тому числі усиновлені, які проживають спільно з боржником на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Слід звернути увагу, що принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Він гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.

Принцип правової визначеності має широке застосування у практиці ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

На думку ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07); пункт 170 рішення "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11).

ЄСПЛ у справі "Новік проти України" (заява № 48068/06, рішення від 18.12.2008) зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції (Cantoni v. France), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України, заява № 20372/11).

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (див. mutatis mutandis рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд, керуючись загальними принципами права та засадами господарського судочинства, здійснює оцінку абзацу двадцять першого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ із застосуванням комплексного підходу тлумачення норми (від лат. соmplexus - поєднання, зв`язок), сутність якого полягає в одночасному пізнанні в процесі тлумачення "букви" та "духу закону".

Зазначений підхід включає в себе інтерпретацію норми із застосуванням поєднання буквально-логічного, телеологічного та системного способів її тлумачення.

Саме такий підхід дасть змогу врахувати мету та особливості інституту неплатоспроможності, в тому числі процедури реструктуризації заборгованості фізичної особи за кредитом в іноземній валюті згідно з умовами пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

Так, особливості відновлення платоспроможності боржника - фізичної особи-підприємця визначено Книгою четвертою КУзПБ.

За абзацами четвертим, тринадцятим статті 1 КУзПБ - боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що відповідно до цього Кодексу щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (абзац дев`ятнадцятий статті 1 КУзПБ).

Регулювання процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи (фізичної особи - підприємця) наведено в розділі ІІІ "Реструктуризація боргів боржника" Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ (статті 124 - 129 Кодексу.

Стаття 124 цього Кодексу встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті КУзПБ також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.

Тобто Книгою четвертою КУзПБ урегульовано умови й порядок здійснення провадження у справі про неплатоспроможність боржників (фізичних осіб) та реструктуризації заборгованості без розмежування її природи, підстав виникнення, складу заборгованості, суб`єктного та кількісного складу кредиторів тощо.

Водночас у пункті 5 КУзПБ розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ законодавець визначив особливості реструктуризації заборгованості фізичних осіб за кредитом в іноземній валюті забезпеченим іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

Згідно з абзацом першим пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

У разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом (абзац другий пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ).

Отже, звернення боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність з урахуванням положень визначених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ визначає умовою їх застосування дотримання характерних саме лише для такої процедури вимог закріплених в наведеному пункті для її запровадження щодо боржника, а саме наявність:

(І) одночасної сукупності таких юридичних фактів, що закріплені в абзаці першому пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ:

1) заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього Кодексу; 2) ця заборгованість фізичної особи виникла за кредитом в іноземній валюті;

3) такий кредит забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку;

4) предмет іпотеки (квартира або житловий будинок) є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

(ІІ) додаткової кваліфікуючої передумови для застосування абзацу другого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ:

1) володіння боржником на праві власності лише одним об`єктом нерухомості.

Для реструктуризації заборгованості фізичної особи за кредитом в іноземній валюті з урахуванням положень визначених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ заява боржника про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, окрім закріплених до неї вимог статтею 116 КУзПБ (за винятком визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу) та план реструктуризації мають відповідати умовам реструктуризації визначеним цим пунктом (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Отже, закріплення в КУзПБ пільгового режиму застосування реструктуризації заборгованості фізичних осіб за кредитом в іноземній валюті забезпеченим іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, передбачає встановлення певного балансу інтересів сторін, що не може порушуватися ані на користь боржника, ані на користь кредитора.

При цьому, у абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ законодавець визначив певні чіткі умови за яких боржникові, який надав докази на підтвердження відсутності фінансових можливостей погасити вимоги забезпеченого кредитора на умовах передбачених цим розділом КУзПБ, надається можливість погасити таку заборгованість шляхом визначення судом мінімальної суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення.

Так, абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ визначає, що у разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених цим пунктом, господарський суд за клопотанням боржника відмовляє у затвердженні плану реструктуризації, встановлює мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення, до моменту повного погашення реструктуризованого зобов`язання або переходить до наступної процедури та закриває провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно, з аналізу абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу вбачається, що встановлення мінімальної суми щомісячного виконання плану реструктуризації слід тлумачити як встановлення щомісячної мінімальної суми, яка виплачується боржником з метою погашення встановленої суми реструктуризованого зобов`язання в плані реструктуризації.

Отже, в разі відмови в затвердженні плану реструктуризації в порядку цієї норми, обов`язковим є встановлення розміру реструктуризованого зобов`язання, яке належить виконувати боржнику, оскільки не може виконуватись план реструктуризації, в затверджені якого господарським судом відмовлено.

Так, положення абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ у взаємозв`язку із іншими положеннями законодавства та із урахуванням завдань провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи свідчить, що цим абзацом боржникові, якій не має фінансової можливості на погашення існуючої заборгованості, надається певна пільга, яка полягає у встановленні мінімального розміру щомісячного виконання плану реструктуризації.

При цьому, законодавець чітко визначив, що саме господарський суд за клопотанням боржника відмовляє у затвердженні плану реструктуризації, який подано останнім та встановлює мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації.

Тобто, чинне законодавство, яке регулює процедуру неплатоспроможності боржника наділяє господарський суд правом на самостійне визначення щомісячної суми реструктуризованого зобов`язання, однак за певних умов, а саме у разі якщо боржник дійсно не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора та такі обставини доведені останнім.

Також, суд враховує, що в пояснювальній записці до проекту КУзПБ йдеться про таке:

- в ринковій економіці трапляються ситуації, коли особа опиняється у скрутному становищі не за її вини. Тимчасові фінансові труднощі у кожного громадянина можуть статись за втрати роботи, розлучення і необхідності забезпечення матеріальної допомоги дітям, втрати родичів чи годувальників і, нарешті, свого здоров`я. Як наслідок людина втрачає можливість продовжувати займатись своєю звичайною професійною діяльністю. Крім того, циклічний розвиток ринкової економіки передбачає як підйом виробництва, так і падіння, що іноді прямо впливає на особистий і сімейний бюджети;

- в розвинутих країнах на такі випадки існує спеціальне законодавство, спрямоване на розв`язання тимчасових проблем громадян за допомогою юридичних механізмів. Система врегулювання проблем заборгованості громадян - фізичних осіб, не зайнятих у підприємництві, в усьому світі спрямована на забезпечення надання допомоги чесним, але невдалим боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а в разі неможливості у майбутньому погасити борги, заслужити їх списання;

Разом з тим, як про те йдеться у пояснювальній записці до проекту КУзПБ, від відновлення платоспроможності боржника виграє не тільки ця особа, а й держава. Звичайно, фізична особа, звільняючись від боргів, які за інших умов можуть тягнутись довго, а іноді й усе життя, повертається до активної легальної праці, покращуються сімейні відносини, людина зберігає здоров`я, а відтак, трудовий потенціал, загалом повертається до активної соціальної діяльності. Держава таким чином повертає ще одну економічну одиницю до активного способу життя і, нарешті, платника податків.

У пояснювальній записці до проекту КУзПБ також звернуто увагу на те, що незважачючи на те, що за загальним уявленням від розв`язання проблем фізичних осіб - позичальників шляхом поступок можуть постраждати кредитні установи, насправді, як свідчить практика застосування таких юридичних процедур у розвинутих країнах, банки хоча і можуть щось втрачати у разі їх погодження на списання частини боргу, однак, в цілому вони виграють за рахунок очищення їх балансів від "мертвих" боргів та збереження їх клієнтів серед активних учасників споживчого кредитування, а за таким токсичним кредитом отримають більше, ніж отримали би через стягнення у виконавчому провадженні, такі можливості надає застосування інституту розстрочення, яке передбачається в плані відновлення платоспроможності боржника.

