Рішення № 128374466, 25.06.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4426/25

Провадження №2-а/442/45/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської областів складі:

головуючої-судді Грицай М.М.,

секретар судового засідання Антоненко В.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Возняка В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені якого діє його представник - адвокат Возняк Володимир Йосифович, до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені якого діє його представник - адвокат Возняк В.Й., звернувся до суду із вищевказаним адміністративним позовом. Позов мотивує тим, що 04.06.2025 приблизно о 18:25 год ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Т14-02 16км, де був зупинений поліцейським Відділення поліції № 1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області сержантом поліції Грициком Іваном Михайловичем. Позивач просив поліцейського представитись та повідомити про причини зупинки транспортного засобу. Поліцейський повідомив, що водій не був пристебнутий ременем безпеки. Останній заперечив це та вимагав надати докази в обґрунтування твердження поліцейського. Оскільки докази були відсутні, працівник поліції вказав, що позивач керував згаданим автомобілем без увімкнення світла фар автомобіля у світлу пору поза населеними пунктами. Проте, позивач спростував й таке твердження поліцейського, вказавши на дорожній знак, який визначав, що він рухався у межах населеного пункту, тому були відсутні підстави для увімкнення світла фар автомобіля у світлу пору. Після цього, сержант поліції Грицик І.М. висунув нову причину зупинки транспортного засобу - вчинення позивачем непокори розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків. У відповідь позивач зазначив, що жодної непокори не вчиняв, оскільки до зупинки поліцейським транспортного засобу керував ним з дотриманням ПДР. Не обгрунтувавши жодних висунутих причин зупинки транспортного засобу, сержант поліції Грицик І.М. склав відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4893168 від 04.06.2025 за частиною 1 статті 126 КУпАП, за що на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Разом з тим, останній вважає, що оскільки ним не вчинено жодних правопорушень, то вказана постанова є незаконною, так як лише у випадку вчинення особою правопорушення,поліцейський маєзаконне правовимагати відособи надання відповіднихдокументів узв`язку зрозглядом справи. Зважаючи на вказане, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у даній справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що на вимогу працівника поліції пред`явив посвідчення водія та просив оглянути таке з його рук, однак, останній, не зважаючи на його прохання, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. Вважає таку постанову незаконною та просить її скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та доповнив, що до оскаржуваної постанови не надано жодного доказу на доведення вини позивача. При цьому, вважає, що таких просто немає, оскільки позивач не здійснював жодного порушення ПДР України. Відтак, просить суд скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відзиву на позов не подав.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

Встановлено,що згіднопостанови пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕНА №4893168від 04.06.2025,до ОСОБА_1 застосовано адміністративнестягнення увиді штрафув розмірі425,00грн,у зв`язкуз тим,що він 04.06.2025 о 18:25 год на дорозі Т14-02 16 км водій не пред`явив на законну вимогу посвідчення водія, реєстраційний документ на автомобіль та чинний страховий поліс наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4.а. ПДР України (керування транспортним засобом особою, не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також поліса або обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Статтею 245 КУпАП передбачено, що при розгляді справи повинно бути всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем у встановлені строки відзив або інші докази правомірності складення оскаржуваної постанови надано не було, не зазначено причин неподання таких. Згідно ч. 4ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути розцінено судом як визнання позову.

Слід звернути увагу, що до оскаржуваної постанови працівники поліції не надали будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Так, у графі 7 постанови «до постанови додаються» нічого не зазначено. У той же час, наявність лише постанови про накладення адміністративного стягнення не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху. Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, згідно із якою постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Крім того, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такий висновок викладений ВС КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів проадміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, атакожз`ясуватиінші обставини, що мають значеннядля правильного вирішеннясправи.

Відповідно до п.3 ч.3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки під час розгляду судом даної адміністративної справи відповідачем не надано доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відзиву на позов не подано, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Крім цього, оскільки належним відповідачем у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 27.02.2020 у справі №759/13033/14-а), з Головного управління Національної поліції у Львівській області, згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст 19,77, 139, 159-163, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.

Скасувати постанову про накладенняадміністративного стягненняна ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4893168 від 04.06.2025, винесену поліцейським Відділення поліції № 1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області сержантом поліції Грициком Іваном Михайловичем, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Грицай