Вирок № 128372767, 25.06.2025, Барський районний суд Вінницької області

125/1026/24

1-кп/125/63/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2025 року м.Бар

Барський районний суд Вінницької області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі: прокурора ОСОБА_3

захисниці обвинуваченого адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023022420000139 від 12.09.2023 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ум.Вінниця, українця, громадянина України, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 18.04.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 27.04.2022 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 100 від 27.04.2022, солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та призначено на посаду водія-хіміка взводу аерозольного маскування роти аерозольного маскування батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 274 від 14.10.2022, солдата ОСОБА_5 призначено на водія-електрика відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 .

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби призваним по мобілізації, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Відповідно до положень п. 9 ст. 1, п. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини. Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

14.08.2023 о 08:00 солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби призваним по мобілізації, обіймаючи посаду водія-електрика відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .

Солдат ОСОБА_5 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 21.08.2023, коли добровільно прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Таким чином, солдат ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану.

У судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себеувчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.5ст.407ККУкраїнине визнав.Суду пояснив,що вінне залишавсамовільно безповажних причинвійськову частину.З 2015року віндобровільно пішовслужити до АТО.З 2017року служивза контрактом.Брав безпосереднюучасть убойових діях.На службіу військовійчастині НОМЕР_1 проживав наквартирі вм.Бар.Впав тазламав палець.Не мігвиходити зквартири.13.08.2023р ОСОБА_5 звернувсядо лікаря.Було встановленопопередній діагноз:закритий переломголівки 2п`ясткової кісткиправої кисті.В подальшомупацієнт спрямованийв хірургічневідділення зметою виявленняподальшої тактикилікування.В хірургічномувідділенні ОСОБА_5 було наданомедичну допомогучерговим лікаремта накладеногіпс лангети.17.08.2023 ОСОБА_5 вдруге звернувсядо лікарні,де бувоглянутий черговимлікарем.Було встановленовже іншийпопередній діагноз:перелом правоїпроменевої кісткита пацієнтбув спрямованийв хірургічневідділення длянадання медичноїдопомоги,де йомубуло накладеногіпс. ОСОБА_5 неоформив належнимчином лікарнянийлист.Очевидним єте,що іздвома різнимипереломами правоїруки обвинуваченомубуло протипоказанофізичне напруження,тяжка фізичнаробота,виконання йогопосадових обов`язків. Поважними причинами нез`явлення вчасно на службу можуть бути, зокрема хвороба військовослужбовця.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні дала показання про те, що вона перебувала на посаді заступника командира роти та брала участь у службовому розслідуванні по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_5 . В 2023 році, обвинувачений ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину. Відомо про те, що ОСОБА_5 самовільно залишив в/ч 14 серпня 2023 року і повернувся 21 серпня 2023 року. Самовільно покидав в/ч 7 вересня і сам повернувся 9 вересня. Був залучений до проведення бойових дій. Приймав участь в АТО, під час повномасштабної війни грудень, січень, лютий 2022 2023 років. Як військовослужбовець характеризується погано, неодноразово складались адміністративні протоколи за ст. 172-20 КУпАП за появу в стані алкогольного сп`яніння, неодноразово складались протоколи за самовільне покидання в/ч, часто приходив на службу в алкогольному сп`янінні, поводив себе дуже негативно. Пішов в СЗЧ, потім повернувся і в нього була зламана рука. Це не є поважною причиною неявки на військову службу. У в/ч НОМЕР_1 є медична частина, яка забезпечена усім необхідним для медичної допомоги військовослужбовцям, є лікар який може надати допомогу. Свідок ОСОБА_6 виконувала обов`язки на посаді заступника командира роти з питань забезпечення, допомагала з дисциплінарною практикою. Відомо, що ОСОБА_7 звертався з запитом про звільнення його з військової служби, коли саме це було свідок не пам`ятає. Звертався більше 3 разів. Йому повідомляли, що не вистачає однієї довідки, якою він мав підтвердити те, що він опікується або платить аліменти на свою старшу дитину.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні дав показання про те, що він проходив військову службу разом з обвинуваченим. Свідок був т.в.о. командира роти. Відсутність військовослужбовця ОСОБА_5 виявили 14 серпня 2023 року зранку на шикуванні. Шукали його довго , спочатку по військовій частині. Свідок вказує, що ОСОБА_5 розбишака, вживав спиртні напої. Разом з командиром взводу шукали обвинуваченого у місцях де він міг перебувати, за місцем проживання та на вулицях міста Бар. Доповіли командиру, що ОСОБА_5 ніде не було, написали рапорт. По даному факту проводилося службове розслідування. До «СЗЧ» ОСОБА_5 лікувався в госпіталі. Лікувався від алкоголю. Систематично вживав алкогольні напої. За час проходження військової служби, свідок характеризує обвинуваченого, як людину яка була в АТО, служив. Військовослужбовець ОСОБА_5 міг зібрати документи і звільнитись з військової служби. Якщо під час військової служби, військовослужбовець травмується, його оглядає лікар військової частини. Він йде в травмпункт, має пояснити ситуацію. При травмуванні військовослужбовець має повідомити командира та військову частину. Є інструкція якою це закріплено.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його вина повністю доведена зібраними у справі доказами, зокрема письмовими документами на які посилається сторона обвинувачення у справі та які безпосередньо досліджені судом:

