Рішення № 128366758, 23.06.2025, Оболонський районний суд міста Києва

23.06.2025 Справа № 756/4209/25

Справа № 756/4209/25

Провадження № 2/756/3383/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Кредитним договором №137128 від 15.04.2024 року в розмірі 8 855,60 грн.

Представник позивача обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 15 квітня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 137128 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Кредитор свої зобов`язання виконав та надав боржнику у користування 8 000,00 грн. строком на 84 дні із поверненням 15.04.2024 року, проте боржник свої зобов`язання з повернення коштів у встановлений договором строк не виконав. 10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та Позивач уклали Договір факторингу№10102024 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №137128 від 15.04.2024 р. Всупереч умов Договору №137128 від 15.04.2024 р. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 8 855,60 грн., яка складається з наступного: 6 035,12 грн. - заборгованість по кредиту; 2 420,48 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 400,00 грн. - комісія за кредитним договором. У зв`язку із вищевикладеним, Позивач просить стягнути суд на свою користь з Відповідача вищезазначену заборгованість, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 23.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення засобами поштового зв`язку судових документів за адресою реєстрації, однак конверт повернувся без вручення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та засобами електронного зв`язку, про що в матеріалах справи наявна довідка про успішну доставку до електронного кабінету Відповідача. Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.

Разом із позовом Позивач подав клопотання про витребування доказів у АТ «УКРСИББАНК», а саме щодо власника карткового рахунку і підтвердження зарахування переказу в сумі 3 748,48 грн.

Дослідивши доводи клопотання, суд вважає, що у його задоволенні слід відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявні підтвердження, довідка №4 від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» про перерахування кредитних коштів 15.04.2024 року на картковий рахунок у сумі 3 748,48 грн., зазначений позичальником у договорі за номером транзакції №1394242199. Водночас, Відповідачем вказані обставини справи не оспорювались, і належність рахунку позичальнику не має правового значення для розгляду цієї справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи із такого.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 15 квітня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 137128 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону Відповідача.

Відповідно до п. 2.1, 2.3, 2.7 Кредитного договору, ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 8 000,00 грн., строком на 84 дні, з поверненням до 08.07.2024 року., та зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,10% річних. Договір підписаний електронним підписом Відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, відправленого на номер телефону Відповідача.

Згідно з п. 2.2.1 Договору кредитної лінії № 137128 позичальник надає кредит у наступному порядку: 2 251,52 грн. для погашення заборгованості за договором №132895 від 02.03.2024 р.; 3 748,48 грн. на картковий рахунок Відповідача НОМЕР_1 ; 2 000,00 грн. шляхом погашення заборгованості Відповідача за комісією.

При цьому, у договорі вказано, що ОСОБА_1 прийняв Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», розміщені у відкритому доступі на сайті.

У пункті 2.8 Кредитного договору передбачено, що строк кредитної лінії може бути продовжений шляхом здійснення оплати всіх нарахованих процентів протягом дисконтного або пільгового періоду, за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті або терміналах самообслуговування активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Перерахування кредитних коштів 3748,48 грн. на рахунок, вказаний Відповідачем, підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за номером транзакції №1394242199 від 15.04.2024 р.

10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та Позивач уклали Договір факторингу №10102024 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 137128 від 15.04.2024.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №10102024 від 10.10.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 8 855,60 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви у нього виникла заборгованість, розмір якої становить 8 855,60 грн., з яких 6 035,12 грн. - заборгованість по кредиту; 2 420,48 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 400,00 грн. - комісія за кредитним договором.

Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини (договір кредиту). При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідач не надав доказів належного виконання ним зобов`язань за дослідженим договором.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за Кредитним договором №137128 від 15.04.2024 р. в сумі - 8 855,60 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Як убачається зі змісту позову Позивач також просить суд стягнути витрати на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката суду надано: Договір про надання правової допомоги № 04/02/25-01від 04.02.2025 р. з адвокатським бюро «Тараненко та партнери», довіреність на представництво Позивача, додаткову угоду №17 від 04.02.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025р., акт прийому-передачі наданих послуг від 04лютого 2025 року, в якому зазначені надані послуги, а саме: складання позовної заяви - 2 години, вартість якої складає 5 000,00 грн., та вивчення матеріалів справи - 2 години, вартість якого складає 1000,00 грн., підготовка адвокатського запиту - 1 година, вартість якого складає 500,00 грн. та підготовка і подача клопотання про витребування - 1 година, вартість якого складає 500,00 грн.

Водночас, Відповідачем заперечень проти заявленої суми правничої допомоги не надано.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим і підтвердженим обсяг наданої правової допомоги.

На переконання суду, вказана сума відповідає складності справи, ціні позову та обсягу наданої правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», що знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 19,офіс 2005, Код ЄДРПОУ 42986956 заборгованість за Кредитним договором № 137128 від 15.04.2024 р. у розмірі 8 855 грн. 60 коп., з яких 6 035,12 грн. - заборгованість по кредиту; 2 420,48 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 400,00 грн. - комісія за кредитним договором, а також судові витрати, що складаються із судового збору 2 422 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу 7 000 грн. 00 коп., а всього в загальному розмірі 18 278 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Є.В. Діденко