Також, основною метою запровадження законодавцем процедури неплатоспроможності боржника є надання добросовісній особі, яка не з власної вини опинилась у скрутному матеріальному становищі та не має змогу виконати взяте на себе грошове зобов`язання, можливості реабілітації, зокрема шляхом реструктуризації існуючої заборгованості, яка полягає зокрема й у визначені судом мінімальної суму щомісячного погашення існуючої заборгованості.

На думку суду, визначення законодавцем таких умов в абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ жодним чином не суперечить іншим нормам Кодексу, оскільки фактично судом застосовуються та сама процедура реструктуризації заборгованості, однак із самостійним визначенням суми, яка щомісячно буде перераховуватись боржником на користь кредитора.

Слід також наголосити, що виходячи із приписів КУзПБ, основною метою та завданням реструктуризації боргів боржника є саме відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань.

Отже, в кінцевому випадку, визначення господарським судом мінімальної суми щомісячного виконання боржником власного зобов`язання, жодним чином не суперечить основній меті та завданню реструктуризації боргів боржника, оскільки в такому випадку враховуються, як інтереси боржника, який не може виконувати наданий план реструктуризації та довів такі обставини, так й інтереси кредитора, який поступово отримує власні кредитні кошти.

Стосовно доводів кредитора АТ Державний ощадний банк України суд зазначає наступне:

-члени сім`ї боржника не надали інформацію про рахунки та відомості про рух коштів за ними, проте, не існує положень законодавства, згідно з якими вони зобов`язані це робити. Відповідно до Наказу Мінюсту від 21.08.2019р. № 2627/5 (п. 8) боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Інформацію про банківські рахунки та рух коштів по ним боржник не може отримати з будь-якого реєстру. Крім того, в матеріалах справи міститься адвокатський запит на адресу ДПС щодо надання відомостей про наявні рахунки боржника та членів його сім`ї. Також в матеріалах справи міститься відповідь ДПС про відмову у наданні такої інформації;

-« ОСОБА_2 не надано документи на підтвердження його доходів». Вказана особа є рідним братом боржника, проте згідно з положень законодавства ОСОБА_2 не зобов`язаний подавати зазначені кредитором відомості. Кредитором не наведено жодного положення законодавства, яке б було порушено неподанням такої інформації;

-сином боржника надано усю інформацію із Сервісного центру МВС щодо свого майна: «...витрати ОСОБА_3 на придбання рухомого майна склали І 15 724.00 грн. В той же час. ... ОСОБА_3 вказав, що жодних доходів у 2021 році не отримував» - Кредитор не посилається на якусь законну підставу необхідності або доцільності надання такої інформації.

-боржником не надано інформацію про всі наявні рахунки, проте жодних доказів наявності інших рахунків у боржника, крім тих про які було повідомлено суду матеріали справи не містять, при цьому виписки саме про рух коштів на рахунках боржник не зобов`язаний подавати відповідно до положень КУзПБ;

-боржником не надано відомостей з Державної прикордонної служби України щодо перетину ОСОБА_1 та членами його сім`ї кордону за 2020-2023 роки, проте вказані вимоги не передбачені законодавством, кредитор не посилається на якусь законну підставу необхідності надання такої інформації

-надання відомостей з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо наявності у ОСОБА_1 та членів його сім`ї земельних ділянок не є необхідним для розгляду справи, оскільки боржником подано витяги з відповідного реєстру, згідно яких можливо встановити наявність або відсутність у власності земельних ділянок;

-кредитор вже помилково стверджує, що мати боржника у 2022 році придбала земельну ділянку вартістю майже 160 тис. грн. не маючи для цього відповідного доходу. Проте, в матеріалах справи наявний відповідний витяг з Реєстру, згідно якого видно, що ОСОБА_4 земельну ділянку не придбавала, а підставою для реєстрації є рішення органу місцевого самоврядування за процедурою безоплатної передачі (приватизації). Вартість її вказана за нормативною оцінкою. Відомості про всі доходи були надані матір`ю боржника та були відображені у декларації за 2020 рік;

-кредитор вказує, що підприємницьку діяльність ОСОБА_4 здійснювала за адресою: АДРЕСА_4 . За цією ж адресою до 2012 року було зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 . Відомості про власника зазначеної нерухомості відсутні, проте Боржник надав витяги з відповідного реєстру прав власності, які є у матеріалах справи, щодо свого майна та майна членів сім`ї, проте надавати відомості про власника майна за адресою провадження у минулому його матір`ю підприємницької діяльності не є обов`язком боржника та ніяким чином не впливає на розгляд справи по суті;

-кредитор вказує, що Боржником до заяви не було додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була йому для заповнення декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, проте вказане твердження спростовується матеріалами справи, оскільки подана заява про відкриття провадження містить у якості додатків запити та відповіді всіх можливих джерел інформації;

-кредитор помилково робить низьку посилань на абз. 19 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, оскільки заявник обґрунтовує свої звернення до суду посилаючись на абз. 21, а норми абз. 19 та абз 21 п. 5 не є дублюючими чи відсилочними, вони застосовуються у справі про неплатоспроможність наведеної категорії боржників - фізичних осіб самостійно та абз. 21 не містить обмежень щодо площі майна.

Крім того, стосовно розірвання шлюбу з боку ОСОБА_1 , сам Боржник зазначає, що наявне свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , в якому вказано, що шлюб розірвано 22.07.2020 року. Так, шлюб із колишньою дружиною ОСОБА_1 розірвав ще у 2008 році (у той час суди ще не направляли свої рішення до органів ДРАЦС для їх виконання та реєстрації факту розірвання; більш того, вказане рішення 2008 року дійсно відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, як і багато інших рішень того періоду. Але це не означає, що такого рішення не існує. ОСОБА_1 у свій час отримав його з архіву і звернувся у 2020 році до Овідіопольського районного відділу ДРАЦС, яким і біло внесено цю інформацію на дату його звернення - у липні 2020 року).

Таким чином, на думку суду, правова позиція єдиного Кредитора не спростовує доцільність застосування абз. 21 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ з вищенаведених підстав.

Отже, розглянувши план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає, що у Боржника недостатньо доходів для виконання умов реструктуризації - Заявник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора - АТ Державний ощадний банк України на умовах п. 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства.

За таких обставин, враховуючи відповідне клопотання ОСОБА_1 , суд відмовляє у затвердженні плану реструктуризації боргів та встановлює Боржнику мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації у розмірі 8000 грн. протягом 117 місяців та 2 900,38 грн. на 118-й місяць При цьому суд зазначає, що у разі виконання ОСОБА_1 , реструктуризованого зобов`язання, будуть погашені вимоги АТ Державний ощадний банк України у розмірі 938 900,38 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 113, 115, 119, 120, 121, абз. 21 п. 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 3, 12, 42, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Відкрити провадження у справі № 916/4323/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

2.Ввести процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

3.Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів.

4.Відмовити у затвердженні плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), доданому до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

5.Встановити фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) мінімальну суму виконання плану реструктуризації у розмірі 8000 грн. 00 коп. щомісячно до моменту повного погашення реструктуризованого зобов`язання у розмірі 938 900 грн. 38 коп.

6.Зобов`язати боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) не пізніше п`яти днів після закінчення строку повного погашення реструктуризованого зобов`язання, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів надати суду та кредитору звіт про виконання плану реструктуризації боргів, у відповідності до вимог ст. 129 Кодексу України з процедур банкрутства.

Копію ухвали надіслати: ОСОБА_1 ; АТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»; Овідіопольському ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); Овідіопольському районному суду Одеської області; Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвала набрала законної сили 24.06.2025 року.

та може бути оскаржена в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Повна ухвала складена 25.06.2025 року.

Суддя О.А. Демешин

"25" червня 2025 р. о 09:40 год.