Витягом з ЄРДР № 42023022420000139 від 12.09.2023; повідомленням про кримінальне правопорушення №7/4264 від 06.09.2023; рапортом ТВО Командира батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту від 14.08.2023; матеріалами доповіді по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем військової служби по мобілізації солдатом ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_1 ; доповіддю по факту повернення до військової частини НОМЕР_1 з самовільного залишення військової частини військовослужбовця військової служби по мобілізації солдата ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_1 ; протоколом про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП серії А0853 №155; витягом із наказу командира вч НОМЕР_1 від 27.04.2022; витягом із наказу командира вч НОМЕР_1 від 14.10.2022; витягом із наказу командира вч НОМЕР_1 від 15.08.2023; актом про відмову надавати пояснення від 22.08.2023 року; витягом із наказу командира вч НОМЕР_1 від 29.08.2023 про результати службового розслідування по факту відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_5 .

Усі вище перераховані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог законів, не суперечать один одному, і є допустимими доказами в контексті ст. 86 КПК України. Фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є доведеною. Наведені докази у провадженні суд вважає належними і допустимими. Клопотань про визнання доказів не належними чи не допустимими, учасниками судового провадження не заявлялося. Усі докази у їх сукупності є достовірними, та достатньою мірою підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Доводи обвинуваченого та його захисниці про те, що ОСОБА_5 не з`явивсявчасно довійськової частинина службубез поважнихпричин є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до сталої судової практики причину можна вважати поважною, якщо вчиненню дій перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самою особою, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха), аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); за станом здоров`я. Тобто поважними визнаються такі причини, які виключають вину особи.

У даному випадку військовослужбовець ОСОБА_5 зобов`язаний був повідомити про факт хвороби командиру та з`явитися до медичної частини за місцем служби у військовій частині.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 була повністю доведена i його дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 407 КК України нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує те, що він не визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, негативно характеризується за місцем військової служби, двічі перебував на стаціонарному лікуванні з приводу вживання алкоголю, що підтверджується даними довідки «Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім.. О.І. Ющенка» , на обліку в лікарів психіатра та нарколога не значиться.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

23 квітня 2024 ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Ухвалою Вінницького міського суду від 25 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнено ОСОБА_5 з під варти.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо вирішення долі речових доказів перед судом не порушувалось.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання на виконання вироку суду.

Зарахувати ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 23 квітня 2024 по 25 квітня 2024 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_5 - не обирати.

Цивільний позов не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з дня отримання нею копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, що вони мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: